Постанова № 63676166, 23.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2016 року № 826/14016/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГенеральної прокуратури України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії , В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Генеральної прокуратури України, в якій просить суд:

- визнати, що рішення відповідача від 29.08.2016 № 05/3-14050-10 не містить перевірки факту заяви від 15.08.2016 про те, що представники відповідача у судах роблять неправдиві заяви, а тому дане рішення є протиправним у цій частині;

- визнати, що відповідачем порушено приписи ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» щодо права особи, яка подала заяву чи скаргу особисто викласти аргументи особі, що перевіряла його заяву, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача від 15.08.2016, а тому рішення відповідача від 29.08.2016 № 05/3-14050-10 є протиправним;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача № 39 від 15.08.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не провів перевірку викладених на особистому прийомі у заяві ОСОБА_1 від 15.08.2016 фактів та не надав відповідь по суті заявлених вимог, а тому відповідь Генеральної прокуратури України від 29.08.2016 № 05/3-14050-10 є необґрунтованою та протиправною.

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи тим, що Генеральна прокуратура України належним чином розглянула звернення ОСОБА_1 від 15.08.2016 та вжила заходів щодо своєчасного інформування останнього про результати розгляду, про що надано відповідь листом від 29.08.2016 № 05/3-14050-10.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

15.08.2016 позивачем до Генеральної прокуратури України була подана заява про недоліки в діяльності установи Генеральної прокуратури України, також було викладено обставини звернення, зокрема, що уповноваженим представникам відповідача у судових засіданнях у адміністративних справах № 826/20859/15 та 826/5202/16 робилися зауваження.

Генеральна прокуратура України за результатами розгляду заяви позивача від 15.08.2016 надала відповідь листом від 29.08.2016 №05/3-14050-10.

Однак, на думку, ОСОБА_1, питання викладені позивачем у заяві від 15.08.2016 Генеральною прокуратурою України не були розглянуті та не було надано належної відповіді на них в листі від 29.08.2016 №05/3-14050-10.

Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Порядок розгляду і вирішення звернень в органах прокуратури України регламентовано Законами України "Про звернення громадян", "Про прокуратуру", "Про доступ до публічної інформації", Інструкцією про порядок забезпечення доступу до публічної інформації у Генеральній прокуратурі України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 10.05.2011 № 53, Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 21.06.2011 №9гн (далі по тексту - Інструкція № 9гн).

Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України "Про звернення громадян".

Згідно з статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненням громадян, згідно частини першої статті 3 Закону України "Про звернення громадян" слід розуміти викладені в письмовій формі або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно частини першої статті 14 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За приписами статті 16 Закону України "Про звернення громадян", скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Громадянин може подати скаргу особисто або через уповноважену на це іншу особу.

До скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Згідно з статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

- особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

- знайомитися з матеріалами перевірки;

- подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

- бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

- користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

- одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

- висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

- вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

В статті 19 Закону України "Про звернення громадян" визначені обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивачем зазначене, що у своїй заяві від 15.08.2016 він повідомив про недоліки у роботі Генеральної прокуратури України, відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», які саме полягають в тому, що уповноважені представники Генеральної прокуратури України роблять у судах неправдиві заяви, щодо відсутності зауважень суддів Окружного адміністративного суду м. Києва до представників відповідача у судових засіданнях.

Але, як зазначає позивач, відповідь Генеральної прокуратури України від 29.08.2016 № 05/3-14050/10 не містить вирішення питання про усунення недоліків у роботі установи та не містить повідомлення про перевірку фактів, визначених позивачем у заяві від 15.08.2016.

Водночас, позивачем зазначено, що Генеральною прокуратурою України порушено право позивача особисто викласти аргументи особі, що перевіряла скаргу, відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян». Тобто аргументи, які позивач мав намір подати особі, що перевіряла скаргу ОСОБА_1 від 15.08.2016, а тому вирішення скарги не знайшло свого обґрунтованого вирішення.

Представником відповідача у письмових запереченнях від 17.11.2016 зазначено, що за результати розгляду вказаного звернення Генеральною прокуратурою України 29.08.2016 надано відповідь ОСОБА_1 за № 05/3-14050-10. Зокрема, автору звернення повідомлено про те, що його доводи про притягнення представників Генеральної прокуратури України у зазначених спорах до відповідальності у зв'язку з тим, що судом їм робилися зауваження, перевірялися із витребуванням технічних записів судових засідань. За наслідком розгляду яких встановлено, що будь-яких заходів процесуального примусу, передбачених ст. 269 КАС України, судом до представників не застосовувалося, а тому підстав для притягнення їх до відповідальності не встановлено.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у зверненні від 15.08.2016 просив саме провести перевірку щодо зауважень суддів Окружного адміністративного суду м. Києва представникам Генеральної прокуратури України у судових засіданнях, однак відповідачем надано відповідь з посиланням на те, що у вищевказаних справах, про які зазначав позивач, передбачених ст. 269 КАС України будь-яких заходів процесуального примусу судом до представників не застосовувалося.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що у зверненні позивач висвітлював саме питання зазначення суддями Окружного адміністративного суду м. Києва зауважень представникам Генеральної прокуратури України, а не те чи застосовувалися до представників Генеральної прокуратури заходи процесуального примусу.

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, відповідь Генеральної прокуратури України від 29.08.2016 № 05/3-14050/10 надана не по суті звернення ОСОБА_1 від 15.08.2016, оскільки у відповіді відсутня будь-яка інформацію щодо перевірки фактів, викладених позивачем у заяві від 15.08.2016 саме в частині зазначення суддями Окружного адміністративного суду м. Києва зауважень представникам Генеральної прокуратури України.

Таким чином, отримавши відповідне звернення суб'єкт владних повноважень повинен встановити порядок його розгляду зі змісту, враховуючи при цьому описані вище обставини, і лише з'ясувавши, що за змістом звернення є фактично пропозицією (зауваженням), заявою (клопотанням) чи скаргою, встановлює обставини, що пов'язані з дотриманням цим суб'єктом владних повноважень під час надання відповіді на інформаційний запит вимог Закону України "Про звернення громадян".

Згідно до п. 1 Інструкції про порядок розгляду звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 27.12.2014 р. №9гн (далі - Інструкція №9гн), розгляд звернень та особистий прийом в органах прокуратури здійснюється відповідно до Конституції України, Законів України "Про звернення громадян", "Про прокуратуру", "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про статус народного депутата України", "Про статус депутатів місцевих рад", "Про Регламент Верховної Ради України", "Про комітети Верховної Ради України", інших законодавчих актів України.

У відповідності до п. 7.1 згаданої Інструкції звернення громадян, запити, звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад вважаються розглянутими та знімаються з контролю, якщо порушені в них питання перевірено у повному обсязі, вжито необхідних заходів та надано вичерпну письмову відповідь згідно з чинним законодавством.

В той же час, що стосується вимоги позивача, щодо визнання рішення Генеральної прокуратури України від 29.08.2016 №05/3-14050-10 протиправним, то вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У той же час суд звертає увагу, що оскаржуваний лист від 29.08.2016 №05/3-14050-10 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС України.

Лист Генеральної прокуратури України від 29.08.2016 №05/3-14050-10 не встановлює будь-яких зобов'язань та не змінює права позивача, не є нормативно-правовим актом або правовим актом індивідуальної дії, носить інформативний характер, оскільки не тягне за собою юридичних наслідків, а тому не порушує прав та інтересів позивача.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до статті 18 Закону України "Про звернення громадян" громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, у тому числі й одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Генеральної прокуратури України, яка полягає у ненаданні в повному обсязі відповіді на заяву ОСОБА_1 від 15.08.2016 (№ 39).

3. Зобов'язати Генеральну прокуратуру України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2016 (№ 39).

4. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя А.С. Мазур