Постанова № 63673412, 20.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 910/15324/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - Перехристюк А.І. (дов. від 27.09.2016, №156),

від відповідача - Петренко В.В. ( дов. від 25.08.2016, №б/н).

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Агрохолдинг Авангард" в особі його філії „Кіровський" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Державного підприємства „Укрветсанзавод"

до Публічного акціонерного товариства „Агрохолдинг Авангард" в особі його філії „Кіровський"

про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Укрветсанзавод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі його філії "Кіровський" 39 875,48 грн. заборгованості, 1 555,14 грн. пені та 2 791,28 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з утилізації від 31.12.2015 №У-10/38621468/2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі його філії "Кіровський" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь державного підприємства "Укрветсанзавод" 39 875, 48 грн. заборгованості. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1 555,14 грн. пені та 2 791,28 грн. штрафу відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.12.2016.

У судове засідання 20.12.2016 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційному порядку, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2015 між Публічним акціонерним товариством „Агрохолдинг Авангард" в особі його філії „Кіровський" (замовник) і Державним підприємством „Укрветсанзавод" (виконавець) укладено договір про надання послуг з утилізації від 31.12.2015 №У-10/38621468/2015, за умовами якого:

- в порядку та на умовах, визначених договором, за завданням замовника виконавець зобов'язується організувати збирання, утилізацію відходів: тваринного походження (боєнські відходи, трупи загиблих тварин, кістки, птиця, риба тощо), неякісних харчових продуктів та продовольчої сировини, термін реалізації якої закінчився або яка не відповідає діючим вимогам і стандартам, згідно з чинним законодавством України (пункт 1.1 договору);

- замовник зобов'язується оплатити надані послуги в порядку та на умовах, визначених договором (пункт 1.2 договору);

- замовник передає у власність виконавця, а виконавець приймає для подальшої утилізації відходи, які утворились в результаті виробничо-господарської діяльності замовника (пункт 1.3 договору);

- підтвердженням факту надання послуг за договором є акт приймання-передачі наданих послуг (пункт 1.5 договору);

- загальна ціна договору не обмежується і складається із вартості послуг з організації збирання, утилізації відходів окремих партій відходів та витратами понесеними виконавцем у зв'язку з таким перевезенням відходів, якщо перевезення буде здійснюватись транспортом виконавця (пункт 3.1 договору);

- вартість послуг з організації збирання, утилізації відходів визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 1) за 1 тонну відходів (пункт 3.2 договору);

- вартість послуг з організації збирання, утилізації кожної окремої партії відходів зазначається в акті та підтверджується актами приймання-передачі відходів і товарно-транспортними накладними, рахунками-фактури тощо (пункт 3.5 договору);

- розрахунок за договором здійснюється на умовах 100% передоплати згідно з виставленим виконавцем рахунком-фактурою; замовник зобов'язується протягом трьох днів з моменту отримання рахунку-фактури, у випадку відсутності претензій до його змісту, здійснити оплату за договором у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця, зазначений у реквізитах сторін договору (пункт 3.6 договору);

- у випадку порушення замовником умов оплати за договором він сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості за весь період прострочення до моменту повного виконання своїх зобов'язань за договором (пункт 4.2 договору);

- позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами договору тривалістю в 3 роки (пункт 4.6 договору);

- договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2016, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд (пункт 7.1 договору).

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни вартість послуг з утилізації 1 тонни відходів складає 2 090,53 грн., протокол підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що позивачем у березні та квітні 2016 було надано відповідачу послуги з утилізації відходів тваринного походження на загальну суму 51 870,23 грн., відповідач свої зобов'язання зі сплати за надані послуги виконав частково, заборгованість Публічного акціонерного товариства „Агрохолдинг Авангард" в особі його філії „Кіровський" перед Державного підприємства „Укрветсанзавод" складає 39 875,48 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених позивачем вимог, зазначає, що у останнього відсутній обов'язок з оплати послуг за договором, оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження направлення відповідачу рахунку-фактури та претензії щодо неналежного виконання договору про надання послуг з утилізації від 31.12.2015 №У-10/38621468/2015.

