Рішення № 63671886, 19.12.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 рокуСправа № 912/4054/16 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Наливайко Є.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4054/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда

про стягнення 478 420,97 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не був присутнім;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 1079 від 08.08.2016,

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини прийнятого рішення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда (надалі - КЕВ м. Кіровограда, відповідач) про стягнення з останнього 302719,34грн основного боргу, 107083,59грн суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 7084,26грн 3% річних, 61 533,78грн пені за порушення зобов'язань, що виникли на підставі Договору № 2274/14-БО(Т)-18 купівлі-продажу природного газу від 25.02.2014.

Ухвалою від 02.11.2016 господарським судом порушено провадження у даній справі, розгляд якої призначено о 12 год. 00 хв. 05.12.2016.

Ухвалою від 05.12.2016 на підставі пункту 2 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено до 9год. 00 хв. 07.12.2016.

До судового засідання 07.12.2016 прибули представники сторін.

У поданому відповідачем відзиві останній позовні вимоги визнав частково, вказавши, що сума основного боргу станом на 31.05.2016 згідно акта звірки розрахунків складає 228975,78грн. Також відповідач заперечив стягнення з нього 7907,42грн інфляційних втрат за зобов'язаннями березня 2014 року, оскільки прострочення оплати становило лише 10 днів. Одночасно відповідач просив господарський суд взяти до уваги, що КЕВ м. Кіровоград виділено кошти на погашення основного боргу перед позивачем, оплату якого планується здійснити протягом 10 днів. Крім того відповідачем у судовому засідання заявлено клопотання про оголошення перерви у засіданні для надання можливості відповідачу подати докази сплати боргу.

Враховуючи невиконання позивачем вимог господарського суду, викладених в ухвалах від 02.11.2016 та від 05.12.2016, у повному обсязі та з огляду на подане відповідачем клопотання, господарським судом у судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12год. 30 хв. 19.12.2016.

Засобами електронної пошти на адресу господарського суду надійшов лист від 19.12.2016 з додатками, а саме: оновленим розрахунком суми позову з урахуванням усіх платежів (основний борг - 228975,58грн), копії листів відповідача від 30.03.2014 №1067/5 та від 25.11.2014 №2579. Поряд з цим у зазначеному листі позивач просить відкласти розгляд справи на більш пізній термін у зв'язку із неможливістю явки повноважного представника позивача та зазначає про підтримку позовних вимог у повному обсязі.

Господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник відповідача подав докази сплати основного боргу у розмірі 228 975,58 грн - копію платіжного доручення № 1559 від 06.12.2016.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КЕВ м. Кіровограда (Покупець) укладено договір № 2274/14-БО(Т)-18 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачами Покупця).

Продавець передає Покупцеві з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 910,106 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 0, лютий - 0, березень - 180 тис. куб. м, квітень - 55,106 тис. куб. м, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 160 тис. куб. м, листопад - 200 тис. куб. м, грудень - 315 тис. куб. м (пункт 2.1. Договору).

Відповідно до положень пункту 3.1. Договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.

Приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (пункт 3.3. Договору).

За змістом пункту 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та транспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. ОСОБА_2 є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно умов пункту 6.1. Договору сторони узгодили, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 6.3. Договору сторони передбачили, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 березня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Додатковими угодами № 1 від 24.04.2014, № 2 від 11.07.2014, № 3 від 31.12.2014 вносились зміни до Договору.

Так Додатковою угодою № 1 від 24.04.2014 викладено пункт 2.1. Договору у іншій редакції, згідно якої Продавець передає Покупцеві з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 753,353 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 0, лютий - 0, березень - 120 тис. куб. м, квітень - 55,353 тис. куб. м, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 103 тис. куб. м, листопад - 160 тис. куб. м, грудень - 315 тис. куб. м. Пункт 5.5. Договору викладено в такій редакції: "Загальна вартість цього Договору становить 2 097 303,96грн, крім того ПДВ - 419 460,79грн, разом з ПДВ - 2 516 764,75 грн".

Додатковою угодою № 2 від 11.07.2014 викладено пункт 2.1. Договору у іншій редакції, згідно якої Продавець передає Покупцеві з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 504,242 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 0, лютий - 0, березень - 71,726 тис. куб. м, квітень - 3,819 тис. куб. м, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 82,697 тис. куб. м, листопад - 100 тис. куб. м, грудень - 246 тис. куб. м. Відповідно до пункту 5.2. Договору у новій редакції до сплати за 1000 куб. м природного газу - 4 387,40 грн, крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн, всього з ПДВ - 5 264,88 грн. Пункт 5.5. Договору викладено в такій редакції: "Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 2 097 302,89 грн, крім того ПДВ - 419 460,58 грн, разом з ПДВ - 2 516 763,47 грн".

