Ухвала суду № 63677162, 20.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 р.Справа № 820/4753/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2016р. по справі № 820/4753/16

за позовом ОСОБА_2

до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції , Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції третя особа ОСОБА_1

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа: ОСОБА_1 , в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:

-звільнити з під арешту заставлене майно квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1:

-вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження № 14340050 від 08.07.2011 р. про арешт нерухомого майна, обтяження № 13030335 від 24.09.2012 р. про арешт нерухомого майна, обтяження №15612913 від 27.07.2016 р. про арешт нерухомого майна, обтяжувачем яких є Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції; обтяження № 12422653 від 23.04.2012 р. про арешт нерухомого майна, обтяжувачем якого є Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2016 року адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції звільнити з-під арешту заставлене майно - квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження № 14340050 від 08.07.2011 р. про арешт нерухомого майна, обтяження № 13030335 від 24.09.2012 р. про арешт нерухомого майна, обтяження №15612913 від 27.07.2016 р. про арешт нерухомого майна, обтяжувачем яких є Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції; обтяження № 12422653 від 23.04.2012 р. про арешт нерухомого майна, обтяжувачем якого є Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та ОСОБА_1 не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 20.12.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 4.07.2008 року між ЗАТ «ОТП БАНК» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № РML 706/121/2008, згідно якого для задоволення повного та своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань за кредитним договором № 706/121/2008, іпотекодавець надав в іпотеку іпотеко держателю нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, яка належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.12.2007року по справі № 2-4404/07. Вказаний договір 14.07.2008 року був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Науменко О.М. та зареєстрований в реєстрі за № 939, і того ж дня в Державному реєстрі іпотек нотаріусом було зареєстроване обтяження - накладена заборона, реєстраційний № 7559303. Таким чином право застави, захисту якого просить позивач, виникло 14 липня 2008 року.

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року, нотаріально посвідченим договором про відступлення права вимоги від 01.07.2010 року ПАТ «ОТП БАНК» відступило права вимоги за вищевказаними кредитним і іпотечним договорами на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». 30.05.2016 р. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами до ОСОБА_4 товариству з обмеженою відповідальністю «АНСУ», яке 30.05.2016 р. та 31.05.2016 р. в установленому законом порядку уклало договори про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь ОСОБА_2 Відповідні відомості щодо іпотекодаржателя - ОСОБА_2 були внесені до Державного реєстру іпотек.

Отже на момент пред'явлення даного позову позивач є іпотекодержателем нерухомого майна: квартири АДРЕСА_2.

Після набуття прав іпотекодержателя позивач прийняв рішення задовольнити свої вимоги в порядку позасудового врегулювання, передбаченому статтею 36 Закону України «Про іпотеку» та іпотечним застереженням, що міститься в іпотечному договорі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна предмет іпотеки обтяжений арештом, який виник на підставі постанови державного виконавця Червонозаводського ВДВС ХМУЮ про відкриття виконавчого провадження № 17635407 (номер запису 14340050 від 08.07.2011 р.). При цьому постановою від 28.11.2011 р. виконавчий документ - виконавчий напис № 11846, виданий 10.12.2009 р. - був повернутий стягувачеві. Крім того зареєстроване обтяження № 13030335 від 24.09.2012 р. на підставі постанови Червонозаводського ВДВС ХМУЮ про арешт нерухомого майна від 25.06.2012 р. 27.07.2016 р. щодо заставленого майна зареєстроване обтяження про арешт нерухомого майна на підставі постанови Червонозаводського ВДВС ХМУЮ за виконавчим провадженням № 48514348 (№ запису 15612913). При цьому зазначене виконавче провадження було відкрите ще 20.08.2015 року. Також з 23.04.2012 р. заставлене майно обтяжене арештом на підставі постанови Ленінського ВДВС ХМУЮ про відкриття виконавчого провадження № 27747082 (реєстраційний номер обтяження 12422653 ).

Отже, позивач не є стягувачем в жодному виконавчому провадженні щодо заставодавця, і жоден із зареєстрованих арештів, які оскаржуються, на час розгляду даної справи не є таким, що обтяжує предмет застави в інтересах заставодержателя.

Посилаючись на ту обставину, що не знятий відповідачами арешт на заставлене майно порушує право на задоволення вимог шляхом позасудової реалізації заставленого майна, що належить позичальнику, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що накладення спірного арешту на нерухоме майно порушує та обмежує право позивача на задоволення його вимог як іпотекодержателя.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За приписами ч. 8 ст. 54 Закону № 606-XIV "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 № 898-IV (далі - Закон № 898-IV).

Згідно ч. 6, 7 ст. 3 Закону № 898-IV "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України "Про заставу" передбачено, що Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 16 вказаного Закону право застави виникає у заставодержателя з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Аналогічні положення містяться у ст. 572 Цивільного кодексу України, згідно якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, за наявності договору іпотеки, укладеного з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань, іпотекодержатель, має право, у разі не виконання боржником своїх зобов'язань, звернути стягнення на передане в іпотеку майно.

Як вбачається із роз'яснень Верховного Суду України, викладених у його листі від 01.02.2015 "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" чинним законодавством не передбачено заборони накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки.

Разом із тим ст. 60 Закону № 606-XIV "Про виконавче провадження" обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна, у тому числі відповідно до ч. 5 цієї норми у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження (конкретні випадки визначені в частинах 1 - 4 указаної статті) арешт із майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 54 Закону № 606-XIV "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Згідно із ч. 4 заставодержатель має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у разі звернення стягнення на це майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. При цьому встановлено, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: 1) виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю (ч. 3 ст. 54 цього самого Закону). Указані норми безпосередньо стосуються арешту як складової виконання рішення суду про задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також виходячи із суті іпотеки, визначення якої міститься в Законі № 898-IV "Про іпотеку", відповідно до ст. 1 якого іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, установленому цим Законом, позов про зняття арешту, накладеного державним виконавцем, підлягає задоволенню, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 54 Закону № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Водночас накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. За змістом ч.ч. 6 та 7 ст. 3 Закону № 898-IV у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Судовим розглядом встановлено, що на адресу іпотекодержателя повідомлень про звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, з Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ та Ленінського ВДВС ХМУЮ не надходило, що не узгоджується з приписами ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження".

Також письмовими доказами справи підтверджується, що зареєстрована належним чином іпотека виникла 14.07.2008 р., тобто раніше накладених арештів.

Згідно звіту про оцінку майна від 05.05.2016 р., зробленого суб'єктом оціночної діяльності, ринкова вартість об'єкту оцінки - заставленого майна - складає 1 530 300 грн., тобто не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, яка дорівнює 1 592 234 грн.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що накладенні арешту на майно, яке перебуває в іпотеці, обмежує забезпечене іпотекою право позивача на задоволення своїх вимог за договором іпотеки, тому правильно задовольнив позовні вимоги про зобов'язання Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції та Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції звільнити з-під арешту заставлене майно - квартиру АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_1 та вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обтяження № 14340050 від 08.07.2011 р. про арешт нерухомого майна, обтяження № 13030335 від 24.09.2012 р. про арешт нерухомого майна, обтяження №15612913 від 27.07.2016 р. про арешт нерухомого майна, обтяжувачем яких є Червонозаводський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції; обтяження № 12422653 від 23.04.2012 р. про арешт нерухомого майна, обтяжувачем якого є Ленінський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг немає, а їх доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2016р. по справі № 820/4753/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 26.12.2016 р.