Постанова № 63673452, 14.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 921/154/16-г/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П. Кордюк Г.Т.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Теребовля Тернопільської області

на рішення господарського суду Тернопільської області від 26.05.2016р.

у справі № 921/154/16-г/17

за позовом: Теребовлянського районного споживчого товариства м.Теребовля Тернопільської області

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м.Теребовля Тернопільської області

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача: Теребовлянської міської ради м.Теребовля Тернопільської області

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою

за участю представників сторін:

від позивача: Помазанська С.І. - за довіреністю №279 від 12.10.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - за довіреністю №175981 від 04.04.2016р.;

від третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 26.05.2016р. (суддя Андрусик Н.О.) позов задоволено. Усунено перешкоди Теребовлянському районному споживчому товариству в користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, шляхом звільнення торговельних місць НОМЕР_2, площею 37,5м2 та НОМЕР_3, площею 15м2 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 із знесенням (демонтажем) самочинно встановлених ним торговельних кіосків. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Теребовлянського районного споживчого товариства - 1 378, 00 грн. в повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не довів суду належними та допустимими доказами правомірність встановлення ним торговельного кіоску на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Теребовлянського РайСТ. В свою чергу, позивач, як належний землекористувач земельної ділянки, площею 0,6956га, переданої йому в постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_4 від 12.02.2001р. для обслуговування приміщень ринку в АДРЕСА_2, вправі вимагати усунення перешкод в користуванні даною земельною ділянкою, які чинить відповідач, самовільно встановивши торговельні металеві павільйони на спірній земельній ділянці, зайнявши торговельні місця НОМЕР_2,НОМЕР_3, загальною площею 52,5м2, шляхом їх демонтажу.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що в м.Теребовлі ринок як суб'єкт господарювання ліквідований ще у 2008 році та станом на сьогодні Теребовлянським РайСТ ринок не створений та дозвіл на його облаштування не отримувався, що підтверджується листом Теребовлянської міської ради. При цьому, скаржник наголошує, що не перебував та не перебуває у жодних правовідносинах з позивачем, торгівлю здійснює на території Теребовлянської сільської ради.

Крім того, відповідачем долучено лист головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про те, що в книзі записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею відсутні записи щодо реєстрації державних актів на право постійного користування землею, які видані Теребовлянському РайСТ серії НОМЕР_4 на площу 0,6956 га для обслуговування приміщень ринку та його функціонування та НОМЕР_5 на площу 1,317 га для обслуговування підприємств торгівлі.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що Теребовлянське РайСТ є постійним користувачем земельної ділянки, площею 0,6956га по АДРЕСА_2 відповідно до державного акту серії НОМЕР_4 на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65, виданого Теребовлянською міською радою народних депутатів 12.02.2001р. відповідно до рішення міської ради №224 від 08.12.2000р. При цьому, позивач зазначає, що вказаний акт не скасований, не визнаний недійсним та є чинним на даний момент. Також стверджує, що відповідачем без дозволу Теребовлянського РайСТ та за відсутності укладеного з товариством договору оренди торговельних місць на земельній ділянці, якою користується позивач за адресою: АДРЕСА_2 на території ринку Теребовлянського РайСТ самовільно зайнято торговельні місця НОМЕР_2, НОМЕР_3 та влаштовано торговельні кіоски, в яких відповідач здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується актом перевірки від 08.12.2015р. та актом обстеження від 21.03.2016р.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, апелянт зазначає, що технічна документація, яка представлена позивачем до суду, не стосується предмету позову, а технічна документація, яка б виготовлялась на підставі рішення міської ради від 08.12.2000р. та виготовлення якої передувало б видачі акту від 12.02.2001 р., не надана, що ще раз підтверджує, що акт на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 Теребовлянському РайСТ не видавався.

На підтвердження своєї позиції апелянтом подано постанову Вищого господарського суду України від 20.10.2016 р. у справі №921/153/16-г у аналогічних правовідносинах за позовом вищезазначеного Теребовлянського райСТ.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Дослідивши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, згідно наявної в матеріалах справи копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 34812292 від 12.03.2015 Теребовлянське РСТ є власником цілісного майнового комплексу (А - адміністративний будинок з додатковим приміщенням, площею 523 кв.м; В - павільйон по торгівлі продовольчими і не продовольчими товарами, площею 54,6 кв.м; Б - павільйон по торгівлі продовольчими товарами, площею 57,4 кв.м; Д - павільйон по торгівлі м'ясопродуктами з добудовою готелю та лабораторії, площею 670,6 кв.м), за адресою: АДРЕСА_2.

На підставі рішення Теребовлянської міської Ради народних депутатів від 08.12.2000 р. за №224, Теребовлянському районному споживчому товариству видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_4 від 12.02.2001, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65.

Відповідно до зазначеного державного акта, у позивача у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,6956 га в межах згідно з планом землекористування для обслуговування приміщень ринку та його функціонування.

В плані зовнішніх меж землекористування даного акту зазначено - ринок в АДРЕСА_2.

Як підтверджується матеріалами справи, комісією, створеною розпорядженням правління Теребовлянського РайСТ № 44 від 07.12.2015 р., проведено перевірку роботи окремих підприємців на ринку РайСТ АДРЕСА_2, про що складено акт від 08.12.2015. В акті перевірки зазначено, що в період з 01.10.2015р. суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами (згідно переліку, в тому числі ОСОБА_1) здійснюється підприємницька діяльність без укладеного із Теребовлянським РайСТ договору оренди торгових місць. Торгові кіоски підприємців на дату проведення перевірки були відкриті та з них проводилася торгівля.

У зв'язку з цим, 23.11.2015р. Теребовлянським РайСТ на адресу відповідача направлено лист-вимогу №305 про звільнення в 10-денний термін земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м.Теребовля, яка знаходиться у постійному користуванні споживчого товариства, шляхом демонтажу торговельних павільйонів (кіосків).

Однак, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

В подальшому, 21.03.2016р. комісією у складі начальника відділу будівництва Тернопільської облспоживспілки та працівників Теребовлянського РайСТ проведено повторне обстеження земельної ділянки ринку Теребовлянського РайСТ, площею 0,6956га за кадастровим НОМЕР_6, за результатами якої складено акт та, серед іншого зафіксовано, що на спірній земельній ділянці підприємцем ОСОБА_1 встановлено металеві павільйони розміром 12,5мх3м та 6х2,5м, які розміщені на торгових місцях НОМЕР_2 та НОМЕР_3, відповідно, та, з яких відповідачем здійснюється підприємницька діяльність.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.12.2000), користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Норма статті 92 чинного Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002 р.

Згідно ст.ст. 22, ч.1 ст.23, 152, 212 Земельного кодексу України (в редакції станом на 08.12.2000р.), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії серії НОМЕР_4 від 12.02.2001 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №65, позивач є постійним користувачем земельної ділянки площею 0,6956 га, наданої для обслуговування приміщень ринку та його функціонування (ринок в АДРЕСА_2).

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач самовільно, за відсутності правовстановлюючих документів, встановив торговельні металеві павільйони на спірній земельній ділянці, зайнявши торговельні місця НОМЕР_2,НОМЕР_3, загальною площею 52,5м2, належним користувачем якої є позивач, а тому дійшов висновку, що відповідач без наявності правових підстав займає та використовує спірну земельну ділянку, чим порушує право позивача як належного землекористувача, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Однак, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, з огляду на таке.

Згідно із ст.179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до п.2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 за №8686, суб'єкт господарювання повинен мати затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці), найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку.

Зазначеним вище Положенням також затверджений типовий договір

оренди торговельного місця, яким визначено, що сторони при укладені договору оренди торговельного місця повинні зазначати номер торгівельного місця, площу, місце розташування, найменування ринку, сектор та номер ряду. Місцезнаходження об'єкта оренди зазначається на плані території ринку.

Відповідно до п.7 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 за № 57/188/84/105, адміністрація ринку узгоджує з місцевим органом самоврядування режим роботи ринку; з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, пожежного нагляду, архітектурно-будівельної комісії, державтоінспекції - проектну документацію щодо функціонального планування території ринку, розміщення приміщень, торговельних місць і об'єктів, їх кількості і розміру, забезпечення їх торговельно-технологічним обладнанням та забезпечує утримання території ринку й організацію продажу товарів відповідно до затвердженого плану.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем подано до суду схему розміщення торгівельних місць під торговими рядами, кіосками, павільйонами на території ринку по АДРЕСА_2, яка затверджена розпорядженням Теребовлянського РайСТ № 27 від 21.05.2005 р., а не органом місцевого самоврядування та відповідними службами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженнями скаржника про те, що в матеріалах справи відсутні докази розміщення відповідачем торгівельних кіосків на торгових місцях під НОМЕР_2 і НОМЕР_7.

Крім цього, необхідно зазначити, що позивач використовує земельну ділянку без встановлення меж земельної ділянки в натурі, що суперечить вимогам ст.22 Земельного кодексу України. При цьому, наданий Теребовлянським районним споживчим товариством акт погодження меж із суміжними землекористувачами від лютого 1997 року, в якому зазначено як землекористувача ліквідовану на даний час юридичну особу - Ринок Теребовлянського РайСТ.

Разом з тим, судова колегія погоджується з позицією відповідача про те, що такий не може бути взятим до уваги, оскільки Теребовлянська міська рада тільки 08.12.2000 надала дозвіл позивачу на виготовлення акту на право постійного користування, акт на право постійного користування земельною ділянкою видано 12.02.2001 р., а акт погодження меж земельної ділянки датований лютим 1997 р. та виготовлений для іншої юридичної особи - Ринку Теребовлянського РайСТ, а не для юридичної особи Теребовлянського РайСт, що суперечить вимогам наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999 (зареєстровано в Міністерстві юстиції 04.06.1999 за №354/3647 і чинного до 13.07.2013) «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі».

Відповідно до чинних на час видачі державного акту п.п. 3.3, 3.4 вказаної Інструкції, державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди - виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України.

Забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди покладається на державні органи земельних ресурсів Держкомзему України.

Згідно ж відповіді б/н від 05.05.2016 р. Держгеокадастру в Теребовлянському районі, поданої на запит Теребовлянської міської ради, запис № 65 у Книзі записів державних актів на право постійного користування земельною ділянкою про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2 за Теребовлянським районним споживчим товариством, відсутній.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги, що між Теребовлянською міською радою та Теребовлянським районним споживчим товариством триває судовий спір щодо правомірності користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2, оскільки міською радою встановлено факт відсутності реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, відсутності погодження меж земельної ділянки в натурі та відсутності технічної документації.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При зміні чи скасуванні рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд проводить новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України. Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на позивача. Враховуючи те, що судовий збір за подання апеляційної скарги становить 110% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1 515, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Теребовля Тернопільської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 26.05.2016 р. у справі №921/154/16-г/17 скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3. Стягнути з Теребовлянського районного споживчого товариства (м.Теребовля Тернопільської області, пр.Князя Василька, 6, код ЄДРПОУ 01767330) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) 1 515, 80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Тернопільської області видати наказ на виконання даної постанови.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Матущак О.І.

Судді Дубник О.П.

Кордюк Г.Т.