Ухвала суду № 63676488, 20.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2016 рокусправа № 804/704/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,

за участю представника відповідача 1 ОСОБА_1, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року по справі № 804/704/16 за позовом ОСОБА_3 до Пенсійного фонду України, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служби безпеки України, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ голови Правління Пенсійного фонду України (далі - відповідач 1) від 23.12.2015 року № 902-О про звільнення ОСОБА_3; поновити ОСОБА_3 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська; виплатити середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу; зобовязати Міністерство юстиції України (далі відповідач 2) вилучити дані щодо ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру осіб щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 відмовлено повністю.

Вважаючи, що вказане рішення суду першої інстанції вирішено із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що звільнення позивача з посади начальника Управління ПФУ на підставі Закону України «Про очищення влади» та Кодексу законів про працю України у звязку з тим, що у період з 21.03.1983 по 29.06.1990 проходив військову службу на штатних посадах КДБ УРСР є незаконним та протиправним, оскільки, під час люстрації позивача порушено основоположні принципи люстрації, а саме верховенство права та законності. Крім того, застосування розяснення Міністерства юстиції України від 02.09.2015 № 11.0.2/1674 як єдина підстава для віднесення військової служби позивача до посад штатного працівника КДБ є безпідставним, так як листи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і мають лише розяснювальний, інформаційний характер та не встановлюють правових норм. Також, Міністерство юстиції, давши розяснення, що під терміном «штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР», застосованим у пункті 3 частини 4 статті 3 Закону, слід розуміти військовослужбовців, робітників і службовців фактично встановило нову правову норму, давши розширювальне тлумачення терміну «штатний працівник КДБ», чим перевищило свої повноваження.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, але підтверджень наявності поважних причин неявки не надав і його явка в судове засідання обовязковою не визнавалась, тому на підставі ч.4 ст. 196 КАС України клопотання не задоволено.

Представник відповідача-1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, пояснення представників сторін та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.03.2007 № 79-0 ОСОБА_3 призначено за конкурсом з 16.03.2007 на посаду начальника Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису та присвоєно тринадцятий ранг державного службовця (а.с.44).

На час звільнення з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, позивач був державним службовцем одинадцятого рангу. Вказані обставини підтверджується записами в трудовій книжці, копія якої долучена до матеріалів справи (а.с.8-24).

05.03.2015 Пенсійним фондом України прийнято наказ «Про початок проведення в територіальних органах Пенсійного фонду України перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» (а.с.45).

16.03.2015 позивач, відповідно до статті 4 Закону України «Про очищення влади», подав на імя голови правління Пенсійного фонду України власноручно написану заяву про те, що заборони, визначені частинами 3 або 4 статті 1 Закону України «Про очищення влади», щодо позивача не застосовуються (а.с.67).

19.06.2015 на адресу Пенсійного фонду України на його запит надійшла відповідь від Служби безпеки України за вих. № 24/31820-л від 20.05.2015, якою повідомлено, що в СБУ України в результаті перевірки наявних матеріалів відсутні заборони, передбачені частиною третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_4 (а.с.47).

На підставі статей 10, 13 Закону України «Про Службу безпеки України», статті 5 Закону України «Про очищення влади», розяснень Міністерства юстиції України від 02.09.2015 № 11.0.2/1674, Центральним управлінням Служби безпеки України прийнято розпорядження № 348 від 22.09.2015 «Про деякі питання проведення в СБУ перевірки, передбаченої статтею 5 Закону України «Про очищення влади». Підпунктами 1, 2 пункту 4 цього розпорядження від 22.09.2015 № 348, ГДА СБУ зобовязано до 30.10.2015 проаналізувати прийняті СБУ, як органом перевірки, передбаченої статтею 5 Закону, рішення на предмет їх відповідності Розясненням в частині належності особи, яка перевіряється, до категорії «штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР», і, у разі виявлення невідповідності прийнятих рішень, вжити заходів, передбачених Порядком, та забезпечити інформування про вжиті заходи державні органи, які ініціювали проведення такої перевірки.

