Рішення № 63671836, 20.12.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2016Справа №910/17132/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу № 910/17132/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Техмед Кардіо», м. Київ,

до державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України», м. Київ,

про стягнення 7 031 401,89 грн.,

за участю представників:

позивача - Слободянін М.В. (довіреність від 09.06.2016 № б/н);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техмед Кардіо» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» (далі - Інститут) про стягнення за неналежне виконання умов договору поставки від 12.12.2013 № 12/12/2 (далі - Договір): 3 595 370 грн. основної заборгованості; 3 155 002,01 грн. втрат від інфляції; 281 029,88 грн. 3% річних, а всього 7 031 401,89 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 11.10.2016.

Судове засідання, призначене на 11.10.2016, не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Курдельчука І.Д. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 призначено розгляд справи № 910/17132/16 на 15.11.2016.

15.11.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на проведення антитерористичної операції (далі - АТО); відсутність бухгалтерських документів у Інституту у зв'язку із переміщенням до м. Києва; наявність форс-мажорних обставин.

15.11.2016 сторони подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору.

Суд визнав клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.11.2016.

29.11.2016 позивач подав суду заяву на виконання вимог ухвал суду про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також рішення цих органів з такого спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 розгляд справи було відкладено на 06.12.2016 у зв'язку з неявкою представників відповідача та викликано у судове засідання керівника та бухгалтера Інституту.

06.12.2016 позивач подав суду заяву про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2016.

У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено перерву до 20.12.2016 відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представник позивача у судовому засіданні 20.12.2016 надав пояснення по суті спору; просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача у судове засідання 20.12.2016 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.12.2013 Інститутом (замовник) та Товариством (постачальник) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується у 2013 році поставити замовнику товар, зазначений у специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору, замовник - прийняти та оплатити такий товар (пункт 1.1 Договору);

- найменування товару: устаткування радіолологічне, електромедичне та електротерапевтичне устаткування (апаратура електродіагностична), код Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-2010-26.60.1. Кількість товару: згідно специфікації (додаток № 1) (пункт 1.2 Договору);

- обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені, зокрема, залежно від реального фінансування видатків (пункт 1.3 Договору);

- сума, визначена в Договорі, становить 3 620 770 грн., у тому числі ПДВ (пункт 3.1 Договору);

- розрахунки проводять шляхом оплати замовником поставленого товару за фактом постачання з відстрочкою платежу 5 банківських днів або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку-фактури відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів (постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 із змінами) у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань (пункт 4.1 Договору);

- строк поставки товару - до кінця 2013 року згідно заявки замовника (пункт 5.1 Договору);

- Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2013. Строк дії Договору може бути продовжений у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у Договорі (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача директором Василенком Ю.М., який діяв на підставі статуту, та від відповідача директором Гринем В.К., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач належним чином виконував умови Договору та здійснив поставку товару, який було визначено у специфікації (додаток № 1 до Договору), що підтверджується такими видатковими накладними:

- від 20.12.2013 № ТМ-0000199 на суму 1 697 370 грн.;

- від 27.12.2013 № ТМ-0000226 на суму 1 896 500 грн.

Вказані накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печаткою позивача та приймаються судом як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Товар було прийнято зі сторони відповідача уповноваженими на це особами, що підтверджується такими довіреностями: від 19.12.2013 № 475; від 26.12.2013 № 506.

Відповідач умови Договору не виконав та за отриманий товар не розрахувався повністю, внаслідок чого виник борг у сумі 3 595 370 грн.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач у встановлений Договором строк (протягом п'яти днів після поставки товару; за видатковою накладною від 20.12.2013 № ТМ-0000199 - строк оплати до 27.12.2013; за видатковою накладною від 27.12.2013 № ТМ-0000226 - строк оплати до 06.1.2014) зобов'язання з оплати не виконав.

Що ж до заперечень відповідача, то слід вказати таке.

02.09.2014 було прийнято Закон України № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон), який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (стаття 10 Закону).

З огляду на викладені норми чинного законодавства України, законодавець з метою захисту інтересів юридичних осіб, які перебували в зоні АТО, ввів мораторій на нарахування пені та штрафу у зв'язку невиконанням кредитних договорів.

Крім того, Законом було визначено, що для підтвердження неможливості виконання зобов'язань стороні договору необхідно надати сертифікат Торгово-промислової палати України.

У свою чергу, відповідачем не подано суду відповідного сертифікату, який-би підтверджував неможливість виконання Договору.

Інші доводи відповідача, викладені ним у відзиві, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 3 595 370 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 3 155 002,01 грн. втрат від інфляції та 281 029,88 грн. 3% річних. Позивач визначає періоди прострочення з 28.12.2013 по 15.08.2016 для 3 % річних та січень 2014 року - червень 2016 року для втрат від інфляції.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру 3 % річних.

Проте здійснення перерахунку судом 3 % річних фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог (за перерахунком суду 3 % річних становить 283 016 грн.).

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 3 % річних, а тому стягненню з відповідача підлягає 281 029,88 грн. 3 % річних.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 3 155 002,01 грн. втрат від інфляції та 281 029,88 грн. 3% річних.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державної установи «Інститут невідкладної і відновної хірургії імені В.К.Гусака Національної академії медичних наук України» (03680, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 30; фактична адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 53, к. 314; ідентифікаційний код: 25672427) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства обмеженою відповідальністю «Техмед Кардіо» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 22, оф. 172; ідентифікаційний код: 38471929): 3 595 370 (три мільйони п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч триста сімдесят) грн. заборгованості; 3 155 002 (три мільйони сто п'ятдесят п'ять тисяч дві) грн. 01 коп. втрат від інфляції; 281 029 (двісті вісімдесят одну тисячу двадцять дев'ять) грн. 88 коп. 3 % річних і 105 471 (сто п'ять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 03 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 26.12.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук