Рішення № 63672388, 13.12.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 922/3300/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом НВ фірма "VD MAIS", м. Київ до ТОВ "Призма Електрик", м. Харків про стягнення 2020126,61 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1, довіреність №1/221116 від 12.12.2016 року.

ВСТАНОВИВ:

НВ фірма "VD MAIS" (м. Київ) звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Призма Електрик" (м. Харків) заборгованість в сумі 844277,78 грн., пеню в сумі 881545,85 грн., 3% річних в сумі 66345,99 грн., інфляційні втрати в сумі 227956,99 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача. В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що 19 серпня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір поставки № 150819-1. На виконання умов такого договору позивачем на адресу відповідача було поставлено товар, проте в звязку з прострочкою відповідачем оплати отриманого товару, сторонами було скориговано вартість поставленого товару у відповідності до зміненого курсу євро до гривні. Основна заборгованість виникла в звязку з тим, що доплата вартості отриманого товару відповідачем здійснена не була.

Ухвалою суду від 30.09.16р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.10.16р.

20.10.16р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14:15 до 15.11.16р.

15.11.16р. представник відповідача надав клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, за межі встановлені ч.1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.11.16р. було відкладено розгляд справи до 12.12.16р. та за клопотанням представника відповідача строк вирішення спору продовжено по 14.12.16р.

12 грудня 2016 року відповідачем був наданий суду відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову в повному обсязі в звязку з тим, що на момент звернення позивачем до суду з позовом у відповідача ще не сплив строк добровільного виконання зобовязання щодо виплати зміненої сторонами вартості отриманого товару, і після настання вказаного строку відповідачем частково вже проведена оплата на суму 550 000,00 гривень. Крім того за твердженням відповідача пеня, 3% річних та індекс інфляції були нараховані позивачем на зобовязання, якого на сьогоднішній день не існує.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 12.12.16р. до 13.12.16р. до 17:00 години.

Представник позивача в судове засідання 13.12.16р. не з`явився, але 13.12.16р. через канцелярію надав електронною поштою письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зокрема зазначив, що сторонами не здійснювалася зміна зобовязання, а відбулося коригування вартості поставленого товару в звязку із зміною курсу євро до гривні, вказав, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань було зроблено ним належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.16р. проти позову заперечував в повному обсязі та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалами суду від 30.09.16р., 15.11.16р. сторони було повідомлено про час місце і дату судового засідання, але представник позивача своїм правом присутності у судовому засіданні 13.12.16р. не скористався, суд приходить до висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

19 серпня 2015 року між Приватним підприємством "Науково-виробнича фірма "VD МАІS" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Призма Електрик" (далі - покупець) було укладено договір поставки №150819-1 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. - 1.2. договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар то своєчасно оплатити його вартість у строки і на умовах, визначених цим договором.

Номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість товару вказуються у рахунках, а також у видаткових накладних на кожну окрему партію Товару, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, днем поставки товару - є дата передачі товару покупцеві відповідно до умов поставки, зазначених в п. 2.2. цього договору та підписання представниками сторін накладної на товар.

Згідно п. 2.5. договору, прийом - передача товару по кожному з етапів оформлюється шляхом підписання сторонами відповідних видаткових накладних.

Розділом 3 договору, сторони передбачили, що вартість товару, вказана у видаткових накладних під час поставки товару на умовах часткової оплати, може змінюватися на суму не оплаченого товару у разі збільшення курсу валюти, зазначеної у специфікації чи рахунку, які є додатками до цього Договору, відповідно до положень, викладених у цьому розділі даного Договору.

Пунктом 4.1. договору, передбачено, що для здійснення покупцем оплат за цим договором постачальник виставляє покупцю рахунки.

Відповідно до п. 4.2. договору, покупець зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок вартості отриманого товару протягом 45 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві згідно 2.3. договору.

Датою оплати сторони погодили день надходження належної суми платежу на поточний рахунок постачальника.

27.08.2015 року постачальник виставив в адресу покупця рахунок №464400 на загальну суму 3205700,17 грн.

На підставі чого 15.10.2015 р. сторонами було зафіксовано факт приймання - передачі товару відповідно до вищевказаного рахунку шляхом підписання видаткової накладної №474674 на загальну суму 3205700,17 грн.

Так, позивач зазначає, що у ТОВ "Призма Електрик" виникло зобов'язання сплатити на користь ПП НВФ "VD МАІS" вартість отриманого товару протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної тобто до 29.11.2015 року включно. Боржник свої зобов'язання за вказаним рахунком виконав з порушенням строку передбаченого п. 4.2. договору.

28.08.2015 року постачальник виставив в адресу покупця рахунок №464423 на загальну суму 1413978,91 грн.

