Ухвала суду № 63669739, 19.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 645/5249/16-к Головуючий суддя І інстанції Бабкова Т. В.

Провадження № 11-сс/790/2011/16 Суддя доповідач Чопенко Я.В.

Категорія: В порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Чопенка Я.В.,

суддів - Цілюрика В.П. та Курило О.М.,

при секретарі - Леськів Е.П.,

за участю прокурора - Бабко В.В.,

захисника - ОСОБА_1,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією прокурора на ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2016 року , -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено rлопотання прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області Бабко В.В. та застосовано відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань № 27 на шістдесят днів, тобто до 03 лютого 2017 року до 18 год. 00 хв.

Визначено суму застави у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп.

Як зазначено в ухвалі, 06.12.2016 року до Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 Харківської області Бабко В.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

06.12.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Встановлено судом першої інстанції, що на підставі заяви потерпілої ОСОБА_4 від 14.10.2016 року Немишлянським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області 14.10.2016 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220460003173 про вчинення 14.10.2016 року кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Задовольняючи клопотання прокурора, про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор в своєму клопотанні.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_2, прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави, в розмірі 20 розмірів мінімальної заробітної плати, оскільки застава у розмірах, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконаннія підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.12.2016 року у кримінальному провадженні №12016220460003173 за ч. 3 ст. 187 КК України, якою підозрюваному ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 3 лютого 2017 року скасувати та розглянути клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за участю підозрюваного ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_1, за результатами розгляду постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та обрати підозрюваному зазначений запобіжний захід на строк 60 діб.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді винесено в порушення норм КПК України, так як клопотання було розглянуте без присутності захисника підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, прокурора, який наполягав на задоволенні апеляції, думку підозрюваного ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які частково заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.52 КПК України обов'язкова участь захисника у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.

ОСОБА_2 пред'явлено підозру за ч.3 ст.187 КК України що згідно вимог ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Дані вимоги ст.52 КПК України при винесенні слідчим суддею оскарженої ухвали не враховані.

Разом з тим колегія суддів приходить до висновку щодо неправильності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Більш того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що при визначенні ОСОБА_2 розміру застави, слідчим суддею застосовано не та норма права, яка підлягає застосуванню.

Так, при визначенні розміру застави, слідчий суддя мав виходити з положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», яким встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1378 грн.

Згідно до п.16 ч.1 ст.3 КПК України чітко регламентовано що розмір мінімальної заробітної плати - грошова сума, що дорвнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому приймається процессуальне рішення або здійснюється процессуальна дія.

За наведених вище обставин ухвала слідчого судді підлягає безумовному скасуванню на підставі вимог п.3ч.1ст.409, п.4 ч.2 ст.412 КПК України.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об*єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов*язана мати докази, достатні для пред*явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов*язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред*явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року). Матеріали кримінального провадження, на які послався прокурор у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення обгрунтованою.

Колегія суддів вважає, що часткове визнання підозри, на цій стадії розслідування не є визначальними для висновків щодо його безперечної причетності до інкримінованого злочину та потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ: у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року Суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_2 умисного тяжкого кримінального правопорушення з погрозою застосування насильства небезпечного для здоров'я та життя людини свідчить про його підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч.3 ст.187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від 7 до 12 років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, який, за матеріалами досудового розслідування, офіційно не працює та не має стабільного джерела прибутку; раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його негативну репутацію, спростовує доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Між тим, за викладених обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання підозрюваного під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладних на нього процесуальних обов*язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м*яких запобіжних заходів до ОСОБА_2 є недостатнім, а тому керуючись вимогами ч.3 ст.407 КПК України судова колегія приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою в межах строку досудового розслідування.

Керуючись положеннями ч.4 ст.183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності обставин, передбачених п.2 ч.4 ст.183 КПК України, з урахуванням підстав та обставин, передбачених ст.ст.177 та 178 КПК України, які викладені у мотивувальній частині ухвали, судова колегія не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 6.12.2016 року щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - скасувати.

Винести нову ухвалу якою клопотання прокурора задовольнити частково і застосувати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 18 год. 00 хв. 3 лютого 2017 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: