Постанова № 63676662, 26.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року справа №805/91/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

судді: Василенко Л.А.

ОСОБА_2

при секретарі

судового засіданняОСОБА_3

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю

від відповідача:ОСОБА_5 за довіреністю

ОСОБА_6 за довіреністю

ОСОБА_7 за довіреністю

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції з

обслуговування великих платників у м. Донецьку

Міжрегіонального Головного управління

Державної фіскальної служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 30 червня 2016 року

по адміністративній справі№ 805/91/16-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2015 року № 000514700/5605/10/28-03-47, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» (далі позивач) у січні 2016 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, податкова інспекція, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2015 року № 000514700/5605/10/28-03-47, предметом якого є збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 1 062 292 812 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 265 573 203 грн. з огляду на безпідставність його прийняття (т.1, а.с.4-14).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 26.11.2015р № 0000514700/5605/10/28-03-47 про збільшення грошового зобовязання за платежем податку на додану вартість у розмірі 1 327 866 015 грн., з яких 1 062 292 812 грн. за основним платежем та 265 573 203 грн. штрафні санкції, з підстав протиправності його прийняття (том 9, а. с. 13-23).

Постанова суду першої інстанції мотивована неправомірністю прийнятого податкового повідомлення-рішення, і як наслідок цього, безпідставністю визначення ним грошових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції прийняв позицію позивача щодо відсутності з боку підприємства порушень вимог чинного законодавства у звязку з неможливістю надати податкові декларації в умовах впливу виняткових обставин неперевершеної сили, дія яких засвідчена відповідними сертифікатами.

Не погодившись з вказаним рішенням, податковий орган (відповідач у справі) подав апеляційну скаргу на постанову суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог (том 9, а. с. 61-66).

Заявник апеляційної скарги, доводить порушення позивачем положень пп.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі ПКУ), пп.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПКУ, п.49.2 ст.49 ПКУ, з посиланням на які зазначає, що платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів. Здійснений ним аналіз податкової звітності контрагентів позивача, а саме декларацій з податку на додану вартість з додатками свідчить про те, що контрагенти позивача формували податковий кредит на підставі податкових накладних, складених та виданих, а також зареєстрованих позивачем, як платником податку на додану вартість, в Єдиному реєстрі податкових накладних у десяти звітних податкових періодах з липня 2014 року по квітень 2015 року включно, тобто в ці періоди позивач здійснював господарську діяльність, складав та надавав звітні податкові документи, отримував кошти за реалізовану продукцію і як наслідок цього прибуток від здійснення господарської діяльності, проте в порушення норм податкового законодавства не подавав податкові декларації.

Податковий орган також вказує на можливість збільшити граничні строки подання податкової звітності за правилами та на підставах, які передбачені Податковим кодексом України відповідно до положень п.102.6 ст.102, п.102.7 ст.102, та Порядку застосування цих норм, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1044, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 р. за № 84/18822 (далі Порядок № 1044), який є нормативно-правовим актом відповідно до ч.2 ст. 117 Конституції України, та підлягає застосуванню у межах спірних правовідносин відповідно до процесуального принципу законності, положення якого закріплені статтею 9 КАС України. Посилаючись на пункт 8.1 Порядку відповідач доводить, що заява про продовження граничних строків подання звітності, а також розгляд такої заяви контролюючим органом здійснюється виключно після закінчення обставин непереборної сили.

Відповідач в апеляційній скарзі наголошує, що сертифікат ТПП України є лише одним із доказів впливу форс-мажорних обставин на виконання зобовязань, тобто документ який надає субєкту господарювання право на звільнення від відповідальності за порушення зобовязань. Але законодавство не зобовязує сторони договору або державні органи визнавати сертифікат доказом, який має заздалегідь встановлену силу та надає можливість вчиняти дії, направлені на звільнення винної особи від відповідальності. З огляду на зазначене податковий орган спростовує доводи платника податків, погоджені судом першої інстанції, стосовно того, що на підставі безпосередньо сертифікату у контролюючого органу виникає обовязок продовження граничних строків подання податкової звітності.

Також заявник апеляційної скарги вказує на грубе порушення судом першої інстанції вимог частини 1 ст. 94 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат та зазначає, що визначальним фактором застосування цієї норми має бути документальне підтвердження сплати судового збору, в той час як в межах розгляду даної справи докази сплати позивачем судового збору в розмірі 19 916 722,22 грн. відсутні, тому судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача суму судового збору, яка не була сплачена та документально не підтверджена.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представники відповідача під час судового засідання доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Під час апеляційного провадження позивачем заявлено клопотання про призначення судово-економічної експертизи, у задоволенні якого суд відмовив ухвалою від 26.12.2016 року, яка долучена до матеріалів справи.

Через канцелярію суду в день слухання справи представником позивача надані додаткові пояснення та заперечення на апеляційну скаргу з 37 додатками, з яких 36 це податкові накладні за період з 08 липня 2014 року по 09 грудня 2014 року, які не були предметом дослідження у суді першої інстанції. Можливість прийняття та дослідження доказів у даній справі буде оцінена судом з огляду на положення частини 2 статті 195 КАС України.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство «Концерн Стирол» зареєстровано в якості юридичної особи 10.10.1995 року № 1 256 120 0000 000114, Код ЄДРПОУ: 05761614, фактичне місцезнаходження: Донецька область, місто Горлівка, калінінський район, вул. Горлівської дивізії, буд 10 (том 1, а. с. 28-34). На момент апеляційного провадження місцезнаходження не змінене, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.12.2016р. та не заперечується представником позивача.

З 16 жовтня 1995 року позивач знаходиться на податковому обліку в СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУ ДФС, що підтверджується довідкою за формою 4-ОПП від 03.02.2011р. № 58/10/29-14-2 та є платником податку на додану вартість з 07 липня 1997 року, ІПН 057616105724, що підтверджено Свідоцтвом № 100322308, виданим 16 лютого 2011 року (том 1, а.с. 35-36). Податковим органом рішенням № 2 від 6 серпня 2015 року анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100322308, однак постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року у справі № 805/3456/15-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, визнано протиправним рішення № 2 про анулювання Свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту його прийняття. В межах цієї справи досліджуються всі події за звітні періоди, в яких статус позивача, як платника податків з податку на додану вартість не є спірним.

Наказом Голови Правління ПАТ «Концерн Стирол» від 15.04.2014 року №1341/1 «Про зупинення виробництва на всіх структурних підрозділах концерну» в звязку з нестабільною та небезпечною ситуацією, що склалася у м. Горлівка, повязаною з загрозою проведення активних бойових дій на його території, та не можливістю забезпечення в повному обсязі безпечних умов праці на підприємстві, управління та контролю за здійсненням технологічних процесів, а також з метою забезпечення безпеки життя та здоровя, як працівників підприємства так і мешканців міста здійснена повна зупинка технологічних процесів у всіх виробничих підрозділах концерну. Цим же Наказом виведено з експлуатації з метою подальшої консервації технологічне обладнання (том 9, а. с. 9-10).

Відповідачем 27.08.2015 року на імя керівника товариства (позивача у справі) направлено запит про надання документів за вих. №2241/10/28-03-47, в якому позивача повідомлено, що у звязку з неподанням до податкового органу податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.07.2014 р. по 30.06.215 р. та з метою зясування своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість контролюючим органом буде проводитися документальна позапланова невиїзна перевірка за вказаний період.

Зазначеним запитом на підставі п.85.2 ст. 85 ПКУ позивачу запропоновано у строк до 14.09.2015 року надати податковій інспекції наступні документи: копії договорів, укладеними позивачем з покупцями та постачальниками за вищенаведений період; первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій видаткові накладні, рахунки-фактури, довіреності, акти прийому-передачі; товарно-транспортні накладні, залізнично-дорожні квитанції, тощо, форми проведення розрахунків та наявність дебіторської заборгованості на початок та кінець відповідного періоду; суми, дата та форми проведення розрахунків, платіжні документи, платіжні доручення, прибуткові касові ордери, векселі, накладні на отримання, акти взаємозаліків, інше, наявність дебіторської (кредиторської) заборгованості на початок та кінець періоду, що перевіряється; суми, дати та форми проведення розрахунків, наявність кредиторської (дебіторської) заборгованості з покупцями на дату подання інформації; журнали ордери, відомості, у яких відображено вищевказані операції та включення результатів таких операцій до податкового обліку з відповідним їх відображенням у податкових деклараціях; інші документи, підтверджуючі факти реальності здійснення операцій; статут, довідку про реєстрацію у ЄДРПОУ, накази про призначення посадових осіб, які відповідальні за ведення господарської діяльності, відомості про засновників та акціонерів, відомості про субєктів господарювання, засновником яких є ПАТ «Концерн Стирол», інше (том 1 а.с.40-41).

