Ухвала суду № 63667351, 26.12.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

справа № 638/20466/14-К

провадження № 1-КП/638/754/16

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2016 року Дзержинський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого судді Штих Т.В.

суддів Рудневої О.О., Цвіри Д.М.

за участю секретаря Чаленко Н.О.

за участю прокурора Петренка Р.М.

за участю захисника ОСОБА_1

за участю обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт кримінального провадження № 12014220480004310, внесений до ЄРДР 21.08.2014 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

17 листопада 2014 року в провадження суду надійшов обвинувальний акт кримінального провадження № 12014220480004310, внесений до ЄРДР 21.08.2014 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України за наступних обставин. Так, ОСОБА_2 інкримінується те, що він, маючи умисел на розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу та з проникненням у приміщення, 21.08.2014 року приблизно об 16-30 год прибув до магазину «Мобісейл», який розташований за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 19/2 офіс. 2, нібито з метою покупки мобільних телефонів. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисних мотивів, з метою подавления волі потерпілого до супротиву, о 17-55 год підійшов до реалізатора мобільних телефонів - ОСОБА_3, та дістав заздалегідь приготовлений для вчинення розбійного нападу пістолет моделі «РС -31», умовного калібру 5,6 мм, заводські серія та номер НОМЕР_1, призначений для імітації стрільби, який не відноситься до вогнепальної зброї, всередині якого знаходилися 4 патрони «Флобера», калібру 4 мм, не відносяться до категорії боєприпасів, та приставивши його до голови ОСОБА_3, почав погрожувати зазначеним пістолетом, демонструючи готовність до його застосування та нанесення тілесних ушкоджень останньому, у разі відмови від виконання його вимог. Після чого, ОСОБА_2 зрозумівши, що ОСОБА_3 подавлений та згоден виконувати його вимоги, став вимагати передати йому грошові кошти. Потерпілий ОСОБА_3 сприймаючи дії ОСОБА_2, як реальну загрозу своєму життю та здоров'ю, та опасаючись за них, відкрив шухляду стола, а ОСОБА_2 вільною рукою дістав з відти грошові кошти в сумі 4 750 доларів США та 45 000 грн. Після чого, ОСОБА_2 схопив зі столу 5 мобільних телефонів марки "Apple - iPhone 5", об'єм пам'яті 64 Гб, вартість, кожного з яких склала 4746 грн., мобільний телефон марки "Apple - iPhone 4-s", об'єм пам'яті 16 Гб, вартістю 3 227 грн., та мобільний телефон марки «Нокіа 1100», вартістю 126 грн. Після чого з місця вчинення злочину зник, обернувши викрадене на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, заподіявши потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 матеріальну шкоду.

Відповідно до ухвали від 24.09.2014 року обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

У подальшому при розгляді судом першої інстанції запобіжний захід неодноразово був продовжений.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Вказане клопотання мотивоване тим, що обвинувачення не довело провини його підзахисного,докази зібрані з порушенням вимог чинного КПК. ОСОБА_2 тривалий час знаходиться в умовах СІЗО.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, а саме думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні вказаного клопотання, думку обвинуваченого, який просив суд замінити йому обраний запобіжний захід, колегія суддів вважає вказане клопотання таким, що підлягає на разі задоволенню.

Судом встановлено, що стосовно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв'язку з наявністю обставин, передбачених ст.177 КПК України.

При вирішенні питання щодо продовження терміну запобіжного заходу колегія суддів враховує вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місті його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у обвинуваченого постійного міста роботи або навчання, репутацію, майновий стан обвинуваченого, наявність судимостей у обвинуваченого, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

Колегія суддів також вважає, що встановлені в ухвалі суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою існування ризиків передбачених п.1. п. 3,п. 4, п.5. ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню на разі не існують. Досудове слідство завершене, докази сторони надали. Крім того вказані ризики в ухвалі описані поверхнево та взагалі, не містять конкретних посилань на порушення.

Під час розгляду клопотання колегією суддів вивчена можливість щодо не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не буде відповідати меті запобіжного заходу.

Так, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1. п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється, ті обставини, що обвинувачений має постійне місце проживання, реєстрацію за вказаним місцем мешкання, відповідно до наданої інформації характеризується позитивно, кається у вчиненні кримінального правопорушення, про що він сам повідомив, застосування більш м'яких запобіжних заходів можливе, а тому, колегія суддів обирає ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказаний висновок ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про зменшення заявлених ризиків та не виправдовують тримання осіб під вартою.

Також, відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

При обранні запобіжного заходу суд посилається на рішення Європейського суду у справі « Подвезька проти України» від 12 лютого 2015 року, а саме на те, що обґрунтування будь якого періоду тримання під вартою має бути переконливо продемонстровано владою. Аргументи за і проти звільнення, у тому числі і ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному проведенню розслідування, не повинні бути абстрактними, а фактично бути підтверджені фактичними даними. Небезпека того, що обвинувачений сховається від правосуддя, не може встановлюватися виключно на основі серйозності покарання.

Суд вважає, що сторона обвинувачення не змогла довести на разі необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим.

ОСОБА_2 обраний запобіжний захід 24.09.2014 року, тобто обвинувачений більше двох років утримується в умовах СІЗО.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Звільнити ОСОБА_2 з під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки : прибувати до суду за першою вимогою; не залишати місце постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 з 20.00 годин по 08.00 годину, за виключенням часу відвідань медичних закладів, про що повідомляти суддю в належний спосіб, строком на 60 діб до 24 лютого 2017 року.

Контроль за виконанням вказаного запобіжного заходу та постановкою ОСОБА_2 на облік покласти на начальника Харківського ВП ГУ НП в Харківській області.

Строк дії ухвали в частині зміни запобіжних заходів встановити до 24 лютого 2017 року.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження.

Головуючий Штих Т.В.

Судді Руднева О.О.

Цвіра Д.М.