Постанова № 63673503, 12.12.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2016 р. Справа № 917/1346/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю від 12.07.2016 р. № 552-16, ОСОБА_2, за довіреністю від 10.10.2016 р. № 849-16;

третьої особи -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3004 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2016 р. у справі № 917/1346/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгазпостачання", м. Кременчук, Полтавська область,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг, м. Київ,

про стягнення 3545837,64 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 545 837,64 грн. з яких: пені - 2867608,68 грн.; інфляційних втрат - 489261,11 грн.; 3 % річних - 188 967,85 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги неналежним виконанням зобов'язань щодо строків оплати газу по договору купівлі-продажу природного газу № 15-749-Н від 01.07.2015 р.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.10.2016 р. у справі № 917/1346/16 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукгазпостачання" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1336415,54 грн. пені, 85785,77 грн. 3% річних та 21333,02 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчукгазпостачання" із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 668207,77 грн. не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення в частині стягнення пені в розмірі 668207,77 грн. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення зазначеної суми відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарський суд першої інстанції в порушення ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України не надав оцінки наведеним позивачем в заяві про зменшення розміру пені винятковим обставинам, з якими законодавство повязує зменшення розміру пені та доказам на їх підтвердження.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу.

Позивач та третя особа, які належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, не скористались своїм правом на участь в ньому.

Від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в тексті яких міститься заява про розгляд справи за відсутності її представника.

Зважаючи на належне повідомлення позивача та третьої особи про час та місце судового засідання, а також, враховуючи заяву третьої особи про розгляд справи за відсутності її представника, справа розглядається за відсутності представників зазначених учасників процесу.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, законність, обгрунтованість рішення та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, повторно розглянувши справу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2015р. між сторонами укладено договір № 15-749-Н купівлі-продажу природного газу (далі Договір, а.с. 22-27), відповідно до предмету якого (п.1.1 Договору) позивач продавець зобов'язується передати у власність покупцю - відповідачу у 2015 році природний газ, а відповідач зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору газ, що за ним постачається, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації населенню.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продавець передає покупцеві у період з 01.07.2015 р. по 31.12.2015 р. газ в обсязі 66500,00 тис. куб. м. Загальна сума вартості природного газу за Договором становить 236693605,77 грн., крім того ПДВ 20%, усього з ПДВ 284032326,92 грн.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України України за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, поставив відповідачу протягом липня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 156998523,76 грн, що підтверджується актами прийому-передачі газу від 31.07.2015 р. на суму 14344160,74 грн, 31.08.2015 р. на суму 11239620,41 грн, 30.09.2015 р. на суму 11637158,63 грн., 31.10.2015 р. на суму 31662636,10 грн., від 30.11.2015 р. на суму 3785939,77 грн., від 30.11.2015 р. на суму 34073456,21 грн, від 31.12.2015 р. на суму 50255551,90 грн (копії актів в матеріалах справи, арк.спр. 31-37). Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками. Факт прийняття газу на зазначену суму відповідач не заперечує.

Позивач зазначає, що відповідачем основний борг за поставку природного газу погашено повністю, проте з порушенням строку оплати, який встановлений у п. 6.1 Договору. Зазначений факт відповідач не заперечує.

За прострочення оплати природного газу позивач нарахував відповідачеві та заявив до стягнення 2867608,68 грн. пені, 188967,85 грн. 3% річних та 489261,11 грн. інфляційних за відповідні періоди, наведені в розрахунку ціни позову (8-15).

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення 1336415,54 грн. пені та 85785,77 грн. 3% річних та про відмову в решті позовних вимог, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі якщо до 20 числа місяця закінчення строку дії Договору в частині реалізації газу (розділ ХІ Договору), покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за Договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Факт несвоєчасної оплати отриманого Товариством з обмеженою відповідальністю Кременчукгазпостачання природного газу за договором від 01.07.2015 р. №15-749-Н підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Господарським судом першої інстанції правильно встановлено, що під час дії Договору укладалися договори про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, а саме: № 291 від 22.01.2016 на суму 25 741 304,14 грн., № 290 від 22.01.2016 на суму 4 115 443,15 грн., № 3042 від 18.12.2015 на суму 8 074 080,02 грн., № 3043 від 18.12.2015 на суму 23 202 723,90 грн., № 3040 від 18.12.2015 на суму 3 809 995,61 грн., № 3041 від 18.12.2015 на суму 12 411 275,10 грн., № 2462 від 19.11.2015 на суму 8 538 352,25 грн., № 2460 від 19.11.2015 на суму 15 239 869,10 грн., № 2137 від 19.10.2015 на суму 1 118 785,24 грн., № 2135 від 19.10.2015 на суму 270 371,50грн., № 2017 від 21.09.2015 на суму 453 082,57 грн., № 2018 від 21.09.2015 на суму 2 878 797,84 грн. (а.с. 69-104).

