Рішення № 63673192, 21.12.2016, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2016 р. Справа № 926/2733/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз"

про стягнення 34 745 269,95 грн.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю ЧЕРНІВЦІГАЗ ЗБУТ

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент фінансів Чернівецької облдержадміністрації

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

Суддя С.О. Миронюк

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 представник. Довіреність № 2-115 від 06.06.2016 р.

Від відповідача ОСОБА_2 представник. Довіреність № 01/234 від 02.02.2016 р.

ОСОБА_3 представник. Довіреність № 13-0916 від 21.09.2016 р.

Від третьої особи 1 не зявився.

Від третьої особи 2 ОСОБА_4 представник. Довіреність № 5 від 05.02.2016 р.

Від третьої особи 3 ОСОБА_5 представник. Довіреність № 17 від 07.12.2016 р.

Від третьої особи 4 не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" про стягнення заборгованості за Договором транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р. в сумі 30 534 306,47 грн., що складається з: основного боргу у розмірі 25 513 959,07 грн., пені в сумі 2 732 190,57 грн., 3% річних в сумі 234 253,05 грн., інфляційних втрат в сумі 413 374,68 грн., а також штрафу в розмірі 1 640 529,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання договору транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015 р. А саме, зазначає, що в п.9.2 Договору передбачено, що вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс Замовника - відповідача за формулою: Вбалансування = БЦГ х К х QБГ, де БЦГ - базова ціна газу. QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування, К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1. Відповідно до положень п.9.3 Договору базова ціна газу визначається Оператором - Позивачем відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до 10-го числа місяця, наступного га газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

У зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу в лютому 2016 року в обсязі 1500,000 тис. куб. м., в березні 2016 року в обсязі 1 199,953 тис.куб.м, в травні 2016 року в обсязі 465,051 тис.куб.м та червні 2016 року в обсязі 305,923 тис.куб.м у строки та в порядку, визначеними умовами Договору та Кодексом, позивач, відповідно до вимог п. п. 9.1-9.5, 11.4 Договору, п. 7 глави 3 Розділу XIV, п. п. 1- 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, надав відповідачу послуги балансування, про що було складено односторонні акти відповідача про надання послуг балансування обсягів природного газу на загальну вартість таких послуг у розмірі 25 513 959, 07 грн.

В зв'язку з цим, позивач, відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, відповідними листами повідомив відповідача про надання йому послуг балансування для врегулювання негативного місячного небалансу в лютому, березні, травні та червні 2016 року, надав акти позивача про надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунки вартості послуг балансування та рахунки на оплату послуг балансування.

Вартість послуг з балансування обсягів природного газу відповідачу вираховувалась позивачем у відповідності до положень п.9.2 Договору.

Отже, з моменту отримання відповідачем листів позивача, актів про надання послуг балансування обсягів природного газу у Відповідача, відповідно до п. 9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, виникло зобовязання здійснити оплату позивачу послуг балансування на загальну суму 25 513 959, 07 грн. у строк, що не перевищує п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку у відповідному місяці.

Однак, відповідач не оплатив надані позивачем послуги балансування для врегулювання негативних місячних небалансів вартістю 25 513 959, 07 грн. у належний для цього строк, чим порушив умови п.9.4 Договору та п. 4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, що вказує на порушення умов Договору Відповідачем.

Поряд з цим просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язань щодо оплати зазначених послуг на підставах передбачених п. п. 13.1, 13.5 Договору та ст.536, ч. 2 ст.625 ЦК України, ч.2 ст. 231 ГК України пені в сумі 2 732 190,57 грн., 3% річних в сумі 234 253,05 грн., інфляційних втрат в сумі 413 374,68 грн., а також штрафу в розмірі 1 640 529,10 грн.

Ухвалою від 06.09.2016 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.09.2016 р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Ухвалою від 26.10.2016 р. розгляд справи відкладено на 07.11.2016 р. та прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог (заяву про зміну предмету позову) до 34 745 269,95 грн., що складається з основного боргу в лютому, березні, травні, червні, липні та серпні 2016 р. у розмірі 29 724 921,55 грн. , пені в сумі 2 732 190,57 грн., 3% річних в сумі 234 253,05 грн., інфляційних втрат в сумі 413 374,68 грн., а також штрафу в розмірі 1 640 529,10 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2016 р. в звязку з перебуванням судді Бутирського А.А. у черговій відпустці призначено головуючого суддю по даній справі ОСОБА_6

Ухвалою суду від 07.11.2016 р. розгляд справи відкладено на 22.11.2016 р. для подачі додаткових доказів по справі.

