Постанова № 63675123, 21.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 р. Справа №805/4016/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Пидоненко Д.А. розглянувши адміністративну за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСБУД» м. Дружківка

до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року №0002451200

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСБУД», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року №0002451200.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що 23 вересня 2016 року відповідачем було проведено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСБУД» камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року, в ході якої було виявлено порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України за результатами чого складно акт №71/12-01/37155434. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року №0002451200 яким визначено суму штрафу у розмірі 14796,50 грн. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки перевірка проведена всупереч законодавчій забороні на її проведення (в період мараторію), тому висновки такої перевірки не можуть бути покладні в основу для прийняття податкового повідомлення-рішення. Просив суд визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року №0002451200.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені у письмових заперечення на позов.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «АЛЬЯСБУД» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №37155434, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСБУД» з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість за грудень 2015 року, за результатами чого складено акт №71/12-02/37155434 від 23.09.2016 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки надав до відповідача заперечення.

Відповідач листом від 04.10.2016 року за №7685/10/05-10-12 надав відповідь на заперечення, відповідно до якої зазначив, що висновки акту перевірки є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам.

07 жовтня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002451200, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 14796,50 грн.

Суд зазначає, що несвоєчасність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є спірним у справі та не підлягає доказуванню.

Спірним питанням даної справи є правомірність проведення відповідачем камеральної перевірки з огляду на приписи пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та як наслідок прийняття податкового повідомлення-рішення.

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Суд зауважує, що норми Закону N71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів.

Відповідно до пп.41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України, контролюючими органами є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Зі змісту приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вбачається, що наведене обмеження, як то вказує у свої заперечення відповідач, стосується певних видів перевірок платників податків, оскільки таке обмеження розповсюджується на всі види перевірок, що зазначені у статті 75 Податкового кодексу України - документальних, фактичних та камеральних.

Такому висновку відповідає правова позиція Державної фіскальної служби України, яка відображена, зокрема в листі від 21.05.15 №10758/6/99-99-22-04-02-15, за змістом якого фіскальна служба зазначила що норми частини 3 Закону №71-ІІІ не містять посилань на види перевірок, зазначені у статті 75 Податкового кодексу України, таким чином встановлені обмеження стосуються всіх видів перевірок, у тому числі й камеральних.

Як вбачається з фінансового звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСБУД» та не заперечується відповідачем, сукупний річний дохід позивача за 2015 рік є меншім встановленого обмеження в 20 мільйонів гривень.

Таким чином, проведена відповідачем камеральна перевірка з дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних з податку на додану вартість за грудень 2015 року, підпадає під законодавчу заборону, яка встановлена в пункті 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Крім того, позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач не здійснює операцій з підакцизними товарами та доказів протилежного до суду не надано. Не містять матеріали справи і доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення камеральної перевірки позивача, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення, або доказів про те, що обсяг доходу позивача перевищує 20 мільйонів гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що камеральна перевірка позивача проведена контролюючим органом всупереч законодавчій заборони на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, наслідком чого є відсутність у Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області права на прийняття податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року №0002451200 за підсумками такої перевірки.

Правова позиція, відповідно до якої у разі визнання перевірки незаконною виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення та такі повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 червня 2016 року по справі К/800/53023/15.

Враховуючи, те, що позивач підпадає під дію зазначених в пункті 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» обмежень, тому відсутні підстави для застосування відповідальності за допущені позивачем порушення.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, докази на підтвердження встановлених камеральною перевіркою фактів неналежного виконання відповідачем приписів Податкового кодексу України, в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних, судом до уваги не приймаються, як такі що одержані з порушенням закону, з огляду на незаконність проведеної перевірки.

Крім того, суд звертає увагу сторін на те, щодо хоча приписи п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України прямо вказують на те, що камеральні перевірки проводяться у відповідності до порядку визначеному Податковим кодексом України, до якого зміни внесені не були, проте, Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIIІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який на теперешній час, не конституційним не визнаний, вводить заборону на певний час та за певних умов, відносно чітко визначених суб’єктів господарювання, щодо порядку проведення всіх перевірок, у тому числі камеральних.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНСБУД» до Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 жовтня 2016 року №0002451200 – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області від 07 жовтня 2016 року №0002451200.

Повний текст постанови складено та підписано 26 грудня 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.