Сторонами в них є Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Департамент фінансів Полтавської облдержадміністрації, Товариство з обмеженою відповідальністю Кременчукгаз-постачання, Національна акціонерна компанія Нафтогаз України.

Предметом вищезазначених договорів є організація проведення сторонами взаємних розрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Даний порядок передбачає послідовне перерахування сум субвенцій від Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області до Департаменту фінансів Полтавської облдержадміністрації, яким сума субвенції перераховується на користь ТОВ Кременчукгаз-постачання, а останнє перераховує відповідні кошти для погашення заборгованості за отриманий за Договором природний газ до ПАТ НАК Нафтогаз України.

Отримані у вищезазначений спосіб кошти ПАТ НАК Нафтогаз України перераховує до загального фонду Державного бюджету України у вигляді податків.

Крім цього, додатковою угодою № 3 від 18.12.2015 р. пункт 6.2 Договору доповнено абзацом в наступній редакції: Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим договором або якщо погашення такої заборгованості передбачено спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписаними сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження порядку перерахунку деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Зважаючи на наведені обставини, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суми, які сплачені на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, з моменту підписання зазначених договорів, оскільки уклавши договори про організацію взаєморозрахунків та враховуючи умови додаткової угоди №3, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі - продажу природного газу.

Отже, як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, для застосування пені, передбаченої підпунктом 7.2. Договору та відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних, яка передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Господарським судом першої інстанції здійснено правильний перерахунок пені та 3% річних з урахуванням положень договорів про організацію взаєморозрахунків, за результатами якого встановлено, що позивачем при здійсненні нарахувань за зобов'язаннями, що виникли у серпні 2015 року та листопаді 2015 року не враховано положення статті 253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, а також ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, 3% річних за наведені у розрахунку позивача періоди, але з виключенням сум, визначених протокольними рішеннями з дати підписання відповідного рішення та враховуючи положення статті 253, ч. 5 статті 254 Цивільного кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 1336415,54 грн, а 3% річних - 85785,77 грн., а в частині стягнення 1531193,14 грн. пені та 103182,08 грн. 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають як безпідставно нараховані.

Щодо інфляційних втрат, які нараховані позивачем, господарський суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в їх стягненні, зазначивши, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць, про що розяснено в п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, в той час як позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати за періоди, які складають менше одного місяця.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що він є господарським товариством, єдиним видом діяльності якого є постачання природного газу для всіх видів споживачів (населення, бюджетні організації - лікувальні заклади, заклади освіти, державні органи та установи, промислові споживачі, релігійні громади) на території ліцензованої діяльності, отримує дохід від здійснення господарської діяльності з постачання природного газу на підставі відповідних тарифів, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в структуру, якого не закладено джерело покриття неустойки. Крім того, відповідач посилається на те, що кошти, що надходили від споживачів у спірний період на рахунок позивача не надходили, а були акумульовані на рахунках уповноваженого банку до затвердження НКРЕКП відповідного нормативного перерахування.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в статті 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України, зазначено, що вирішуючи питання про зменшення на підставі п. 3 статті 83 господарського процесуального кодексу України розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Враховуючи обставини справи в їх сукупності, інтереси обох сторін (баланс

інтересів сторін), господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність виняткових обставин, які є підставою для зменшення стягнутої судом пені, оскільки по-перше, відповідач отримав пільгові умови погашення заборгованості за вищенаведеними договорами про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, із врахуванням чого суд відмовив у стягненні пені, нарахованої позивачем на суми заборгованості, що сплачені в порядку і у строки, встановлені цими договорами, по-друге, відповідач не довів обставин щодо умов його господарської діяльності, які б свідчили про їх винятковість порівняно з умовами господарської діяльності позивача, предметом діяльності якого згідно зі статутом (а.с. 110-117) є, серед іншого, видобування та постачання природного газу за регульованим тарифом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Кременчукгазпостачання" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.10.2016 р. у справі № 917/1346/16 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційній інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Білецька А.М.