Згідно із частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем у березні та квітні 2016 було надано відповідачу послуги з утилізації відходів тваринного походження на загальну суму 51 870,23 грн. Даний факт підтверджується актами приймання-передачі робіт (надання послуг), а саме: від 31.03.2016 №26 на суму 39 013,47 грн., від 30.04.2016 №37 на суму 12 856,76 грн.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, відповідачем було частково оплачено надані позивачем послуги на суму 11994,75 грн. до подання позову до суду.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що послуги є такими, що надані позивачем і прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень.

Доводи апелянта про те, що у відповідача не виник обов'язок по сплаті наданих відповідачем послуг по договору, оскільки останнім не було направлено рахунків-фактури та претензії, не приймаються до уваги колегією суддів до уваги та спростовуються наступним.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.6 договору розрахунки за договором здійснюються на умовах 100% передоплати, згідно виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Дійсно в матеріалах справи відсутні докази вчасного направлення позивачем роханків-фактур за березень, квітень, з урахуванням саме положень п. 3.6 договору, відповідачу для здійснення останнім оплати наданих послуг.

Так в матеріалах справи наявний рахунок на оплату № КІР/56 від 31.05.2016, який подано одночасно позивачем з позовною заявою, на загальну суму 39875,48 грн., що є сумою, на яку заявлено позивачем вимоги (без урахування штрафнх санкцій).

Доказів надсилання вказаного рахунку відповідачу в строк до подання позову до суду, позивачем не надано.

В той же час, відповідно до п. 1.7№ Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

Відповідно до п. 1.8. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату сум пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не передбачено законом і тому не є обов'язковим. Отже, неподання позивачем (кредитором) доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем не заперечувався факт надання позивачем належним чином послуг, визначених умовами договору № У-10/38621468/2015 від 31.12.2015, не заперечувався факт наявності у відповідача боргу саме в розмірі, заявленому позивачем, беручи до уваги, що відповідач отримав позовну заяву з додатками, відповідно до вимог ГПК, те, що спір між сторонами був вирішений не з першого судового засідання, відповідач подавав свої заперечення на позовну заяву, враховуючи вище зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача до постановлення рішення місцевим судом по суті спору настав строк для сплати коштів за отримані послуги, з урахуванням приписів ст. 530 ЦК України, а тому місцевим судом правомірно було задоволено заявлені позовні вимоги в цій частині.

Також, під час апеляційного перегляду справи представником позивача суду надано копію супровідного листа про направлення на адресу відповідача претензії щодо неналежного виконання договору про надання послуг з утилізації від 31.12.2015 №У-10/38621468/2015, а також рекомендоване повідомлення про вручення з відповідною відміткою представника відповідача про отримання такого листа і даний факт не був спростовані представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені та штрафу за несвоєчасну сплату коштів за надані послуги, колегія суддів зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 1555,14 грн. та штраф в розмірі - 2791,28 грн. за період з 03.06.2016 по 11.07.2016.

У випадку порушення замовником умов оплати за договором він сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості за весь період прострочення до моменту повного виконання своїх зобов'язань за договором (пункт 4.2 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору замовник зобов'язується протягом трьох днів з моменту отримання рахунку-фактури, у випадку відсутності претензій до його змісту, здійснити оплату за договором у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця, зазначений у реквізитах сторін договору.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки позивачем послуги були надані у березні і квітні 2016, то рахунки-фактури мали бути надіслані відповідачу за березень 2016 - у лютому 2016, а за квітень 2016 - у березні 2016.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, позивачем рахунок на оплату №КІР/56 складено 31.05.2016 і надіслано 10.08.2016 разом із позовною заявою.

Тобто, обов`язок у відповідача, про сплату наданого рахунку, виник після 10.08.2016, в той час як позивачем штрафні санкції нараховано до 11.07.2016, а заяви про збільшення позовних вимог до суду першої інстанції позивачем не подавався.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для нарахування пені і штрафу за визначений позивачем період з 03.06.2016 по 11.07.2016.

Як передбачено ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Агрохолдинг Авангард" в особі його філії „Кіровський" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Агрохолдинг Авангард" в особі його філії „Кіровський" залишається без задоволення, судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Агрохолдинг Авангард" в особі його філії „Кіровський" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі № 910/15324/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/15324/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов