Постанова № 63670070, 19.12.2016, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Справа № 922/2847/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016у справі№922/2847/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"доПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5" АТ "Сбербанк Росії"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПриватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвої Олени Дмитрівнипровизнання недійсним іпотечного договоруза участю представників:від позивача:Вавдійчик В.П.,від відповідача:Сімонова Є.О.,від третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5" АТ "Сбербанк Росії" (далі - відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування Публічне акціонерне товариство "Сбербанк"), посвідченого 13.09.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Чуєвою О. Д., зареєстрованого в реєстрі за номером 5139, в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань за: договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії"; договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про передачу справи №922/2847/16 за підсудністю до господарського суду міста Києва за місцем знаходження відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.09.2016 у справі №922/2847/16 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні заяви відповідача про передачу справи № 922/2847/16 за підсудністю до Господарського суду міста Києва відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі №922/2847/16 (колегія суддів у складі: Могилєвкін Ю.О., Барбашова С.В., Пушай В.І.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.09.2016 скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду міста Києва.

Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, ПрАТ "Харківський коксовий завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права, справу направити до Господарського суду Харківської області для виконання вимог ч. 2 ст. 106 ГПК України - повернення апеляційної скарги ПАТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Харківської облатсі від 19.09.2016 у справі № 922/2847/16 її заявнику.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 19.12.2016 у зв'язку з перебуванням судді Малетича М.М. на лікарняному призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 922/2847/16.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.12.2016 у справі № 922/2847/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Картере В.І.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалась передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Предметом спору у справі № 922/2847/16 є вимоги про визнання недійсним укладеного між сторонами іпотечного договору від 30.09.2012.

Відмовляючи у задоволенні заяви про передачу справі № 922/2847/16 за підсудністю до Господарського суду міста Києва, місцевий господарський суд виходив з того, що позов подано з дотриманням правил територіальної підсудності, а саме за місцезнаходженням Харківського відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії", яке представляє ПАТ "Сбербанк".

Не погоджуючись з вказаними висновками суду першої інстанції та передаючи справу на розгляд до Господарського суду міста Києва, апеляційний господарський суд зазначив, що Харківське відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії" не уповноважене представляти інтереси ПАТ "Сбербанк", а тому справа підлягає розгляду за місцезнаходженням ПАТ "Сбербанк".

Вищий господарський суд вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для задоволення заяви відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва, враховуючи наступне.

Під підсудністю процесуальне законодавство розуміє розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами. Визначення територіальної підсудності справ господарському суду здійснюється за нормами ст. 15 ГПК України згідно предметних і територіальних ознак, та уточнюється нормами статті 16 ГПК України, якими встановлюється виключна підсудність справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

З умов іпотечного договору вбачаються обов'язки позивача, як іпотекодавця, зокрема: передати предмет іпотеки у власність відповідачу у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом прийняття його у власність відповідача або у власність будь-якої третьої особи у випадку продажу їй предмету іпотеки за іпотечним договором відповідачем від свого імені (п. 6.4. іпотечного договору); застрахувати предмет іпотеки за іпотечним договором на користь відповідача (пп. 4.4.7 п. 4.4. іпотечного договору); у випадку втрати предмету іпотеки за іпотечним договором передати в заставу/іпотеку інше майно або повністю сплатити всі неоплачені зобов'язання за кредитним договором (пп. 4.4.11 п. 4.4. іпотечного договору); відшкодувати відповідачу витрати, пов'язані з внесенням до Державного реєстру записів про предмет іпотеки (пп. 4.4.4 п. 4.4. іпотечного договору).

При цьому, відповідно до п. 4.1. договору іпотекодержатель зобов'язаний, зокрема: на письмову вимогу іпотекодавця надати йому документи, що підтверджують повне або часткове виконання іпотекодавцем та/або боржником основного/них договору/ів; якщо при реалізації предмета іпотеки виручена грошова сума перевищить розмір усіх забезпечених цією іпотекою вимог іпотекодержателя до іпотекодавця та/або боржника, не пізніше 3 робочих днів із дня надходження на рахунок іпотекодержателя таких виручених коштів, повідомити іпотекодавця про розмір коштів, що належать йому до повернення, та не пізніше 3 робочих днів із дня надходження відповіді іпотекодавця із зазначенням рахунку, на який потрібно спрямувати кошти, повернути іпотекодавцю такі кошти.

За умовами п. 6.4. іпотечного договору, яким встановлено, що іпотекодержатель реалізує предмет іпотеки, на який звернено стягнення на підставі рішення суду, вчинення виконавчого напису нотаріуса, а також позасудовим врегулюванням між сторонами шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України.

До іпотекодержателя переходить право власності на предмет іпотеки за іпотечним договором на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки (пп.6.4.1 п. 6.4 ст. 6 іпотечного договору). Також, іпотекодержатель має право продати предмет іпотеки від свого імені на 31 календарний день з дати, яка підтверджує вручення іпотекодавцю повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки (пп. 6.4.2 п. 6.4. ст. 6 іпотечного договору).

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку, що за спірним договором обидві сторони мають відповідні права та обов'язки.

Таким чином, позивач має право вибору щодо звернення з позовом за місцезнаходженням як іпотекодавця, так і іпотекодаржателя за спірним договором.

Враховуючи, що місцезнаходженням позивача як іпотекодавця за оспорюваним правочином є м. Харків, то висновки апеляційного господарського суду щодо наявності підстав для передачі справ за підсудністю до Господарського суду міста Києва (за місцезнаходженням іпотекодержателя) є безпідставними.

Водночас судом апеляційної інстанції правомірно зауважено про помилковість висновків місцевого господарського суду про наявність у Харківського відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії" повноважень представляти інтереси ПАТ "Сбербанк".

Філією відповідно до ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Вказана стаття у ч.ч. 3, 4 також передбачає, що філії та представництва не є юридичними особами; вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення; керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Тобто коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що стороною оспорюваного договору іпотеки є саме ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", найменування якого змінено на ПАТ "Сбербанк".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Харківське відділення №5 АТ "Сбербанк Росії" згідно з Положенням про Харківське відділення №5 АТ "Сбербанк Росії" не уповноважене представляти інтереси останнього в судах, діяти від імені юридичної особи, договір укладався юридичною особою і спір не пов'язаний з діяльністю Харківського відділення №5 АТ "Сбербанк Росії".

При цьому апеляційним судом правомірно відхилено посилання позивача на п. 2.5 Положення про Харківське відділення №5 АТ "Сбербанк Росії", в якому зазначено право відділення представляти інтереси банку у взаємовідносинах з місцевими органами державної влади і управління, правоохоронними органами, підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами, так як у зазначеному пункті не зазначено право представляти інтереси банку у судах та обсяг зазначених прав.

Помилковість вказаним висновків місцевого господарського суду не вплинула на правомірність ухвали щодо відмови у задоволенні заяви щодо зміни територіальної підсудності справи № 922/2847/16.

Враховуючи зазначене, постанова Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 922/2847/16 підлягає скасуванню, а ухвала Господарського суду Харківської області від 19.09.2016 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 922/2847/16.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 19.09.2016 у справі № 922/2847/16 залишити в силі.

Головуючий суддя О. Кролевець

Судді О. Євсіков

В. Картере