Рішення № 63672405, 19.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р.Справа № 922/5888/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ, до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", м.Харків, про стягнення 12 647583,87 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 297 від 05.01.2016р.);

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 02.11.2015р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" про стягнення заборгованості за отриманий природний газ згідно Договору купівлі - продажу природного газу № 010712-БО-32 від 02.07.2012р. в розмірі 12647583,87 грн.; інфляційні втрати в розмірі 12009727,02 грн. та 3 % річних у розмірі 637856,85 грн. Також до стягнення з відповідача позивачем заявлені понесені судові витрати по веденню даної справи.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 20.11.2015р., відповідач, посилаючись на складну економічну ситуацію, яка склалась на підприємстві, просив надати відстрочку виконання рішення суду. Як додаток до відзиву відповідачем було подано до суду клопотання про проведення судової економічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні запитання:

1. Визначити основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності та прибутковості) господарсько-фінансової діяльності Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" за період починаючи з червня 2014 року по час проведення судової експертизи?

2. Які саме з вказаних показників вплинули на результати господарсько-фінансової діяльності Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" та яким чином?

3. Визначити структуру збитків Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" та причини, що впливають на їх виникнення?

4. Чи може Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" не припиняючи господарської діяльності уникнути причин на підставі яких виникають збитки, та яким чином?

5. Визначити наявність у Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" оборотних коштів для виконання зобов'язань перед усіма наявними на час проведення експертизи кредиторами.

6. Чи існувала або існує у Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" будь-яка можливість без зовнішнього фінансування (кредитування) розрахуватися з позивачем по справі по сумі заявлених нарахувань на суму боргу за період починаючи з червня 2014 року по час проведення судової експертизи, у разі якщо першочергові платежі, які відповідач повинен робити з отриманих грошей є: виплата заробітної плати, оплата податків і зборів, у тому числі до Пенсійного фонду, - а тільки потім розрахунки з позивачем?

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.11.2015р. вищевказане клопотання відповідача було задоволено судом; по справі призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру ГУМВС України в Харківської області; провадження у справі зупинено.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи з експертної установи разом з висновком судово-економічної експертизи 24.11.2016р., провадження у справі було поновлено та призначено справу до розгляду на 07.12.2016р. о 12:00 год.

06.12.2016р. до канцелярії господарського суду надійшли письмові уточнення відповідача до відзиву на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що висновок експерта, зроблений при проведенні судової експертизи № 161 від 24.11.2016р., в якому зазначено, що діяльність підприємства є збитковою, фінансова стійкість є дуже низькою , що створює передумови для його кризового становища та підприємство не може обійтися без зовнішнього фінансування, у повній мірі відповідає сьогоднішньому стану відповідача. На цей час у відповідача не має інших джерел для погашення заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" ніж отримання з Державного бюджету України субвенцій на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплопостачання, водопостачання та водовідведення. Відповідач зазначає, що станом на даний час прийнятий Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р., проте до цього часу Кабінетом Міністрів України у відповідності до даного Закону не прийнято порядок, згідно з яким буде проводитися списання нарахувань на суму заборгованості. З урахуванням викладеного у первісному відзиві, відповідач просив відмовити у стягненні інфляційних витрат у розмірі 9538068,41 грн. та 3% річних у розмірі 482136,99 грн., як невірно розрахованих позивачем, та відстрочити виконання рішення суду до 01.07.2017р.

У судове засідання представник позивача не з'явився; про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги визнав частково з посиланням на підстави, викладені в уточненнях до відзиву на позовну заяву, та, у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем підприємства, просив відстрочити виконання рішення суду на шість місяців.

Враховуючи, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, суд визнав за можливе розглянути справу по суті у даному судовому засіданні без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

02.07.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивачем) та Харківським обласним комунальним підприємством "Дирекція розвитку інфраструктури території" (відповідачем) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу № ОЮ712-БО-32, згідно п. 1.1. якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2. Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору, позивач поставив протягом жовтня - грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 4003,165 тис. куб. м. на загальну суму 18661698,39 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу:

- від 25.12.2012р. за жовтень на суму 2298128,62 грн.;

- від 30.11.2012р. за листопад на суму 6343200,87 грн.;

- від 31.12.2012р. за грудень на суму 10020368,90 грн.

Проте, відповідач свої зобов'язання за Договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ повністю не розрахувався чим порушив умови п. 6.1 Договору. Станом на теперішній час залишається несплаченою сума основної заборгованості у розмірі 18521698,39 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо вчасної оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу № ОЮ712-БО-32 від 02.07.2012р. в розмірі 18521698,39 грн. була предметом розгляду у справі № 922/4822/13.

Інфляційні втрати та 3% річних, нараховані на дану суму боргу за період по 18.07.2014р., заявлялися позивачем до стягнення у справах № 922/4822/13 та № 922/3593/14.

У зв'язку з тим, що сума основного боргу не була у повному обсязі погашена відповідачем, позивачем здійснено донарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 19.07.2014р. по 10.09.2015р.

Так, за розрахунком позивача, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за вищевказаний період прострочення оплати заборгованості, становить 12009727,02 грн., розмір 3% річних за вказаний період - 637856,85 грн.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, приймаючи до уваги позицію відповідача, викладену в уточненнях до відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість частини заявлених позивачем позовних вимог, виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що на підставі Договору про організацію взаєморозрахунків № 329/375-в від 10.12.2015р. частково проведено розрахунки за Договором купівлі-продажу природного газу № 0107712-БО-32 від 02.07.2012р. на суму 14000000,00 грн. шляхом субвенцій на погашення різниці в тарифах на теплопостачання, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 15.12.2015р.

Відповідно до п. 2 ст. 11 вищевказаного Договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору купівлі-продажу природного газу № 0107712-БО-32 від 2.07.2012р., у п. 16 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору. При цьому, зміст Договору про організацію взаєморозрахунків № 329/375-в від 10.12.2015р. повністю відповідає змісту договорів про організацію взаєморозрахунків, що були предметом розгляду справ № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 від 09.09.2014р., № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-35/1533-2012-19/522-2012 у Верховному Суді України та справи № № 910/7258/14 від 22.09.2014р. у Вищому господарському суді України, де, зокрема, судові інстанції визначили, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу, що у свою чергу потягло відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої договором поставки природного газу, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

За таких обставин, суд погодився з контррозрахунком відповідача та визнав обґрунтованим нарахування інфляційних втрат в розмірі 2471658,61 грн. та 3% річних у розмірі 155719,86 грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 2627378,47 грн., у тому числі: 2471658,61 грн. інфляційних втрат та 155719,86 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача 2471658,61 грн. інфляційних втрат та 155719,86 грн. - 3% річних обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 9538068,41 грн. інфляційних втрат та 482136,99 грн. - 3% річних суд відмовляє у задоволенні позову, у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Дослідивши докази та підстави, на які посилається відповідач в обґрунтування свого клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 01.07.2017р., суд дійшов висновку про його обґрунтованість та визнав за можливе задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК, та за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його виконання, господарський суд має право: відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідач у справі, Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури території" є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів, у тому числі населення та державних органів у теплопостачанні у вигляді опалення та гарячого водопостачання, а також для надання послуг водопостачання та водовідведення. Отримувані відповідачем з бюджету суми субвенцій у вигляді різниці в тарифах та різних компенсацій, пільг, субсидій, що надаються населенню по оплаті за послуги теплопостачання фактично є компенсацією збитків, а не передоплатою вартості теплової енергії у вигляді опалення та гарячого водопостачання, яку мають отримати споживачі.

Відповідності до фінансової звітності фінансові показники підприємства відповідача за час, що минув з дня порушення провадження у справі, або зовсім не змінилися або погіршились, Що підтверджується й висновком експерта, зробленим за результатами проведення судової експертизи № 161 від 24.11.2016р., де, зокрема, зазначено, що діяльність підприємства є збитковою, фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища та підприємство не може обійтися без зовнішнього фінансування.

Приймаючи до уваги майновий стан відповідача, його значення для розвитку інфраструктури Харківської області, а також враховуючи, що порушення відповідачем зобов'язання не призвело до суттєвих збитків для позивача, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання відповідача та визнав за можливе відстрочити виконання рішення господарського суду у даній справі на визначений відповідачем час, а саме до 01.07.2017р.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (61022, м.Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 5 поверх; код ЄДРПОУ: 03361721; р/р 260033013298 у ХОУ АТ "Ощадбанк" м.Харків, МФО 351823) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ: 20077720) - 2471658,61 грн. інфляційних втрат; 155719,86 грн. - 3% річних; витрати з оплати судового збору в розмірі 37953,66 грн.

Відстрочити виконання рішення суду в цій частині до 01.07.2017р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 9538068,41 грн. інфляційних втрат та 482136,99 грн. - 3% річних у позові відмовити.

Повне рішення складено 23.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_2