Постанова № 63676284, 26.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 грудня 2016 року № 826/11274/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

до

Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради

про

визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради в частині несплати Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» компенсації середнього заробітку по мобілізованим працівникам за грудень 2015 року;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» 11 447,71 грн. витрат, які понесла залізниця за виплату середнього заробітку мобілізованим працівникам.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем в порушення Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105, безпідставно не компенсовано такі витрати, розмір яких зазначено у звіті за грудень 2015 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що звіт позивача за грудень 2015 року було подано до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації, проте, останнім повідомлено відповідача про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» бюджетну програму на виплату компенсації підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування та форм власності, а також фізичним особам-підприємцям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не встановлено. У письмових запереченнях проти позову вказано, що департамент соціальної та молодіжної політики облдержадміністрації неодноразово звертався до Міністерства соціальної політики України щодо додаткового виділення коштів на звіти, які були подані у січні поточного року. Разом з тим, станом на момент розгляду справи судом, за твердженням відповідача, додатково кошти на область не надходили.

У судове засідання сторони явку своїх представників не забезпечили. При цьому, від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, на підставі чого судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Регіональною філією «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» подано звіт про фактичні витрати на виплату компенсації середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом за грудень 2015 року, згідно з яким розмір компенсації з бюджету середнього заробітку (нарахована середня заробітна плата) складає 11 447,71 грн.

На підставі викладеного, позивачем на адресу Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради направлено претензію від 04.02.2016 №ню-16-13/16п про перерахування суми заборгованості у розмірі 11 447,71 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради листом від 17.02.2016 №474/09-11/06 повідомило позивача про те, що станом на 16.02.2016 кошти з державного бюджету до управління не надходили. При надходженія таких коштів останні будуть спрямовані на рахунки підприємств.

Вважаючи таку відмову у нарахуванні запитуваних коштів необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

Приписами ч.ч. 3 та 4 статті 119 Кодексу законів про працю України передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаних положень Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №105 затверджено Порядок виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом (надалі – Порядок №105).

Згідно з п. 4 Порядку №105, для отримання компенсації з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15 числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 1, погоджені районним (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19 числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам за формою згідно з додатком 2.

Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23 числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам згідно з додатком 3 Мінсоцполітики для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

При цьому, у відповідності до п. 2 Порядку №105, головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.

Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є: Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (далі - структурні підрозділи соціального захисту населення); структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім мм. Києва та Севастополя) рад (далі - органи соціального захисту населення).

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, яким зокрема є Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради, за результатами отримання від підприємств, установ та організацій звітів про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам подають до Мінсоцполітики (у даному випадку через структурні підрозділи з питань соціального захисту населення Вінницької обласної держадміністрації) відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Таким чином, саме Міністерством соціальної політики України, як головним розпорядником таких коштів, за результатами розгляду відомостей про загальний обсяг фактичних витрат на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам приймається рішення (вчиняється акт волевиявлення) стосовно спрямування органам соціального захисту населення бюджетних коштів для їх подальшого перерахунку підприємствам, установам та організаціям.

У той же час, з наданої відповідачем інформації вбачається, що останнім вчинено покладені на нього приписами Положення №105 обов’язки щодо перерахунку позивачу коштів, вказаних у звіті регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» за грудень 2015, а саме: направлено відомості про останній до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації, тобто стверджувати про наявність у даному випадку заявленої протиправної бездіяльності з боку відповідача законодавчо мотивовані підстави відсутні.

Натомість, суд звертає увагу, що підстави для безпосереднього перерахунку запитуваних грошових коштів в Управління праці та соціального захисту населення Жмеринської міської ради також відсутні, оскільки надходження таких коштів забезпечується Міністерством соціальної політики України, саме яким, як вбачається з матеріалів справи, і не погоджено надходження таких коштів з подальшим перерахунком позивачу.

При цьому, дії Міністерства соціальної політики України у межах спірних правовідносин не є предметом розгляду у даній адміністративній справі, а тому судом не надається оцінка останнім.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до увагу викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур