Ухвала суду № 63676590, 21.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Алябєв І.Г.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року справа №805/1636/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Святодух О.Б., за участю позивача ОСОБА_2, представника ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 805/1636/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області, Словянського МВ Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянська та Словянського району) про скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач 14.06.2016 року (згідно поштового штемпелю на конверті) звернувся до суду з адміністративним позовом (який було уточнено), в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с в частині підстави та дати звільнення ОСОБА_2 ; зобовязати ГУ МВС в Донецькій області внести зміни до наказу від 13 травня 2016 року № 28 о/с, визначивши підставою звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_2 за підпунктом а пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13 травня 2016 року; зобовязати Словянський МВ нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення, в сумі 63 487 грн. 27 коп.; зобовязати Словянський МВ нарахувати та виплатити суму грошового забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 за період з 30 січня по 13 травня 2016 року в сумі 19869 грн 15 коп.; зобовязати Словянський МВ нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 14 травня 2016 року по момент проведення повного розрахунку;

стягнути компенсацію за невикористану відпустку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 805/1636/16-а позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с в частині підстави та дати звільнення ОСОБА_2 Зобовязано Головне управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області внести зміни до наказу від 13 травня 2016 року № 28 о/с, визначивши підставою звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_2 за підпунктом а пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13 травня 2016 року. Зобовязано Словянський міського відділу Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянська та Словянського району) донарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 493 (пятдесят тисяч чотириста девяносто три) гривні 52 копійки. Зобовязано Словянський міського відділу Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянська та Словянського району) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 за період з 30 січня по 13 травня 2016 року у розмірі 7 102 (сім тисяч сто дві) гривні 96 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем та ГУМВС України в Донецькій області подано апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови в стягненні з Словянського МВ Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області грошового забезпечення за час затримки розрахунку по день винесення рішення по справі відповідно до приписів ст.ст. 116,117 КзПП України . В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач - Головне управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області в апеляційній скарзі посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповною оцінкою та зясуванням обставин справи, помилковість висновку стосовно наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Покладаючи на ГУМВС України в Донецькій області обовязок змінити ОСОБА_2 дату звільнення з органів внутрішніх справ - з 13 травня 2016 року, суд першої інстанції не врахував, що з 06.11.2015 органи міліції України в силу закону припинили здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у відповідній законодавчо визначеній сфері.

Положення розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», а саме пункти 8-11, діяли з 06.08.2015 до 06.11.2015, тобто мали чітко визначені строки дії, які на даний час не може бути поновлено.

У звязку з набранням чинності Закону України «Про Національну поліцію», втратою чинності Закону України «Про міліцію», ліквідацією територіальних органів внутрішніх справ, у тому числі Головного управління МВС України в Донецькій області, Словянського МВ, скасуванням всіх штатів і скороченням всіх посад проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Слов'янського МВ (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району) ГУМВС України в Донецькій області до 13 травня 2016 року, включно, в силу закону неможливо.

Стосовно стягнення зі Слов янського МВ одноразової грошової допомоги у розмірі 56147,60 грн. апелянт зазначив, що судом першої інстанції взято в розрахунок цієї допомоги середньомісячну заробітну плату позивача на серпень 2014 року, що апелянт вважає помилковим.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством таким як: Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114, Законом України «Про міліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393.

Пунктом 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

Згідно до ч.4 п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного заробітку на числа робочих днів, а у випадках, передбаченим чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Проте судом першої інстанції розраховано розмір цієї допомоги виходячи з середньомісячного грошового забезпечення позивача на момент його попереднього звільнення у 2014 році.

Згідно наказу МВС України від 30.06.2005 №501 «Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати» особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені на день звільнення зі служби.

Словянським МВ позивачу було нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи з його посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавки за вислугу років.

Вирішуючи питання про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання судового рішення, суд першої інстанції обґрунтував таке стягнення нормами Кодексу законів про працю України.

Відносини про проходження служби в ОВС не є трудовими, і всі питання щодо проходження служби підлягають вирішенню відповідно до спеціального законодавства, а не норм КЗпП України.

Пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 передбачає, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України в режимі відеоконференції за приписами статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача ГУМВС України в Донецькій області у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Представник Словянського МВ Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянська та Словянського району в судове засідання не зявився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. З огляду на приписи ч. 4 ст. 196 КАС України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, як вбачається з копії паспорта громадянина України.

Наказом МВС України в Донецькій області від 12 серпня 2014 року № 1535 о/с Позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас.

Відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року по справі № 808/6562/14 ОСОБА_2 поновлено на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Миколаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Словянського міського відділу (з обслуговування м. Словянська та Словянського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 12 серпня 2014 року.

15 квітня 2016 року Позивачем було подано рапорт, у якому він просив звільнити його з органів внутрішніх справ за вислугою років (а.с.17).

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с лк поновлено майора міліції ОСОБА_2 (М-136035) на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Миклаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Словянського міського відділу (з обслуговування м. Словянська та Словянського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року на підставі постанови відділу примусового виконання рішень від 28 квітня 2016 року.

Цим же наказом згідно з пунктами 10, 11 розділу ХІ ЗУ «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення № 114 його було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року (а.с.16).

Відповідно до витягу з наказу від 27 травня 2016 року № 29 о/с лк внесені зміни до наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с лк, а саме вказано вважати вислугу років на 06 листопада 2015 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги 22 роки 03 місяці 14 днів. Вважати невикористану частину відпустки за фактично відпрацьований час за 2015 рік у кількості 38 діб (а.с.69).

Згідно з довідкою Словянського МВ від 04 жовтня 2016 року № 11764/303/072016 грошове забезпечення за два останні повні місяці роботи складало: за червень 2014 року 4 999 грн. 39 коп, за липень 2014 року 6 543 грн. 74 коп.

Також з довідки вбачається, що ОСОБА_2 було нараховано одноразову грошову допомогу у сумі 12 993 грн. 75 коп., та компенсацію за невикористану відпустку за 38 днів у сумі 7 190 грн. 74 коп. (а.с.84).

Згідно до частини першої статті 18 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ (далі Закон № 565-ХІІ) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Стосовно дати звільнення позивача, зазначеної у наказі від 13 травня 2016 року № 28 о/с, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність дій відповідача при зазначеної саме вказаної дати звільнення.

Підставою для звільнення Позивача вказано пункти 10 та 11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII)

Відповідно до пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники ОСОБА_4 внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Пункт 10 розділу ХІ Закону № 580-VIII визначає, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Колегія суддів зазначає, що норми не можуть застосовуватись у спірному випадку, виходячи з такого.

По-перше, внаслідок того, що позивач станом на 06 листопада 2015 року не працював, а тому він не може вважатися таким, що попереджений про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Крім того, ОСОБА_2 був позбавлений права як працівник міліції (в порядку пункту 9 розділу ХІ Закону № 580-VIII) виявити бажання проходити службу в поліції, бути прийнятим на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за його згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими. Позивачу не пропонувалися посади в Національній поліції.

Тому звільнення позивача з тих підстав, що він як міліціонер відмовився від проходження служби в поліції або не прийнятий на службу до поліції, не можна вважати законним.

Крім того, звільнення позивача з 06 листопада 2015 року (тобто з моменту, що передує рішенню Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 про його поновлення) вбачається таким, що суперечить змісту судового рішення.

Суд також враховує, що станом на 13 травня 2016 року так і на момент розгляду цієї справи Словянський міський відділ не ліквідовано.

Щодо підстави звільнення колегія суддів зазначає наступне.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі Положення № 114), а саме пункт 64 «а» встановлює, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку незалежно від наявності вислуги років.

Відповідно до пункту 7 Положення № 114 особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років.

Встановлено, що на час звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_2 перебував у званні майора міліції та мав вік 45 років. Вислуга років на 06 листопада 2016 року у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги складала 22 роки 03 місяці 14 днів.

Також позивач 15 квітня 2016 року подавав рапорт, у якому він просив звільнити його з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «а» Положення № 114 за вислугою років.

З огляду на зазначене, відповідачі, приймаючи рішення про звільнення позивача не врахували, що ОСОБА_2 досяг граничного віку перебування на службі, що ним було подано рапорт про звільнення за пунктом 64 «а» Положення № 114 та він мав право на звільнення з зазначених підстав.

Вимоги пункту 68 Положення встановлюють обовязок особи, яка вирішила звільнитися з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а не за віком, звернутися до начальника з відповідним рапортом.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ГУМВС України в Донецькій області не було зясовано підстав написання позивачем заяви про звільнення.

Спірний наказ є таким, що не відповідає Положенню про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ в частині вищенаведених норм.

Цей наказ виданий відповідачем з порушенням правил використання повноважень, оскільки зазначені повноваження спрямовані для належного формування органів внутрішніх справ, а не для безпідставного звільнення зі служби працівників органів МВС. Спірний наказ не є обґрунтованим тому, що прийнятий без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

А саме: відповідач, приймаючи спірний наказ, не взяв до уваги, що позивач звернувся 15 квітня 2016 року з відповідним рапортом про звільнення його з органів ОВС за віком, при цьому наказ про поновлення позивача на посаді за судовим рішенням від 29 січня 2016 року відповідач на той час ще не видав. Відповідач не прийняв за наслідками розгляду рапорту відповідного рішення. Натомість відповідач, ігноруючи вказаний рапорт позивача, приймає 13.05.2016 року наказ про звільнення за іншими обставинами.

Порушеними є також принцип рівності та пропорційності, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Таким чином ГУ МВС України в Донецькій області порушені пункти 1, 2, 3, 7, 8, ч. 3 ст. 2 КАС України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» Положення № 114 з 06 листопада 2015 року є неправомірним, а тому адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 13 травня 2016 року № 28 о/с в частині підстави та дати звільнення ОСОБА_2 та зобовязання ГУ МВС України в Донецькій області внести зміни до наказу від 13 травня 2016 року № 28 о/с, визначивши підставою звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_2 за підпунктом «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 13 травня 2016 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі Постанова КМУ № 1294) виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується ОСОБА_4 внутрішніх справ.

Наказом ОСОБА_4 внутрішніх справ України «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 31 грудня 2007 року № 499, затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі Інструкція № 499), пункт 1.6 якої визначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Таким чином, позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (далі Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до підпунктів «є» та «л» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абзацу 3 пункту 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідач в порушення вищенаведених норм при розрахуванні місячного грошового забезпечення не враховує виплати за останні 2 календарні місяці роботи, а бере до уваги лише посадовий оклад, оклад за спеціальне звання та надбавку за вислугу років, що порушує норми чинного законодавства.

Як вбачається з довідки про доходи, заробітна плата за два останніх повних місяця складає за червень 2014 року 4 999,39 грн., за липень 2014 року 6 543,74 грн.

Виходячи з наведеного, вихідна допомога при звільненні повинна складати 5771,57 грн. х 50% х 22 років = 63 487,27 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідачем нараховано позивачу одноразову допомогу у розмірі 12 993,75 грн., стягненню підлягає 50 493,52 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобовязання Словянський МВ нарахувати та виплатити суму грошового забезпечення за час затримки виконання рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 за період з 30 січня по 13 травня 2016 року суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 235 КЗпП рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, ухвалене органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно виконується не з часу набуття ним законної сили, а негайно з часу його оголошення на судовому засіданні, що забезпечує швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Статтею 236 КЗпП України передбачено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різницю в заробітку за час затримки.

Із змісту наведеної норми видно, що обов'язок виплатити середній заробіток за час затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, є видом відповідальності роботодавця за дії, пов'язані із такою затримкою.

Згідно розяснень Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічний висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року (№ 21-63а15).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14, поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого карного розшуку Миклаївського відділення міліції (м. Миколаївка) Словянського міського відділу (з обслуговування м. Словянська та Словянського району) ГУ МВС України в Донецькій області з 13 серпня 2014 року.

Такий наказ № 28 о/с лк ГУ МВС України в Донецькій області видало лише 13 травня 2016, а тому період невиконання судового рішення відповідачем складає з 30 січня 2016 року по 13 травня 2016 року.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято доводи відповідача щодо неотримання копії постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2016 року у справі № 808/6562/14 та неможливістю з цього приводу виконання рішення суду раніше ніж після отримання 10 травня 2016 року постанови державного виконавця про виконання постанови суду.

Як вбачається з тексту вказаної постанови суду представники відповідачів до судового засідання зявились, були присутні при оголошення вступної та резолютивної частини, а тому перебіг часу для виконання Відповідачем постанови суду починається з моменту її проголошення у судовому засіданні.

Участь відповідачів у судовому засіданні у режимі відеоконференції не може бути підставою для невиконання рішення суду у частині, яка підлягає негайному виконанню.

При цьому, необхідно зазначити, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100).

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.

Нарахування виплат, що обчислюються iз середньої заробітної плати за останні два мiсяцi роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днiв/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днiв, якi мають бути оплаченi за середнiм заробiтком (абзац 1 пункт 8 Порядку № 100).

З наявної в матеріалах справи довідки, позивачу за два останні повні місяці роботи було нараховано за червень 2014 року 4999,39 грн., за липень 2014 року 6543,74 грн.

ОСОБА_4 соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» встановлює, що кількість робочих днів у червні 2014 року складала 19 днів, у липні 2014 року 23 дні.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення на час звільнення складало (4999,39 грн. + 6543,74 грн.) х 42 дні = 274,84 грн.

Відповідно до ОСОБА_5 від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік» кількість робочих днів з 30 січня 2016 року по 13 травня 2016 року складає 72 дня.

Тобто грошового забезпечення за час затримки виконання рішення суду складає 274,84 грн. х 72 дня = 19 788,48 грн.

Враховуючи, що позивачем за цей час була отримана заробітна плата відповідно до довідки від 13 жовтня 2016 року № 234-01-122 у розмірі 12 685,52 грн., стягненню підлягає 19 788,48 грн. 12 685,52 грн. = 7 102,96 грн.

Щодо позовних вимог про зобовязання Словянського МВ нарахувати та виплатити грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 14 травня 2016 року по момент проведення повного розрахунку суд першої інстанції зазначив наступне.

Позивач вважає, що при звільненні відповідач провів неповний розрахунок, а саме, йому була не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні.

Стаття 116 Кодексу законів про працю України передбачає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки позивач не працював в день звільнення та не звертався з вимогою про розрахунок, у відповідача станом на 13 травня 2016 року був відсутній обовязок щодо повного розрахунку, а тому відсутня і затримка розрахунку при звільненні.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 805/1636/16-а - залишити без задоволення.Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року у справі № 805/1636/16-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області, Словянського МВ Головного управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Словянська та Словянського району) про скасування наказу, зобовязання вчинити певні дії та стягнення коштів - залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.Повний текст ухвали виготовлено 26 грудня 2016 року.

ГоловуючийА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_6