На вищезазначений запит позивач 21.09.2015 року листом вих. №309 надав відповідь, у якому повідомив податковий орган про те, що враховуючи фактичне місцезнаходження ПАТ «Концерн Стирол», небезпечну ситуацію на території м. Горлівка, визнання м. Голівка тимчасово окупованою територією, посилаючись на Указ Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року, яким введено в дію рішення ОСОБА_1 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", дотримання та захисту прав та інтересів працівників підприємства, призупинення виробництва продукції на підприємстві, неможливістю виконувати працівниками своїх обовязків у звязку з фактичною відсутністю доступу до робочих місць, первинної документації, відсутністю поштового сполучення, проблем з енергопостачанням та звязком, підтвердженням всіх обставин відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати, а також враховуючи довготривалість антитерористичної операції документи будуть надані після усунення вищезазначених обставин.

В цьому ж листі позивач вказав на те, що ДФС України з 20.05.215 року неправомірно в односторонньому порядку розірвала договір про визнання електронних документів, внаслідок чого товариство позбавлене права реєструвати податкові накладні в електронному вигляді, чим створена додаткова перешкода для формування звітності з податку на додану вартість. Посилаючись на зазначене, неможливість надання документів, позивач, як платник податків, запропонував відкласти податкову перевірку до моменту закінчення АТО (том 1, а. с. 42-43).

Керівником податкового органу (відповідача у справі) 27.08.2015 року видано Наказ № 51 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» з 14.09.2015 р. з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» за період з 01.07.2014 р. по 03.06.2015 р. тривалістю 15 (п'ятнадцять) робочих днів (том 1, а. с. 45).

Правовою підставою проведення перевірки серед інших норм зазначених цим наказом наведені положення пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якого однією із обставин здійснення документальної позапланової перевірки є неподання платником податків в установлений законом строк податкової декларації або розрахунку, якщо їх подання передбачено законом.

Приймаючи наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки податковий орган керувався крім зазначеної норми положеннями п.п.20.1.4 п.п.20.1.6, п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.79.1 ст.79 ПК України.

Наказ про проведення перевірки позивачем не оскаржувався.

На виконання наказу керівника податкового органу фахівцями відповідача в період з 14.09.2015 року по 02.10.2015 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Концерн Стирол» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2014 по 30.06.2015 року, за наслідками якої складено акт від 09.10.2015 р. № 153/28-03-47/05761614 (надалі акт перевірки), (т. 1 а.с.47-57).

Висновками акту перевірки зазначені порушення позивачем п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст. 188 ПКУ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період з 01.07.2014 по 03.06.2015 р. на загальну суму 1 062 292 812 грн., тому числі: за липень 2014 року на суму 57 615 418 грн.; за жовтень 2014 року на суму 309 919 197 грн.; за листопад 2014 року на суму 245 731 439 грн.; за січень 2015 року на суму 245 696 659 грн.; за лютий 2015 року на суму 51 289 152 грн.; за березень 2015 року на суму 152 040 947 грн. (том 1, а. с. 56-57).

Акт перевірки надійшов на адресу ПАТ "Концерн Стирол» 11.11.2015 р., згідно квитанції експрес-служби «IT Logistic»№7097920 від 15.10.2015р. (том 1, а.с.58).

Позивачем 12.11.2015 року подано заперечення на акт перевірки від 09.10.2015 р. № 153/28-03-47/05761614 (квитанція експрес-служби № 59000143195847 від 16.11.2015р.) (том 1, а.с.59-63).

Листом від 23.11.2015 року за вих. № 5430/10/28-03-47 податковим органом надано відповідь про відмову у задоволенні заперечень до акту перевірки, а зазначені в ньому висновки залишено без змін (квитанції експрес-служби №7103661 від 23.11.2015р.) (том 1, а.с.64-67).

На підставі акту перевірки згідно з пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПКУ відповідачем 26 листопада 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000514700/5605/10/28-03-47 (форма «Р») про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість у розмірі 1 327 866 015 грн., з яких 1 062 292 812 грн. за основним платежем та 265 573 203 грн. штрафні (фінансові) санкції. Дане повідомлення-рішення надійшло до ПАТ "Концерн Стирол" 22.12.2015р. згідно квитанції експрес-служби № 7103674 від 26.11.2015р. (том 1, а. с. 68-70).

