Ухвала суду № 63666756, 23.12.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Ю.О. Калмикова

Доповідач - Ю.П. Лозко

Справа № 415/5814/16-ц

Провадження № 22ц/782/944/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2016 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого Лозко Ю.П.

суддів: Назарової М.В., Карташова О.Ю.,

за участю секретаря: Коротенка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

УХВАЛИЛА:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила стягнути з Другого воєнізованого гірничорятувального загону на свою користь заробітну плату за період з вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 6438,24 грн., індексацію споживчих цін в розмірі 2935,01 грн. та моральну шкоду - 2000 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 03 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону в частині стягнення заборгованості по заробітній платі повернуто позивачу та роз'яснено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що суд порушив норми процесуального права та дійшов невірних висновків, які не відповідають фактичним обставинам по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду за доводами апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 3 ч.1 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Постановляючи ухвалу від 03 листопада 2016року суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості по заробітній платі в порядку позовного провадження, але не надав суду доказів того, що йому було відмовлено у видачі судового наказу чи такий наказ було скасовано та прийшов до висновку про те, що позовна заява про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з вересня 2014 року по 31 грудня 2014 року у сумі 6438,24 грн. підлягає поверненню, оскільки подана без дотримання вимог, викладених у ст.118 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов помилково.

Відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України позовна заява про стягнення заробітної плати може бути подана тільки у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу судом.

Також, відповідно до п.6 ч.3 ст.121 ЦПК України позовна заява повертається у випадках, коли подана заява без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 119 цього Кодексу.

Судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати (п. 1 ч. 1 ст.96 ЦПК України).

Суд першої інстанції, зазначаючи у мотивувальній частині ухвали, що оскаржується, про відсутність довідки про суму заборгованості по заробітній платі, яка необхідна для стягнення заборгованості, не звернув уваги на посилання позивача, викладені у позовній заяві про те, що відповідач не надає інформації по сумах, що належать до виплати, та не підтверджує та не спростовує наявність заборгованості по заробітній платі, що вказує на наявність відповідного спору між позивачем та відповідачем та відсутність нарахування заборгованості по заробітній платі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що для звернення до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, позивач повинен надати письмові докази на підтвердження наявності цієї заборгованості, а ОСОБА_2 посилалася саме на те, що відповідачем не підтверджується та не спростовується сума заборгованості по заробітній платі та не надається інформація (довідка) по цій заборгованості, тобто існує спір про право, який має вирішуватись в порядку позовного провадження.

Неможливість видачі судового наказу у разі наявності спору про право, передбачено ст.100 ЦПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав ненадання ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом, є неправильним, таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства та порушує право позивача на судовий захист ( ст.15 ЦК України, ч.1 ст.3 ЦПК України).

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2015 року у справі № 6-23767св15.

За таких обставин підстави вважати, що позовна заява в частині стягнення заборгованості по заробітній платі є неподаною та повернути її позивачеві у суду першої інстанції були відсутні, тому апеляційна скарга в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимог, вказаних в апеляційній скарзі про зобов'язання суду першої інстанції призначити зазначену справу до розгляду.

Повноваження апеляційного суду передбачені ст.307 ЦПК України.

Апеляційний суд не має повноважень щодо будь-яких зобов'язань іншого суду. Питання про судовий розгляд справи можливий тільки за умови попереднього відкриття судом провадження у цій справі. Враховуючи, що судом першої інстанції провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Другого воєнізованого гірничорятувального загону в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не було відкрито, а апеляційний суд не має повноважень щодо відкриття провадження у суді першої інстанції, тому й підстави для справи для зобов'язання суду першої інстанції призначити справу до розгляду, відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення

З наведених підстав ухвала суду від 03 листопада 2016 року про повернення позовної заяви в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.209,303,304, 307, п.3 ч.1 ст.312,ст.ст.313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 03 листопада 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції в установленому законом порядку.

Ухвала набуває чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий

Судді: