Рішення № 63671427, 16.11.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2016Справа №910/18109/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал-страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

про стягнення 1640,00 грн.

Суддя А.М. Селівон

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Самодзен Т.В. - представник, довіреність б/н від 30.09.2016р.

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення коштів у розмірі 1640,00 грн., а також стягнення судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 1724/14-Тз/Зп1 від 07.07.2014 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 2150,00 грн., він набув згідно ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/18109/16 та призначено до розгляду на 26.10.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2016 розгляд справи відкладено на 16.11.2016.

У судове засідання уповноважені представники сторін 26.10.2016 не з'явились.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 26.10.2016 позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень №№ 0305608153590, 0103318758380

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 26.10.2016 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання №241016-24424/к від 24.10.2016 про розгляд справи без участі представника позивача разом із додатками, серед яких, зокрема, акт виконаних робіт № 02, лист вигодонабувача № 1448 від 23.01.15 р., протокол огляду транспортного засобу Skoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_3. Вказані документу судом долучені до матеріалів справи.

У судове засідання 16.11.2016 з'явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача у вказане судове засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалами справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103040865474.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 16.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло повторне клопотання №081116-24662/н від 08.11.2016. про розгляд справи без участі уповноваженого представника ПАТ СК «Арсенал - Страхування» разом із додатками, яке судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.11.2016 представник відповідача подав клопотання про витребування доказів б/н від 13.10.2016, у якому просив витребувати у позивача дефектну відомість та Акт огляду транспортного засобу, що складені на підставі ДТП 21.06.2016 між Toyota Rav4 д/н НОМЕР_4 та Hyundai д/н НОМЕР_1, а також оригінали наданих у судове провадження документів для огляду у судовому засіданні, посилаючись на необхідність витребування вказаних документів, оскільки саме такі документи можуть значно вплинути на визначення розміру завданих збитків. Дане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та за перечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання 16.11.2016 р. сторонами суду не надано.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 п. 3.9 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника позивача в судове засідання 16.11.2016р. обов'язковою не визнавалась, беручи до уваги клопотання позивача про розгляд справи без участі представника, а також той факт, що представник відповідача проти розгляду справи без участі представника позивача не заперечував, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень та враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Суд зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника відповідача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.11.2016 повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

У судовому засіданні 16.11.2016р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог, викладених у позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 07.07.2014р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал-Страхування» (страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_4 (страхувальник за договором), вигодонабувач за Договором - ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку», укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №1724/14-Тз/ЗП1 (далі - Договір страхування), предметом якого згідно п. 4 є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать Закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаним у розділах 5 та 6 договору.

Відповідно до пункту 5 Договору страхування забезпечений транспортний засіб, згідно з додатку № 2 до договору, автомобіль марки Skoda Rapid державний реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску.

Строк дії Договору страхування визначений по 23.07.2020р. (п. 16 Договору страхування).

Власником застрахованого транспортного засобу, у відповідності до п. 5.1 Договору страхування, значиться страхувальник (ОСОБА_4).

Територія дії Договору: Україна (п. 15 Договору страхування).

Відповідно до пп. 12.1.2 Договору страхування франшиза (безумовна) за ризиком «Збитки внаслідок ДТП» складає 0,0% від страхової суми, вказаної у розділі 10 Договору.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування».

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Як передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття «договір страхування» містяться в ст. 354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком, за визначенням ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 22 «Страхові випадки» зазначеного Договору страхування визначено, що до страхових ризиків відносяться, зокрема, збитки внаслідок ДТП, а саме, будь-яке пошкодження або знищення ТЗ (транспортного засобу), його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

Як встановлено судом за матеріалами справи, зокрема, згідно первинної довідки від 09.01.2015р. про дорожньо-транспортну пригоду, яка сформована відділом ДАІ у м. Запоріжжя, копія якої долучено до матеріалів справи, 09.01.2015р. о 09.00 на вул. Виборгській, 54 у м. Запоріжжя відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю транспортного засобу марки Skoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням власника ОСОБА_3, та транспортного засобу марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6, в результаті якої автомобілі отримали механічні ушкодження.

Отже, з огляду на викладене дана дорожньо-транспортна пригода визначена сторонами Договору страхування як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика належить, зокрема, при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Пунктом 27.1 Договору страхування визначено, що відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі письмової заяви страхувальника (його правонаступника, вигодонабувача) і страхового акту, який складається страховиком.

В подальшому, страхувальник - ОСОБА_4 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 09.01.2015 р., копія якої долучена до матеріалів справи.

Також, п. 27.10 Договору страхування передбачено, що при пошкодженні ТЗ (транспортного засобу) внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, з врахуванням умов, зазначених в п.17.3 цього Договору, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО (згідно з умовами п. 27.11 Договору). В окремих випадках за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача), розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.

Згідно п. 17.2 та п.п. 27.11.1 п. 27.11 Договору страхування за умови виплати страхового відшкодування «На базі авторизованої СТО» - при розрахунку розміру страхового відшкодування в кошторис збитків включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, що визначаються, виключно, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі авторизованої СТО. Авторизована СТО - СТО, яка уповноважена здійснювати ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно вимогам заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі відповідних документів (угод з дилером, тощо).

Як вбачається зі складеного ТОВ «Бріва-Груп» рахунку - фактури № 02 від 09.01.2015р., копія якого долучена до матеріалів справи, вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу Skoda Rapid державний реєстраційний номер НОМЕР_3, склала 2150,00 грн. (без ПДВ).

Також позивачем надано копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 02 на суму 2150,00 грн., складеного ТОВ «Бріва Груп» та підписаного ОСОБА_3 без претензій, згідно якого загальна вартість виконаних робіт та використаних матеріалів виконавця визначена в сумі 2150,00 грн.(без ПДВ).

Крім того, в матеріалах справи міститься ремонтна калькуляція №1724/14/3 від 20.01.2015 р., складена на основі комп'ютерної програми Аudatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03 р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 2151,00 грн.

Згідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як свідчать матеріали справи, страховиком - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» складено страховий акт №1724/14-Тз/3п1-1 від 23.01.2015 р., копія якого наявна в матеріалах справи, відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику - ОСОБА_4 страхового відшкодування в сумі 2150,00 грн., що становить визначену у рахунку-фактурі № 02 від 09.01.2015 р. вартість запчастин та відновлювального ремонту автомобіля - 2150,00 грн.

За умовами п. 27.15 Договору страхування при визнанні страховиком події «страховим випадком» страхове відшкодування виплачується протягом 10 робочих днів з дня отримання відповіді вигодонабувача про спосіб сплати страхового відшкодування.

При цьому страхове відшкодування може бути виплачене шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вигодонабувача, реквізити якого вказані в листві вигодонабувача для погашення заборгованості страхувальника за наданим йому вигодонабувачем кредитом.

Так, в матеріалах справи наявна надана позивачем копія листа Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВБР» № 1448 від 23.01.15р., згідно якого вигодонабувач повідомив про необхідність виплати страхового відшкодування у розмірі 2150,00 грн. на погашення кредиту гр. ОСОБА_4, зазначивши необхідні для перерахування банківські реквізити.

У відповідності до умов Договору страхування та вказаного листа вигодонабувача сума страхового відшкодування в розмірі 2150,00 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» отримувачу - гр. ОСОБА_4 за реквізитами, вказаними вигодонабувачем у вказаному листі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 2926 від 09.02.2015 р. на суму 2150,00 грн.

Будь-яких заперечень щодо факту здійсненої позивачем виплати страхового відшкодування та отримувача вказаних коштів за Договором страхування, а також перебування отриманих автомобілем Skoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 пошкоджень у причинно - наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 09.01.2015р., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування в розмірі 2150,00 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику - гр. ОСОБА_4 шляхом перерахування вартості запчастин та відновлювального ремонту автомобіля Skoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 на розрахунковий рахунок для погашення кредиту страхувальника у ПАТ «ВБР», зазначений вигодо набувачем у відповідному.

Суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.11 р. у справі №42/92, від 07.08.12 р. у справі №2/22, від 01.03.11 р. у справі №47/372, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність рахунку-фактури № 02 від 09.01.2015 р. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 02, а також платіжного доручення № 2926 від 09.02.2015 р. на суму 2150,00 грн. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 28.01.2015р. у справі №335/269/15-п встановлено, що громадянин ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Виборзька, з боку провулку Туристичний у напрямку вул. Єнісейська у м. Запоріжжя, не впевнившись у безпеці, не витримав безпечну швидкість руху та скоїв наїзд на автомобіль Шкода д.н. НОМЕР_3 (водій ОСОБА_4), що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п.п. 12.1, 12.3. Правил дорожнього руху України. Зазначеною Постановою гр. ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим останнього притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення на користь держави штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

Згідно ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» виникло право зворотної вимоги (регресу) до власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 6 вищевказаного Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За матеріалами справи судом встановлено, що станом на дату вчинення ДТП 09.01.2015р. цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - ОСОБА_6 у Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське» за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії НОМЕР_5 (надалі - Поліс), що підтверджується наявними у матеріалах справи інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ та копією вказаного полісу, з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 510,00 грн.; забезпечений транспортний засіб марки ГАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2; станом на момент скоєння ДТП - 09.01.15р. Поліс був чинним.

З огляду на вищевикладене, у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача Приватному акціонерному товаристві «Страхове товариство «Іллічівське», як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному Полісом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 9 липня 2002 року кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.12 р. у справі №23/279).

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд звертає увагу, що страхове відшкодування у відповідності до п.п. 17.3 Договору страхування, згідно якого розмір збитків визначається без урахування експлуатаційного зносу, здійснено без врахування зносу, а тому здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в спірній сумі (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором страхування, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Крім того, виходячи з положень п. п. 7.38., 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.03р., значення коефіцієнту фізичного зносу (ЕЗ) застрахованого позивачем автомобілем Skoda Rapid, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, 2013 року випуску, приймається таким, що дорівнює нулю, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 24.12.2015. строк експлуатації вказаного транспортного засобу не перевищував визначених п. 7.38 Методики строків (5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки).

В силу ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, оскільки згідно із даними Договору страхування та Полісу франшиза становить 0,00 грн. та 510,00 грн. відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Skoda Rapid державний реєстраційний номер НОМЕР_3, матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом за спірним страховим випадком, правомірно зменшено на розмір франшизи, і становить 1640,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи свої зобов'язання щодо відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в порядку регресу суми в розмірі 1640,00 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві.

При цьому з урахуванням наявності полісу НОМЕР_5 відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське», до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Саме змагальність сторін, яка реалізується в господарському процесі через ст. 33 ГПК України дає змогу суду всебічно, повно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи та внаслідок чого ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у справі.

Тобто, вказана норма Господарського процесуального кодексу України зобов'язує доводити свою правову позицію саме ту сторону, яка на неї посилається.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсним (-и) чи розірвання Договору страхування та/або Полісу або їх окремих положень суду не надано.

Щодо заявленого представником відповідача клопотання про витребування від позивача доказів суд зазначає, що за правилами ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Згідно п. 2.1 Постанови № 18 у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

При цьому, в силу ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Розглянувши в судовому засіданні 16.11.2016 заявлене представником відповідача клопотання про витребування доказів суд зазначає, що останнім не було надано обґрунтованих доказів на підтвердження зазначених в клопотанні фактичних обставин, з якими пов'язується витребування судом доказів згідно ст. 38 ГПК України та які мають значення саме для вирішення спору і винесення судом обґрунтованого та правомірного рішення у справі. Отже виходячи із закріпленого зазначеною статтею принципу формальної істини, суд приходить до висновку про достатність наявних в справі матеріалів для повного та об'єктивного розгляду справи по суті та відсутність необхідності витребування додаткових доказів, так і підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів відповідно.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду України, викладені у п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати позивачу в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджуються та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 1640,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 124, 129 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. №15-рп/2002 та ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» (вул. Саксаганського, 38б, оф. 12, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (вул. Борщагівська, 154, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 33908322) 1640,00 грн. (одна тисяча шістсот сорок гривень нуль копійок) страхового відшкодування та 1 378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22 грудня 2016 року

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон