Вирок № 63663756, 26.12.2016, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9405/14-к

1-кп/214/39/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Прасолова В.М.

при секретарі - Горбуновій Л.С., Євтушенко В.С.

за участю прокурора - Бондара В.Ю.

за участю потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

за участю представників потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6

за участю представника цивільного відповідача - ОСОБА_7

за участю захисників - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

за участю обвинуваченого - ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду кримінальне провадження №12014040750001335 за обвинуваченням:

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, приватного підприємця, пенсіонера, раніше не судимого, одруженого, з базовою вищою освітою, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 ч.2 КК України, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2012 приблизно в 17 годин 33 хвилини в Саксаганському районі м. Кривого Рогу по сухому асфальтному покриттю проїзної частини дороги пр. Гагаріна з боку пл. Горького у напрямку пл. Маяковського в правій смузі рухався автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_12

У цей час, при відсутності перешкод для видимості, тобто в умовах необмеженої для нього видимості, по проїжджій частині дороги пр. Гагаріна в зустрічному напрямку рухався автомобіль «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_11

Керуючи автомобілем «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_11 вирішив проїхати на вул. Єсеніна, для чого йому необхідно було пересікти ліву, зустрічну для нього, смугу пр. Гагаріна під деяким кутом назустріч автомобілям, які рухались по цій смузі.

При виконанні цього маневру, обвинувачений ОСОБА_11 повинен був керуватися вимогами п.п. 10.1. «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху, водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху та п. вказаних Правил 16.6., згідно якого, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу, зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертає направо.

Для виконання зазначених пунктів «Правил дорожнього руху» і забезпечення безпеки для інших учасників руху, ОСОБА_11, керуючи автомобілем «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, зобов'язаний був залишитися на своїй смузі руху в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, тобто на правій по ходу руху в напрямку пл. Горького половині пр. Гагаріна, пропустити транспорті засоби, які рухалися в зустрічному напрямку і лише після цього здійснювати виїзд на ліву, зустрічну для нього, смугу цього проспекту.

Діючи зі злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді зіткнення автомобілів, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, ОСОБА_11, керуючи автомобілем «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, порушивши вищевказані вимоги «Правил дорожнього руху», не зупинився на своїй смузі руху, не пропустив транспортні засоби, які рухалися по зустрічній для нього смузі, у тому числі автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_12, який бачив, але розраховував на те, що ОСОБА_12 зупиниться, та заливши смугу свого руху, на зелений сигнал світлофору став виїжджати на зустрічну смугу руху.

Частково виїхавши на зустрічну смугу, ОСОБА_11, керуючи автомобілем «Mічубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, зупинився на регульованому перехресті пр. Гагаріна та вул. Єсеніна, та в подальшому, легковажно розраховуючи на те, що ОСОБА_12 зупиниться, ОСОБА_11, керуючи автомобілем «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, продовжуючи порушувати вимоги вказаних пунктів «Правил дорожнього руху», поновив рух і став рухатися під деяким кутом назустріч руху автомобілю «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_12

Цими діями, які порушували вимоги безпеки для дорожнього руху, ОСОБА_11, керуючи автомобілем «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, створив перешкоду для руху ОСОБА_12, який в момент виникнення небезпеки для свого руху не мав технічної можливості запобігти зіткненню автомобілів.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, відбулось зіткнення автомобіля «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_12 та автомобіля «Mіцубісі», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_11

В результаті зіткнення автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 в некерованому стані виїхав за межі проїжджої частини дороги та на тротуарі скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_13 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна обличчя, обох кистей, лівої сідниці, синців обличчя, обох кистей, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень. Потерпілій ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого скалкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням кісних уламків, підшкірної гематоми лівої гомілки, саден обох верхніх та обох нижніх кінцівок, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в області першого пальцю лівої стопи, крайовий перелом бугорку нігтьової фаланги першого пальця лівої стопи, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби). Потерпілій ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді хибного суглобу, вальгусної деформації лівої гомілки та скорочення лівої нижньої кінцівки, які виникли в місті перелому великогомілкової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою втрати працездатності більше 1/3(35 %).

