Постанова № 63675397, 22.12.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 року Справа № 813/4105/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивачаОСОБА_1,

представники відповідачівне прибули,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Львівській області № 21 про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у Львівській області № 21 з вимогами: визнати протиправним рішення ГУ НП у Львівській області в частині включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню; визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії ГУ НП у Львівській області в частині невідповідності ОСОБА_2 займаній посаді та звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції через службову невідповідність.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до кола поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають віднесенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України Про Національну поліцію. Однак, на думку позивача, такі підстави в його випадку були відсутні та вони не передували атестуванню, на яке він був скерований. Таким чином, таке атестування не може визнаватися правомірним і не може породжувати жодного правомірного наслідку, як то висновок чи рішення за його результатами. Окрім того, позивач наголошує на тому, що й сам процес атестування та прийняття рішення відбувався з рядом порушень, які вказують на недотримання регламентуючих норм чинного законодавства та роблять такий процес дефектним. Позивач вказує на те, що рішення за наслідком такого неправомірного атестування було прийняте всупереч приписам норм закону, воно не базувалося на обєктивних даних щодо особи поліцейського, не враховувало всі наявні характеристики атестованого поліцейського, таке рішення є необґрунтованим, а відтак, протиправними. У звязку з чим позивач вважає свої вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав аналогічних, викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмових заперечень до матеріалів справи не долучали.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_2 працював командиром взводу №4 ДАІ ГУ МВС України у Львівській області, в подальшому такого було звільнено з ОВС за п.п. «з» п.64 Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС». Підставою для звільнення слугував рапорт від 06.11.2015 року.

07.11.2015 року, на підставі заяви позивача від 07.11.2015 року, наказом ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 прийняли на посаду командира взводу №4 ВДПС ГУ НП у Львівській області.

Крім цього, відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області № 95 о/с від 23.03.2016р. позивача призначено на посаду оперуповноваженого кримінальної поліції ГУ НП у Львівській області, яку останній обіймає по сьогоднішній день.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 11.02.2016 року №283 Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Львівській області з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України Про Національну поліцію та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Львівській області, а керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих управління: 1) скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; 2) підготувати атестаційні листи на таких поліцейських; 3) підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими; 4) довести до поліцейських інформацію про час і місце проведення атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття в разі необхідності.

На підставі зазначеного наказу було, зокрема, проведено атестування оперуповноваженого кримінальної поліції /карний розшук/Головного управління поліції у Львівській області, капітана поліції ОСОБА_2, що підтверджує відповідний атестаційний лист.

З атестаційного листа встановлено, що за висновком прямого керівника ОСОБА_2 він займаній посаді відповідає, однак за висновком атестаційної комісії ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає через службову невідповідність та підлягає звільненню зі служби в поліції.

При вирішенні спору у даній справі, суд керувався наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII Про Національну поліцію атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри. Згідно з ч. 2 цієї ж статті закону, атестування поліцейських проводиться: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Указаному кореспондують і норми п.п. 1,3 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465 (далі Інструкція), які містять аналогічні положення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, такі підстави для проведення атестації, як для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, є наслідком виявлення ознак невідповідності поліцейського займаній посаді, зокрема: в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби; метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Зазначене вище узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

У даному ж випадку наявність таких обставин позивачем спростована, їх настання до початку атестування відповідачем не доведена й суд не знаходить обґрунтування їх існування по відношенню до позивача, що в свою чергу не може свідчити про правомірність атестування ОСОБА_2.

Діюче законодавство України не передбачає будь-яких інших підстав для проведення атестування працівника поліції.

При цьому, обовязковою вимогою для можливості проведення атестації поліцейського у звязку з вирішенням питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність та у звязку з вирішенням питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є встановлення певних обставин, фактів, що вказують на ознаки невідповідності поліцейського займаній посаді.

Така правова позиція узгоджується з аналізом судової практики оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок не проходження ними атестації, який прийнятий до відома згідно постанови №11 Пленуму ВАС України від 29.09.2016р.

Посада позивача віднесена до посад середнього складу. Займану посаду такий обіймає неповних вісім місяців. Чотирирічний термін обіймання вказаної посади спливатиме лише 23.03.2020р. ОСОБА_2 не призначали на вищу посаду, заміщення якої здійснювалось без проведення конкурсу. За час проходження служби в ГУНП у Львівській області жодних протиправних діянь, аморальних вчинків, порушення порядку і правил несення служби позивачем не вчинялося, дисциплінарні стягнення до позивача не застосовувалися, у звязку з чим підстав для проведення атестації у звязку з вирішенням питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність та у звязку з вирішенням питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність не було.

Аналізуючи ж прийняття атестаційною комісією №21 Головного управління Національної поліції у Львівській області оспорюваного рішення про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді та подальшому звільненню зі служби поліції через службову невідповідність, суд зазначає наступне.

Так, виходячи з норм Інструкції, атестування поліцейського повинно провадитися на підставі глибокого і всебічного вивчення особи поліцейського.

