Постанова № 63673571, 20.12.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа № 903/410/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" на рішення господарського суду Волинської області від 10.08.2016 року у справі № 903/410/16 (суддя Кравчук А. М.)

за позовом Луцької районної філії Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго"

до Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту"

про стягнення 12375,88 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю,

В судовому засіданні від 20.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Волиньобленерго" в особі Луцької районної філії звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до КП "Луцьке підприємство електротранспорту" про стягнення 12375,88 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.08.2016 року відповідний позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 12375,88 коп. боргу, 1378,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. Видано наказ.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача заперечила вимоги апеляційної скарги в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві, та надала пояснення в обґрунтування своєї правової позиції, просила оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.06.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії № 528-0364000.

Відповідно до п. п. 1, 2, 2.1.2, 2.2.3, 2.2.4, 8.2, 10.5 зазначеного договору позивач електричної енергії постачає електричну енергію, а відповідач оплачує її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього. Під час виконання умов цього договору, вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку. Постачальник електричної енергії зобов'язується, зокрема, постачати електричну енергію, споживач - оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків", № 3 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії". Розрахунок величини плати за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та споживача здійснюється у порядку, визначеному додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії". Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 01.12.2004 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Згідно додатку № 3 до договору про постачання електричної енергії від 01.06.2004 року, останнім сторони обумовили перелік об'єктів і точок обліку споживача, зокрема, реактивної енергії.

Відповідно до додатку № 5 до договору, останнім встановлено порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, згідно п. 7 якого контроль споживання та генерації реактивної електроенергії здійснюється приладами обліку згідно таблиці п. 6 цього додатку. Прив'язка точок обліку до схеми електромережі та до значень ЕЕРП приведена у колонках 9 та 10 цієї таблиці. Згідно колонки 9 таблиці п. 6 точка розрахунку ЕЕРП Л31-08, Л 31-06.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач за період з липня 2015 року по травень 2016 року надав відповідачу послуги з постачання реактивної енергії на суму 18760,15 грн.

Відповідний факт підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками на оплату, актами про надання послуг з перетікання реактивної енергії, актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії.

Проте, судами встановлено, що відповідачем оплата здійснена частково на суму 6384,27 грн. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по рахунку позивача.

Відтак, враховуючи зазначені обставини, заборгованість відповідача, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів становить 12375,88 коп., у зв'язку із чим Луцька районна філія ПАТ "Волиньобленерго" звернулась до господарського суду з позовом про стягнення з останнього зазначеної заборгованості.

Оскаржуваним рішенням від 10.08.2016 року, суд першої інстанції задоволив відповідний позов у повному обсязі.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновками господарського суду Волинської області, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) (п. 1-1 ПКЕЕ).

Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення) (п. 1-1 ПКЕЕ).

Частиною 2 ст. 275 ГК України та пунктом 5.1 ПКЕЕ передбачено, що споживання електричної енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

З матеріалів справи вбачається, що на спростування доводів позивача КП "Луцьке підприємство електротранспорту" стверджує, що у останнього відсутній обовязок сплачувати за генерацію реактивної енергії. Проте, відповідні твердження спростовуються матеріалами справи, а зокрема, п. 2.2.4 договору, відповідно до якого споживач зобовязується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Крім того, враховуючи той факт, що договір про постачання електричної енергії № 528-0364000 від 01.06.2004 року не був предметом судового розгляду, у суду першої інстанції не було підстав вважати останній недійсним або зміненим.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов договору щомісячно подає позивачу акти про обсяги спожитої електроенергії згідно показів приладів обліку, в тому числі по виду енергії ГР (генерація реактивної електроенергії), до липня 2015 року проводив повну оплату рахунків, не звертався до позивача з вимогою про внесення змін до договору.

Крім того, на підтвердження своїх доводів, відповідач посилається на лист Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії № 02/11-4466 від 11.09.2014 року. Проте, відповідні твердження підставно не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки останній носить лише інформативний характер та не є нормативним документом, який регулює порядок оплати за перетікання реактивної енергії.

Щодо листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості № 32.4-ВИХ/1444-16 від 16.11.2016 року, колегія суддів зауважує, що останній також має рекомендаційний характер. Зміна порядку розрахунків за реактивну електричну енергію можлива лише шляхом внесення змін в ОСОБА_2 обчислення плати за перетікання реактивної енергії.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи, підставна і правомірно стягнута судом першої інстанції з останнього.

В силу ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. В силу ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Луцьке підприємство електротранспорту" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 10.08.2016 року у справі № 903/410/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.