Ухвала суду № 63667558, 26.12.2016, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/3383/16-к

Номер провадження 1-кс/623/618/2016

УХВАЛА

іменем України

26 грудня 2016 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого слідчого судді - Бєссонової Т.Д.

за участю секретаря судового засідання - Довгополої І.В.,

прокурора не з'явився

власника майна (підозрюваного) - не з'явився

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури юриста 2 класу Черкаса О.О. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2016 року за №12016220380000736 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1ст.366, ч.5 ст.191 КК України про накладення арешту на майно,-

в с т а н о в и в :

23 грудня 2016 року до суду надійшло клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури юриста 2 класу Черкаса О.О. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2016 року за №12016220380000736 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. ККУкраїни про накладення арешту на майно.

В обгрунтування поданого клопотання прокурор зазначає наступне.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2, призначений на посаду директора ТОВ ДСП «БВ» (код ЄДРПОУ 32277921) відповідно до наказу засновників вказаного підприємства №1 від 23.01.2003, діючи умисно з корисливим мотивом та метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою привласнення та розтрати насіння соняшнику врожаю 2016 року, який вирощено на частині поля № 25, загальною площею близько 100 га, на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області та який належить С(Ф)Г «ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 24667170) на праві приватної власності, вчинив привласнення та розтрату чужого майна в особливо великих розмірах за наступних обставин:

Так, 08.06.2016 року директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2 звернувся до Близнюківського районного суду Харківської області із позовом до С(Ф)Г «ОСОБА_3» та 113 громадян-фізичних осіб про визнання недійсними 116 договорів оренди землі на частині поля № 25 на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області площею близько 100 га та про зобов'язання вказаних громадян переукласти договори оренди на вказані земельні ділянки з ТОВ ДСП «БВ». 02.08.2016 року Близнюківським районним судом на підставі зазначеної заяви відкрито провадження у справі № 612/403/16-ц.

05.09.2016 року директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що С(Ф)Г «ОСОБА_3» з лютого 2016 року орендує на підставі належним чином зареєстрованих у відповідності до діючого законодавства договорів оренди землі частину поля №25 площею близько 100га, а також, що С(Ф)Г «ОСОБА_3» наприкінці квітня - початку травня 2016 року провело посів соняшнику на вище вказаних земельних ділянках площею близько 100 га, з метою реалізації свого злочинного плану, направленого на привласнення та розтрату вказаного насіння соняшнику шляхом отримання до нього доступу на підставі судового рішення про забезпечення позову, винесеного на підставі завідомо підроблених для ОСОБА_2 документів, зловживаючи своїм службовим становищем, надав до Близнюківського районного суду в рамках розгляду цивільної справи № 612/403/16-ц від імені ТОВ ДСП «БВ» заяву про зміну предмету позову, в якій зазначив завідомо недостовірні для себе відомості щодо проведення посіву соняшника в 2016 році на всьому полі № 25 загальною площею 145 га ТОВ ДСП «БВ», що мало б за задумом ОСОБА_2 переконати суд у приналежності врожаю на всьому полі №25 саме ТОВ ДСП «БВ».

У подальшому, продовжуючи вчиняти умисні дії, направлені на реалізацію свого злочинного плану щодо привласнення та розтрати насіння врожаю соняшника, належного С(Ф)Г «ОСОБА_3» та вирощеного на частині поля №25 площею близько 100 га на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2 09.09.2016 року об 09 годині 47 хвилин, зловживаючи своїм службовим становищем, надав до Близнюківського районного суду Харківської області в рамках розгляду справи №612/403/16-ц заяву про забезпечення вищезазначеного позову та додатки до неї (в тому числі копії договорів про надання послуг на виконання механізованих робіт по обробітку грунту та посіву сільськогосподарських культур та акти виконаних робіт), в яких зазначено завідомо недостовірні для нього дані щодо проведення в квітні-червні 2016 року СПДФО «ОСОБА_4» на замовлення ТОВ ДСП «БВ» передпосівних сільськогосподарських робіт та посіву соняшника на території всього поля № 25 загальною площею 145 га. На підставі вищевказаних документів, які містять завідомо недостовірні для ОСОБА_2 дані, 09.09.2016 року Близнюківським районним судом Харківської області винесено ухвалу про забезпечення позову, якою С(Ф)Г «ОСОБА_3» заборонено збирання врожаю соняшника на відповідних 116 земельних ділянках, що належать 113-и відповідачам по справі та дозволено ТОВ ДСП «БВ» збирання врожаю соняшнику на зазначених земельних ділянках з подальшою передачею його на зберігання третій особі - ОСОБА_5 у зерносховище за адресою: АДРЕСА_1.

Отримавши в результаті реалізації свого злочинного умислу, направленого на привласнення та розтрату насіння врожаю соняшника, належного С(Ф)Г «ОСОБА_3», доступ до вказаного урожаю, що знаходився на частині поля №25 розміром близько 100 га на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2, маючи корисливу мету щодо подальшого обернення на користь ТОВ ДСП «БВ», засновником якого він являється, зазначеного врожаю соняшника, діючи з корисливого мотиву, 09.09.2016 року та 10.09.2016 року за допомогою залученої на підставі цивільно-правових угод з третіми особами сільськогосподарської техніки та транспортних засобів здійснив збирання із вищевказаної частини поля належного С(Ф)Г «ОСОБА_3» насіння соняшника вагою 226 000 кг вартістю 2 млн. 329 тис. 860 грн., таким чином привласнивши його, та спричинивши С(Ф)Г «ОСОБА_3» шляхом вибуття із його володіння зазначеного майна збитки на вказану суму.

У подальшому, з метою розтрати частини незаконно привласненого майна, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2, після завезення 09-10.09.2016 з частини поля №25 площею близько 100 га, розташованого на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, 226 000 кг насіння соняшника до зерносховища за адресою: АДРЕСА_1, без проведення належним чином зважування вказаного насіння, умисно вніс завідомо неправдиві дані до накладних №№: 1/09.09 від 9 вересня 2016, 2/09.09 від 9 вересня 2016, 3/09.09 від 9 вересня 2016, 4/09.09 від 9 вересня 2016, 5/09.09 від 9 вересня 2016, 6/09.09 від 9 вересня 2016, 7-9/09.09 від 10 вересня 2016, 10-12/09.09 від 10 вересня 2016, відповідно до яких вага зібраного із зазначного вище поля насіння соняшника склала не 226 200 кг, а 167 300 кг, що надало змогу у подальшому ОСОБА_2 передати зазначені 167 300 кг насіння соняшника у відповідності до раніше розробленого злочинного плану ОСОБА_5, який з цим планом ознайомлений не був, а різницею в розмірі 58 700 кг вартістю 604 610 грн. розпорядитися на власний розсуд, розтративши їх.

В результаті зазначених дій ОСОБА_2 С(Ф)Г «ОСОБА_3» завдано майнову шкоду в розмірі 2 млн. 329 тис. 860 грн., що є особливо великим розміром.

Таким чином, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто привласненні, розтраті чужого майна шляхом зловживанням службовою особою своїм службовим становищем, вчинених в особливо великих розмірах.

Крім того, 05.09.2016 року директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що С(Ф)Г «ОСОБА_3» з лютого 2016 року орендує на підставі належним чином зареєстрованих у відповідності до діючого законодавства договорів оренди землі частину поля №25 Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, площею близько 100 га, а також, що С(Ф)Г «ОСОБА_3» наприкінці квітня - початку травня 2016 року провело посів соняшнику на вище вказаних земельних ділянках площею близько 100 га, з метою реалізації свого злочинного плану, направленого на привласнення та розтрату вказаного насіння соняшнику шляхом отримання до нього доступу на підставі судового рішення про забезпечення позову, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву та мети, склав та видав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме заяву про зміну предмету позову в рамках розгляду Близнюківським районним судом Харківської області цивільної справи № 612/403/16-ц, в якій зазначив завідомо недостовірні для себе відомості щодо проведення посіву соняшника в 2016 році на всьому полі № 25 Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, загальною площею 145 га, ТОВ ДСП «БВ», що мало б за задумом ОСОБА_2 переконати суд у приналежності врожаю на всьому вищевказаному полі № 25 саме ТОВ ДСП «БВ».

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на привласнення та розтрату насіння врожаю соняшника, належного С(Ф)Г «ОСОБА_3» та вирощеного на частині поля №25, площею близько 100 га, на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2 09.09.2016 року об 09 годині 47 хвилин, зловживаючи своїм службовим становищем, надав до Близнюківського районного суду Харківської області в рамках розгляду справи №612/403/16-ц заяву про забезпечення вищезазначеного позову та додатки до неї, у вигляді належним чином завірених ОСОБА_2 та підписаних ним копій наступних документів: договір № П/2-2016 послуг на виконання механізованих робіт по обробітку ґрунту та посіву сільськогосподарських культур від 16.03.2016, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ ДСП «БВ», акт виконаних робіт № 1 по проведенню механізованих робіт на полях 12 бригади, розташованих на території Алісівської с/ради Близнюківського району Харківської області від 30.05.2016, акт виконаних робіт № 4 по проведенню механізованих робіт на полях 12 бригади, розташованих на території Алісівської с/ради Близнюківського району Харківської області від 30.06.2016, в яких зазначено завідомо недостовірні для нього дані щодо проведення в квітні-червні 2016 року СПДФО «ОСОБА_4» на замовлення ТОВ ДСП «БВ» передпосівних сільськогосподарських робіт та посіву соняшника на території всього поля № 25 Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, загальною площею 145 га.

На підставі вищевказаних документів, які містять завідомо недостовірні для ОСОБА_2 дані, 09.09.2016 року Близнюківським районним судом Харківської області винесено ухвалу про забезпечення позову, якою С(Ф)Г «ОСОБА_3» заборонено збирання врожаю соняшника на відповідних 116 земельних ділянках, що належать 113-и відповідачам по справі та дозволено ТОВ ДСП «БВ» збирання врожаю соняшнику на зазначених земельних ділянках з подальшою передачею його на зберігання третій особі - ОСОБА_5 у зерносховище за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому, з метою розтрати частини незаконно привласненого майна, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2, після завезення 09-10.09.2016 з частини поля №25 площею близько 100 га, розташованого на території Алісівської сільської ради Близнюківського району Харківської області, 226 000 кг насіння соняшника до зерносховища за адресою: АДРЕСА_1, без проведення належним чином зважування вказаного насіння, умисно вніс завідомо неправдиві дані до накладних №№: 1/09.09 від 9 вересня 2016, 2/09.09 від 9 вересня 2016, 3/09.09 від 9 вересня 2016, 4/09.09 від 9 вересня 2016, 5/09.09 від 9 вересня 2016, 6/09.09 від 9 вересня 2016, 7-9/09.09 від 10 вересня 2016, 10-12/09.09 від 10 вересня 2016, відповідно до яких вага зібраного із зазначеного вище поля насіння соняшника склала не 226 200 кг, а 167 300 кг та, які самостійно підписав у графах: «директор», «відвантажив» та «головний бухгалтер».

Після чого, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2 виготовив та належним чином завірив своїм підписом та печаткою вказаного підприємства копії зазначених документів, що містили завідомо неправдиві для нього відомості, які передав до матеріалів виконавчого провадження № 52184906.

Таким чином, директор ТОВ ДСП «БВ» ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, тобто складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та інформації з регіонального сервісного центру в Харківській області територіального сервісного центру №6348 у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, код ІНН НОМЕР_1 у власності мається наступне нерухоме та рухоме майно:

1. Житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 198,9 квадратних метрів, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 6124738), відповідно до договору купівлі-продажу, який зареєстровано 21.03.2007 року під реєстровим номером 1797 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6- загальна вартість нерухомого майна 376 119 гривень.

2. Домоволодіння, з надвірними будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 23214126), відповідно до договору купівлі-продажу від 22.05.2008 року, який зареєстровано під реєстровим № 595 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 - загальна вартість майна 91 294 грн.

3. Нежитлова будівля, літ. «А-1» загальною площею 217,6 квадратних метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна 1639107), відповідно до договору купівлі-продажу від 04.12.2006 року, який зареєстровано під реєстровим № 6603 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 - загальна вартість майна 203 300 грн.

4. Садовий будинок № 743 загальною площею 30,6 квадратних метрів, який розташований за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер майна 17502684), відповідно до договору купівлі-продажу від 19.03.2008 року, який зареєстровано під реєстровим № 277 приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7 - загальна вартість майна 10 800 грн.