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПКУ), Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 року (далі - Закон №1669), Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1044 Про затвердження Порядку застосування норм пунктів 102.6 - 102.7 статті 102 Податкового кодексу України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 р. за № 84/18822 (далі Порядок № 1044) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

В основу податкового повідомлення-рішення покладено порушення позивачем положень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПКУ.

Пунктом 185.1. статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку , серед інших, з постачання товарів.

Пункт 187.1 статті 187 ПК України визначає дату виникнення податкових зобовязань зокрема з постачання товарів. Порушення цієї норми на думку податкового органу полягає у відсутності дотримання позивачем моменту формування податкових зобовязань.

Як вбачається з акту перевірки, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, позивачем складалися податкові накладні та своєчасно реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року на загальну суму 7 530 761 144 грн., в т.ч. ПДВ 1 255 126 556 грн. Проте, платником податків не задекларовано податкові зобовязання з податку на додану вартість, у звязку з чим занижено податкове зобовязання на загальну суму 1 255 126 556 грн., а саме:

-липень 2014 року на суму 65 030 898 грн.;

-жовтень 2014 року на суму 325 806 246 грн.;

-листопад 2014 року на суму 391 590 741 грн.;

-грудень 2014 року на суму 60 606 грн.;

-січень 2015 року на суму 263 255 244 грн.;

-лютий 2015 року на суму 54 571 182 грн.;

-березень 2015 року на суму 153 871 647 грн.;

-квітень 2015 року на суму 939 991 грн.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних позивачем отримано податкові накладні від постачальників у період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року на суму 1065 665 522 грн., ПДВ 213 140 231 грн. Позивачем не задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість, чим його занижено на загальну суму 217 328 373 грн., а саме:

-липень 2014 року на суму 6 190 450 грн.;

-серпень 2014 року на суму 6 964 453 грн.;

-вересень 2014 року на суму 10 870 247 грн.;

-жовтень 2014 року на суму 15 887 049 грн.;

-листопад 2014 року на суму 145 859 302 грн.;

-грудень 2014 року на суму 13 192 004 грн.;

-січень 2015 року на суму 4 427 187 грн.;

-лютий 2015 року на суму 3 282 030 грн.;

- березень 2015 року на суму 1 830 700 грн.;

- квітень 2015 року на суму 2 725 184 грн.;

- травень 2015 року на суму 935 913 грн.;

- червень 2015 року на суму 975 712 грн.

Згідно даних АІС «Митниця» ПАТ «Концерн Стирол» у період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року здійснювало операції з ввезення товарів на митну територію України на суму 20 940 715 грн., ПДВ 4 188 143 грн. (за липень 2014 року на суму 1 225 031 грн., за квітень 2015 року на суму 2 963 112 грн.).

Отже, позивачем за період з 01.07.2014 року по 30.06.2015 року не задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 062 292 812 грн. в тому числі:

-за липень 2014 року на суму 57 615 418 грн.;

-за жовтень 2014 року на суму 309 919 197 грн.;

-за листопад 2014 року на суму 245 731 439 грн.;

-за січень 2015 року на суму 245 696 659 грн.;

-за лютий 2015 року на суму 51 289 152 грн.;

-за березень 2015 року на суму 152 040 947 грн.

Звертаючись до суду з позовом позивач не спростовував здійснені податковим органом розрахунки.

Колегія суддів, дослідивши під час апеляційного провадження долучені до матеріалів справи податкові накладні, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем з 01 січня 2015 року, як платником податків, а також отримані податкові накладні від контрагентів позивача зазначає, що за результатами обчислення податковим органом податкових зобовязань та податкового кредиту на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правильними.

Оскільки позивач відмовився від надання документів відповідачу на момент початку перевірки, не надав такі документи до прийняття рішення контролюючим органом, податковий орган провів перевірку та при обчисленні грошового зобовязання виходив з показників податкової звітності, яка знаходилась в його розпорядженні відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Відсутність серед підстав заявленого позивачем позову доводів щодо неповного та неналежного обчислення грошового зобовязання податковим органом, не надання документів до суду першої інстанції, та не доведення жодної з підстав зазначених в частині 2 статті 195 КАС України, яка обумовлює можливість судом апеляційної інстанції прийняти нові докази на стадії апеляційного провадження, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції доводить неприйнятність та неможливість оцінки судом апеляційної інстанції зазначених доказів.

Значення податкового зобовязання визначено пп. 14.1.156. пп. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно за яким це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 49.1. статті 49 ПК України (що діяла на момент виникнення правовідносин) передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 49.2. статті 49 ПК України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до пункту 49.4 статті 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Граничні строки подання податкової декларації можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпунктів 54.3.1., 54.3.2. пункту 54.3. статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо зокрема платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, що має місце у межах спірних правовідносин.

Неподання податкової декларації позивач повязує із настанням форс мажорних обставин.

Колегія судді зазначає, що податкова декларація не є єдиним документів податкової звітності. Податкові накладні, які посвідчують факт здійснення господарських операцій є одночасно податковими та розрахунковими операціями документами, так би мовити базовим первинним документом для формування звітності, як в бухгалтерському так и в податковому обліку.

Ведення господарської діяльності, складання, видача, отримання податкових накладних, реєстрація їх в Єдиному реєстрі податкових накладних з 1 січня 2015 року, доводить обовязок позивача як платника податку на додану вартість декларувати та звітувати до податкового органу податковими деклараціями.

Стосовно оцінки доводів сторін, про наявність обставин, які надають можливість відстрочити граничні строки для подання податкової декларації.

Стаття 102 ПК України визначає строки давності та їх застосування.

Відповідно до пункту 102.6 статті 102 ПК України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, зокрема, за положеннями підпункту 102.6.4 цього пункту, якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування внаслідок обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Підпунктом 102.6.5 пункту 102.6 статті 102 ПК України передбачено, що штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.

Згідно з п.102.7 ПК України дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на:. платників податків - фізичних осіб; посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

Пунктом 102.8 статті 102 ПК України визначено, що Порядок застосування пунктів 102.6-102.7 цієї статті встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 N 1044, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 р. за N 84/18822, затверджено Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України (надалі - Порядок №1044).

Відповідно до Наказу № 1044 обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) це непереборна за даних умов сила (стихійне лихо, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, блискавка, пожежа, буря, повінь, землетрус, нагромадження снігу або ожеледь, вибух тощо), яка є обставиною, що звільняє фізичну особу або посадових осіб юридичної особи від відповідальності за невиконання обов'язків, передбачених податковим законодавством.

Пункт 4 Порядку № 1044 передбачено, що продовження граничних строків для подання, зокрема, податкової декларації, здійснюється якщо такий платник податків був позбавлений можливості у визначений Кодексом строк виконати грошове зобов'язання та/або скористатися податковими правами.

Згідно з підпунктом 5.4 пункту 5 цього Порядку відсутність можливостей у платника податків подати у граничний строк податкові декларації може бути пов'язана з обставинами непереборної сили, підтвердженими документально.

Документальним підтвердженням дії обставин непереборної сили є, зокрема, підтвердження Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили на території України, яке видається зазначеним органом на відповідне звернення платника податку.

Відповідно до п. 7 Порядку № 1044 за наявності обставин, визначених у пунктах 3, 5, 6 цього Порядку щодо посадових осіб юридичної особи та пунктах 4, 5 цього Порядку щодо фізичної особи, платник податків може звернутися до органу державної податкової служби з письмовою заявою про продовження граничних строків.

За приписами пп. 8.1 п. 8 Порядку № 1044 заява подається платником податків протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин, визначених цим Порядком, у довільній формі із стислим та чітким обґрунтуванням підстав для продовження граничних строків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів.

На виконання наведених вище вимог позивач, починаючи з липня 2014 року, щомісяця, звертався з заявами до Торгово-промислової палати України про засвідчення форс-мажорних обставин для продовження граничних строків подання податкових декларацій з податку на додану вартість та отримував відповідні сертифікати (Висновок) про настання обставин непереборної сили

З матеріалів справи вбачається, що Торгово-промисловою палатою України розглянуто заяви ПАТ «Концерн Стирол» та видано наступні Сертифікати про форс-мажорні обставини.

Сертифікат (висновок) (вих.2155/05-4 від 04.08.14р.), засвідчує настання обставин не переборної сили з 21 липня 2014 р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обовязкових платежів, відповідно до пунктів 100.4 (положення якого регулюють розстрочення грошових зобовязань або податкового боргу) і 100.5 (положення якої регулюють відстрочення податкових зобовязань) статті 100 Податкового кодексу України, обставини не переборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (том 9 а.с.6-7).

Під час апеляційного провадження встановлено, що позивач не скористався Сертифікатом від 04.08.14р., до податкового органу із заявою про розстрочення та відстрочення податкових зобовязань не звернувся.

Сертифікат (висновок) № 2004 про форс-мажорні обставини (вих.5838/05-4 від 09.12.14р.), засвідчує настання обставин не переборної сили з 21 липня 2014 р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які регламентують порядок звернень і подання декларацій, що є підставою для продовження граничних строків для подання податкової звітності та заяв, відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Торгово-промислова палата засвідчує, що зазначені податкові обовязки /податкові зобовязання за 3 квартал 2014 року, граничний термін по яких настає (спливає) 10 листопада 2014 року, входять до складу періоду, на який розповсюджується дія форс-мажорних обставин (обставини не переборної сили) (том 9 а. с.4-5).

Сертифікат № б/н (вих.2927/05-4 від 08.09.14р.), засвідчує настання обставин непереборної сили з 01 серпня 2014р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, відповідно до пунктів 102.6-102.7 ст.102 Податкового кодексу України, період підтвердження форсу-мажору 01.09.2014р. - строк закінчення встановити неможливо у зв'язку із продовженням дії обставин (том 1а.с.71-72).

Сертифікат № 799 (вих.3626/05-4 від 07.10.14р.), засвідчує настання обставин непереборної сили з 01 вересня 2014р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, відповідно до пунктів 102.6-102.7 ст.102 Податкового кодексу України, період підтвердження форсу-мажору 01.09.2014 р. - строк закінчення встановити неможливо у зв'язку із продовженням дії обставин (том 1 а.с.73-74).

Сертифікат № 1336 (вих.4501/05-4 від 05.11.14р.), засвідчує настання обставин непереборної сили з 01 жовтня 2014 р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації, відповідно до пунктів 102.6-102.7 ст.102 Податкового кодексу України, період підтвердження форсу-мажору 01.10.2014 р. - строк закінчення встановити неможливо у зв'язку із продовженням дії обставин (том.1 а.с.75-76).

Сертифікат № 2008 (вих.5873/05-4 від 10.12.14р.) засвідчує настання обставин непереборної сили щодо відстрочення грошових зобовязань згідно з приписами пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України та продовження граничних строків для подання податкової звітності та заяв згідно з приписами пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України Сертифікат (висновок) № 2004 від 09.12.2014 року та засвідчено наявність дії форс-мажорних обставин у звязку з правопорушеннями,які вчиняються під час проведення АТО, починаючи з 21 липня 2014 року, тобто ТПП України засвідчує, що зазначені податкові обовязки /зобовязання за жовтень 2014 р., граничний термін по яких настає (спливає) 20.11.2014 р., входять до складу періоду, на який розповсюджується дія форс-мажорних обставин, строк закінчення встановити неможливо у зв'язку із продовженням дії обставин (том 1 а.с.77-78).

Сертифікат № 2346 (вих.6512/05-4 від 26.12.14р.), засвідчує настання обставин непереборної сили щодо відстрочення грошових зобовязань згідно з приписами пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України та продовження граничних строків для подання податкової звітності та заяв згідно з приписами пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України Сертифікат (висновок) № 2004 від 09.12.2014 року та засвідчено наявність дії форс-мажорних обставин у звязку з правопорушеннями, які вчиняються під час проведення АТО, починаючи з 21 липня 2014 року, тобто ТПП України засвідчує, що зазначені податкові обовязки /зобовязання за листопад 2014 р., граничний термін по яких настає (спливає) 22.12.2014 р., входять до складу періоду, на який розповсюджується дія форс-мажорних обставин, строк закінчення встановити неможливо у зв'язку із продовженням дії обставин (том 1 а.с.79-80).

Сертифікат № 2900 (вих.532/05-4 від 05.02.15р.), засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обовязку платника податків, а саме подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, термін настання якого 20.01.2015 р. відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1044 «Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України», Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Інформації Антитерористичного центру при СБУ. Період дії: дата настання з 01 січня 2015 року, дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо (том 1 а.с.81).

Сертифікат № 3431 (вих.937/05-4 від 03.03.15р.), засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обовязку платника податків, а саме подання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, термін настання якого 20.02.2015 р. відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1044 «Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України», Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Інформації Антитерористичного центру при СБУ. Період дії: дата настання з 01 лютого 2015 року, дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо (том 1 а.с.82).

Сертифікат № 3778 (вих.1353/05.0-4 від 25.03.15р.), засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обовязку платника податків, а саме подання податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року, термін настання якого 20.03.2015 р. відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1044 «Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України», Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Інформації Антитерористичного центру при СБУ. Період дії: дата настання з 01 січня 2015 року, дата закінчення - тривають, дату встановити неможливо (том 1 а.с.83).

Сертифікат № 4378 (вих.2192/05.0-4 від 03.06.15р.), засвідчує форс-мажорні обставини (обставини не переборної сили) щодо обовязку платника податків, а саме подання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року , термін настання якого 20.04.2015 р. відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1044 «Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України», Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Інформації Антитерористичного центру при СБУ. Період дії: дата настання з 01 січня 2015 року, дата закінчення - тривають, а 03.06.2015р. (том 1 а.с.84).

Сертифікат № 4323 (вих.2117/05.0-4 від 25.05.15р.), засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обовязку платника податків, а саме подання податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року , термін настання якого 20.05.2015 р. відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1044 «Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України», Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Інформації Антитерористичного центру при СБУ. Період дії: дата настання з 01 січня 2015 року, дата закінчення тривають на 25 травня 2015 року (том 1 а.с.85).

Сертифікат № 4614 (вих.2362/05.0-4 від 01.07.15р.), засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обовязку платника податків, а саме подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року, термін настання якого 22.06.2015 р. відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1044 «Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України», Указу Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014, Інформації Антитерористичного центру при СБУ. Період дії: дата настання з 01 травня 2015 року, дата закінчення тривають на 01 липня 2015 року (том 1 а.с.86).

Сертифікат № 4814 (вих.2606/05.0-4 від 27.07.15р.), засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) щодо обовязку платника податків, а саме подання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, термін настання якого 20.07.2015 р. відповідно до пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, Наказу ДПА України від 24.12.2010р. № 1044 «Порядок застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України», Указу Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014, Інформації Антитерористичного центру при СБУ. Період дії: дата настання з 01 січня 2015 року, дата закінчення тривають на 27 липня 2015 року (том 1 а.с.82).

Під час апеляційного провадження встановлено, що позивач не реалізував вищезазначені сертифікати та не звернувся до податкового органу із заявою для продовження граничних строків.

Спірним питанням у даній справі є правомірність визначення податковим органом грошових зобовязань з податку на додану вартість за період дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) при яких від терміновано право позивача як платника податків на подання податкових декларацій з податку на додану вартість.

З огляду на аналіз обставин засвідчених Сертифікатами та наведені положення Податковим Кодексом України, колегія суддів зазначає, що жодна норма податкового законодавства, сфера якого окреслена статтею 3 ПК України, не надає права позивачеві не виконувати обовязок надання декларації до податкового органу. Правове навантаження Сертифікатів ТПП, крім першого полягає у тому, що надає за певних умов право на продовження граничних строків подання декларацій, а не звільняє їх від подання безпосередньо на підставі самих Сертифікатів.

Неподання декларацій обумовило правомірність проведення відповідачем перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, податковим органом, як субєктом владних повноважень. Правомірність визначення податковим органом податкового зобовязання, податкового кредиту та за результатами цього грошового зобовязання платником податків не спростована. Правомірність визначення податку спірним податковим повідомлення рішенням доводить правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В ході апеляційного розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи заявника апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог частини 1 ст. 94 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до приписів зазначеної норми процесуального закону, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Обовязковою умовою застосування цієї норми має бути документальне підтвердження сплати судового збору стороною, яка не є субєктом владних повноважень, тобто в даному випадку товариством (позивачем у справі). Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвала суду першої інстанції від 19 лютого 2016 року, якою позивачу відстрочено сплату судового збору у сумі 19 916 772, 22 грн. до ухвалення рішення у цій справі, позивачем не виконана, докази сплати судового збору в зазначеному розмірі суду не надані, отже судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідача судовий збір, який не сплачений та документально не підтверджений.

Крім того, судовий збір в розмірі 19 916 772, 22 грн. судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету, в той час як процесуальним законом взагалі не передбачено подібного порядку розподілу судових витрат в разі його не сплати позивачем.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови та ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що має місце у даному випадку.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив постанову із порушенням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого наявні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.3 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі № 805/91/16-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі № 805/91/16-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Концерн Стирол» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2015 року № 000514700/5605/10/28-03-47 - відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 26 грудня 2016 року. Повний текст постанови складений та підписаний 26 грудня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя : Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А.Василенко

ОСОБА_2