Постанова № 63676257, 23.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2016 року № 826/15663/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Еко Лідер»до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Лідер» (далі - позивач або ТОВ «Еко Лідер») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.03.2016р. №0000421404.

В обґрунтування позову позивач зазначає про безпідставність та необґрунтованість висновків відповідача, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного рішення, зокрема щодо завищення податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ. У той же час, як зазначає позивач, задекларовані позивачем суми зобов'язань та кредиту підтверджуються документально, операції з контрагентами фактично виконані, що підтверджується наявними у позивача первинними документами та податковими накладними, а відтак позивач вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв'язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.

Представник відповідача подав до суду письмові заперечення проти позову, у яких зазначив про те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірного рішення не вбачає, а тому у задоволенні позову просить відмовити.

Виходячи з положень ст.128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Еко Лідер» (код ЄДРПОУ 38745281) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс Сигма» (код ЄДРПОУ 39498344) за період вересня 2015 року, про що складено Акт перевірки від 02.03.2016р. №10/26-15-14-04-03/38745281 (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено, що у період, який перевірявся, ТОВ «Еко Лідер» було зареєстровано платником ПДВ з 25.05.2015р. До основних видів діяльності товариства належить - 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин».

На сторінці 6 Акту перевірки зазначається, що в ході перевірки позивачу надано запити від 16.02.2016р., від 17.02.2016р. та від 18.02.2016р. про надання документів щодо транспортування, зберігання та переміщення товару, та проведених розрахунків з контрагентами постачальниками та покупцями, однак на зазначені запити ТОВ «Еко Лідер» первинні документи до перевірки не надано, про що складено Акт від 22.02.2016р. про ненадання документів.

Надалі вказується, що відповідно до ІС «Податковий блок» та поданої Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за вересень 2015р. ТОВ «Еко Лідер» в складі податкових зобов'язань задекларовані контрагенти-покупці: ТОВ «Гавілон Україна», ТОВ «Східна Компанія», ТДВ «Шахта «Білозерська», ПАТ «ДПЗКУ» та ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля».

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Еко Лідер» здійснено коригування суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідно до розрахунків коригувань, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних та відображених в декларації з додатку на додану вартість за листопад 2015 року, а саме: ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на суму ПДВ 1 011 780,00грн., ТОВ "Шахта"Білозерська" на ПДВ 4 798 290,00грн. та ТОВ «Східна Компанія» на суму ПДВ 2 023 560,00грн.

Разом з тим, на підставі наведеного у Акті перевірки податковий орган зазначає, що в порушення вимог п. 185.1 ст.185, п. 188.1. ст.188 Податкового кодексу України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та порушень, зазначених у п.3.2.2 акту, встановлено завищення ТОВ «Еко Лідер» податкових зобов'язань, задекларованих з контрагентами ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на суму ПДВ 12 000 270,00грн., ТОВ "Шахта"Білозерська" на ПДВ 4 798 290,00грн. та ТОВ «Східна Компанія» на суму ПДВ 2 023 560,00грн.

Втім, не зазначено, в чому саме полягає суть порушення позивачем вказаних норм та яким чином таке порушення призвело до завищення позивачем податкових зобов'язань із вказаними контрагентами-покупцями. Аналізу первинних документів щодо взаємовідносин позивача з такими підприємствами Акт перевірки не містить.

Що ж до взаємовідносин позивача із ТОВ «Онікс Сигма», в Акті перевірки зазначається, що до перевірки надано договір поставки від 24.09.2015 №240П, відповідно до умов якого ТОВ «Онікс Сигма» (Постачальник) зобов'язувався передати у власність ТОВ «Еко Лідер» (Покупець) товар, Покупець зобов'язувався прийняти товар та оплатити його.

Зазначається, що у вересні 2015 року ТОВ «Онікс Сигма» виписав на адресу ТОВ «Еко Лідер» видаткові та податкові накладні на загальну суму з ПДВ - 90 430 860 грн., у т.ч. ПДВ - 15 071 810 грн. Номенклатура поставки - Олія соняшникова нерафінована не виморожена першого ґатунку. Перелік вказаних документів та їх реквізити зазначені в Акті перевірки у табличному вигляді на стор. 12-13.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені ТОВ «Еко Лідер» до податкового кредиту за вересень 2015 року. Станом на 31.12.2015р. кредиторська заборгованість ТОВ «Еко Лідер» перед постачальником - відсутня.

В Акті перевірки вказано, що 18.02.2016р. позивачем надано пояснення, в якому повідомлено, що банківські виписки відсутні, оскільки розрахунок між сторонами був здійснений на підставі Договору про переведення боргу №1911/15 від 24.11.2015р. згідно додаткових угод №1 від 30.10.2015р. та №2 від 30.10.2015р. до Договору поставки від 24.09.2015р. №240П.

Надалі зазначається, що відповідності до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» місце складання документу повинно співпадати з місцем проведення господарської операції.

Відповідно до Специфікації від 24.09.2015 №1 до договору поставки від 24.09.2015 №240П ТОВ «Онікс Сигма» надає товар у розпорядження ТОВ «Еко Лідер» на умовах EXW (Інкотермс - 2000) за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Комарова, 116; право власності переходить в момент поставки товару при наявності видаткових накладних.

Тобто, як зазначає відповідач у Акті перевірки, передача ТОВ «Онікс Сигма» у власність товару до ТОВ «Еко Лідер» повинна здійснюватися в місцях, передбачених Специфікацією до договору, а саме за адресою: Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Комарова, 116, однак надані до перевірки видаткові накладні містять місце складання документу - м. Київ, що, як вважає відповідач, суперечить п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки місце складання документу повинно співпадати з місцем проведення господарської діяльності.

Як надалі зазначає відповідач, листом ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 28.12.2015р. №13293/7/26-59-07-04 повідомлено, що ОУ ГУ ДФС у Львівській області здійснено опитування гр. ОСОБА_1, відповідно до пояснень якого, 09 грудня 2015 року останній повідомив про свою непричетність до господарської діяльності ТОВ «Онікс Сигма», отримання електронних підписів та ключів для звітування до контролюючого органу, отримання свідоцтва про реєстрацію ПДВ (стор. 9, 10 Акту).

На підставі зазначеного відповідач, посилаючись на ст. 655 та 622 ЦК України, робить в Акті перевірки висновок про те, що оскільки гр. ОСОБА_1, згідно його пояснень, участі у господарській діяльності не приймав, то передачі товару згідно умов договору поставки №2409П від 24.09.2015р. фактично не відбулось, що, на думку відповідача, підтверджує відсутність фактичного отримання ТОВ «Еко Лідер» товару (стор. 10 Акту).

До того ж, як зазначає відповідач, відповідно до ІС «Податковий блок» у ТОВ «Онікс Сигма» відсутні рахунки у банках та інших фінансових установах, однак, згідно п.4.4 Договору поставки від 24.09.2015р. №240П одним із способів оплати товару є безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (2600633811610, Банк ПАТ «Діамантбанк»).

Також, вказується, що в порушення п.201.10 ст.201 ПК України, відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних в вересня 2015р. ТОВ «Лемтранс» (не є контрагентом позивача за спірними операціями) на адресу ТОВ «Онікс Сигма» податкові накладні не реєстрував, що не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. До ДФС України надійшло звернення ТОВ «Лемтранс» від 14.12.2015р. №765, яким повідомлено про незаконне втручання в систему електродного адміністрування ПДВ невідомих осіб від імені ТОВ «Лемтранс» та реєстрації без відома зазначеного суб'єкта господарювання в адресу ТОВ «Онікс Сигма» 10 жовтня 2015р. 6 (шість) податкових накладних на суму ПДВ 27 345 500 грн.

Інших доводів та обставин Акт перевірки позивача не містить.

Враховуючи наведене, відповідач в Акті перевірки прийшов до висновку, що в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України ТОВ «Еко Лідер» завищено податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс Сигма» на суму 15 071 810,00 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016р. №0000421404, відповідно до якого позивачу зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ для цілей розділу V Податкового кодексу України на суму - 18 822 120,00 грн., а також зменшено суму податкового кредиту з ПДВ на суму - 15 071 810,00 грн. (податковий період - вересень 2015р.).

