Ухвала суду № 63664285, 21.12.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6828/16 Справа № 200/20953/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Єлісєєва Т. Ю. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 31 травня 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» був укладений Договір поруки №23/07/02/03 на невизначений строк та в якості забезпечення виконання зобов'язань боржника за Кредитним договором №23/07-ФЛ/03, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3

25 лютого 2009 року, у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язання за Кредитним договором №23/07-ФЛ/03 від 31 травня 2007 року, банк направив на адресу боржника та поручителя вимогу про дострокове виконання зобов'язання. Позивач вважає, що строк виконання зобов'язання за Кредитним договором закінчився 25 лютого 2009 року і з цієї дати має відраховуватись шестимісячний строк, протягом якого кредитору, в розумінні положень ст. 559 ЦК України, надано право звернення з позовом до суду.

Враховуючи пропуск вказаного строку на реалізацію відповідачем свого права на звернення до суду із позовом, позивач просила суд визнати припиненим Договір поруки №23/07/02/03 від 31 травня 2007 року.

Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 було задоволено: визнано договір поруки №23/07/02/03 від 31 травня 2007 року, укладеного між позивачем та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», припиненим з 26 серпня 2009 року та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Судом встановлено, що 31 травня 2007 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір №23/07-ФЛ/03, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в сумі 97000 доларів США на строк до 10 травня 2023 року, з щомісячним мінімальним погашенням позичкової заборгованості в розмірі 1077,80 доларів США та нарахованими процентами.

Одночасно с вказаним Кредитним договором, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений Договір поруки від 31 травня 2007 року №23/07/02/03, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором №23/07-ФЛ/03 від 31 травня 2007 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

У зв'язку з невиконанням вимог Кредитного договору від 31 травня 2007 року №23/07-ФЛ/03, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було направлено вимоги від 25 лютого 2009 за вих. №09-014/67 та №09-014/66 відповідно про дострокове повернення кредитних коштів.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У зв'язку з порушенням Боржником графіка погашення заборгованості та виникненням заборгованості за кредитним договором Кредитор використав передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК та п.2.2 Договору поруки право на односторонню зміну умов Договору поруки, надіславши 25 лютого 2009 року вимогу поручителю, про дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів не пізніше 10 (десяти) календарних днів з дати отримання вимоги.

Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК шестимісячний строк підлягає обчисленню із цієї дати.

Тож, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України та виходив з того, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу по зобов'язанням за спірними договорами лише 11 жовтня 2013 року, що підтверджується зустрічною позовною заявою, а «строк чинності поруки» встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України сплинув через шість місяців після пред'явлення вимоги від 25 лютого 2009 року, тобто з 26 серпня 2009 року.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального, зокрема, щодо розгляду справи за відсутності представника відповідача, що позбавило банк права на захист своїх прав і інтересів.

Однак, колегія суддів, вважає такі обґрунтування безпідставними, оскільки банк знав про розгляд даної цивільної справи, що підтверджується наявною в матеріалах справи зустрічною позовною заявою ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

В той же час, апелянтом не було зазначеного жодного доводу щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення, в чому полягає порушення або невірне застосування норм матеріального права та підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, вірно було застосовано та детально проаналізовано положення ст. 559 ЦК України, а також, норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - відхилити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2015 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова