Ухвала суду № 63672252, 20.12.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

20.12.2016 Справа № 917/428/16

за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення від 12.04.2016р. (вх. канцелярії суду №8278) по справі №917/428/16

за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул.Зигіна, 1, м. Полтава, Полтавська область,36000

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 34 000,00 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача (стягувача): ОСОБА_2, дов. № 02/3794 від 27.10.2016р.

від відповідача (боржника, заявника): ОСОБА_3, дог. № 9 від 09.08.2016р., ОСОБА_1, паспорт КН № 0803555 від 22.01.1996р.

Ухвала виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні

Розглядається заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення від 12.04.2016р. по справі №917/428/16.

06.12.2016р. та 13.12.2016р. заявником надавалися додаткові докази в обгрунтування заяви.

Представник відповідача (боржника) наполягав на задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

Позивач (стягувач) у реагуванні на заяву про відстрочку виконання рішення суду проти задоволення заяви заперечив, вважаючи доводи, викладені заявником, необгрунтованими та безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив :

Господарським судом Полтавської області 12.04.2016р. прийняте рішення у даній справі, яким позов задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до загального фонду Державного бюджету України на рахунок 31116106700012 управління Державної казначейської служби України у Миргородському районі, код ЄДРПОУ 37845125, банк одержувач ГУДКУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019 за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106 - штраф в розмірі 17 000,00 грн. та 17 000,00 грн. - пені; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України (рахунок УДКСУ у м. Полтаві, р/р 31214206783002 ГУ ДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, ЄДРПОУ 38019510, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

28.04.2016р. на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. видано відповідний наказ.

Після перегляду апеляційним судом та касаційним судом рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. у справі № 917/428/16 залишене без змін.

Постановою від 09.06.2016 відкрите виконавче провадження ВП 51367654 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/428/16 від 28.04.2016.

Боржник звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про надання відстрочки виконання рішення, в обгрунтування якої вказує, що йому було невідомо про наявність судового рішення та виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/428/16 від 28.04.2016. Крім того, боржник вказав на скрутне становище, утримання непрацездатних батьків та дружини інваліда.

З огляду на зазначене, він просить надати відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. по справі №917/428/16 на один рік.

Стягувач, заперечуючи про відстрочки виконання рішення, зазначає, що наведені у заяві обставини, не є виключними, які б давали право на відстрочку. Крім того, стягувач звертає увагу, що заявником не надано доказів, які б підтверджували можливість заявника сплатити заборгованість через рік.

При розгляді заяви суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, ухвала про відстрочку виконання судового рішення може бути винесена судом лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим.

При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані докази на обґрунтування такої заяви.

Згідно з вказівками, що містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вищезазначені норми визначають процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. Проте, нормами чинного законодавства, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Заява обґрунтована тяжким скрутним становищем, утриманням непрацездатних батьків та дружини інваліда.

Суд звертає увагу на те, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача не є підставою для відстрочки виконання рішення суду.

Крім того, суд відзначає, що обставини, на які посилається заявник як на підставу надання відстрочки виконання рішення не є винятковими (вказана правова позиція викладена в постановах ВГСУ від 12.03.13. у справі № 16/17-1265-2011 та № 12/5026/2408/2011 від 27.03.13.).

Суду не подано доказів, які б підтверджували можливість заявника сплатити заборгованість через рік та що відстрочення наявної у відповідача заборгованості забезпечить виконання рішення суду і у майбутньому надасть можливість заявнику акумулювати необхідну грошову суму на виконання рішення без створення ризику визнання його банкрутом.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що відстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості продовження господарської діяльності боржника, так і зробить реальною можливість отримання боргу позивачем, та не зашкодить матеріальним інтересам та фінансовому стану останнього.

Приписами ч. ч. 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши матеріальні інтереси сторін, ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення від 12.04.2016р. по справі №917/428/16.

Керуючись ст. ст. 43, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. У задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення від 12.04.2016р. по справі №917/428/16 відмовити.

2. Копію ухвали направити сторонам.

Суддя Киричук О.А.