Вирішуючи спір по суті та проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення ПК України (в редакції, чинній у період спірних операцій), а саме:

- п/п. 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «продаж (реалізація) товарів»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 188.1. (щодо бази оподаткування), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), п. 198.1. ПК України (щодо визначення операцій, при здійсненні яких сплачені/нараховані суми податку відносяться до податкового кредиту, п. 198.2. (щодо дати віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення сум податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку видачі податкової накладної на дату виникнення податкових зобов'язань та її реквізитів), п. 201.7. (щодо складення п/н на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг), п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 (щодо видачі п/н платником податку, обов'язку її реєстрації в ЄРПН та статусу п/н як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.5 (щодо обов'язку нарахування грошових зобов'язань за товарами/послугами, у разі якщо такі товари/послуги починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку), п. 198.6. (щодо наслідків не підтвердження сум податку),

а також п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку та підтвердження задекларованих відомостей), положення ч. 2. ст. 3. (щодо обов'язковості ведення бухгалтерського обліку), ч. 1 ст. 9 (щодо первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій), ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; приписи Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затв. наказом Мінфіна №318 від 31.12.1999р. (щодо складу витрат та їх визнання), суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця/продавця права на формування сум податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод, та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (3) придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій/оформлення «безтоварних» операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, податковий орган в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод (податкового кредиту з ПДВ), а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Такий висновок ґрунтується на наступному.

Так, щодо висновків відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань, задекларованих з контрагентами ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на суму ПДВ 12 000 270,00грн., ТОВ "Шахта"Білозерська" на ПДВ 4 798 290,00грн. та ТОВ «Східна Компанія» на суму ПДВ 2 023 560,00грн., в акті перевірки позивача взагалі не розкрито змісту порушення позивачем податкового законодавства, обставин за яких воно вчинено та в порушення вимог п/п. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Мінфіну від 20.08.2015р. №727, не наведено аналізу операцій, за якими не підтверджується податкові зобов'язання позивача, аналізу первинних документів за такими операціями тощо, що вказує на безпідставність таких висновків акту перевірки.

Під час розгляду справи з боку відповідача не надано документального виразу з ІС «Податковий блок» та з Єдиного реєстру податкових накладних, на які він посилається в обґрунтування висновків акту перевірки про наявність встановлених порушень, що свідчить про недоведеність таких обставин.

До того ж, слід зазначити, що предметом даної документальної перевірки позивача було дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам саме з ТОВ «Онікс Сигма» (код ЄДРПОУ 39498344), а не з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ТОВ "Шахта"Білозерська" та ТОВ «Східна Компанія», первинні документи по взаємовідносинам позивача із вказаними особами до перевірки та під час її проведення у позивача податковим органом не витребовувалися, у зв'язку з чим у податкового органу були відсутні жодні підстави для аналізу господарських операцій позивача із ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ТОВ "Шахта"Білозерська" та ТОВ «Східна Компанія» та формування відповідних висновків в рамках даної перевірки, у т.ч. про порушення позивачем вимог податкового законодавства за такими операціями.

При цьому суд враховує, що відносини платника податків із постачальником товару не впливають на порядок оцінки відносин щодо подальшої реалізації такого товару та не можуть бути підставою для висновку про відсутність факту здійснення такої реалізації платником податків, оскільки, як вже зазначено вище, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками кожної окремо взятої операції.

Наведене в сукупності вказує на недоведеність з боку відповідача вчинення позивачем порушень вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ТОВ "Шахта"Білозерська" та ТОВ «Східна Компанія», а тому відсутні підстави для висновку про завищення ТОВ «Еко Лідер» податкових зобов'язань, про що безпідставно стверджує відповідач. Висновки податкового органу є лише доводами відповідача, нічим не підкріплені.

Що ж стосується висновків ГУ ДФС у м. Києві про завищення ТОВ «Еко Лідер» податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс Сигма», суд зазначає, що по суті такі доводи ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеним контрагентам та підставою для прийняття спірного рішення.

Між тим, до матеріалів справи позивачем залучено сукупність первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують виконання такого роду операцій, зокрема: договору поставки від 24.09.2014р. №2409П та специфікації до нього №1; видаткових накладних; документів щодо подальшої реалізації продукції тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Наведені вище документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь контрагента у виконанні обумовленої поставки. При цьому суд враховує, що зазначення на видаткових накладних невірного місця їх складання (Київ замість м. Світловодськ), тобто допущення формальної помилки не може бути ознакою безтоварності здійснених господарських операцій, оскільки обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язки між фактом придбання товару (послуги) і подальшої господарською діяльністю. Наведене узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 11.02.2015р. у справі №К/800/1217/13.

