Постанова № 63673305, 20.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р. Справа№ 911/1306/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника: Заєць О.В. - довіреність № 41/02 від 20.12.2016.

від боржника: ліквідатор Демчан О.І. - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Збаразьким РВ УМВС України в Тернопільській області.

від ТОВ „Нафтекс Оіл": директор Дзямба І.А. - витяг з ЄДР від 16.11.2016.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрінком" на ухвалу господарського суду Київської області від 08.09.2016 року

у справі № 911/1306/16 (суддя Лопатін А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніса"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.09.2016 року задоволено клопотання ліквідатора банкрута про надання згоди на продаж майна ТОВ „Ніса". Надано згоду на продаж майна ТОВ „Ніса", а саме: АГЗС, площею 78,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, 51А, в порядку, встановленому ст.ст. 42, 43, 44, 65, 66 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Укрінком" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 08.09.2016 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.

Ухвалою суду від 21.11.2016 року вказаною колегією суддів апеляційну скаргу ПАТ „Укрінком" прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 07.12.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Ухвалою суду від 07.12.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 20.12.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника надішли письмові пояснення по справі.

Представники скаржника та ТОВ „Нафтекс Оіл" в судовому засіданні 20.12.2016 року вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 08.09.2016 року.

Ліквідатор банкрута в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 08.09.2016 року - без змін.

20.12.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПАТ „Укрінком" слід відмовити, а ухвалу господарського суду Київської області від 08.09.2016 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, у провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1306/16 за заявою голови ліквідаційної комісії боржника ТОВ „Ніса" про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.04.2016 року порушено провадження у даній справі в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Київської області від 12.05.2016 року ТОВ „Ніса" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута Демчана О.І.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Ніса" у сумі 14 211 309,52 грн.

22.08.2016 року на адресу господарського суду Київської області від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про надання дозволу на продаж майна ТОВ „Ніса", що є предметом забезпечення вимог ПАТ „Український інноваційний банк".

В обґрунтування поданого клопотання ліквідатор посилається на приписи ст. 41, 42, 43, 44 Закону про банкрутство.

За наслідками розгляду заявленого клопотання суд першої інстанції дійшов висновку про його задоволення та надання згоди ліквідатору на продаж майна банкрута в установленому законом порядку.

Перевіряючи законність винесення оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною 1 статті 43 Закону про банкрутство визначено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 44 вказаного закону, після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною. Ліквідатор організовує проведення аукціону з продажу активів банкрута з урахуванням вимог цього Закону. На аукціоні можуть продаватися: основні засоби (нерухомість, незавершене будівництво, транспортні засоби, будівельні матеріали тощо); відокремлений структурний підрозділ банкрута як частина цілісного майнового комплексу; необоротні активи банкрута; дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Ліквідатор має право самостійно проводити торги на аукціоні відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

За таких обставин, продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, можна здійснити після проведення інвентаризації майна банкрута, його оцінки та погодження способу його реалізації (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2015 року у справі № 5/112-б-10).

Частиною 1 ст. 57 згаданого закону передбачено, що початкова вартість майна визначається арбітражним керуючим.

Продаж майна боржника в провадженні у справі про банкрутство здійснюється в порядку, встановленому цим Законом, шляхом проведення торгів у формі аукціону, за винятком майна, продаж якого відповідно до законодавства України здійснюється шляхом проведення закритих торгів (ч. 1 ст. 49 Закону)

Згідно ч. 4 ст. 42 Закону про банкрутство, майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує.

Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Отже, у разі ненадання заставним кредитором згоди на реалізацію майна або ігнорування ним письмових вимог ліквідатора останній на виконання ст. 42 Закону про банкрутство зобов'язаний звернутися з відповідним клопотанням про надання такої згоди до суду, який розглядає справу про банкрутство. Проте у будь-якому випадку погодження початкової вартості заставного майна (із заставним кредитором або судом) повинно передувати реалізації майна боржника. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.07.2015 року у справі № 904/6495/13).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.02.2016 року головою ліквідаційної комісії боржника видано Наказ № 1 про проведення інвентаризації, відповідно до якого наказано створити комісію з інвентаризації матеріальних цінностей ТОВ „Ніса" у складі голови ліквідаційної комісії Демчана О.І та ОСОБА_5, здійснення якої провести з 01.03.2016 року по 23.03.2016 року станом на 23.03.2016 року.

Відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів боржника, під час інвентаризації встановлено наявність у боржника автозаправочної станції, площею 78,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Березівка, вул. Житомирська, 51А, та перебуває в іпотеці у ПАТ „Укрінбанк" відповідно до договору іпотеки від 17.10.2014 року № 1838, а також гаражу на два бокси, площею 123,80 кв.м., який знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, смт. Макарів, вул. Фрунзе, 20-б/1.

Згідно висновку про оціночну вартість об'єкта незалежної оцінки, складений 08.04.2016 року суб'єктом оціночної діяльності ПП „ЕкспертГАРАНТ", оціночна вартість об'єкта оцінки - гаражу на два бокси становить 101 870,00 грн., а загальна ринкова вартість автозаправочної станції - 4 072 300 грн.

Звертаючись до суду із відповідним клопотання про надання згоди на продаж майна банкрута, ліквідатор зазначає про те, що останній неодноразово звертався до заставного кредитора з листами про надання згоди на продаж майна банкрута, яким забезпечено вимоги ПАТ „Український інноваційний банк" (правонаступником якого є ПАТ „Укрінком"), проте відповідь від банку не надійшла, що призводить до затягування процедури банкрутства ТОВ „Ніса".

На підтвердження викладених обставин ліквідатором банкрута до клопотання додано копії адресованих банку листів від 11.07.2016 року № 910/1306/16 та від 25.07.2016 року № 910/1306/16 щодо надання згоди на продаж заставного майна, фіскальних чеків та описів вкладення в цінний лист з відтисками штемпеля поштової установи.

В той же час, матеріали справи не містять будь-яких відповідей ПАТ „Укрінбанк" з приводу зазначених листів.

Як встановлено колегією суддів, приймаючи до розгляду заявлене ліквідатором клопотання про надання згоди на продаж майна банкрута, ухвалою господарського суду Київської області від 31.08.2016 року заставного кредитора було зобов'язано надати письмові пояснення по суті наведеного клопотання.

Проте, представник ПАТ „Укрінбанк" в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду від 31.08.2016 року не виконав.

Таким чином, оскільки Публічне акціонерне товариство „Укрінбанк", як заставний кредитор банкрута, правонаступником якого є ПАТ „Укрінком", ухилився від надання згоди на продаж заставного майна в межах ліквідаційної процедури, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення поданого ліквідатором банкрута клопотання та надання згоди на продаж майна ТОВ „Ніса", яке перебуває в заставі ПАТ „Укрінбанк" у відповідності до вимог закону задля уникнення затягування ліквідаційної процедури та продажу майна банкрута з метою погашення вимог кредиторів, в тому числі і заставного.

Доводи скаржника, з урахуванням письмових пояснень, фактично зводяться до того, що скаржник, як правонаступник забезпеченого кредитора, не був повідомлений про розгляд вказаної справи, а також не отримував листів ліквідатора щодо надання згоди на продаж заставного майна, та в апеляційній скарзі, відповідно, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема принципу змагальності, а саме не встановлення останнім підстав відсутності банку в судовому засіданні під час винесення оскаржуваної ухвали.

Колегією суддів дані твердження скаржника до уваги не беруться, оскільки матеріалами справи підтверджується, що клопотання ліквідатора та процесуальні документи по справі надсилались на юридичну адресу ПАТ „Укрінбанк", зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вимоги якого включено окремо до реєстру вимог кредиторів як забезпеченого. В свою чергу, на дату винесення оскаржуваної ухвали матеріали справи не містили доказів заміни заставного кредитора його правонаступником - ПАТ „Укрінком", та відповідної зміни місця реєстрації вказаного кредитора.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що ліквідатором правомірно надсилались листи про надання згоди на продаж майна саме на адресу ПАТ „Укрінбанк", вимоги якого включено до реєстру вимог кредиторів.

Крім того, судова колегія зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

За вказаних обставин, оскільки оскаржувану ухвалу прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду від 08.09.2016 року.

Керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Укрінком" на ухвалу Господарського суду Київської області від 08.09.2016 року у справі № 911/1306/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 08.09.2016 року у справі № 911/1306/16 - залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 911/1306/16 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

В.О. Пантелієнко