Ухвала суду № 63676659, 22.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1681/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

22 грудня 2016 року відповідач надіслав на електронну пошту Київського апеляційного адміністративного суду клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання обгрунтовано великою кількістю справ, призначених до розгляду на 22.12.2016, де учасником є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, при цьому доказів, які б підтверджували поважність неявки відповідача в судове засідання 22.12.2016 не надав.

Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до частини четвертої ст. 196 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.12.2015 №79754/12 у справі «Городніченко та інші проти України» суд, серед іншого, визнав прийнятними скарги заявників (у тому числі й скаргу позивача) щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їх користь та постановив: «Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї односторонньої декларації. Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1000 євро. Сума у розмірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної допомоги шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадку несплати цих сум і невиконання рішень національних судів протягом зазначеного тримісячного строку Уряд зобов'язується сплатити пеню за період з моменту спливу тримісячного строку і до моменту остаточного розрахунку у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, до якої має бути додано три відсоткові пункти. Ці виплати та виконання зазначених рішень національних судів становитимуть остаточне вирішення цих справ».

29 серпня 2016 року головним державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Єжовим М.В. на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 5 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 50181322 у зв`язку з його фактичним виконання у повному обсязі за виконавчим документом - рішенням №79754/12 від 03.12.2015, виданим Європейським судом з прав людини (а.с.6).

Стягувачем у виконавчому провадженні ВП № 50181322 є позивач, боржником - Держава Україна.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку виконавчого органу та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки оскаржувана постанова у виконавчому провадженні № 50181322 винесена по виконанню рішення Європейського суду від 03.12.2015 № 79754/12 у справі «Городніченко та інші проти України», при цьому позивачем не заперечується факт отримання коштів, крім того, чинним законодавством на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не покладено обов'язку щодо виконання рішень судів, які перебувають на виконанні територіальних органах ДВС, відтак постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята відповідачем з врахуванням норм чинного законодавства, у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання на території України судових рішень визначається Законом України від 21 квітня 1999 року №606-ХІV «Про виконавче провадження» (Закон №606-ХІV).

Згідно зі ст.1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 17 Закону №606-ХІV відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон №3477-IV).

При цьому, у частині першій статті 1 Закону №3477-IV визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: виконання рішення - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру; відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Відповідно до ст.2 Закону №3477-IV, рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

У відповідності до вимог ст.3 Закону №3477-IV виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно частини першої статті 8 Закону №3477-IV виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.

Відповідно до частини п'ятої вказаної статті підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 49 Закону №606-ХІV виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Зі змісту резолютивної частини рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2015 №79754/12 слідує, що держава-відповідач зобов'язана виконати рішення національного суду, ухвалене на користь позивача, та сплатити йому 1000 євро протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини третьої ст.9 Закону №3477-IV протягом трьох днів з моменту перерахування на депозитний рахунок державної виконавчої служби суми відшкодування державна виконавча служба повідомляє про це Стягувача.

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти перераховані позивачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 26.02.2016 №991 у розмірі 30047 грн 08 коп. (еквівалент 1000 євро) та платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 01.08.2016 №2971 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 3956 грн 19 коп.

Про можливість нарахування пені на інші суми (зокрема, за невиконання рішення національного суду) у рішенні Європейського Суду з прав людини та в Законі № 3477-IV не йдеться.

Оскільки рішення Європейського суду з прав людини виконано у повному обсязі, і це є підставою для закінчення виконавчого провадження за пунктом 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відхилення доводів позивача стосовно того, що спірне виконавче провадження не мало бути закінчено, оскільки не виконано в повному обсязі ще рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30.11.2010 в адміністративній справі №2-а/2614/10, з огляду на те, що оскаржувана постанова у виконавчому провадженні №50181322 винесена по виконанню рішення Європейського суду від 03.12.2015 №79754/12 у справі «Городніченко та інші проти України».

Доказів того, що в рамках саме цього виконавчого провадження знаходився на виконанні виконавчий лист Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30.11.2010 року в адміністративній справі № 2-а/2614/10, яким зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у місті Чернігові ради здійснити перерахунок та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надано.

Крім того, згідно частини першої статті 21 Закону №606-ХІV на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими: боржниками є Апарат Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, вищі чи центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи.

Таким чином, на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не покладено обов'язку щодо виконання рішень судів, які перебувають на виконанні територіальних органах ДВС.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Є.О.Сорочко,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 26 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Сорочко Є.О.