У зв'язку із наведеним та на підтвердження зв'язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача останнім надано до матеріалів справи договори, укладені з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», ТОВ "Шахта"Білозерська" та ТОВ «Східна Компанія», та первинні документи, відповідно до яких позивачем реалізовувалися придбаний у контрагента товар (олія соняшникова нерафінована).

З приводу посилання відповідача на відсутність у позивача документів, які б підтверджували транспортування, зберігання та переміщення товару, суд зазначає наступне.

Так, згідно мов договору поставки та специфікації до нього товар передавався на умовах EXW (франко-склад) за адресою Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Комарова, 116. Згідно умов п. 3, п. 5 Специфікації № 1 до Договору поставки, право власності на товар переходить до покупця на складі постачальника, на підставі видаткових накладних. З моменту переходу права власності на товар покупець отримує право розпоряджатись ним на власний розсуд, у т.ч. реалізувати його третім особам в місті поставки. Згідно умов у п. 6, п. 7, п. 8 Специфікації №1 ризики з втрати, пошкодження або знищення товару переходять до покупця після його відвантаження на номінований ним транспортний засіб. До відвантаження товар зберігається за рахунок постачальника. Вартість перших тридцяти днів зберігання включено у вартість товару, у випадку прострочення обов'язку з вивозу товару вартість його зберігання підлягає компенсації постачальнику.

З наведеного у сукупності вбачається, що у даних конкретних випадках по відносинам із ТОВ «Онікс Сигма» позивач не мав обов'язку в оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки достатнім було оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі. Відповідно, у позивача був відсутній обов'язок й по оформлення складських документів, оскільки товар зберігався контрагентом.

Аналогічно суд не приймає й до уваги доводи відповідача про ненадання до перевірки розрахункових документів щодо здійснення позивачем оплати за товар, оскільки, як визнається в Акті перевірки та не спростовано відповідачем, розрахунок між сторонами був здійснений на підставі Договору про переведення боргу №1911/15 від 24.11.2015р. згідно додаткових угод №1 від 30.10.2015р. та №2 від 30.10.2015р. до Договору поставки від 24.09.2015р. №240П.

Відтак, викладені в акті перевірки доводи відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Онікс Сигма» у зв'язку із ненаданням до перевірки вищевказаних документів не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства та формування спірних сум податкових вигод, оскільки наявність у позивача таких документів в даному випадку не є обов'язковою.

Що ж стосується посилання відповідача на інформацію із ІС «Податковий блок» щодо відсутності у ТОВ «Онікс Сигма» рахунків у банках та інших фінансових установах, слід зазначити, що відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, як вже вказувалося судом вище, не надано такої інформації, а відтак податковим органом не доведено обґрунтованості своїх посилань на неї.

До того ж суд зазначає, що відповідач в акті перевірки посилається на обставини взаємовідносин контрагента позивача (ТОВ «Онікс Сигма») з іншою особою (ТОВ «Лемтранс»), з якою позивач не вступав у господарські відносини. При цьому акт перевірки не містить як аналізу дотримання податкової дисципліни позивачем та його контрагентом, так і доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Крім того слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Водночас, зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями. Сам по собі протокол допиту чи наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами фіктивної діяльності контрагента, на що посилається відповідач. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 у справі № К-9574/08.

В контексті останнього не надано висновків експертизи, у т.ч. проведеної в порядку ст. 84 ПК України, щодо підробки підписів на первинних документах за спірними операціями.

Слід також зазначити, що під час розгляду справи не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентом недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тощо.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідав дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Слід додати, що контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується відповідачем та не спростовано в ході розгляду справи, а отже видача ними податкових накладних є правомірною.

Також слід зазначити, що відповідачем, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано суду податкової звітності контрагента, з якої б вбачалась відсутність у контрагента умов та ресурсів, у т.ч. трудових, необхідних для здійснення операцій. Не доведено також й факту не реалізації контрагентом права на залучення до виконання спірних операцій з поставки товарів інших осіб, які не є працівниками підприємства. При цьому суд враховує, що спірні операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, та які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкових вигод за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та про юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям, а відтак відповідач не довів законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.

Наведені ж відповідачем в Акті перевірки аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Лідер» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 18.03.2016р. №0000421404.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Лідер» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві сплачений ним судовий збір у розмірі 12 881,00 грн. (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко