Ухвала суду № 63670191, 23.12.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ЗАЯВИ

"23" грудня 2016 р.

№ 01-39/903/372/16

Суддя господарського суду Волинської області Вороняк А.С., розглянувши заяву Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області

про роз’яснення рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2016р.

по справі №903/372/16

за позовом: Державного підприємства “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, м.Луцьк

до відповідача: Мар’янівської селищної ради, смт. Мар’янівка, Горохівський район, Волинська область

про стягнення 15544,99 грн.

Встановив: рішенням господарського суду Волинської області від 22.06.2016р. у справі 903/372/16 позов Державного підприємства “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” задоволено. Стягнуто з Мар’янівської селищної ради на користь Державного підприємства “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” 15544,99 грн., з них 13152,10 грн. – основний борг, 2234,42 грн. – пеня, 158,47 грн. – 3% річних та 1378 грн. судового збору. Вирішено управлінню державної казначейської служби України у Волинській області повернути Державному підприємству “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою” з Державного бюджету 797 грн. надміру сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №254 від 31.05.2016р..

07.07.2016р. на виконання вказаного рішення видано наказ за №903/372/16-1.

21.12.2016р. до господарського суду Волинської області надійшла заява(вх.№01-79/41/16) Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про роз'яснення рішення суду, в якій заявник просить роз'яснити рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2016р. у справі 903/372/16 в частині повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого судового збору в сумі 797 грн.. Також клопотанням просять звільнити заявника від сплати судового збору.

Проте подана заява не може бути прийнята господарським судом Волинської області, оскільки не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Згідно ст.89 ГПК України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця, приватного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду. Ухвала, в якій роз'яснюється рішення суду, надсилається особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю, якщо рішення суду роз'яснено за його заявою.

Верховний Суд України у п.3 постанови Пленуму №14 від 26.12.2003р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз’яснив, що скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України і ГПК України.

Згідно ч.2 ст.44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2.2.3 ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання до господарського суду заяви про роз’яснення судового рішення справляється судовий збір в розмірі 0,5 від мінімальної заробітної плат.

Згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2016р.” розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2016р. становить 1378 грн..

Позивач, звертаючись відповідною заявою про роз’яснення судового рішення, зобов’язаний був сплатити 689 грн. судового збору, а також підтвердити зазначену дію шляхом долучення до матеріалів позовної заяви відповідного оригіналу платіжного документа.

Додатково суд повідомляє платіжні реквізити для перерахування сум судового збору не змінилися - отримувач коштів: УДКСУ у м.Луцьку Волинської обл., код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38009628, банк отримувача: ГУДКCУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО): 803014, рахунок отримувача: 31219206783002, Код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу: Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Господарський суд Волинської області (назва суду, де розглядається справа), код ЄДРПОУ 03499885 (суду, де розглядається справа).

Разом з тим, заявник просить звільнити його від сплати судового збору подавши до суду відповідне клопотання з додатками. На підтвердження вказаного клопотання надають копії кошторису на 2016р. та розрахунку до нього.

Суд розглянувши вказане клопотання заявника, відхиляє його, як не обґрунтоване, при цьому виходить з такого.

Згідно ст.8 Закону України “Про судовий збір”, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо звільнення від сплати судового збору.

У п.3.1 постанови пленуму від 21.02.2013р. №7 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” Вищий господарський суд України зазначив, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З огляду на вище викладене доводи заявника про не можливість оплатити судовий збір, через відсутність кошторисних призначень та відповідних асигнувань для сплати судового збору не приймаються судом.

Конституція України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація відносно шляхів полегшення доступу до правосуддя № К (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно ч.1 ст.56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно п.2 ч.1 ст.57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно п.п.59, 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Таким чином, належним доказом відправлення стороні заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.

До вказаної заяви не додано описи вкладень в поштові конверти, які б свідчили про направлення останньої позивачу(ДП “Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”) та відповідачу(Мар’янівській селищній раді) по справі.

Посилання представника Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області що відсутність опису вкладення не тягне повернення заяви не приймається судом, в силу приписів ч.1 ст.56 ГПК України, яка чітко встановлює порядок(обов’язок) направлення заяв сторонам листом з описом вкладення.

Суд зазначає, що відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Національним законодавством України (ст.56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача(заявника) належним чином інформувати сторони про подання заяв до суду шляхом направлення їм копії такої заяви з додатками.

Згідно п.3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 ГПК.

Згідно п.6 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Не надіславши заяву про роз’яснення рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2016р. у справі 903/372/16 з додатками позивачу та відповідачу по справі заявник фактично позбавив їх права на інформацію про заяву, з якою він звертається до суду, ознайомлення з її змістом та доданими документами, оскільки ГПК України встановлює 10-ти денний строк для її розгляду без обов’язкової явки сторін в судове засідання.

Крім того суд зазначає, що в абз.2 п.18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 №6 зазначено, що здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Викладені обставини виступають підставою для повернення даної заяви без розгляду, що в свою чергу, не позбавляє позивача права на повторне звернення з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.

На підставі викладеного, господарський суд, керуючись п.4, 6 ч.1 ст.63, 86, 89 ГПК України, -

ухвалив:

Заяву (вх.№01-79/41/16 від 21.12.2016р.) Управління державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області про роз'яснення рішення господарського суду Волинської області від 22.06.2016р. у справі 903/372/16 в частині повернення з Державного бюджету України надміру сплаченого судового збору в сумі 797 грн., на 2-х арк. з доданими документами на 9-ти арк. - повернути заявнику без розгляду.

Суддя А. С. Вороняк