Ухвала суду № 63677353, 22.12.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" грудня 2016 р. Справа № 817/110/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Теличук О.Ф.,

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" червня 2016 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправною та скасування вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 червня 2016 року визнано протиправною та скасовано вимогу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2016 №Ю-258-11.

Вирішено питання про відшкодування на користь Публічного акціонерного товариства "РІВНЕАЗОТ" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників судовий збір у розмірі 155477,93 грн.

В апеляційній скарзі Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (перейменоване Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 року № 247), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що договір доручення не відповідає ст.1000 ЦК України, а сплата ДП «Хімік» ПАТ «Азот» єдиного внеску від імені ПАТ «Рівнеазот», але за рахунок ДП «Хімік» ПАТ «Азот», суперечить вимогам частини 9 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» є платником єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування.

Постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 22.09.2014 та від 30.09.2014, заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015, та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, було накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот» (а.с. 38-46), що позбавляло позивача можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку відповідно до приписів ч.7,8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З метою своєчасного виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску, за період з червня по вересень 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Рівнеазот» та Дочірнім підприємством «Хімік» Публічного акціонерного товариства «Азот» укладено Договір доручення від 29.05.2015 №05.15 (далі іменується - Договір доручення) (а.с. 47).

Відповідно до пункту 1.1 Договору - Повірений (ДП «Хімік» ПАТ «Азот») в порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується за рахунок Довірителя (ПАТ «Рівнеазот») виконувати грошові зобов'язання, деталізований зміст яких визначається у додатках.

На виконання підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Договору доручення, позивачем сформовано довіреність від 11.06.2015 №748-юв (а.с. 49) та уповноважено ДП «Хімік» ПАТ «Азот» вчиняти наступні дії: сплачувати (перераховувати) від імені ПАТ «Рівнеазот»: нотаріальні послуги, податки та збори відповідно до Податкового кодексу України, єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, аліменти, заробітну плату, інші утримання з заробітної плати, пенсії, оплату листків непрацездатності, виплати заробітної плати за період відпустки, компенсацію середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, відрахування від ФОП, кошти на господарські потреби, на відрядження, супутні банківські комісії.

Згідно довіреності, ДП «Хімік» ПАТ «Азот» сформувало та подало на виконання банківських установ платіжні доручення із зазначенням призначення платежу «нарахована сума ЄВ»: від 12.06.2015 №5386 на суму 2136 грн. 61 коп., від 12.06.2015 №5387 на суму 130909 грн. 70 коп., від 22.06.2015 №5493 на суму 2700000 грн. 00 коп., від 22.06.2015 №5494 на суму 22000 грн. 00 коп., від 22.06.2015 №5564 на суму 130000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5749 на суму 3000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5750 на суму 45000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5751 на суму 1300 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5753 на суму 200 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5752 на суму 770000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5765 на суму 35000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5748 на суму 5050000 грн. 00 коп., від 06.07.2015 №5754 на суму 3000 грн. 00 коп., від 10.07.2015 №5888 на суму 185000 грн. 00 коп., від 15.07.2015 №5998 на суму 7500 грн. 00 коп., від 15.07.2015 №6002 на суму 92148 грн. 21 коп., від 15.07.2015 №6003 на суму 2254 грн. 49 коп., від 16.07.2015 №6070 на суму 163000 грн. 00 коп., від 20.07.2015 №6093 на суму 2200000 грн. 00 коп., від 20.07.2015 №6094 на суму 22000 грн. 00 коп., від 23.07.2015 №6160 на суму 375000 грн. 00 коп., від 30.07.2015 №6301 на суму 175000 грн. 00 коп., від 31.07.2015 №6355 на суму 118000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6409 на суму 3900000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6410 на суму 3000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6411 на суму 53000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6412 на суму 1300 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6413 на суму 683000 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6414 на суму 250 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6415 на суму 3500 грн. 00 коп., від 05.08.2015 №6425 на суму 27000 грн. 00 коп., від 13.08.2015 №6560 на суму 310000 грн. 00 коп., від 20.08.2015 №6662 на суму 2070000 грн. 00 коп., від 20.08.2015 №6663 на суму 22000 грн. 00 коп., від 20.08.2015 №6674 на суму 400000 грн. 00 коп., від 27.08.2015 №6802 на суму 220000 грн. 00 коп., від 10.09.2015 №7016 на суму 14 5000 грн., від 17.09.2015 №7111 на суму 105000 грн., від 24.09.2015 №7226 на суму 510000грн. (а.с.50-70).

Як встановлено судом, перераховані в липні та вересні 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за дорученням ПАТ «Рівнеазот» грошові кошти в рахунок оплати сум платежів єдиного внеску за спірний період були прийняті контролюючим органом як належні; останній не мав жодних зауважень та не направляв жодних повідомлень позивачу про те, що перераховані кошти не можуть бути прийняті як сплата єдиного внеску за вказаний період, а також не повідомляв позивача про виникнення недоїмки за платежем «суми єдиного внеску».

Отже, повіреним ДП «Хімік» ПАТ «Азот» було сплачено єдиний внесок від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» на підставі Договору доручення №05.15 від 29.05.2015 та виданої відповідно до цього договору довіреності.

Лише в листопаді 2015 на адресу позивача надійшов лист Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 18.11.2015 №25588/10/28-10-20-4-20 (а.с. 71), в якому зазначалось, що на адресу Центрального офісу надійшов лист Державної фіскальної служби від 12.11.2015 про порушення вимог Закону України №2464-VI, а саме, що у період з липня по вересень 2015 року ДП «Хімік» ПАТ «Азот» здійснило сплату єдиного внеску на загальну суму 20685499 грн. 00 коп. за ПАТ «Рівнеазот», а тому кошти сплачені ДП «Хімік» ПАТ «Азот», перекинуто з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Нез'ясовані платежі», в результаті чого в ІКПП платника ПАТ «Рівнеазот» виникла недоїмка у розмірі 11870891 грн. 55 коп., яка підлягає погашенню.

12 січня 2016 року Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників сформовано Вимогу відносно ПАТ «Рівнеазот» про сплату боргу (недоїмки) №Ю-258-11, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити суму боргу у розмірі 10365195 грн. 00 коп., за порушення останнім статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (а.с. 6).

Підставою для винесення вказаної вимоги став висновок контролюючого органу про порушення позивачем статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» оскільки сплата єдиного внеску здійснювалась не ПАТ «Рівнеазот», а третьою особою - ДП «Хімік» ПАТ «Азот», що заборонено Законом, тому сплачені кошти ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за рахунок ПАТ «Рівнеазот» по даний час обліковуються на ІКПП «Нез'ясовані платежі», в силу вимог Закону не можуть бути зараховані як сплата єдиного внеску ПАТ «Рівнеазот».

Суд першої інстанції, перевіряючи спірне рішення суб"єкта владних повноважень на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України дійшов висновків, що його прийнято протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку урегульовано Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі іменується - Закон України №2464-VI), та Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №449 від 20.04.2015, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі іменується - Інструкція №449).

За приписами статті 1 Закону України №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону України №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац 1 пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України №2464-VI).

Частиною 7 статті 9 Закону України №2464-VI визначено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця (частина 8 статті 9 Закону України №2464-VI).

Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь (підпункт 1 пункту 2 розділу IV Інструкції №449).

Частина 12 статті 9 Закону України №2464-VI та підпункт 4 пункту 2 розділу IV Інструкції №449 містять аналогічну норму щодо сплати єдиного внеску, відповідно до якої єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, є вірним посилання суду на те, що Публічне акціонерне товариство «Рівнеазот» як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не міг ухилитися від сплати єдиного внеску не зважаючи на те, що постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України від 22.09.2014 та від 30.09.2014, заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 18.06.2015, та головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 30.07.2015, накладено арешти на кошти, які містяться на рахунках ПАТ «Рівнеазот». У зв'язку із чим останнє позбавлене можливості здійснити сплату єдиного внеску з свого банківського рахунку, що стало підставою для вжиття заходів спрямованих на виконання свого обов'язку щодо сплати податку, а саме, укладення договору доручення від 29.05.2015 №05.15 з ДП «Хімік ПАТ «Азот».

Суд першої інстанції обгрунтовано відхилив доводи податкового органу, що перерахування повіреним - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» грошових коштів на сплату єдиного внеску від імені та за рахунок довірителя - позивача, суперечить положенням частини 9 статті 25 Закону України №2464-VI.

За змістом частини 9 ст.25 Закону №2464, передача платниками єдиного внеску своїх обов"язків з його сплати третім особам заборонена, крім випадків, передбачених законодавством.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 1000 Цивільного кодексу України №435-IV від 16.01.2003 (далі іменується - ЦК України), за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (частина 2 статті 1000 ЦК України).

Отже, юридичні дії вчиняються від імені довірителя, оскільки фактично, йдеться про представництво повіреним інтересів саме довірителя і за його рахунок.

Згідно зі ст. 239 ЦК правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє; відповідно, правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки не повіреного, а саме довірителя, а тому повірений жодних цивільних прав та обов'язків за правочинами, які він вчинив на виконання договору доручення, не набуває.

З огляду на вищезазначене, є вірними висновки суду першої інстанції про те, що сплата єдиного внеску повіреним не є передачею платником єдиного внеску своїх зобов'язань з його сплати третім особам.

Окрім того, відповідно до п.6.1 Договору, Довіритель ПАТ «Рівнеазот» відшкодовує Повіреному ДП «Хімік» ПАТ «Азот» фактично підтверджені витрати, пов"язані з виконанням доручення згідно рахунків, виставлених Повіреним. Отже, за Договором доручення повірена особа - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» лише вчиняла певні юридичні дії від імені позивача, які в послідуючому мають бути відшкодовані Довірителем.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання податкового органу на те, що Договір доручення не відповідає статті 1000 ЦК України.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено під час розгляду справи, договір доручення, який укладено ПАТ «Рівнеазот» з ДП «Хімік» ПАТ «Азот» не визнавався в судовому порядку недійсним, а податковий орган не наділений повноваженнями надавати правову оцінку договору, що укладений між двома суб'єктами господарювання, з точки зору його дійсності (недійсності, нікчемності) та відповідності вимогам закону.

В силу приписів ч.3 ст.2 КАС України, з метою дотримання принципу пропорційності , який має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення, позивачем були вжиті всі заходи спрямовані на виконання покладеного на нього Законом №2464-VI обов'язку щодо сплати єдиного внеску.

Однак, сума єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015, що сплачена повіреним - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» від імені та за рахунок позивача була перекинута відповідачем з інтегрованої картки платника податку (ІКПП) ПАТ «Рівнеазот» на ІКПП «Нез'ясовані платежі». Саме у зв'язку із вказаними діями відповідача по ІКПП ПАТ «Рівнеазот» виникла заборгованість з єдиного внеску.

Крім того, з змісту листа «Про порушення вимог Закону №2464» вбачається, що в ІС «Податковий блок» забезпечено блокування проведення сплати єдиного внеску третьою особою. У свою чергу, на порушення вимог Закону України №2464-VI, працівниками координаційно-моніторингового підрозділу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників, шляхом несанкціонованого ручного втручання в роботу ІС «Податковий блок» сплата підприємством ДП «Хімік» ПАТ «Азот» була зарахована ПАТ «Рівнеазот».

Тобто, зарахування сплаченого ДП «Хімік» ПАТ «Азот» єдиного внеску в загальній сумі 20685499 грн. 00 коп. від імені ПАТ «Рівнеазот» відбулось виключно за умови порушень допущених посадовими особами відповідача, про що чітко вказано у листі ДФС України.

Водночас, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 2 розділу VI Інструкції №449, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Оскільки, сума єдиного внеску за період з 01.06.2015 по 30.09.2015 була сплачена повіреним - ДП «Хімік» ПАТ «Азот» у повному обсязі, що не заперечується відповідачем, тому обов'язок позивача зі сплати єдиного внеску за вказаний період виконано повністю та своєчасно, а тому є вірними висновки суду першої інстанції, що повторне стягнення із позивача суми сплаченого єдиного внеску є не обґрунтованим та безпідставним.

Окрім того, є слушним посилання суду на те, що у випадку визнання судом несвоєчасної сплати позивачем суми єдиного внеску потягло б для позивача додаткове фінансове навантаження у вигляді донарахування пені на суму простроченого платежу, що за вказаних умов, коли позивач вживав всіх заходів для виконання свого зобов'язання, є недопустимим.

Визначення фіскальним органом додаткових зобов'язань зі сплати єдиного внеску за своєю правовою суттю являється втручанням в майнові права позивача, а тому суд має встановити чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог Конвенції та Першого протоколу до Конвенції.

Так, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити і дію такі закони, які, на їх думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів».

Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (СПРАВА «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v. UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06)).

Як визначено статтею 1 Закону України №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Судом встановлено, що позивач вчиняв усі належні дії для сплати сум єдиного внеску до бюджету (тобто платник жодним чином не ухилявся від сплати єдиного внеску), що у свою чергу гарантувало забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при прийнятті відповідачем спірного рішення про сплату боргу, не було дотримано принципу пропорційності та справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, що не відповідає і ст.19 Конституції України.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому підстави, визначені ст.202 КАС України, для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "03" червня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

І.Г. Охрімчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "26" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство "РІВНЕАЗОТ" м.Рівне - 17,33017

3- відповідачу Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби вул.Дугтярівська,11-Г,м.Київ,04119

- ,