Згідно із змістом розяснення Міністерства юстиції України від 02.09.2015 № 11.0.2/1674 та пункту 1 розпорядження СБУ від 22.09.2015 № 348, під терміном «штатний працівник КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР», застосованим у пункті 3 частини 4 статті 3 Закону, належить розуміти всіх військовослужбовців, робітників і службовців КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР (а.с.94-99).

На виконання вказаних вимог розпорядження від 22.09.2015 № 348, Служба безпеки України проаналізувала прийняте рішення по ОСОБА_4 про відсутність щодо нього заборон, передбачених частинами 3 та 4 статті 1 Закону, і листом від 30.11.2015 № 24/л-77213 повідомило відповідача 1 про виявлення додаткової інформації щодо відомостей, які підлягали перевірці згідно із запитом Пенсійного фонду України від 16.03.2015 № 9425/07-10, та яка впливає на суть раніше надісланого СБУ висновку від 20.05.2015 № 24/31820-л (а.с. 117).

Так, у вказаному листі СБУ зазначило, що ОСОБА_4 у період з 21.03.1983 по 29.06.1990 проходив військову службу на штатних посадах КДБ УРСР, і, таким чином, відомості, повідомлені позивачем про незастосування до нього заборони, передбаченої частиною 3 статті 1 Закону, на підставі критерію, визначеного пунктом 3 частини 4 статті 3 Закону, є недостовірними.

На підставі вказаного вище листа СБУ від 30.11.2015 № 24/л-77213, погодження Міністерства соціальної політики України, Пенсійним фондом України видано оскаржений наказ від 23.12.2015 № 902-О «Про звільнення ОСОБА_4В.», згідно якого позивача звільнено з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», пункту 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с.92).

Вказані обставини знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з 21.03.1983 по 29.06.1990 проходив військову службу на штатних посадах КДБ УРСР, тому до нього застосовуються заборони, передбачені частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» на підставі критерію, визначеного пунктом 3 частини 4 статті 3 цього Закону. За таких підстав звільнення позивача є правомірним.

Колегія суддів вважає, що висновки суду є обґрунтованими з наступних підстав.

Пунктом 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Згідно частини 2 цієї статті, у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про очищення влади», очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Згідно ч.3 ст.1 Закону України «Про очищення влади», протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Пунктом 3 частини 4 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» встановлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які, зокрема, були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей).

Матеріалами справи підтверджено, що згідно витягу із послужного списку підполковника запасу СБ України ОСОБА_3, на дійсну військову службу в органи безпеки він зарахований наказом Голови КДБ СРСР № 100 від 14.03.1983. З 21.03.1983 по 03.08.1990 проходив службу на посаді оперуповноваженого підрозділу УКДБ УРС по Дніпропетровській області (а.с.46).

З «Положення про Комітет державної безпеки при Раді міністрів СРСР та його органах на місцях», затвердженого протоколом засідання Президіуму ЦК КПРС № 200 від 09.01.1959 вбачається застосування терміну «працівники» (работники) як загального поняття для визначення всіх працівників КДБ, в тому числі й військовослужбовців.

В подальшому в Законі СРСР «Про органи державної безпеки СРСР» від 16.05.1991 також застосовувався термін «працівники». Так, відповідно до статті 11 вказаного закону «кадри органів державної безпеки складають військовослужбовці, робітники та службовці (працівники органів державної безпеки)».

Таким чином, слід погодитись із позицією Міністерства юстиції України про те, що штат органів КДБ складався з працівників, а саме військовослужбовців, робітників, службовців, а тому всі вищезазначені категорії працівників є штатними працівниками в розумінні частини 4 статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Як встановлено судом першої інстанції, 17.03.2016 галузевий державний архів СБУ повідомив, що ОСОБА_5 з 21.03.1983 проходив військову службу на посаді оперуповноваженого 2 відділення 6 відділу ОСОБА_6 по Дніпропетровські області (а.с.116).

Таким чином, позивач проходив військову службу на штатній посаді оперуповноваженого 2 відділення 6 відділу ОСОБА_6 по Дніпропетровські області.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що приймаючи наказ «Про звільнення ОСОБА_4В.» від 23.12.2015 № 902-О згідно пункту 7-2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», Пенсійний фонд України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову в задоволені позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної постанови із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року у справі № 804/704/16 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 грудня 2016 р.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:І.В. Юрко