Постанова № 63673406, 14.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 914/1763/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участі представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Качуровський В.В. - представник

від відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року у справі № 914/1763/15 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром»

до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області

2. Міністерства аграрної політики та продовольства України

про зобов'язання виконати умови договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 (дата складання рішення - 11.07.2016) припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області. У задоволенні позовних вимог до Міністерства аграрної політики та продовольства України відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Львівський Іподром» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального, процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття судом незаконного рішення.

Представник відповідача-2 21.09.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016, у складі колегії суддів: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Чорна Л.В., Іоннікова І.А., розгляд справи призначено на 23.11.2016.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016, у зв'язку з участю судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у підготовці в Національній школі суддів України, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 справу прийнято до провадження у вищезазначеному складі судової колегії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 розгляд справи відкладено на 14.12.2016 у зв'язку з клопотанням позивача.

14.12.2016 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів, а саме відповіді Міністерства аграрної політики та продовольства України на лист позивача № 1-2 від 30 травня 2016 року.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача-1, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників позивача та відповідача-2.

Розглянувши клопотання позивача про витребування додаткових доказів, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Положеннями п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що звертаючись з клопотанням про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, заявник, з огляду на вимоги частини першої статті 101 ГПК, повинен також обґрунтувати неможливість подання цих доказів до місцевого господарського суду. Така неможливість може бути зумовлена, зокрема, тим, що: сторона (сторони) заявляла в місцевому господарському суді клопотання про витребування в інших осіб відсутніх у неї (них) доказів, але зазначеним судом таке клопотання не задоволено; на час прийняття рішення місцевим господарським судом заявникові не було і не могло бути відомо про існування відповідних доказів; докази з'явилися після розгляду справи судом першої інстанції.

Враховуючи, що позивачем при розгляді справи у суді першої інстанції ні усно, ні письмово не заявлялись клопотання про витребування доказів, зазначених в прохальній частині клопотання від 14.12.2016 та необґрунтовано необхідність витребування зазначеного доказу для вирішення спору, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про витребування додаткових доказів, а також відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необґрунтованістю.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень, заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ЗАТ «Львівський Іподром» (орендар), правонаступником якого є ПАТ «Львівський Іподром», 03.07.2009 року укладено договір оренди цілісного майнового комплексу (надалі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс державне підприємство «Львівський іподром», що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 133 (надалі підприємство), склад і вартість якого визначена відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 28.02.2009 становить 13667353,00 грн.

Майно передається в оренду з метою розведення овець, кіз, коней, надання послуг у тваринництві, діяльності у сфері спорту, організації концертно-видовищної діяльності та інших видів діяльності, що відповідають призначенню об'єкта та не суперечать чинному законодавству України (п 1.7 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць травень 2009 року 117111,18 грн.

Відповідно до п. 6.4 Договору орендар має право у порядку визначеному законодавством, з дозволу орендодавця списувати орендоване майно підприємства.

Згідно п. 6.6 Договору орендар має право розпоряджатися або іншим чином передавати третім особам належні йому право оренди та інші права (повністю чи в певній частині), які випливають з цього договору, тільки за попередньою згодою орендодавця, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або його розірвання в разі погіршення стану орендованого майна підприємства внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору (п. 8.2 Договору).

Згідно п.п.9.2-9.3 Договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. Спори і суперечки, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.

У п. 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 25 років, що діє з 03.07.2009 по 03.07.2034 включно.

Умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну цього договору. Зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін (п.п.10.2-10.3 Договору).

27.10.2010р. РВ ФДМУ по Львівській області надано дозвіл на суборенду державного майна - довгострокових біологічних активів.

20.05.2011р. між ЗАТ «Львівський іподром» (орендар) та ТОВ «Барком» (суборендар) укладено договір №3 суборенди рухомого майна (довгострокових біологічних активів), що належать до державної власності. Відповідно до п.1.1 договору суборенди орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування державне майно - довгострокові біологічні активи - коні в кількості 11 голів, а саме: кобиломатка Халва (ринкова вартість 3' 750 грн.), кобиломатка Ігра (ринкова вартість 3' 580 грн.), жеребець Чібіс (ринкова вартість 3' 540 грн.), кобила Ізіда (ринкова вартість 3' 420 грн.), кобила Незабутня (ринкова вартість 3' 250 грн.), кобила Газель (ринкова вартість 4' 650 грн.), жеребець Бабеш (ринкова вартість 4' 650 грн.), жеребець Ангідріт (ринкова вартість 4' 650 грн.), жеребець Центуріон (ринкова вартість 6' 330 грн.), кобила Оперетта (ринкова вартість 4' 650 грн.), кобила Турбаза (ринкова вартість 4' 650 грн.), які перебувають на літніх пасовищах ТзОВ «Барком» за адресою: Львівська область, Старосамбірський район, с. Мала Білина та с. Дубляни, що входить до складу орендованого цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром» та перебувають на балансі орендаря. Вартість зазначеного суборендованого майна визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 30.04.2011 р. і становить за незалежною оцінкою без ПДВ 47' 120,00 грн. Майно передається в суборенду з метою відтворення поголів'я та використання в якості робочих коней (п. 1.2 договору).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 13.08.2014 у справі №914/4740/13 позов ПАТ «Львівський Іподром» задоволено та стягнуто з ТОВ «Барком» суму збитків, завданих втратою орендованого майна, в розмірі 37 820,00 грн., а саме в результаті загибелі переданих ТОВ «Барком» в суборенду коней в кількості 9 голів.

Актом РВ ФДМУ по Львівській області про результати проведення перевірки виконання орендарем - ЗАТ «Львівський іподром» умов Договору оренди від 03.07.2009 № 56 цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром», стану збереження і використання майна від 30.06.2010 -14.07.2010 встановлено факт загибелі ще 1 коня.

Відповідно до висновків про вартість майна розміру збитків, завданих державі орендарем цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром» (договір оренди №56 від 03.07.2009) з причини втрати орендованого майна (коней у кількості 10 голів), виданих ТОВ «Орієнтир-Реформа» на замовлення позивача, ринкова вартість збитків складає 5496,00 грн. (з ПДВ) - за втрату коней у кількості 1 гол. та 51336,00 грн. (з ПДВ) - за втрату коней у кількості 9 голів.

Згідно наявних в матеріалах справи копій виписки по рахунку за 05.11.2014 та квитанції № 61 від 26.01.2015 позивач перерахував до державного бюджету України 56832,00 грн. з призначенням платежу - відшкодування збитків від загибелі коней у кількості 10 голів, які входили до складу ЦМК згідно Договору №56 від 03.07.2009.

На підставі п. 6.4 Договору оренди, позивач звертався до відповідача з листами №78 від 06.11.2014, №3 від 06.02.2015, №13-05/15 від 13.05.2015 із проханням надати дозвіл на списання з балансу втрачених коней у загальній кількості 10 голів.

Предметом спору є вимога позивача про зобов'язання Міністерства аграрної політики та продовольства України виконати умови Договору оренди цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром» за № 56 від 03.07.2009, зокрема п. 6.4, шляхом надання дозволу на списання частини орендованого майна, а саме коней у кількості 10 голів згідно з Порядком № 1314.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. N 1314 затверджено Порядок списання об'єктів державної власності (далі Порядок), який визначає механізм списання об'єктів державної власності, якими є об'єкти незавершеного будівництва (незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи), матеріальні активи, що відповідно до законодавства визнаються основними фондами (засобами), іншими необоротними матеріальними активами (далі - майно).

У цьому Порядку суб'єктами господарювання є казенні підприємства, державні комерційні підприємства (їх об'єднання), установи та організації, а також підприємства, установи та організації, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук (п.1).

Дія цього Порядку не поширюється на майно, порядок списання якого визначається окремими законами (об'єкти житлового фонду, військове майно, державний матеріальний резерв, об'єкти цивільної оборони, цілісні майнові комплекси підприємств тощо)( п.3).

При цьому списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача, здійснюється після відшкодування його вартості, крім випадків, коли здійснити таке відшкодування неможливо ( п.4).

Отже, названий Порядок визначає механізм списання об'єктів державної власності казенними підприємствами, державними комерційними підприємствами (їх об'єднаннями), установами та організаціями, а також підприємствами, установами та організаціями, які перебувають у віданні Національної академії наук і галузевих академій наук. Дія цього Порядку не поширюється на цілісні майнові комплекси підприємств.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач є приватним акціонерним товариством, отже норми зазначеного Порядку не можуть застосовуватись щодо спірних правовідносин, стороною у яких є позивач, крім того, п. 3 вказаного Порядку прямо передбачено, що його норми не застосовуються до майна цілісних майнових комплексів підприємств.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності зокрема є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України.

Згідно положень ст. 7 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України відповідно до законодавства: щодо державних підприємств, установ і організацій, виступає лише орендодавцем цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів.

Як вбачається з акту про результати проведення перевірки виконання орендарем - ПАТ «Львівський іподром» умов Договору оренди від 03.07.2009 №56 цілісного майнового комплексу державного підприємства «Львівський іподром», стану збереження і використання майна, органом уповноваженим управляти державним майном є Міністерство аграрної політики України, яке своїм листом від 02.12.2008 №37-11-4-15/20475 висловилось щодо можливості оренди ЦМК ДП «Львівський іподром».

Крім того, згідно з п. 5 Порядку списання майна здійснюється суб'єктом господарювання, на балансі якого воно перебуває, на підставі прийнятого суб'єктом управління рішення про надання згоди на його списання.

Як вбачається з матеріалів справи, суб'єкт управління (Міністерство аграрної політики та продовольства України) жодного рішення про надання позивачу згоди на списання 10 коней не приймав.

Порядком встановлено, що списання майна, виявленого в результаті інвентаризації як нестача, здійснюється після відшкодування його вартості, крім випадків, коли здійснити таке відшкодування неможливо ( п.4 Порядку).

Як зазначено вище, позивач не відноситься до категорії підприємств, установ та організацій, на яких поширюється дія Порядку списання об'єктів державної власності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2007 р. N 1314. Відтак не має права на списання майна після відшкодування вартості втраченого майна на підставі п.4 Порядку.

Пунктом 5.7 Договору оренди №56 передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві або підприємству, вказаному орендодавцем, у порядку визначеному чинним законодавством, орендоване майно підприємства, у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або його частини ) орендованого майна підприємства з вини орендаря.

Отже, за умовами договору оренди №56 орендар (позивач) зобов'язаний у разі припинення або розірвання договору оренди повернути орендоване майно, а у разі повної або часткової його втрати зобов'язаний відшкодувати завдані з вини орендаря збитки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідачів про внесення змін до Договору оренди в частині зміни переліку орендованого у складі ЦМК майна у зв'язку із втратою 10 коней, зміни до договору оренди № 56 в частині об'єкта оренди 10 втрачених коней не внесені, отже, договір оренди в частині оренди 10 втрачених коней не припинив свою дію, цей договір не розірваний та є чинним.

Відповідно до п. 1 Методику оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 10.12.2003 № 1891, дана методика застосовується для проведення оцінки об'єктів права державної та комунальної власності, майна суб'єктів господарювання з державною (комунальною) часткою в статутному (складеному) капіталі у випадках, коли такі об'єкти є об'єктами господарських, цивільних та інших правовідносин, крім випадків оренди та концесії об'єктів державної та комунальної власності, а також відчуження майна згідно із Законом України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», а також для проведення оцінки об'єктів, що повертаються у державну або комунальну власність (зокрема за рішенням суду), для визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, територіальній громаді або суб'єкту господарювання з державною часткою (часткою комунального майна) в статутному (складеному) капіталі, у разі встановлення фактів розкрадання, нестачі, знищення, псування майна.

Згідно п.10.4 Методики визначення розміру збитків здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки. У разі коли державний орган або орган місцевого самоврядування є замовником проведення такої оцінки, виконавець оцінки обирається на конкурсних засадах в порядку, що встановлюється Фондом державного майна.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Згідно ч.3 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Частиною 2 ст. 10 цього Закону встановлено, що якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 зазначеного Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.

З матеріалів справи слідує, що сума збитків була розрахована на підставі висновків про вартість майна розміру збитків, завданих державі орендарем цілісного майнового комплексу ДП «Львівський іподром» (договір оренди №56 від 03.07.2009) з причини втрати орендованого майна (коней у кількості 10 голів), виданих ТзОВ «Орієнтир-Реформа» на замовлення позивача, ринкова вартість збитків складає 5496,00 грн. (з ПДВ) - за втрату коней у кількості 1 гол. та 51336,00 грн. (з ПДВ) - за втрату коней у кількості 9 голів.

Натомість, а ні РВ ФДМУ, а ні Міністерство аграрної політики та продовольства України не виступали замовниками проведення оцінки вартості майна - розміру збитків, завданих державі орендарем з причини втрати орендованого майна - 10 коней, рецензування звітів, наданих на замовлення позивача ТОВ «Орієнтир - Реформа», не проводилося.

До того ж, як вбачається з листа РВ ФДМУ по Львівській області від 19.11.2014 №11-03-07731, кошти сплачені позивачем у сумі 51336 грн. можуть бути зараховані регіональним відділенням в рахунок майбутніх платежів з орендної плати по Договору оренди №56 від 03.07.2009, або повернені орендарю, для цього необхідно в три денний термін з моменту отримання даного листа скерувати на адресу регіонального відділення інформацію щодо подальшого використання перерахованих коштів.

Таким чином, сплату позивачем коштів в сумі 56832,00 грн. не можна вважати відшкодуванням збитків, завданих державі втратою 10 коней, в порядку та розмірі, встановленому законом. І сплата цих коштів не може бути підставою для зобов'язання РВ ФДМУ надати позивачу дозвіл на списання частини орендованого майна за договором оренди№56 на підставі названого вище Порядку списання об'єктів державної власності.

На підставі викладеного та враховуючи чинність Договору оренди №56, не внесення змін до цього договору в частині об'єкта оренди - 10 втрачених коней, враховуючи те, що пункт 6.4 договору оренди № 56 передбачає право орендаря у визначеному законодавством порядку з дозволу орендодавця списувати орендоване майно Підприємства, однак не зобов'язує орендодавця надавати такий дозвіл, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необґрунтованість вимог позивача про зобов'язання Міністерства Аграрної політики та продовольства України надати дозвіл на списання частини орендованого майна у складі цілісного майнового комплексу ДП «ЛЬВІВСЬКИЙ ІПОДРОМ», оскільки з цих вимог неможливо встановити за захистом якого порушеного права чи інтересу, як орендаря державного майна, позивач звернувся до суду, та яким чином у такий спосіб захищаються права чи інтереси позивача, як орендаря державного майна.

Крім того, суд першої інстанції правомірно припинив провадження в частині вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем подавалися уточнення до позовних вимог, в яких позивач просив суд, прийняти відмову Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром» від позовних вимог до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Львівський Іподром» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2016 року по справі № 914/1763/15 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 914/1763/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко