Рішення № 63672450, 21.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2016 р.Справа № 922/4010/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 67429,13 за участю представників сторін:

позивача - Гудкова Т.А., за довіреністю від 28.10.2016 року.

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю № 25.01.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 5705 від 03.03.2014 року в розмірі 98611,65 грн. основного боргу та 15272,35 грн. пені. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 листопада 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 05 грудня 2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 02.12.2016 року представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 41298).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.12.2016 року розгляд справи було відкладено на 19.12.2016 року.

В судовому засіданні 19.12.2016 року було оголошено перерву до 21.12.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.12.2016 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 43861), в якій позивач вказує на те, що відповідачем було частково сплачено заборгованість в сумі 38800,00 грн. Крім того позивачем було частково зменшено суму пені до 7617,48 грн.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.12.2016 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 43861), в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, відмовити в задоволенні пені, нарахованої після 01.06.2016 року в сумі 12115,37 грн. та розстрочити виконання рішення суду.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2016 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2016 року визнав позовні вимоги частково, просив суд розстрочити виконання рішення суду.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

03.03.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар, відповідач) був укладений договір № 5705 про оренду нерухомого майна.

Згідно п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення кім. №№ ЗО, 31, 32 на антресольному поверсі нового сервісного центру будівлі вокзалу загальною площею 139,2 кв.м. (далі- Майно), за адресою: м. Харків, пл. Привокзальна, 1, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу «Вокзал станції Харків - Пасажирський» регіональної філії «Південна залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» (балансоутримувач).

Згідно п. 10.1 строк чинності договору до 31.05.2016 року включно.

З 01.12.2015 року розпочата господарська діяльність ПАТ «Укрзалізниця», яке відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Статуту ПАТ «Укрзалізниця» утворено на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Всі права і обов'язки державного підприємства «Південна залізниця» перейшли до ПАТ «Укрзалізниця».

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

Згідно п. 10.10 договору перехід права власності на орендоване майно третім особам, не визнаються підставами для зміни або припинення чинності договору і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого Майна (його правонаступників).

Таким чином, з 01.12.2015 року орендодавцем за договором є ПАТ «Укрзалізниця» (позивач), про що 08.02.2016 року сторонами було укладено додатковий договір № П/Л-16364/НЮ.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2015- 21234,97 грн. без ПДВ. Орендна плата, визначена за домовленістю сторін, за перший місяць оренди - грудень 2015 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс(и) інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6. договору передбачено перерахування 100% орендної плати на розрахунковий рахунок балансоутримувача не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором та передав відповідачу орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 03.03.2014 року.

Відповідач в свою чергу порушив умови, укладеного між сторонами договору та не здійснив вчасної оплати орендних платежів, у зв`язку з чим станом на 10.11.2016 року у нього утворилась заборгованість, що складає 98611,65 грн.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, що підтверджується претензією від 18.05.2016 № ЛВОК-2-01/913, з листами від 20.09.2016 року № ЛВОК-2-01/1752 та від 21.10.2016 № ЛВОК-2-01/1963.

Відповідачем повністю визнано суму заборгованості, що склалася за договором, що підтверджується листами від 04.08.2016 б/н та від 26.08.2016 № 4 ,у яких останній гарантував сплатити борг.

Як свідчать матеріали справи на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом заборгованість відповідача становила 98611,65 грн.

Проте в ході розгляду справи відповідачем було частково сплачено основну суму боргу в розмірі 38800,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

У зв`язку з частковою сплатою відповідачем боргу, позивачем було подану заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом.

Таким чином станом на 19.12.2016 року заборгованість відповідача складає 59811,65 грн.

Наявність заборгованості була визнана відповідачем у судовому засіданні та у відзиві від 21.12.2016 року.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи заборгованість в сумі 59811,65 грн. відповідачем сплачена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, позовні вимоги правомірні, обґрунтовані, доведені матеріалами справи та такі що підлягають задоволенню у розмірі 59811,65 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем щодо вчасної сплати орендної плати, останнім було нараховано відповідачу пеню в сумі 7617,48 грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.7. договору оренди орендна плата перерахована невчасно або не в повному обсязі, підлягає стягненню до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідач в свою чергу заперечує проти суми пені, нарахованої позивачем та просить суд зменшити її розмір.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.17.4 постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'ясняє, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром боргу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В даному випадку матеріали справи не містять доказів скрутного матеріального становища відповідача, крім того заявлена позивачем сума пені в розмірі 7617,48 грн. є співрозмірною із розміром основної заборгованості (59811,65 грн.).

Також суд звертає увагу відповідача, що основна заборгованість на даний час останнім не погашена в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, нарахованої позивачем.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, а тому, приймаючи до уваги невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені у сумі 7617,48 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст . 83 Господарського процесуального кодексу України, суд приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Відповідно до п. 7.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач в обґрунтування свого клопотання про розстрочку виконання рішення суду посилається на скрутне фінансове становище підприємства та часткову оплату відповідачем суми боргу.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивач не заперечує проти розстрочки виконання рішення, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців рівними частинами, згідно наданого графіку, а саме:

- січень (до 25.01.2017 року) - 11522,90 грн.;

- лютий (до 25.01.2017 року) - 11522,90 грн.;

- березень (до 25.03.2017 року) - 11522,90 грн.;

- квітень (до 25.04.2017 року) - 11522,90 грн.;

- травень (до 25.05.2017 року) - 11522,90 грн.;

- червень (до 25.06.2017 року) - 11522,90 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 1708,26 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 179, 193, 283, 284, 285, 286 ГК України, ст. ст. 526, 530, 549, 610 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 11, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61052, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (61052, м. Харків, вул. Конарєва, 7, р/р 26007300560950 в АТ "Ощадбанк", МФО 351823, код ЄДРПОУ 40081216) 59811,65 грн. основного боргу, 7617,48 грн. пені та 1708,26 грн. витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення господарського суду по справі №922/4010/16 від 21 грудня 2016 року строком на 6 місяців, стягуючи заборгованість з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щомісячно, рівними частками згідно графіку погашення заборгованості наступним чином:

- січень (до 25.01.2017 року) - 11522,90 грн.;

- лютий (до 25.01.2017 року) - 11522,90 грн.;

- березень (до 25.03.2017 року) - 11522,90 грн.;

- квітень (до 25.04.2017 року) - 11522,90 грн.;

- травень (до 25.05.2017 року) - 11522,90 грн.;

- червень (до 25.06.2017 року) - 11522,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.12.2016 р.

Суддя Н.С. Добреля

922/4010/16