5. Земельна ділянка НОМЕР_3, садове товариство «Олексіївська долина», кадастровий номер НОМЕР_4 площею 0,0609 га для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 195333163101), відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер 4660, виданий 13.08.2008 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 - вартість не відома.

6. Будівля кондитерського цеху, комплекс будівель і споруд № 1 загальною площею 317,9 квадратних метрів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_6, відповідно до договору купівлі-продажу, ВРК № 376170-ВРК № 376171, 29.04.2001 року, Чугуївська державна нотаріальна контора, реєстровий № 1-1266 та договору про внесення змін ВРК № 972021 від 27.05.2011 року, Чугуївська державна нотаріальна контора реєстровий № 1-1452 - загальна вартість 100 500 грн.

7. Автомобіль KIA BESTA, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6.

8. Автомобіль ВАЗ 2107, 1998 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7.

19.12.2016 року директору ТОВ «ДСП «БВ» ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.366 та ч.5 ст.191 КК України.

В матеріалах кримінального провадження потерпілим СФГ «ОСОБА_3» заявлено цивільний позов на суму 2 197 789,38 грн., з метою відшкодування шкоди, завданої вчиненим у відношенні нього кримінальним провадженням.

Також, відповідно до матеріалів кримінального провадження зазначені злочини вчинено з метою заволодіння майном СФГ «ОСОБА_3» на користь юридичної особи ТОВ «ДСП «БВ», засновником та керівником якого є ОСОБА_2.

Крім цього, злочин передбачений ч.5 ст.191 КК України є корисливим злочином та відповідно до санкції ч.5 ст.191 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Тому є підстави вважати, що вище вказане нерухоме та рухоме майно після набрання чинності вироком суду буде конфісковано, в тому числі за його рахунок буде відшкодовано матеріальну шкоду потерпілому, у зв'язку з чимє необхідність в накладені арешту на майно ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчиненого кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.4 ч.2 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надійшло, за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст. 107 КПК України.

Враховуючи, що прокурор, власники майна в судове засідання не з'явилися, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання за їх відсутності відповідно до положень ст. 172 КПК України.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про розгляд клопотання, в судове засідання не з»явився, клопотання про арешт майна не підтримав.

Дослідивши надані докази, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 36 КПК УКраїни прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання у яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Прокурор в клопотанні зазначає, що з метою позбавлення підозрюваного можливості відчужувати дане майно та з метою забезпечення кримінального провадження на вказане майно необхідно накласти арешт.

У відповідності до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В клопотанні прокурор посилається на договори оренди, на підставі яких ОСОБА_3 користувався земельною ділянкою. Однак, матеріали клопотання не містять самих договорів оренди земельних ділянок, які б підтверджували підстави користування даними земельними ділянками.

Крім того, з матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_2 висунуто підозру, крім іншого, за ч.5 ст.191 КК України - привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (а.с.№ 6).

Повідомлення про підозру ОСОБА_2 надіслано цінним листом 20 грудня 2016 року. (а.с.12-13).

Однак, з матеріалів, доданих до клопотання, не вбачається відомостей на підтвердження отримання ОСОБА_2 повідомлення про підозру.

У відповідності до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Одночасно, згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Зі змісту клопотання, матеріалів провадження вбачається, що органом досудового слідства не доведено обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність та обґрунтованої необхідності арешту зазначеного вище майна саме шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, тобто не наведено мотивів необхідності, порушення співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Крім того, в клопотанні про арешт майна не наведено які саме фактичні дані приводять до висновку, що не застосування заборони розпоряджатися, користуватися зазначеним вище майном може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Крім того, не містять матеріали провадження і будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Так, згідно ч.11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування , розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі , коли існують обставини , які підтверджують , що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрат , знищення, перетворення майна.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, зазначені правовідносини слід розглядати в площині цивільного-правового судочинства.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що прокурор в судове засідання не з»явився, зазначене клопотання не підтримав, що свідчить про відсутність волевиявлення прокурора на розгляд вказаного клопотання, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна.

Керуючись ст. ст. 107, 168, 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури юриста 2 класу Черкаса О.О. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.03.2016 року за №12016220380000736 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.197-1, ч.1ст.366, ч.5 ст.191 КК України про накладення арешту на майно - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя Т.Д. Бєссонова