За приписами п. 3 розділу ІV Інструкції в процесі атестування, для досягнення його мети на підставі встановлених принципів, на поліцейських складаються атестаційні листи, такі листи складають безпосередні керівники, за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців.

Відповідно до п. 8 розділу ІV Інструкції в атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обовязками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоровя та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Суд звертає увагу, що в атестаційному листі, складеному стосовно ОСОБА_2, безпосереднім начальником позивача надана характеристика позивача, яку за змістом можна вважати позитивною. Зокрема, зазначено, що капітан поліції ОСОБА_2 за час роботи зарекомендуввавв себе з позитивної сторони, як вимогливий та дисциплінований працівник. Надає практичну допомогу з розкриття тяжких та резонансних злочинів, у тому числі скоєних учасниками організованих злочинних груп, підрозділами кримінальної поліції відділів та відділень поліції ГУНП у Львівській ообласті. У спілкуванні з громадянами ввічливий та тактовний. Дотримується законності. Користується авторитетом колег по службі. Забезпечує дотримання рав та свобод людини та громадянина. За час перебування в посаді капітан поліції ОСОБА_2 приймав безпосередню участь у затриманні та документуванні злочинної діяльності організованої групи осіб, які вчиняли крадіжки з церков на території Львівської області, а також групи квартирних крадіїв з 4 осіб в м. Львів по вул.. синівській, які обґрунтовано підозрюються до вчинення 53 квартирних крадіжок шляхом підбору замка та зламу серцевини замка на території міста Львова та Львівської області.

Вчасно і у повному обсязі виконував доручення слідчих СУ ГУНП у Львівській області. До виконання своїх службових обовязків відноситься добросовісно. Поставлені перед ним завдання старається виконувати вчасно та якісно. Фізично розвинутий добре. У стройовому відношенні підготовлений. На зауваження керівництва реагує правильно та робить належні висновки, порушень дисципліни не допускає.

Перевіркою не виявлено інформації щодо здійснення ОСОБА_2 заходів, передбачених пунктами 9,10,11 частини другої та частиною третьою статті 3 Закону України «Про очищення влади».

Згідно з п. 9 розділу ІV Інструкції прямі керівники зобовязані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, зясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

На виконання чого, в розділі ІІ атестаційного листа прямим начальником ОСОБА_2П року зроблено висновок про те, що позивач займаній посаді відповідає. Отже, на підставі всебічного розгляду відомостей щодо позивача керівником прийнято рішення про його відповідність посаді.

Окрім того, згідно з п. 10 розділу ІV Інструкції, в процесі атестування поліцейського, з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обовязковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного п. 15 цього розділу. Результати професійного тесту та тестування на загальні здібності та навички фіксуються у відомості про результати тестування і засвідчуються підписом поліцейського. Максимальна кількість балів, яку може набрати поліцейський за результатами проходження двох тестувань, 120, які враховуються рівними частинами (50 % тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та 50 % тестування на загальні здібності та навички).

Судом встановлено, що за результатами тестування, відомості про що занесено до розділу ІІІ атестаційного листа, ОСОБА_2П набрав наступну кількість балів: 16 балів за тестом на загальні здібності та навички, 11 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійним тестом). При цьому, потрібно зауважити, що факт набрання позивачем указаного рівня балів за результатами проходження тестування не є передумовою прийняття якогось наперед визначеного рішення за результатом атестування та чинне законодавство не визначає таку обставину, зокрема, як самостійну підставу для визнання поліцейського таким, що не відповідає займаній посаді, особливо за умови наявності інших позитивних показників згідно критеріїв, визначених п. 16 розділу IV Інструкції.

Окрім того, як передбачено п. 12 Інструкції, за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією. Як вбачається з матеріалів справи, відповідну співбесіду з атестаційною комісією проходив і позивач, що засвідчується протоколом від 23.09.2016 року ОП№15.00036582.0091851. За результатами такої співбесіди та з урахуванням всіх досліджених комісією документів і відомостей щодо позивача, атестаційною комісією було прийнято рішення про його невідповідність займаній посаді та подальше звільнення, при цьому в частині мотивації свого рішення атестаційною комісією зазначено, що воно прийнято в звязку з незадовільним рівнем теоретичних знань та професійних якостей, а також задовільним результатом тестування.

У звязку з чим суд зазначає, відповідач як субєкт владних повноважень, на якого приписами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обовязок доказування в таких справах, не довів належним чином ті обставини, які повязані з тестуванням позивача та його результатами.

Окрім того, суд не знаходить також належного підтвердження викладеним у протоколі від 23.09.2016 року ОП№15.00036582.0091851 даним щодо поганих теоретичних знань та професійних якостей позивача, позаяк такий висновок не відповідає зібраним матеріалам справи, зокрема й тим, що використовувалися комісією.

Суд наголошує на тому, що п. 15 розділу IV Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до п. 16 розділу IV Інструкції таке рішення повинно прийматися з обовязковим урахуванням визначених критеріїв, а саме, атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

За правилами, встановленими пунктами 17-20 розділу IV Інструкції, атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, і запрошених осіб.

Рішення атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови атестаційної комісії. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

Отже, враховуючи викладені вище норми, суд зазначає, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Як встановлено з протоколу ОП№15.00036582.0091851 від 23.09.2016 року, при проведенні атестування ОСОБА_2 атестаційною комісією було досліджені такі зібрані щодо нього документи: атестаційний лист, декларація про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України Про очищення влади та інформація з відкритих джерел. У протоколі визначено, що членами комісії під час співбесіди ставились питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній Поліції та інше.

Із досліджених же в судовому засіданні зазначених вище документів не вбачається, що позивач характеризується негативно чи має низькі показники службової діяльності. Зокрема, згідно з довідкою від 06.11.2015 року про результати перевірки, передбаченої Законом України Про очищення влади, довідкою про результати оперативно-службової діяльності від 15.09.2016 року, інформаційної довідки, послужного списку, до позивача заборони передбачені ст.ст.2-3 Закону України Про очищення влади не застосовуються, з негативної сторони позивач не характеризується, за період проходження служби відносно позивача службові розслідування не проводились. При цьому, яких-небудь інших, протилежних за змістом, доказів по справі, які могли би з достатньою достовірністю свідчити про службову невідповідність ОСОБА_2, зібрано не було.

При цьому, суд зауважує, що визначення терміну службова невідповідність Закон України Про Національну поліцію не містить. Разом із тим, виходячи з вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, практики Верховного суду України (висновок Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14), можна дійти висновку, що особами, що не відповідають займаним посадам, є не тільки працівники в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, але й особи, які порушують установлені чинним законодавством порядок і правила несення служби. До таких осіб можна віднести й осіб, які зловживали своїми правами, порушували встановлені чинним законодавством обовязки по виконанню служби.

Отже, у конкретних справах мають значення фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. Й саме по собі рішення атестаційної комісії не може бути єдиним доказом виявлення невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі, а її висновки щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Як же вбачається з матеріалів справи, в даному випадку рішення атестаційної комісії №21 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.09.2016 року про те, що ОСОБА_2 займаній посаді не відповідає через службову невідповідність і підлягає звільненню зі служби в поліції не ґрунтується на вимогах п. 2 розділу 1, п. 3 розділу 3, п.п. 13. 15. 16 розділу 6 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої Наказом міністра внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465, таке рішення прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, та які були обовязковими для врахування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення не відповідає критеріям обґрунтованості, встановленим п. 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У цьому контексті суд зауважує, що в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за №13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у справах: Кумпене і Мазере проти Румунії від 17.12.2004 року, Фадєєва проти Росії від 09.06.2005 року завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи державної влади.

Проте суд зазначає, що приймаючи рішення про скасування висновку (рішення) атестаційної комісії суд діє у межах наданої йому компетенції, оскільки не визначається з обовязком субєкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Окремо суд відзначає також, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що оспорюване рішення атестаційної комісії щодо невідповідності позивача займаній посаді та його звільнення, виходячи з норм Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, в обовязковому порядку реалізується шляхом видачі відповідного наказу. У той же час, станом на день розгляду справи ОСОБА_2 на виконання рішення (висновку) атестаційної комісії № 21 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 23.09.2016 року з органів Національної поліції не звільнений, оскільки перебуває на лікуванні в медичних закладах. При цьому, незважаючи на обставину не реалізації такого рішення атестаційної комісії, воно само по собі також впливає на права атестованого поліцейського, а тому може бути предметом оскарження до суду, й за наявності достатніх для цього підстав підлягає визнанню протиправним і скасуванню, що відповідає наведеній вище меті адміністративного судочинства та спрямоване на захист порушених прав та інтересів особи.

У звязку із вказаним, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини виробив позицію, відповідно до якої за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUZSTEVNI ZALOZNA PRIA AND OTHERS v. THE CHECH REPUBLIC); п. 44 рішення від 22.11.1995 року у справі "Брайєн проти Об'єднаного Королівства (CASE OF BRYAN v. UNITED KINGDOM); п.п. 156-157, 159 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 08.03.1994 року у справі "ISKCON та 8 інших проти Обєднаного Королівства (CASE OF ISKCON AND 8 OTHERS AGAINST THE UNITED KINGDOM); п.п. 47-56 рішення від 02.12.2010 року у справі "Путтер проти Болгарії" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

Відповідно до ст. 11, 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими, не спростованими належним чином стороною відповідача, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії ГУ НП у Львівській області щодо включення ОСОБА_2 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню

3. Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №21 Головного управління Національної поліції у Львівській області, оформлене протоколом ОП№15.00036582.0091851 від 23.03.2016 року.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 (м. Львів, вул. Прилбицька, буд. 2; РНОКПП НОМЕР_1) з Головного управління Національної поліції у Львівській області (м. Львів, площа Григоренка, буд. 3, ЄДРПОУ 40108833), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір, в сумі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 21 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

СуддяГрень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2016 року.