Постанова № 63674770, 08.12.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 р. Справа № 804/8089/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді головуючого судді Сидоренко Д.В., при секретарі Шпота Я.С., розглянувши за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_3,

до відповідача ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 09/04-030173, прийняте ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області 25.06.2015 року, яким ОСОБА_3 визначено суму податкового зобовязання транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення рішення від 25.06.2015 року № 09/04-030173 є протиправними, оскільки винесено відповідачем без врахування вимог пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4, ст..12, ст. 267 Податкового кодексу України та ст. 58 Конституції України. Вважає, що транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуваватись, оскільки є місцевим податком, який встановлюється рішенням місцевої ради з дотриманням певного порядку, отже контролюючий орган уповноважений нараховувати та стягувати транспортний збір починаючи з 01.01.2016 року, а тому позивач позбавлений обов'язку сплачувати транспортний податок за 2015 рік. Представник позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував. Відповідач посилався на те, що зважаючи на приписи Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та статті 267 Податкового кодексу України, позивач зобов'язаний сплачувати транспортний податок з 2011 року. Зазначив, що транспортний податок введено в дію Законом України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У власності ОСОБА_3 перебуває легковий автомобіль Lexus LX 570 обємом двигуна 5669 с/к, 2010 року випуску , відповідно до свідоцтва.

Державною податковою інспекцією в АНД районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення 15.05.2015 року № 1157-17, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25 000 грн.

Позивач не погодився з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а відтак і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Відповідно до п.12.4 ст. 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів, зокрема, належать встановлення ставок місцевих податків та зборів у межах ставок, визначених цим кодексом.

Законом України від 28.12.2014 № 71 - VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» передбачено, що місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в тому числі в частині транспортного податку).

Платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України ( в редакції на момент виникнення спору) є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів на підставі відомостей, необхідних для розрахунку податку, отриманих від органів внутрішніх справ.

Слід зазначити, що вказана норма Податкового кодексу України введена в дію з 01 січня 2015 року. Транспортний податок в м. Дніпропетровську встановлюється рішенням Дніпропетровської міської ради №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 №5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» від 28.01.2015.

Згідно з частиною першою статті 3 Бюджетного кодексу України, Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Дніпропетровську є 2016 рік.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що транспортний податок відповідно до ст. 10 Податкового кодексу України належить до місцевих бюджетів. Згідно з пп.267.7.1 п. 267.7 ст. 267 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь - яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства.

Будь - який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок, з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Приписами статті 5 ПК України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме, що для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи зазначене, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію «Транспортний податок», прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року. Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 30.08.2016 по справі №К/800/8077/16.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у 2015 році при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд також зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно - правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Виходячи з вищезазначених норм законодавства України та з того, що застосування положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 27.12.2014, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до пункту 56.21 статті 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З цього приводу слід зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про невідповідність нормам чинного податкового законодавства України оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 25.06.2015 року № 09/04-030173 (форми «Ф»), з огляду на що вказане податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 08.12.2016р.

У повному обсязі постанову складено 14.12.2016р.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 09/04-03-173 від 25.06.2015 року.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_6