Рішення № 63673190, 19.12.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

19.12.2016 Справа № 927/1075/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія,

місцезнаходження: вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050

адреса для листування: вул. Борисоглібська, 6Б, м. Київ, 04070,

до Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інституту сільського господарства Північного Сходу ОСОБА_1 академії аграрних наук України,

вул. Перемоги, буд. 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 академія аграрних наук України, вул. Суворова, 9, м. Київ, 01010

про стягнення 529877,04 грн.

суддя Демидова М.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 08/08/16 від 08.08.2016 ;

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність № 194 від 26.11.2016 ;

в с т а н о в и в:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 295999 грн. 84 коп. заборгованості, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного сторонами договору поставки №ПД-29/03/12-02 від 29.03.2012, 3% річних у сумі 26677 грн.31 коп., а також інфляційних нарахувань у сумі 207199 грн. 89 коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.11.2016 прийнято заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.12.2016 та залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 академію аграрних наук України.

Ухвалою від 12.12.2016 розгляд справи призначено на 19.12.2016 з урахуванням тимчасової непрацездатності судді Демидової М.О. з 30.11.2016 до 12.12.2016.

У судове засідання 19.12.2016 прибули повноважні представники сторін у даній справі.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Письмовим відзивом на позовну заяву відповідач позовні вимоги у сумі 529877 грн. 04 коп. визнав у повному обсязі, з яких 295999 грн. 84 коп. - заборгованість за поставлений позивачем товар, 26677 грн.31 коп. 3% річних та 207199 грн. 89 коп. інфляційних нарахувань. Письмовим клопотанням №199 від 06.12.2016 відповідач у разі задоволення позову просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області у справі №927/1075/16 до 31.12.2017.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судовому засіданні під час судового розгляду справи представника позивача та відповідача, суд встановив такі фактичні обставини.

29.03.2012 між сторонами у справі укладений договір поставки №ПД-29/03/12-02 (далі за текстом - договір) (а.с. 15-19), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Постачальник (позивач у справі) зобов'язався у 2012 передати у власність Покупця (відповідач у справі) добрива азотні (селітра аміачна) далі за текстом товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного договору.

Кількість, ціна та номенклатура товару, що підлягає поставці за умовами цього договору, визначається у Специфікації, підписаний уповноваженими представниками сторін, що є додатком 1 та невід'ємною частиною договору (п. 1.2).

Пунктом 3.1 договору визначена ціна договору, яка складає 1387498 грн. 50 коп. без ПДВ, 20% , ПДВ 20% - 277499 грн. 70 коп.,

Загальна ціна договору: 1664998 грн. 20 коп. з ПДВ 20%.

Відповідно до п. 4.1.1 договору оплата товару проводиться шляхом поетапної оплати Покупцем поставленого товару у вигляді перерахування грошових коштів з поточного рахунку Покупця на поточний рахунок Постачальника у строк 180 календарних днів з дати поставки товару, але в будь-якому випадку до 31.12.2012.

Сторони домовились, що датою оплати товару є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, відкритий у банківській установі та зазначений у п. 14 договору (п. 4.2).

Пунктом 5.1 договору передбачено, що Постачальник поставляє товар партіями у строк 7 робочих днів з моменту письмової заявки від Покупця на умовах поставки DAP з пунктом призначення Чернігівська область, Борзнянський район, с. Іванівка (згідно з правилами «Інкотермс 2010»).

Датою отримання товару є дата видаткової накладної на товар (п. 5.2.2 договору).

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту (дати) підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх договірних зобовязань за договором.

На виконання умов договору та специфікації позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 295999 грн. 84 коп. з ПДВ за видатковими накладними №914 від 07.05.2012 на суму 147999 грн. 84 коп., №943 від 21.05.2012 на суму 148000 грн. 00 коп. (а.с. 21-22)

Факт укладення договору поставки, факт поставки продукції на суму 295999 грн. 84 коп. відповідачем не заперечується.

Відповідач у порушення умов договору оплату отриманого товару не здійснив, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 295999 грн. 84 коп.

Сторонами підписані акти звірення розрахунків станом на 31.12.2012 та станом на 20.04.2015, відповідно до яких відповідач підтвердив свої зобов'язання перед позивачем у сумі 295999 грн. 84 коп. за договором та визнав суму боргу. Суму боргу відповідач не сплатив.

Гарантійними листами №22 від 12.03.2015, від 12.06.2015 відповідач гарантував позивачу сплату усієї заборгованості за договором у розмірі 295999 грн. 84 коп. до 31.12.2015.

Заборгованість за договором у сумі 295999 грн. 84 коп. відповідачем погашена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Крім суми заборгованості за поставлений товар на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем за період з 16.11.2013 по 16.11.2016 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 26677 грн. 31 коп. та інфляційні нарахування за період з 16.11.2013 по 16.11.2016 у розмірі 207199 грн. 89 коп. До справи позивачем надано розрахунки заявлених до стягнення сум.

Наявність заборгованості перед позивачем за укладеним сторонами договором відповідачем у справі під час судового розгляду справи визнана повністю.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язань з оплати одержаного за договором поставки №ПД-29/03/12-02 від 29.03.2012 товару.

Договір від 29.03.2012 №ПД-29/03/12-02, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт поставки обумовленого договором товару за видатковими накладними №914 від 07.05.2012 на суму 147999 грн. 84 коп., №943 від 21.05.2012 на суму 148000 грн. 00 коп., а також наявність заборгованості відповідача у розмірі 295999 грн. 84 коп. станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлені договором строки відповідач поставлену продукцію не оплатив, сума заборгованості склала 295999 грн. 84 коп.

З урахуванням викладеного вище вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 295999 грн. 84 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання; боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період з 16.11.2013 по 16.11.2016 у сумі 26677 грн. 31 коп. та інфляційні нарахування за період з 16.11.2013 по 16.11.2016 у розмірі 207199 грн. 89 коп.

Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення платежу з 16.11.2013 по 16.11.2016 у сумі 26677 грн. 31 коп., а також інфляційні нарахування на суму заборгованості за період прострочення з 16.11.2013 по 16.11.2016 у розмірі 207199 грн. 89 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Письмовим клопотанням № 199 від 06.12.2016 позивач заявив клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2017. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач послався на важке фінансове становище підприємства та надав суду відповідний звіт про фінансову діяльність.

Відповідно до 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

За змістом п. 7.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Згідно з п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає господарську комерційну діяльність (підприємництво) як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Розглянувши ті підстави, на які посилається відповідач, обґрунтовуючи вимоги про надання відстрочки виконання рішення, суд зазначає, що вказані обставини не підтверджені належним чином, а відповідач не надав належних доказів, що підтверджують його можливість розрахуватись після закінчення відстрочки у разі її надання.

За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення слід відмовити.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Іванівка Інституту сільського господарства Північного Сходу ОСОБА_1 академії аграрних наук України, вул. Перемоги, буд. 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433 , код 00729853 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Аграрна Компанія, вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, для листування: вул. Борисоглібська, 6Б, м. Київ, 04070, код 37469662, заборгованість у сумі 295999 грн. 84 коп., 3% річних у сумі 26677 грн. 31 коп., інфляційних нарахувань у сумі 207199 грн. 89 коп., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 7948 грн. 16 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 19.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 26.12.2016.

Суддя М.О. Демидова