На підставі чого 30.09.15 р. та 15.10.15 р. сторонами було зафіксовано факт приймання - передачі товару відповідно до вищевказаного рахунку шляхом підписання видаткових накладних № 472974 та № 474644 на суму 1251316,56 грн. та на суму 162662,35 грн. відповідно.

Так, позивач вказує, що у ТОВ "Призма Електрик" виникло зобов'язання сплатити на користь ПП "НВФ "VD МАІS" вартість отриманого товару протягом 45 календарних днів з моменту підписання видаткових накладних тобто:

- 1251316,56 грн. до 14.11.2015 р. включно;

- 162662,35 грн. до 29.11.2015 року включно.

Позивач зазначив, що боржник свої зобов'язання за вказаним рахунком виконав з порушенням строку передбаченого п. 4.2. договору.

21.06.2016 р., керуючись 3 розділом договору, сторони підписали акт №464400/1 про узгодження договірної ціни, в якому визначили, що вартість товару переданого відповідачу згідно рахунку №464400 збільшилась на 585863,59 грн.

Відтак 21.06.2016 р., керуючись 3 розділом договору, сторони підписали акт №464423/1 про узгодження договірної ціни, в якому визначили, що вартість товару переданого відповідачу згідно рахунку №464423 збільшилась на 258414,19 грн.

14.09.2016 року ПП "НВФ "VD МАІS" направило на адресу ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" вимогу №442 щодо сплати суми боргу, який виник внаслідок зміни курсу євро до гривні.

Cтаном на момент звернення з позовом до суду боржник свого зобов'язання в повному обсязі не виконав, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобовязання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт господарювання (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязків.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору, а саме пунктів 1.1. та 1.2., позивач взяв на себе зобовязання поставити, а відповідач прийняти та оплатити комплектуючі вироби, обладнання, матеріали і т.п., номенклатура, асортимент, комплектація, кількість та вартість яких визначаються у рахунках та видаткових накладних.

На виконання зазначених умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4619679,08грн., що підтверджується матеріалами справи.

Претензій щодо якості та/або кількості поставленого товару відповідачем заявлено не було.

В ст. 3 договору сторони передбачили, що ціна договору складається із сум вартості товарів, поставлених за всіма підписаними сторонами видатковими накладними чи/або специфікаціями чи/або додатковими угодами до цього договору.

Сторони домовились, що вартість товару, вказана у видаткових накладних під час поставки товару на умовах часткової оплати може змінюватися на суму не оплаченого товару у разі збільшення курсу валюти, зазначеної у специфікації, які є додатками до цього договору, відповідно до положень, викладених у цьому розділі даного договору. Якщо сторонами не оформлено специфікацію, то валютою, відносно якої здійснюється корегування вартості товару, без додаткового погодження між сторонами, є долар США. У даному договорі термін "курс валюти" означає міжбанківський курс обміну валюти, зазначеної у специфікації чи рахунку, на гривні (продаж валюти), встановлений та оприлюднений в мережі Інтернет за адресою http://bin.ua/, який сформувався на день здійснення покупцем платежу.

У тому випадку, якщо з платіжних документів або з інших документів/даних сторін неможливо визначити, які саме з поставлених товарів є неоплаченими, тоді всі товари, вказані у видатковій накладній, вважаються неоплаченими рівною мірою. При цьому належна до платежу з урахуванням зміни курсу валюти сума розраховується, виходячи з неоплаченої суми по всій видатковій накладній/накладних.

Виходячи з викладених у пунктах 3.2, 3.3, 3.4 договору положень, покупець за загальним правилом зобовязаний самостійно перерахувати належну до оплати суму і сплатити її в повному обсязі. При цьому, постачальник повинен виставити покупцю новий рахунок у звязку зі зміною вартості товару внаслідок зміни курсу валюти.

В п.п. 4.1, 4.2. договору сторони визначили, що для здійснення покупцем оплат за цим договором постачальник виставляє покупцю рахунки, які складаються на підставі замовлення покупця на товар. Оплата поставленого товару здійснюється в національній валюті гривні шляхом безготівкового переказу грошових коштів з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника, вказаний у рахунку. Покупець зобовязаний здійснити остаточний розрахунок вартості отриманого товару протягом 45 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві згідно п.2.3. даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2016 р., керуючись 3 розділом Договору, сторони підписали акт №464400/1 про узгодження договірної ціни, в якому визначили, що вартість товару переданого відповідачу згідно рахунку №464400 збільшилась на 585863,59 грн. та акт №464423/1 про узгодження договірної ціни, в якому визначили, що вартість товару переданого відповідачу згідно рахунку №464423 збільшилась на 258 414,19 грн.

