Постанова № 63673341, 20.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 911/2850/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Агрикової О.В.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Чеботарьова І.Г. довіреність № 14-124 від 13.05.14

від відповідача: Івашківський А.О. довіреність № 0073 від 13.01.16

розглянувши матеріали апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж"

на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року

у справі № 911/2850/16 (суддя Колесник Р.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж"

про стягнення 9 028,47 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення 9 028,47 грн. (а.с. 7-9).

Рішенням Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 911/2850/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування "Немішаївський агротехнічний коледж" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 289,02 грн. 3% річних, 3 225,02 грн. інфляційних втрат та 2 000,00 грн. пені (а.с. 62-67).

26 жовтня 2016 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі №911/2850/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі №911/2850/16 в частині зменшення розміру пені на 3 514, 43 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, за яким стягнути з ВП НУБіП України "Немішаївський агротехнічний коледж" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 514,43 грн. пені, в стягненні яких було відмовлено.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі №911/2850/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

02 листопада 2016 року Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі №911/2850/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі №911/2850/16 в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог - відмовити.

14 листопада 2016 року, згідно п.п.2.3.44. п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, апеляційна скарга Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року після визначення головуючого судді (судді-доповідача) у судовій справі № 911/2850/16, передана раніше визначеному автоматизованою системою складу суду.

15 листопада 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 911/2850/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф., об'єднано до спільного розгляду та призначено на 06 грудня 2016 року.

06 грудня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляду справи відкладено на 20 грудня 2016 року.

У судовому засіданні 20 грудня 2016 року представник Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Крім того, представник вказаної особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у судовому засіданні 20 грудня 2016 року надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині зменшення суми пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог у повному обсязі. Крім того, представник вказаної особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж"

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

09 лютого 2015 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування "Немішаївський агротехнічний коледж" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір №2576/15-ТЕ(Т)-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с. 12-16).

Згідно з п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р. газ обсягом до 31,000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб м): І квартал - 31,0 (січень - 15, лютий - 10, березень - 6).

Відповідно до п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Розділом 11 Договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в об'ємі 35,406 тис.куб.м. на загальну суму 46 353, 55 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 24.02.2015 р. за січень 2015 на суму 18 879,98 грн., від 28.02.2016 р. за лютий 2015 на суму 17 460,81 грн., від 31.03.2015 р. за березень 2015 року на суму 10 012,76 грн., підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств (а.с. 17-19).

Відповідач за отриманий за період з січня 2015 року по березень 2015 року природний газ, розрахувався повністю, але з простроченням термінів оплати, встановлених п. 6.1. Договору.

Враховуючи викладене позивач звернувся з даним позовом та просив стягнути з відповідача 5 514,43 грн. пені, 289,02 грн. 3% річних та 3 225,02 грн. інфляційних втрат.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За газ, отриманий протягом січня 2015 р. на суму 18 879,98 грн. відповідачем проведено оплату 27.02.2015 р., хоча остаточний розрахунок за січень мав бути здійснений до 14.02.2015 р.; за газ, отриманий протягом лютого 2015 р. на суму 17 460,81 грн. відповідачем проведено оплату 18.06.2015 р., хоча остаточний розрахунок за лютий 2015 р. мав бути здійснений до 14.03.2015 р.; за газ, отриманий протягом березня 2015 р. на суму 10 012,76 грн. відповідачем проведено оплату 18.06.2015 р. та 20.10.2015 р., хоча остаточний розрахунок за березень 2015 р. мав бути здійснений до 14.04.2015 р., що підтверджується випискою по операціях підприємства (а.с. 20-21).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.01.2012 р. у справі № 37/64.

З огляду на викладене посилання відповідача на те, що прострочення оплати за поставлений газ було обумовлено недостатнім рівнем бюджетного фінансування цих витрат є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати переданого газу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок вказаних сум є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 289,02 грн. та інфляційних втрат в розмірі 3 225,02 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором №2576/15-ТЕ(Т)-17, позивачем за період з 15.02.2015 р. по 31.10.2015 р. нарахована пеня в сумі 5 514,43 грн.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені (а.с. 10-11), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з урахуванням вказаних у ньому періодів нарахування, вказаний розрахунок є арифметично вірним і розмір пені, нарахованої за період з 15.02.2015 р. по 31.10.2015 р. загалом складає 5 514,43 грн.

Поряд з цим згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 ГК України).

Аналогічне право суду визначено у ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 ЦК України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 ГК України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Зважаючи на те, що відповідач повністю розрахувався за отриманий природний газ, враховуючи специфіку діяльності відповідача (витрати відповідача фінансуються із державного бюджету та в країні склалася усталена практика щодо неналежного фінансування витрат бюджетних установ, що саме і стало причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем), відповідач вчиняв певні заходи з метою отримання додаткового фінансування (звернення до Міністерства освіти України від 07.05.2015), хоча вони і не в повній мірі були своєчасними але дають підстави вважати поведінку відповідача як добросовісну, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про зменшення розміру пені до 2 000,00 грн.

Враховуючи вказані обставини, в тому числі повне погашення відповідачем заборгованості, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення грошового зобов'язання, а також виходячи з необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін та того, що позивачем не доведено факту понесення ним збитків в результаті дій саме відповідача, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги позивача щодо неврахування його інтересів під час зменшення розміру пені.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 911/2850/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 911/2850/16 задоволенню не підлягають.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Немішаївський агротехнічний коледж" на рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 911/2850/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 911/2850/16 залишити без змін.

3. Справу № 911/2850/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Н.Ф. Калатай

О.В. Агрикова