Ухвала суду № 63667161, 20.12.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

20.12.2016

Справа № 638/18002/16-ц

Провадження 2-з/638/252/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2016 р.суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Гайдук Л.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ворота», 3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова фірма «Бекар ЛТД» про визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним кредитний договір про надання споживчого кредиту № 260 від 09 липня 2007р., який укладено між ним та ПАТ «ОСОБА_2 ворота».

Позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на предмет договору застави № 10-091 від 19.08.2010р. з урахуванням всіх змін до нього, а саме - комплекти корінних, шатунних вкладишів, упорних підшипників, клапани, направляючі, шайби упорні та ін. до вирішення справи по суті, заборони банку здійснювати будь-які дії стосовно зазначеного майна. Свою заяву обґрунтовує тим, що в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту було звернуто стягнення на предмет застави за договором застави, проте на даний час банк «ОСОБА_2 ворота» знаходиться в стані ліквідації та проводить конкурси з реалізації іпотечного майна, яке знаходиться в заставі, та на підставі цих конкурсів передає (відступає) право грошової вимоги за кредитними зобов*язаннями та право за зобов*язанням із його забезпечення до третіх осіб, не забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно до ч.2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини у зв*язку з чим потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов*язку вчинити певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов*язання; зупиненням продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 6 зазначеної постанови передбачено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову ,суд приходить до висновку про те,що останнім не надано доказів чи обґрунтування доводів про те, що виконання рішення у майбутньому може бути ускладнене чи боржник буде ухилятись від виконання такого рішення.

Клопотання про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими заявник вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому позивачем понесені.

З огляду на те, що предметом даного позову є визнання недійсним кредитного договору, а майно, яке передано у заставу є предметом іншого договору, який не оспорюється, то суд вважає обраний спосіб, на який посилається позивач, недоречним.

Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити заявнику в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки даний вид забезпечення може призвести до порушення нормальної діяльності підприємств, окрім того, даний вид забезпечення прямо непередбачений законом, доводів,які б переконали суд у тому,що у разі задоволення даного клопотання, рішення буде неможливе до виконання або не вжиття заходів ускладнить його виконання не надано суду.

Керуючись ст. ст. 151, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити позивачу ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 ворота», 3-тя особа товариство з обмеженою відповідальністю торговельно-промислова фірма «Бекар ЛТД» про визнання договору недійсним.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: /підпис/

З оригіналом згідно суддя: Л.П. Гайдук