Виходячи із вищевказаних актів, сторонами було узгоджено нові ціни вартість поставленого за даним договором товару, і визначено суму доплати всього 844277,78 гривень. Вказану заборгованість в сумі 844277,78 гривень позивач саме і просить суд стягнути з відповідача на свою користь, як основну заборгованість за поставлений товар.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч. 1 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Згідно ч.1 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно щодо змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає встановленим, що 21.06.2016 року за взаємною згодою сторін було змінено умови зобовязання: сторонами було узгоджено новий розмір вартості поставленого товару.

Стосовно твердження позивача про те, що сторонами не було змінено умови договору, а було зроблено коригування вартості поставленого товару відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, яка передбачає, що якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, суд зазначає наступне.

Суд не приймає такі доводи до уваги, оскільки в п. 3.2. договору визначено, що вартість товару, вказана у видаткових накладних під час поставки товару на умовах часткової оплати, може змінюватися на суму не оплаченого товару у разі збільшення курсу валюти, зазначеної у специфікації, які є додатками до цього договору, відповідно до положень, викладених у цьому розділі даного договору.

Таке формулювання як "може змінюватися" передбачає наявність згоди обох сторін на таку зміну, що виключає автоматичне застосування ч.2 ст. 533 ЦК України.

Таким чином, шляхом підписання актів № 464400/1 та № 464423/1 від 21.06.2016р. було здійснено сторонами зміна вартості поставленого товару за кожним найменуванням поставленого товару.

Сторонами було встановлено збільшену вартість кожного найменування поставленого товару, що безпосередньо було закріплено у вказаних актах від 21.06.2016р.

Матеріалами справи підтверджується, що відбулась саме зміна зобовязання за договором за домовленістю сторін.

Проте, змінюючи умови щодо розміру оплати поставленого товару, сторонами не було узгоджено строки виконання обовязку з оплати нової вартості поставленого товару.

Строки виконання обовязку з оплати товару, які були встановлені сторонами в п.4.2. договору 45 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві, на момент зміни зобовязання вже минули.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з тим, що на момент підписання актів узгодження ціни, встановлений договором строк оплати сплив, а новий строк не був погоджений сторонами, таким чином, слід вважати, що строк виконання відповідачем його зобов'язання з оплати товару не узгоджений (не був встановлений), у зв`язку з чим має бути застосовано положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

14.09.2016 року ПП "НВФ "VD МАІS" направило на адресу ТОВ "ПРИЗМА ЕЛЕКТРИК" вимогу № 442 щодо сплати суми боргу, який виник внаслідок зміни курсу євро до гривні.

Дану вимогу було отримано відповідачем 19.09.16р. (а.с. № 142).

Відповідно до ч.1 ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Так, відповідачем мало бути виконано зобов`язання щодо оплати у строк з 20.09.16р. по 26.09.16р. - включно.

Тобто відповідач повинен був виконати свій обовязок з оплати отриманого товару за договором, який був змінений за згодою сторін на підставі актів № 464423/1 від 21.06.2016р. та № 464400/1 від 21.06.2016р. протягом 7 днів з моменту отримання від позивача відповідної вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач із посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України, вимагав виконати відповідачем обовязок з оплати отриманого товару на підставі актів № 464423/1 від 21.06.2016р. та № 464400/1 від 21.06.2016р., про що склав відповідну вимогу № 442 від 14.09.2016р.

Вказану вимогу позивача № 442 від 14.09.2016р. було отримано відповідачем 19.09.2016р., про що свідчить запис на офіційному сайті Укрпошти про вручення вказаного листа працівником пошти уповноваженому представнику відповідача 19.09.2016р., а також вхідний номер №26 від 19.09.2016р., за яким вказаний лист було зареєстровано в журналі реєстрації вхідної кореспонденції відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштового штампу на конверті (а.с.№ 54), в якому направлялась до суду позовна заява, позивачем було відправлено позовну заяву саме 26.09.16р., тобто в останній день терміну, який законом передбачений для здійснення оплати.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що на момент звернення з даним позовом до суду право позивача щодо отримання вартості поставленого за договором товару не було порушено відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач звернувся з позовною заявою передчасно, порушивши строки передбачені положеннями ст. 503 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене та те, що позивачем не доведено існування в нього права на судовий захист на момент звернення з даним позовом до суду, суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 844277,78 грн., тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Також згідно ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладених норм позивачем заявлено до стягнення з позивача штрафні санкції, які нараховані ним на суму зобовязання, якого на момент подачі даного позову - не існувало.

Так, відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни договору зобовязання змінюються з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобовязанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приймаючи до уваги, що сторонами було досягнуто згоди про зміну основного зобовязання 21.06.2016р., неможливо нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань щодо зобовязання, якого не існувало на день звернення позивача із даним позовом до суду.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в сумі 881545,85 грн., інфляційних нарахувань в сумі 227956,99 грн. та 3% річних, - не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. ст. 44, 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати у даній справі залишаються за позивачем повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 509, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_2