Ухвала суду № 63676719, 22.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11299/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій, за апеляційною скаргою Державної авіаційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2016, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу державного збору до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях за період із вересня 2013 року по травень 2014 року включно. Просив визнати протиправними дії відповідача щодо формування та надання позивачу рахунків-фактур від 14.04.2014 №32, №66к, №33, №67к, від 22.04.2014 №35, від 29.04.2014 №72к, від 26.05.2014 №43, від 03.06.2014 №89к, від 26.06.2014 №51, №107к, від 29.01.2014 №20к, №9, від 06.02.2014 №28к, №10, від 17.12.2013 №98, від 27.12.2013 №284к, від 11.01.2014 №2, №13к на сплату державного збору до спеціалізованого фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2014 відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2016, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2014 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду України від 12.01.2016 заяву Державної авіаційної служби України задоволено частково, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.03.2015, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 та Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2016 адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В судове засідання з'явилися представники апелянта, підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Подали письмові пояснення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, письмові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав вірну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому виходив з того, що дії Державної авіаційної служби України, які є предметом спору в даній справі, не створюють для позивача негативних наслідків, оскільки сформовані відповідачем рахунки-фактури не є обов'язковими до виконання рішеннями, тобто носять для позивача інформативний характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «МАУ» є суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність в сфері авіації, зокрема, і щодо забезпечення повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу та пошти.

ДАСУ сформувало та направило ПрАТ «МАУ» рахунки-фактур на сплату державного збору до спеціалізованого фонду від 14.04.2014 №32, №66к, №33, №67к, від 22.04.2014 №35, від 29.04.2014 №72к, від 26.05.2014 №43, від 03.06.2014 №89к, від 26.06.2014 №51, №107к, від 29.01.2014 №20к, №9, від 06.02.2014 №28к, №10, від 17.12.2013 №98, від 27.12.2013 №284к, від 11.01.2014 №2, №13к.

Позивач, не погоджуючись із діями ДАСУ з формування та направлення ПрАТ «МАУ» рахунків-фактур на сплату державного збору до спеціалізованого фонду, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 4 статті 12 Повітряного кодексу України для забезпечення реалізації основних напрямів державної політики у сфері авіаційної діяльності та використання повітряного простору України, утримання та забезпечення діяльності уповноваженого органу з питань цивільної авіації з метою виконання покладених на нього завдань та функцій, участі та представництва України у міжнародних авіаційних організаціях та інших заходах діє Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 Повітряного кодексу України надходженнями Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях є державні збори із суб'єктів авіаційної діяльності за надання прав на експлуатацію повітряних ліній.

Державіаслужба України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Підпунктом 289 пункту 4 Положення про Державну авіаційну службу України №398/2011 Державіаслужба України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, організовує надходження коштів до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і їх цільове використання.

Так як предметом спору у даній справі є правомірність дій ДАСУ із формування рахунків-фактур на сплату державного збору до спеціалізованого фонду, що є обов'язковим платежем до Державного бюджету України, то відповідач у правовідносинах, які склалися між сторонами виконує владну управлінську функцію з організації надходження цього платежу до відповідного бюджету. Таким чином, наявні правові підстави вважати цей спір таким, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено, Державною авіаційною службою України формувались та пред'являлись позивачеві рахунки-фактури з сумами зборів, розрахованими згідно приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.98 №889.

Даною постановою викладено в новій редакції Постанову Кабінету Міністрів України від 28.09.1993 №819 «Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях», якою затверджено Положення про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

Відповідно до пункту 4 Положення №819 державні збори сплачуються юридичними і фізичними особами у розмірах згідно з додатком.

Додатком до Положення №819 передбачено розміри державних зборів за надання державних послуг із сертифікації, реєстрації тощо. Іншими нормативними актами ставки зборів не визначено.

Відповідачем застосовано ставки збору, що містяться в Додатку в колонці «Державні послуги» розділу ІІ «Експлуатація авіаційної техніки» в пункті 5 «Видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній», яким встановлено наступні розміри державного збору за Державну послугу - видача дозволів на експлуатацію повітряних ліній:

- у межах України (у тому числі чартерні перевезення): під час подання заяви - 63,2 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 25,4 неоподатковуваних доходів на місяць;

- міжнародних (за винятком чартерних перевезень): під час подання заяви - 140,8 неоподатковуваних доходів на місяць; за видачу документа (свідоцтва, сертифіката, тощо) - 400 дол. США за маршрут.

В даному пункті в останній колонці під назвою «Додаткові показники коригування розмірів державного збору» передбачено, що державний збір збільшується з розрахунку:

- у межах України (у тому числі чартерні перевезення): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 0,5 доларів США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 2,5 доларів США;

- міжнародних (за винятком чартерних перевезень): за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, на 2 долари США; за кожну тонну вантажу, що відправляється чи прибуває, на 10 доларів США.

Таким чином, встановлено, що відповідач в спірних рахунках використовував ставки збору за видачу дозволів на експлуатацію повітряних ліній встановлені додатком до Положення №819, який є підзаконним нормативно-правовим актом, так як порядку і строків сплати зборів ні Положенням, ні законами України не встановлено.

Частиною 1 статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються система оподаткування, податки і збори.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ч. 2 ст. 8 Конституції України).

Рішенням від 23.06.2009 №15-рп/2009 Конституційний суду України зазначив, що з огляду на конституційно визначені повноваження Верховної Ради України у сфері оподаткування, конституційне повноваження Кабінету Міністрів України не передбачає права встановлювати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) або визначати окремі елементи їх правового механізму регулювання.».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право встановлювати обов'язкові платежі належить Верховній Раді України, а встановлення обов'язкових до сплати платежів, їх ставок, порядку і строків сплати, повинно здійснюватися лише законами, прийняття яких належить до виключних повноважень єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Пунктом 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачалось, що збори (плата, внески), не встановлені цим Кодексом як загальнодержавні або місцеві, але встановлені законодавчими актами України як обов'язкові платежі до набрання чинності цим Кодексом, справляються за правилами, встановленими цими законодавчими актами України, до набрання чинності законом про адміністративні послуги та іншими законами, що регулюватимуть справляння відповідних зборів (плати, внесків).Закон України «Про адміністративні послуги» набрав чинності 07.10.2012.

Частиною 5 ст. 20 Закону України «Про адміністративні послуги» визнаний таким, що втратив чинність пункт 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Враховуючи, що ставки збору, використані відповідачем при формуванні та пред'явленні позивачу рахунків-фактур у період з грудня 2013 по червень 2014 року, не встановлені Податковим кодексом України, а визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.93 №819, то такі збори не справляються з огляду на набрання чинності Законом України «Про адміністративні послуги» та втрату чинності п. 2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України».

Суми зборів з використанням передбачених додатком до Положення №819 ставок визначаються відповідачем за кожного пасажира, який відлітає з аеропорту, та за кожну тону вантажу, що відправляється чи прибуває, тобто за їх виліт або вліт.

Однак, ч. 2 ст. 15 Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року передбачено, що жодна Договірна держава не стягує будь-яких мита, податків або інших зборів лише за право транзиту через її територію або вліт на її територію, або вильоту з її території будь-якого повітряного судна Договірної держави або присутніх на ньому осіб, або майна.

Так як у відповідності ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» міжнародний договір має вищу юридичну силу ніж відповідний акт законодавства України, то відповідач неправомірно формував та виносив позивачеві рахунки-фактури з сумами зборів, розрахованими згідно приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.98 №889.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду, що оскаржувані рахунки-фактури не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 17 КАС України, так як рахунок-фактура це документ, на підставі якого оплачуються отримані товари чи послуги відповідно до вказаних умов, а також, за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку що сформовані відповідачем рахунки-фактури не є обов'язковими до виконання рішеннями, тобто носять для позивача інформативний характер, відтак, відсутні підстави для захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, які ніяк не порушено.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної авіаційної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2016 у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні Авіалінії України» до Державної авіаційної служби України про визнання протиправними дій - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.11.2016 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 23.12.2016

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.