Постанова № 63674778, 08.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р. Справа № 804/7824/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді головуючого судді Сидоренко Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1,

до відповідача ОСОБА_2 центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування повністю податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 481-04 від 15.06.2015 р., винесене ОСОБА_2 центральною обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби (Софіївське відділення) та стягнути з ОСОБА_2 центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачену суму грошового зобовязання по транспортному податку у розмірі 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від №481-04 від 15.06.2015р. є протиправними, оскільки винесено відповідачем без врахування вимог пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, ст..12, ст. 267 Податкового кодексу України та ст. 58 Конституції України. Вважає, що транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватися, оскільки є місцевим податком, який встановлюється рішенням місцевої ради з дотриманням певного порядку, отже контролюючий орган уповноважений нараховувати та стягувати транспортний збір починаючи з 01.01.2016 року, а тому позивач позбавлений обов'язку сплачувати транспортний податок за 2015 рік. Однак, 10.07.2015 року позивач був вимушений сплатити транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував. Відповідач посилався на те, що зважаючи на приписи Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та статті 267 Податкового кодексу України, позивач зобов'язаний сплачувати транспортний податок з 2015 року. Зазначив, що транспортний податок введено в дію Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у 2013 році придбано транспортний засіб-автомобіль марки CHEVROLET CAMARO, 2013 року випуску, обєм двигуна 3,6л, кузов №2G1FC1E39D9201247.

ОСОБА_2 центральною ОДПІ ГУ ДФС винесено податкове повідомлення-рішення №481-04 від 15.06.2015 р., яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000 грн.

10.07.2015 року позивач сплатив транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000,00 грн., що підтверджується квитанціями №6721/з22 та 6721/з23, копії яких міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно до п.12.4 ст.12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема, належать встановлення ставок місцевих податків та зборів у межах ставок, визначених цим кодексом.

Законом України від 28.12.2014 №71 - VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в тому числі в частині транспортного податку).

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовіносин) є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування були легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.

Слід зазначити, що вказана норма Податкового кодексу України введена в дію з 01 січня 2015 року. Транспортний податок в м.Кривий Ріг встановлюється рішенням ОСОБА_2 міської ради №33160 «Про встановлення транспортного податку в м.Кривому Розі на 2015 рік» від 31.01.2015р.

Згідно з частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України, Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Дніпропетровську є 2016 рік.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що транспортний податок відповідно до ст.10 Податкового кодексу України належить до місцевих бюджетів. Згідно з пп.267.7.1 п. 267.7 ст. 267 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь - яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства.

Будь - який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок, з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Приписами статті 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи зазначене, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію «Транспортний податок», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 30.08.2016 по справі №К/800/8077/16.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 році при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд також зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно - правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства України та з того, що застосування положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 27.12.2014, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині оскарження спірного рішення.

Крім того, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З цього приводу слід зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність нормам чинного податкового законодавства України оскаржуваного податкового повідомлення - рішення 481-04 від 15.06.2015 р. (форми «Ф»), з огляду на що вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) сплачену суму грошового зобовязання по транспортному податку у розмірі 25000 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, згідно якої, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. У разі повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями, відповідно до п.п14.1.115 п.14.1 ст.14 ПК України, є суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Підпунктом 14.1.182 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що помилково сплачені грошові зобов'язання це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Частиною 2 ст.45 Бюджетного кодексу України передбачено, що казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету

На виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013р., затверджено Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів (далі Порядок №787), який визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

З системного аналізу наведених норм слідує, що помилково сплачені грошові зобов'язання підлягають поверненню платнику, із дотриманням встановленої процедури, а саме ініціювання такого повернення, перевірки наявності обставин помилковості сплати, прийняття відповідних розпорядчих рішень та безпосереднє повернення грошових коштів.

ОСОБА_1 з відповідною заявою до контролюючого органу не звертався, внаслідок чого вказана позовна вимога є передчасною та такою, що задоволенню не підлягає. Крім того, нормами діючого законодавства не передбачено повернення помилково сплачених грошових зобов'язання шляхом їх стягнення з контролюючого органу.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Виходячи з часткового задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу суму сплаченого судового збору в розмірі 275,60 грн. пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 94, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №481-04 від 15.06.2015 року.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 275,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_3