Рішення № 63670372, 14.12.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2016 Справа № 905/3034/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015»простягнення 60 864,46 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністювід відповідачане зявилисьОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» про стягнення заборгованості у розмірі 35298,50 грн, пені у розмірі 6403,73 грн, інфляційних втрат у розмірі 1694,33 грн та 3% річних у розмірі 552,62 грн.

21.11.2016 до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій, позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 35298,50 грн, пеню у розмірі 7242,68 грн, інфляційні втрати у розмірі 2827,55 грн та 3% річних у розмірі 535,26 грн.

В судовому засіданні 22.11.2016 судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог, подану 21.11.2016.

14.12.2016 до суду від позивача надійшла заява про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій, позивач збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 35298,50 грн, пеню у розмірі 18836,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 5485,24 грн та 3% річних у розмірі 1244,39 грн.

В судовому засіданні 14.12.2016 судом прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення (збільшення) позовних вимог, у звязку з чим позовні вимоги розглядаються судом в редакції заяви про уточнення (збільшення) позовних вимог, поданої 14.12.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором №7/123 про дистрибуцію від 06.05.2015 щодо здійснення повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.

Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, які отримані відповідачем 04.11.2016 та 01.12.2016.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав. Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

06.05.2015 між Публічним акціонерним товариством «Звенигородський сироробний комбінат» (постачальник, позивач, підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» (покупець, відповідач, дистрибютор) підписано договір №7/123 про дистрибуцію (далі - Договір) з протоколом розбіжностей від 06.05.2015.

За даним Договором підприємство зобовязується продати, а дистрибютор прийняти, оплатити та провести реалізацію молочної продукції (далі продукція) на умовах та в строки передбачені даним Договором (п.1.1 Договору).

Даний Договір набуває чинності з 06.06.2015 і діє до 31.12.2015, а по розрахункам - до повного виконання сторонами своїх зобовязань (п.6.1 Договору).

01.01.2016 позивачем та відповідачем підписано Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони пролонгували строк дії Договору до 31.12.2016.

Згідно з п. 1.2. Договору вид, асортимент та кількість продукції зазначається в накладних документах, що є невідємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору в редакції протоколу розбіжностей ціна продажу продукції договірна. Сторони додатково погоджують ціни або вартість товару в залежності від виду, асортименту та кількості товару в замовленнях відповідно до п. 5.1.1.

Згідно з п. 4.1.1 Договору ціна продукцію відображаються у накладних і зазначаються з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 212294,29 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №9000028188 від 13.07.2015 на суму 1894,56 грн, №900002890 від 13.07.2015 на суму 11143,32 грн, №79329 від 19.08.2015 на суму 2179,72 грн, №9000029386 від 19.08.2015 на суму 6114,31 грн, №79613 від 02.09.2015 на суму 25015,18 грн, №9000029828 від 02.09.2015 на суму 5131,39 грн, №9000029829 від 02.09.2015 на суму 8623,33 грн, №79910 від 16.09.2015 на суму 21503,41 грн, №9000030254 від 16.09.2015 на суму 11037,05 грн, №9000030255 від 16.09.2015 на суму 3037,54 грн (оскільки згідно акту від 17.09.2015 було виявлено недостачу на суму 242,87 грн), №9000032086 від 29.10.2015 на суму 260,24 грн, №81878 від 02.12.2015 на суму 18514,28 грн, №9000033256 від 02.12.2015 на суму 15948,29 грн, №83005 від 13.01.2016 на суму 23403,07 грн, №9000034777 від 13.01.2016 на суму 4327,97 грн, №84701 від 09.03.2016 на суму 32198,10 грн, №9000037073 від 09.03.2016 на суму 7918,16 грн, №9000037381 від 16.03.2016 на суму 14044,37 грн, а також товарно-транспортними накладними.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписами його представників на зазначених видаткових та товарно-транспортних накладних, скріпленими печаткою підприємства.

Разом з тим, згідно накладних на повернення товару відповідачем було здійснено часткове повернення товару позивачу на суму 346,79 грн.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобовязання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обовязки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.4 Договору форма розрахунків: безготівкова - платіжне доручення завірене банком або готівкова - прибутковий касовий ордер підприємства. Розрахунок за продукцію дистрибютор зобовязаний провести не пізніше 14 календарних днів з дати отримання продукції. Датою отримання продукції вважається дата зазначена в накладній.

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 212294,29 грн (з урахуванням повернутого відповідачем товару), що підтверджується матеріалами справи.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов Договору в повному обсязі не здійснив оплату отриманого товару, у звязку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість за Договором в сумі 35298,50 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 35298,50 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18836,33 грн, інфляційні втрати у розмірі 5485,24 грн та 3% річних у розмірі 1244,39 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3 Договору встановлено, що за порушення строків проведення розрахунку дистрибютор сплачує підприємству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення оплати, починаючи з наступного дня, що йде за днем, коли дистрибютор повинен був провести таку оплату.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобовязання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.

Перевіривши розрахунок пені, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки, застосовано невірну облікову ставку в розрахунку за період з 22.04.2016 по 15.05.2016 (замість належної облікової ставки НБУ-19% застосовано облікову ставку НБУ- 22%). Крім того позивачем не враховано, що у 2016 році 366 днів.

За здійсненим судом перерахунком розмір пені за прострочення оплати товару становить 17464,15 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення пені задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт неналежного виконання відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат також визнаються судом обґрунтованими та правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення за період з 13.11.2015 по 29.12.2015 - 80 днів, замість належних - 47 днів. Крім того, позивачем не враховано, що у 2016 році 366 днів.

За здійсненим судом перерахунком 3% річних, з урахуванням вищенаведеного, розмір 3% річних становить 1243,47 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачається, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки та при розрахунку інфляційних втрат на суму основної заборгованості у розмірі 34462,18 грн за період з 30.12.2015 по 31.01.2016 безпідставно враховано індекс інфляції за грудень 2015 року, на суму основної заборгованості у розмірі 183,36 грн за період з 23.03.2016 по 15.05.2016 та на суму основної заборгованості 40116,26 за період з 24.03.2016 по 15.05.2016 позивачем безпідставно враховано індекс інфляції за березень 2016 року, на суму основної заборгованості у розмірі 30299,62 грн за період з 16.05.2016 по 21.06.2016 позивачем безпідставно враховано індекс інфляції за травень 2016 року. Крім того, позивачем при здійснені розрахунку інфляційних втрат на суму основної заборгованості у розмірі 25254,13 грн за період з 01.07.2016 по 19.09.2016 не враховано індекс інфляції за липень 2016 року (99,9%), який має відємне значення.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат з урахуванням вищевикладеного розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача становить 3502,22 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у звязку їх з безпідставністю.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У звязку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таурус-2015» (87548, Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Будівельників, 125, ідентифікаційний код 39722862) на користь Публічного акціонерного товариства «Звенигородський сироробний комбінат» (20200, Черкаська обл., м. Звенигородка, вул. Козачанська, 35-А, ідентифікаційний код 00447818) заборгованість у розмірі 35298 (тридцять пять тисяч двісті девяносто вісім) грн 50 коп., пеню у розмірі 17464 (сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 1243 (одна тисяча двісті сорок три) грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 3502 (три тисячі пятсот дві) грн 22 коп. та судовий збір у розмірі 1302 (одна тисяча триста дві) грн 07 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.12.2016

Суддя М.В. Сажнева