Ухвалою суду від 22.11.2016 р. залучено в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз збут», Головне управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області, Департамент фінансів Чернівецької облдержадміністрації та Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та відкладено розгляд справи на 08.12.2016 р.

В судовому засіданні 08.12.2016 р. позивач позов підтримав.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили. У відзиві зазначили, що розрахунки між суб'єктами ринку природного газу за природний газ, поставлений населенню, яке має пільги та отримує житлові субсидії, здійснюються відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (далі - Порядок № 20), Порядку проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України 03 серпня 2015 року № 493/688, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2015 р. за № 1007/27452 (далі - наказ), шляхом підписання всіма учасниками розрахунків спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків. Іншого джерела, ніж кошти державного бюджету, для розрахунку за природний газ цієї категорії населення, не існує.

Держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

На думку відповідача, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

При визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету.

З огляду на таке, оформлення та підписання документів, зокрема, таких як протоколи взаєморозрахунків, а в даному випадку - спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків, слід вважати лише елементами оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету, процедурою реалізації права, дотримання якої є передумовою безпосереднього виділення коштів та фактичних розрахунків за рахунок бюджетних коштів. Дані документи є вторинними та похідними від факту надання відповідних пільг та субсидій певним категоріям юридичних та фізичних осіб, оскільки адміністративного (бюджетного), виникають саме з моменту надання відповідних пільг та субсидій і з цього ж моменту виникає формальне право на отримання бюджетного відшкодування. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року №924/13/16).

Третя особа (Головне управління державної казначейської служби України в Чернівецькій області) у письмових поясненнях зазначила, що відповідно до п. 4-6 „Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005 № 20, Управління Казначейства в областях та м. Києві на підставі платіжних доручень обласних та Київської міської держадміністрацій перераховують зазначені кошти на рахунки бюджетів районів і міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, відкриті в органах Казначейства.

Райдержадміністрації та виконавчі органи рад міст обласного значення, об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, розподіляють отримані субвенції між головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів відповідно до бюджетної класифікації видатків у межах вартості ресурсів (товарів, послуг), наданих їх постачальниками, пропорційно або диференційовано за видами послуг.

Органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг).

Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Третя особа (Департамент фінансів Чернівецької облдержадміністрації) направила представника у судове засідання, який пояснив, що департамент фінансів облдержадміністрації є однією із сторін по оформленню в області спільних протокольних рішень для проведення розрахунків відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання та водовідведення, квартирної плати, вивезення побутового сміття та рідких нечистот. Фінансування спільних протокольних рішень проводиться після підписання його усіма учасниками розрахунків з присвоєнням номера та дати. За період із березня по листопад поточного року в області було оформлено спільні протокольні рішення, в яких однією із сторін взаєморозрахунків є ПАТ „Чернвцігаз» на загальну суму 62 238 830,05 гривень.

Третя особа (ТОВ «Чернівцігаз збут») надала письмові пояснення у справі в яких вказала, що протягом 2016 р. у відповідності до вимог Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької обласної держадміністрації, ТОВ «Чернівцігаз збут» та ПАТ «Чернівцігаз» були підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків.

Розмір наданих товариством пільг та субсидій для населення, який має бути відшкодовано за рахунок державного бюджету, підтверджується зведеними реєстрами погашення заборгованості по наданих пільгах та субсидіях. Просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 08.12.2016 р. відкладено розгляд справи на 21.12.2016 р.

16.12.2016 р. позивач звернувся з заявою про збільшення позовних вимог до 114 393 999,84 грн., у звязку з тим, що відповідач не виконав своє зобовязання з оплати послуг з балансування обсягів природного газу, наданих позивачем у вересні та жовтні 20016 р., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги зросла до 106 354 648,15 грн. ( 29 724 921,55 грн. + 76 629 726,60 грн.) основного боргу, 5 138 499,32 грн. пені, 1 640 529,10 грн. штрафу, 579 735,56 грн. річних та 2 321 116,81 грн. інфляційних.

Дана заява за своєю суттю є заявою про зміну предмета позову.

Згідно п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суд України № 18 від 26.12.2011 р. право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Оскільки, позивачем заява про зміну предмета позову від 16.12.2016 р. подана після початку слухання справи по суті, від так, дана заява залишається без розгляду.

Позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач просить в задоволені позову відмовити.

Треті особи також просили в задоволені позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив:

Між Публічним акціонерним товариством „Укртрансгаз (Оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Чернівцігаз (Замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1512000721 від 17.12.2015 року.

Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (далі - Послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Відповідач сплачує Позивачу встановлену в цьому Договорі вартість таких Послуг.

Відповідно до п.17.1 Договору, він набирає чинності з дня його укладання і діє до 31 грудня 2016 року, а умови Договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме, з 01 грудня 2015 року.

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (Кодекс), з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором (п. 2.2 Договору).

Послуги, які можуть бути надані Відповідачу за цим Договором:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування) (п. 2.3 Договору).

Згідно п.п. 2.6 ,2.7 Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі. Оператор, в свою чергу, має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів .

В п.2.5 Договору встановлено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу.

Замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 8 глави 1 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд враховує наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як свідчать матеріали справи, між Публічним акціонерним товариством „Укртрансгаз та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» укладено договір транспортування природного газу №1512000721 від 17.12.2015р.

Послуги, за зазначеним договором, надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. №2493, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором

Відповідно до п. 1 глави 1 Розділу VIII Кодексу одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

Згідно з п. 9 глави 1 розділу XI Кодексу замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, замовлення фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою.

Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу: - небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації; - алокація - підтвердження поділу за певний розрахунковий період фактичного обсягу (об'єму) природного газу, поданого для транспортування в точку входу або відібраного з точки виходу, між замовниками послуги транспортування, у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів), що здійснюється відповідно до вимог розділу XII цього Кодексу.

Згідно з п. 8 глави 1 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання - передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу XII Кодексу підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи, є основою для проведення алокації щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Як вбачається з наведених положень Кодексу, алокація здійснюється на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділуIII цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок входу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), поданого до газотранспортної системи, та на основі підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу відповідно до положень п. 2 глави 7 Розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, виміряні для фізичних точок виходу (у тому числі у розрізі контрагентів/споживачів замовника послуги транспортування), взятого з газотранспортної системи.

Так, в результаті аналізу відповідних підписаних щомісячних актів приймання-передачі газу, згідно яких замовник послуг на транспортування подав певні обсяги природного газу до газотранспортної системи та здійснив їх відбір з такої системи, формується алокація щомісячних обсягів природного газу для замовників послуг транспортування за формою оператора газотранспортної системи, розміщеною на своєму веб-сайті.

Відповідно до п. п. 1-2 глави 3 Розділу XIV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Згідно з п. п. 1-5 глави 1 Розділу XIV Кодексу замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов'язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

Відповідно до п. 7 глави 3 Розділу XIV Кодексу місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів: 1) при позитивному місячному небалансі - оператор надсилає оператору газосховища інформацію про замовника послуг транспортування, що має позитивний небаланс, та обсяг небалансу, а оператор газосховища проводить закачування природного газу (у тому числі шляхом заміщення) в обсязі небалансу та оформлення його в односторонньому порядку. У випадку відсутності у замовника послуг транспортування діючого договору зберігання природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний в строк до 14-го числа наступного місяця укласти з оператором газосховища договір зберігання; 2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу. Базова ціна газу (БЦГ) - ціна, яка формується протягом розрахункового періоду оператором газотранспортної системи на основі витрат на закупівлю природного газу, транспортування та його зберігання. Оператор газотранспортної системи визначає БЦГ щомісяця в строк до 10-го числа місяця та розміщує відповідну інформацію на своєму веб-сайті. Підставою для проведення розрахунку послуг з балансування є дані, визначені у звіті про надані послуги з транспортування. Оператор газотранспортної системи до 14-го числа наступного місяця надає замовнику послуг транспортування звіт про надані послуги та рахунок на оплату. Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Аналогічні за змістом правові норми викладені також в розділі IX „Визначення вартості послуг балансування та порядок розрахунків за ними Договору, згідно якого, зокрема, передбачено: - п. 9.1 Договору: у разі виникнення у відповідача негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу, а саме п. 9.4 договору: позивач до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає відповідачу на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Відповідач зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

При цьому, згідно п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом позивача на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого відповідачем відповідно до Кодексу та розділу IX цього Договору.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідне до ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Зокрема, засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсація, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб'єктів господарювання здійснюється відповідно де цього Кодексу та інших законів.

„Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України та ПАТ „Укртрансгаз (далі - субвенція) (п. 1 Порядку).

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 зазначеного Порядку постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг), які виявили бажання здійснити розрахунки відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 року № 20 (із змінами), складають щомісяця до 10-го числа з розпорядниками коштів акти звіряння, а у разі проведення відповідних розрахунків з попередньої оплати ресурсів (товарів, послуг) на строк не більше одного місяця постачальники та транспортувальники ресурсів (надавачі товарів, послуг) визначають договірну величину споживання ресурсів (товарів, послуг), про що укладають відповідний договір з розпорядниками коштів. Один примірник акта звіряння або договору надається місцевому фінансовому органу для складання зведеного реєстру актів звіряння або договорів. Зведені реєстри актів звіряння або договорів підписуються керівниками місцевих фінансових органів і постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) та надаються Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, відповідним головним фінансовим управлінням. Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, відповідні фінансові управління узагальнюють отримані дані та подають їх щомісяця до 20-го числа у формі узгоджених з постачальниками та транспортувальниками ресурсів (надавачами товарів, послуг) спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків разом з відповідними реєстрами актів звіряння або договорами за підписами керівників Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, відповідних головних фінансових управлінь та постачальників і транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг) Державній казначейській службі України та відповідним головним управлінням Державної казначейської служби України Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - головні управління Державної казначейської служби України). Такі документи подаються окремо щодо кожного постачальника та транспортувальника ресурсів (надавача товарів, послуг), який братиме участь у розрахунках.

Розпорядники коштів за рахунок отриманих субвенцій із загального фонду Державного бюджету України здійснюють розрахунки за природний газ, теплопостачання та електроенергію шляхом перерахування коштів на рахунки постачальників та транспортувальників ресурсів (надавачів товарів, послуг), відкриті в органах Державної казначейської служби України, а у разі проведення розрахунків за електроенергію - на поточні рахунки із спеціальним режимом використання енергопостачальників, відкриті в уповноваженому банку (п. 2.7).

З огляду на це, запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (далі - ПЕК), визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій (Постанова КМУ № 20 від 11.01.2005р.), держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави, шляхом прийняття, зокрема, ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", Закону про державний бюджет на відповідний рік, нормами яких передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та інших законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти і, зокрема, згадану вище Постанову КМУ № 20 від 11.01.2005р.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного) застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови, чи навпаки.

Тому, при визначенні обсягу грошових зобов'язань, до яких слід застосовувати норми того чи іншого законодавства, суд повинен виходити з величини компенсації, яку буде перераховано за рахунок державного бюджету. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2016 року №924/13/16.)

Таким чином, при прийнятті рішення судом враховується те, що розрахунок за надані послуги може бути здійснений Відповідачем за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій на підставі спільних протокольних рішень.

Так, на адресу ПАТ „Укртрансгаз було направлено для підписання наступні спільні протокольні рішення, підписані Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької обласної держадміністрації, ТОВ «Чернівцігаз збут»: на суму № 08 від 16.03.2016 р. на суму 11 203 200 грн.; № 11 від 19.04.2016 р. на суму 9 087 484.06 грн., № 18 від 17.06.2016 р. на суму 2 700 000 грн., № 19 від 19.07.2016 р. на суму 445 445,99 грн., № 21 від 16.08.2016 р. на суму 4 069 700 грн., № 25 від 17.10.2016 р. на суму 4 733 000 грн., № 30 від 16.11.2016 р. на суму 30 000 000 грн., які не підписані лише НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, відповідач чітко виконував положення спільних протокольних рішень, що свідчить про належне виконання останнім своїх зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року.

Щодо заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 2 732 190,57 грн., 3% річних в сумі 234 253,05 грн., інфляційних втрат в сумі 413 374,68 грн., а також штрафу в розмірі 1 640 529,10 грн., то судом відзначається, що згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Зважаючи на те, що у відповідача відсутнє прострочення виконання зобов'язань за договором, нарахування штрафних санкцій є необґрунтованим.

З огляду на викладене, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» належить відмовити.

Доводи позивача про те, що вказана заборгованість виникла у звязку із використанням газу на виробничо-технологічні витрати та власні потреби (негативний місячний баланс) судом не приймаються з наступних підстав.

„Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. № 20 визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету та встановлено перелік органів, які уповноважені встановлювати факт наявності підстав для такого порядку розрахунків.

Право на отримання та розмір такої компенсації відповідачеві підтверджується уповноваженими державними органами, а саме: Головним управлінням державної казначейської служби України в Чернівецькій області (органу відповідальному за операції по рахунку); Департаментом соціального захисту населення Чернівецької облдержадміністрації (орган відповідальний за визначення розміру субвенцій); Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації (органу, який є розпорядником державних коштів).

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати необхідно покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 49, 82, 84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2016 року

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або апеляційного подання до Львівського апеляційного суду через Господарський суд Чернівецької області, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя С.О. Миронюк