Додатковою угодою № 3 від 31.12.2014 викладено пункт 2.1. Договору у іншій редакції, згідно якої Продавець передає Покупцеві з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 218,311 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів: січень - 0, лютий - 0, березень - 71,726 тис. куб. м, квітень - 3,857 тис. куб. м, травень - 0, червень - 0, липень - 0, серпень - 0, вересень - 0, жовтень - 11,512 тис. куб. м, листопад - 46,586 тис. куб. м, грудень - 84,630 тис. куб. м. Відповідно до пункту 5.2. Договору у новій редакції до сплати за 1000 куб. м природного газу - 6 384,70грн, крім того ПДВ - 20% - 1 276,94грн, всього з ПДВ - 7661,64грн. Пункт 5.5. Договору викладено з 01 грудня 2014 року в такій редакції: "Загальна вартість цього Договору становить 1 077 818,16грн, крім того ПДВ - 215 563,65грн, разом з ПДВ - 1293381,81 грн".

У відповідності до наданих позивачем ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу, оформлених сторонами згідно умов Договору від 25.02.2014 №2274/14-БО(Т)-18, позивачем передано, а відповідачем прийнято імпортний природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями:

- у березні 2014 року в обсязі 71,726 тис. куб. м загальною вартістю 239 618,77грн ( ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 31 березня 2014 року, а.с.18);

- у квітні 2014 року в обсязі 3,857 тис. куб. м загальною вартістю 20 306,64грн ( ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 30 квітня 2014 року, а.с.19);

- у жовтні 2014 року в обсязі 11,512 тис. куб. м загальною вартістю 73743,76грн ( ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2014 року, а.с.20);

- у листопаді 2014 року в обсязі 46,586 тис. куб. м загальною вартістю 311 308,15грн ( ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2014 року, а.с.21);

- у грудні 2014 року в обсязі 89,350 тис. куб. м загальною вартістю 684 567,54грн ( ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2014 року, а.с.22).

ОСОБА_3 підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором своєчасно та у повному обсязі.

Проте відповідач свої зобов'язання по остаточному розрахунку за фактично переданий газ виконав лише частково.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором позивач звернувся до господарського суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 302 719,34грн, 107 083,59грн інфляційних втрат, 7084,26грн 3% річних та 61533,78грн пені.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з приписами статей 655, 692 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 31.03.2014 у березні 2014 року передано газу на загальну суму 239 618,77 грн. Обов'язок щодо сплати такої суми у відповідача збіг 14.04.2014. Відповідач здійснив оплату у розмірі 239 618,77грн за отриманий газ 24.04.2014, кількість днів прострочення сплати заборгованості у сумі 239 618,77 грн становить 9 днів (15.04.2014-23.04.2014).

Відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 30.04.2014 у квітні 2014 року передано газу на загальну суму 20 306,64 грн. Обов'язок щодо сплати такої суми у відповідача збіг 14.05.2014, проте відповідач достроково здійснив оплату за отриманий газ 24.04.2014.

Відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 31.10.2014 у жовтні 2014 року передано газу на загальну суму 73 743,76 грн. Обов'язок щодо сплати такої суми у відповідача збіг 14.11.2014, проте, як свідчать матеріали справи відповідач достроково здійснив оплату за отриманий газ ще 24.04.2014, тобто звернення позивача з вимогою про стягнення 73 743,76 грн основного боргу є безпідставним, представник позивача погодився із допущеною у розрахунку помилкою, проте заяви про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу господарському суду не подав. З огляду на викладене господарський суд відмовляє у задоволенні стягнення основного боргу в сумі 73 743,76 грн за жовтень 2014 року, оскільки такі кошти сплачені відповідачем ще 24.04.2014, про що свідчить виписка позивача по підприємству відповідача (а.с. 28).

Відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 30.11.2014 у листопаді 2014 року передано газу на загальну суму 311 308,15 грн. Обов'язок щодо сплати такої суми у відповідача збіг 14.12.2014. Відповідач здійснив оплату за отриманий газ частково 24.04.2014 у сумі 26 330,83 грн і залишок 284 977,32 грн - 25.04.2014, тобто сплатив за отриманий природній газ достроково.

Відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі природного газу від 31.12.2014 у грудні 2014 року відповідачу передано газу на загальну суму 684 567,54 грн. Обов'язок щодо його оплати у відповідача збіг 14.01.2015. Відповідач здійснював оплату за отриманий газ: 25.04.2014 у розмірі 54305,54 грн; 18.06.2014 - 106510,39 грн; 28.11.2014 - 26998,31 грн; 26.12.2014 - 267 777,72 грн. Несплачений залишок станом на день подання позову складає 228975,58 грн. Позивач зазначає про період прострочення сплати заборгованості з 15.01.2015 по 31.12.2015.

ОСОБА_3 розмір заборгованості за Договором № 2274/14-БО(Т)-18 купівлі-продажу природного газу підтверджується Актами звіряння розрахунків від 31.05.2016 та від 03.11.2016, підписаними повноважними представниками сторін станом на 31.05.2016 та 30.11.2016 відповідно (а.с.50, 51).

Представником відповідача у судовому засіданні 19.12.2016 надано доказ сплати заборгованості за переданий природний газ у розмірі 228 975,58грн - копію платіжного доручення № 1559 від 06.12.2016, на якому містяться відмітки "Одержано банком 13.12.2016", "Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області. Оплачена 14.12.2016". У розділі " Призначення платежу" вказаного платіжного доручення зазначено: "за природний газ; акт зв.№1/2016 від 30.11.16 дог.2474/14-БО(Т)-18 від 25.02.14, в т.ч.ПДВ-38162,60".

З огляду на викладене позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 228975,58грн підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки на момент вирішення спору по суті відсутній предмет спору.

Крім того позивачем заявлено до стягнення пеня у розмірі 61 533,78 грн: за період 15.04.2014-24.04.2014 із суми заборгованості 239 618,77 грн - 1247,33 грн і за період з 15.01.2015-14.07.2015 із суми заборгованості 228 975,58 грн - 60 286,45 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 7.2. Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський суд здійснив перерахунок суми пені за період з 15.05.2014 по 23.03.2014, оскільки день здійснення оплати - 24.04.2014 не включається до періоду нарахування пені, сума пені за вказаний період із суми 239618,77грн склала 1122,60 грн. Розрахунок із суми заборгованості 228 975,58грн за період з 15.01.2015 по 14.07.2015 здійснено позивачем правильно.

За викладених обставин позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково у сумі 61409,05 грн.

Також позивач заявив до стягнення інфляційні збитки за квітень 2014 року із суми 239 618,77грн в сумі 7 907,42грн та інфляційні збитки за січень-грудень 2015 року із суми заборгованості 684 567,54грн в сумі 99 176,17 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи спір в частині стягнення інфляційних втрат господарський суд враховує норми статті 625 Цивільного кодексу України, роз'яснення, викладені у Інформаційному листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012, постанову пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у абзаці 3 пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 2 роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012).

Отже нарахування інфляційних втрат на суму 239 618,77 грн за квітень 2014 року не є можливим, оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання лише на 9 днів (з 15.04.2014 по 24.04.2014), а за такий короткий термін, враховуючи вищезазначене, індекс інфляції не застосовується.

Водночас інфляційні втрати із суми заборгованості 228 975,58 грн за період 15.01.2015 - 31.12.2015 нараховані позивачем правильно.

Позов в частині стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню частково у сумі 99176,17 грн.

На підставі тієї ж частини 2 статті 625 ЦК України позивач нарахував 3% річних: за період 15.04.2014 - 24.04.2014 із суми 239 618,77 грн у розмірі 196,95 грн та за період 15.01.2015 - 31.12.2015 із суми 228 975,58 грн у розмірі 6 887,32 грн.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як досліджено вище позивач помилково включив до періоду нарахування 3% річних день сплати заборгованості в розмірі 239 618,77 грн (24.04.2014). Господарським судом здійснено перерахунок 3% річних за період 15.04.2014 - 23.04.2014 із суми 239 618,77 грн, в результаті якого арифметично правильним та обґрунтованим є розмір 3% річних, що становить 177,25 грн.

За період 15.01.2015 - 31.12.2015 із суми 228 975,58 грн позивачем правильно визначено розмір 3% річних, який складає 6 887,32 грн.

Позов в частині стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково, в сумі 7064,57грн.

За викладених обставин позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягає частковому задоволенню у розмірі 167649,79грн, з яких: 7064,57грн 3% річних, 99176,17грн інфляційних втрат, 61 409,05грн пені.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 228 975,58грн провадження у справі у відповідності до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутність предмету спору) підлягає припиненню, оскільки предмет спору, який існував на момент порушення провадження у даній справі, під час її розгляду припинив своє існування..

У іншій частині позову слід відмовити.

Згідно положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда (25002, м.Кропивницький, провулок Училищний, 8, ідентифікаційний код 08541051) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 61 409,05 грн пені, 99 176,17 грн інфляційних втрат, 7064,57 грн 3% річних, 2 514,75 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 228975,58грн

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 23.12.2016.

Суддя Є. М. Наливайко