Між порушенням водієм ОСОБА_11 правил безпеки дорожнього руху в частині виконання вимог п. 10.1. та 16.6. «Правил дорожнього руху України» і наслідками - заподіянням потерпілій ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень вбачається прямий причинний зв'язок.

Дії обвинуваченого ОСОБА_11 належить кваліфікувати за ст. 286 ч.2 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Встановлені судом обставини підтверджуються наступними доказами.

Так, у судовому засіданні обвинувачений винним себе не визнав повністю, цивільні позови не визнав. При цьому показав, що 27 квітня 2012 року рухався на автомобілі «Міцубісі» по пр. Гагаріна в напрямку пл. Горького. На перехресті перед виконання повороту наліво, зупинився. Коли загорівся жовтий сигнал світлофору, став виїжджати на зустрічну смугу. Потім зупинився і продовжив рух коли для автомобілів, які рухаються по пр. Гагаріна загорівся червоний сигнал світлофору. На цій смузі руху його вдарив водій ОСОБА_12 Поворот вліво він, обвинувачений, виконував поетапно. Перед ДТП водій ОСОБА_12 прискорив свій рух. Далі, уточнивши показання, зазначив, що в салоні автомобіля знаходився він один, на світлофорі ніяких цифр не було. На перехресті, перед тим як виконати поворот наліво, стояв, перебуваючи на своїй смузі руху приблизно 3-4 секунди. На зустрічній смузі рухався автомобіль «Седан» білого кольору. Він, обвинувачений, на жовтий сигнал світлофору проїхав смугу, на якій знаходився автомобіль «Седан» та зупинився не виїжджаючи далі і продовжив рух, коли на світлофорі загорівся червоний сигнал. При цьому він, обвинувачений, бачив, що рухається автомобіль, яким керував ОСОБА_12, вважав, що ОСОБА_12 зупиниться. Швидкість автомобіля, яким керував ОСОБА_12 складала приблизно 70 км./год. Коли він, обвинувачений, не рухався ОСОБА_12 допустив зіткнення з автомобілем. Керований ним, обвинуваченим, автомобіль, в цей момент стояв за межами габариту автомобіля «Седан» на відстані 0,5 метра -1 метр далі від правого краю цього автомобіля. Коли він, обвинувачений, побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_12, то відстань між автомобілем, яким керував він та яким керував ОСОБА_3, складала приблизно 50 метрів, ОСОБА_12 рухався в середній смузі. Він, обвинувачений, не приймав участі у слідчому експерименті, так як для проведення експерименту був застосований автомобіль не з тією коробкою передач. Належний йому, обвинуваченому, автомобіль поновлений та знаходиться в гаражі. У автомобіля «Фіат», яким керував ОСОБА_12, була пошкоджена ліва частина, чи вчиняв ОСОБА_12 перед ДТП маневр, не знає. Коли він, обвинувачений, виїжджав за межі автомобіля «Седан», бачив, що по смузі, на яку він, обвинувачений, мав намір виїхати, рухається автомобіль під керуванням ОСОБА_12 Його, обвинуваченого, ніхто не спонукав виїжджати на ту смугу, де сталася ДТП. Вважає, що він, обвинувачений, не повинен був пропустити автомобіль, яким керував ОСОБА_12 У нього, обвинуваченого, була можливість стояти та пропустити автомобіль, яким керував ОСОБА_12

Під час додаткового допиту, обвинувачений показав, що виконуючи маневр повороту наліво, мав намір виїхати з пр. Гагаріна на вул. Єсеніна. В момент, коли сталася ДТП, він, обвинувачений, загальмував. Далі уточнив, що коли зупинився перед ДТП, то поставив автомобіль на ручне гальмо. Після ДТП зняв автомобіль з ручного гальма. Коли зупинився, то важіль передач знаходився у нейтральному положенні, вживши ручне гальмо також включив другу передачу, для «страховки», так як в такому положенні автомобіль нерухомий. Він, обвинувачений, має водійський стаж близько 40 років, добре знає правила дорожнього руху, викладав правила іншим особам. Змінивши місцезнаходження після ДТП, порушив вимоги правил дорожнього руху, так як перебуваючи на місці ДТП створював перешкоди для руху, створився хаос на дорозі. З місця, де сталася ДТП, з'їхав, знявши автомобіль з ручного гальма, зупинився на правій смузі руху по пр. Гагаріна, якщо рухатися в напрямку пл. Маяковського.

Після зміни обвинувального акту обвинувачений показав, що вину свою не визнає повністю, надані раніше показання підтверджує.

З показань потерпілої ОСОБА_1 вбачається, що 27 квітня 2012 року зі своєю мамою, ОСОБА_2, йшла в напрямку автовокзалу по правій стороні пр. Гагаріна в м. Кривому Розі. Потім в очах виникло зелене світло, прийшла в себе вже на сходинах станції швидкісного трамваю. Механізм ДТП не бачила. В проведенні слідчого експерименту приймала участь один раз. Обвинувачений ніякої допомоги не надавав. До страхової компанії про відшкодування витрат не зверталася.

Як показала потерпіла ОСОБА_2, 27 квітня 2012 року зі своєю донькою ОСОБА_1, йшла в напрямку автовокзалу по правій стороні пр. Гагаріна в м. Кривому Розі. Йшла ближче до проїзної частини. Потім почула звук удару, повернула голову вліво, побачила, що зіштовхнулися дві автомашини, після цього втратила свідомість. Прийшла в себе на відстані 30 метрів від того місця, де перебувала. Механізм ДТП не бачила. В проведенні слідчого експерименту приймала участь. Обвинувачений ніякої матеріальної шкоди не відшкодував.

З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що обвинуваченого знає у зв'язку з даною справою. 27 квітня 2012 року йшов від станції швидкісного трамваю до пр. Гагаріна. При цьому побачив, як в напрямку від пл. Горького по тротуару проїхала автомашина з людьми на капоті та врізалася в дерево. Що було до цього, та зіткнення автомашин, не бачив, який був сигнал світлофору, не знає.

Як показала потерпіла ОСОБА_3, в квітні 2012 року її чоловік ОСОБА_12 розповідав, що потрапив в ДТП, є постраждалі. Їй завдана шкода, тому що пошкоджений автомобіль, яким керував ОСОБА_12, належав їй. На даний час автомобіль не відремонтований, до страхової компанії на зверталася.

З показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що 27 квітня 2012 року, керуючи автомобілем «Фіат», рухався по пр. Гагаріна від пл. Горького в напрямку автовокзалу. При цьому помітив, що на перехресті пр. Гагаріна та вул. Єсеніна стоїть автомобіль «Міцубісі», який був повернутим в бік його, свідка, смуги руху. Коли відстань між ним та зазначеним автомобілем була невелика, вказаний автомобіль почав рухатися. Він, свідок, став зміщуватися вправо, але вказаний автомобіль вдарив в ліву частину автомобіля, яким він, свідок, керував. Від цього керований ним, свідком, автомобіль викинуло на тротуар. Перед ДТП він, свідок, рухався на зелений сигнал світлофору зі швидкістю приблизно 60 км/год. Перед ДТП в крайньому лівому положенні на смузі його, свідка, руху стояв автомобіль білого кольору. Те, що на світлофорі є зелений сигнал, бачив за 50 метрів, продовжуючи рух не змінював напрямку або швидкості. Побачив автомобіль «Міцубісі» в той момент, коли до цього автомобіля було 10-15 метрів. Вважав, що автомобіль «Міцубісі» знизить швидкість свого руху. Наполягає на тому, що автомобіль «Міцубісі», коли він, свідок, його побачив, рухався та знаходився вже на смузі його, свідка, руху. Дані, які були отримані під час проведення за його, свідка, участю, слідчого експерименту, підтверджує, просить вірити тим даним, які отримані під час експерименту. На даний час автомобіль «Фіат», яким керував, знаходиться в РВ.

З показань потерпілої ОСОБА_4 вбачається, що 27 квітня 2012 року з ОСОБА_13 знаходилася на правій стороні пр. Гагаріна, якщо йти від пл. Горького, в районі перехрестя з вул. Єсеніна, яку вони пересікли на мали намір перейти пр. Гагаріна. На світлофорі був знак у вигляді двох червоних смужок. Погледівши вліво, побачила, як по пр. Гагаріна рухається автомобіль «Фіат», стала за ним глядіти, а потім побачила, як сталося зіткнення цього автомобіля з автомобілем «Міцубісі», внаслідок чого автомобіль «Фіат» наїхав на неї. В результаті цього отримала травму, перелом лівої голені, проходила стаціонарне лікування, їй робилася операція, лікування закінчилося в лютому 2015 року. Перед травмуванням ОСОБА_13 знаходилася від неї, потерпілої, справа. Автомобіль «Фіат» їхав по середині смуги, на якій сталася ДТП. Під час досудового розслідування на слідчому експерименті була два рази.

Як показав свідок ОСОБА_15, 27 квітня 2012 року приблизно в 17 год. 30 хв. з дружиною йшов по вул. Єсеніна в напрямку пр. Гагаріна, пл. Горького знаходилася при цьому ліворуч від нього. Побачив, як по пр. Гагаріна від пл. Горького рухався автомобіль «Фіат», для якого був зелений сигнал світлофору. В цей же час, з боку автовокзалу, під'їхав автомобіль «Міцубісі», який ввімкнув сигнал лівого повороту, та виїхав на смугу, по якій рухався автомобіль «Фіат». Далі автомобіль «Міцубісі» почав рух та вказані автомобілі зіштовхнулися, автомобіль «Фіат» виїхав на тротуар та збив людей. Який в момент зіткнення був сигнал світлофору, не знає. Він, свідок, побачив автомобіль «Фіат» тоді, коли автомобіль «Міцубісі» вже був на другій смузі руху автомобіля «Фіат». Далі свідок уточнив, що автомобіль «Міцубісі» перед ДТП зупинявся, простояв десь 1 секунду, з моменту зупинки до ДТП пройшло 3 секунди.

Як показала свідок ОСОБА_13, визнана в подальшому потерпілою, 27 квітня 2012 року з ОСОБА_4 знаходилася на правій стороні пр. Гагаріна, якщо йти від пл. Горького, в районі перехрестя з вул. Єсеніна, яку вони пересікли та мали намір перейти пр. Гагаріна. На світлофорі був знак у вигляді двох червоних смужок. В цей момент побачила автомобіль «Фіат», який з великою швидкістю рухався від пл. Горького посередині своєї смуги руху. Також побачила автомобіль «Міцубісі», який став повертати та вдарив автомобіль «Фіат». Від удару автомобіль «Фіат» виїхав та вдарив її. Перед тим, як сталася ДТП, автомобіль «Міцубісі» не зупинявся, швидкість його була невеликою. Перед тим, як сталася ДТП, автомобіль «Фіат» став робити відворот вправо. Який був сигнал світлофору для вказаних автомобілів, не знає.

На очній ставці із свідком ОСОБА_13, яка визнана в подальшому потерпілою, обвинувачений показав, що з показаннями свідка ОСОБА_13 не згоден, не він, обвинувачений, допустив наїзд на автомобіль «Фіат», а свідок ОСОБА_12 допустив наїзд на автомобіль «Міцубісі», перед тим як сталося зіткнення вказаних автомобілів, він, обвинувачений, зупинявся. Свідок ОСОБА_13 пояснила, що наполягає на тому, що автомобіль «Міцубісі» не зупинявся перед ДТП.

Як показав експерт ОСОБА_16, по даній справі проводив дві експертизи, висновки підтверджує. Його останній висновок в тій частині, що в діях ОСОБА_12 є порушення або вимог п. 8.7.3 «г» або п. 8.7.3 «е» Правил дорожнього руху, слід розуміти так, що якщо в момент ДТП на світлофорі горів жовтий сигнал, та було порушення вимог п. 8.7.3 «г» Правил дорожнього руху, а якщо горів червоний - то порушення п.8.7.3. «е» Правил. Відповідно до Правил дорожнього руху проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофору дозволяється, якщо неможливо зупинитися без екстреного гальмування. Водій, с технічної точки зору перед виїздом на зустрічну смугу, повинен пропустити транспортні засоби і при тій умові, якщо такий транспортний засіб рухається з порушенням Правил дорожнього руху.

Оглянути зміст диску (т.№2, а.с.122) не виявилося можливим, так як по поясненням спеціаліста на диску мається пошкодження.

Як вбачається з оглянутого за участю спеціаліста з застосуванням ноутбуку «Леново» диску (т.№7, а.с.14), на диску мається 5 файлів. При відкритті мається зображення ділянки дороги, на екрані маються такі цифри, які визначають години, хвилини, секунди. Коли на екрані виникають цифри «17.33.47.» видно, як автомобіль білого кольору зупиняється і в цей момент його справа випереджає автомобіль чорного кольору, який зникає з кадру в той момент, коли на екрані маються такі цифри «17.33.48.». Як вбачається з зображення, на проїзній частині мається суцільна та переривиста роздільні лінії, розмітка «стоп-лінія» відсутня.

Як вбачається з оглянутого за участю спеціаліста з застосуванням ноутбуку «Леново» диску (т.№7, а.с.14), на файлі, який мається на диску, міститься зображення перехрестя вул. Єсеніна та пр. Гагаріна у м. Кривому Розі. На зображенні вбачаються два світлофора. Коли на світлофорі, який регулює рух через пр. Гагаріна, з'являється цифра «2» червоного кольору, то на світлофорі, який регулює рух по пр. Гагаріна з'являється жовтий сигнал. Коли на світлофорі, який регулює рух через пр. Гагаріна, з'являється дві смужки червоного кольору, то на світлофорі, який регулює рух по пр. Гагаріна з'являється жовтий та червоний сигнал.

Як вбачається з протоколу огляду (т.№2, а.с. 4-19), під час огляду, проведеного з 17 год. 50 хв. до 19 год. 30 хв. 27 квітня 2012 року, місцем події є перехрестя пр. Гагаріна та вул. Єсеніна у м. Кривому Розі, дорожнє покриття - асфальтобетон; ширина дорожнього покриття складає 22, 1 м.; мається по 3 смуги для руху в кожному напрямку; ширина лінії, що розділяє транспортні потоки, складає 0,3 м.; ширина тротуару складає 5,0 м.; способом регулювання руху є світлофор; дальність видимості не обмежена. На місці події знаходиться розташований передньою частиною в напряму вул. Єсеніна, під деяким кутом щодо прямолінійного руху по пр. Гагаріна, автомобіль «Міцубісі Грандіс», переднє ліве колесо якого знаходиться в 0,35 м. від бордюру, заднє ліве колесо знаходиться в 0,30 м. від умовної лінії продовження бордюру та 5,6 м. від стійки світлофору. На місці події також знаходиться автомобіль «Фіат», розташований на тротуарі впритул до кам'яної споруди, переднє ліве колесо якого знаходиться в 12,8 м. від бордюру, заднє ліве колесо в 11,8 м. від бордюру та 3,4 м. від опори світлофору. Під час огляду на автомобілі «Міцубісі» виявлені такі пошкодження: пошкодження переднього бамперу, рішити радіатору, зчіс та вм'ятини переднього капоту, пошкодження лівої передньої блок-фари. На автомобілі «Фіат» виявлені такі пошкодження: розгермитізована передня права шина, деформований передній правий диск, деформована передня частина автомобіля, деформована ліва частина бамперу, розбите вітрове скло. На проїзній частині та на тротуарі виявлені сліди у вигляді нашарування, осипи, зчісу, плям.

Як вбачається з протоколу (т.№2, а.с.20), під час огляду, проведеного з 18 год. 40 хв. до 18 год. 50 хв. 27 квітня 2012 року у автомобіля «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1, виявлені такі пошкодження: розгермитізована передня права шина, деформований передній правий диск, деформована передня частина автомобіля, деформована ліва частина бамперу, розбите вітрове скло. На момент огляду важіль стоянкового гальма знаходиться в положенні «вимкнений», коробки передач «автомат».

Як вбачається з протоколу (т.№2, а.с.21), під час огляду, проведеного з 18 год. 20 хв. до 18 год. 35 хв. 27 квітня 2012 року у автомобіля «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2, виявлені такі пошкодження: пошкодження переднього бамперу, передньої решітки радіатору, зчоси та вм'ятина переднього капоту, пошкодження лівої передньої блок-фари. На момент огляду важіль стоянкового гальма знаходиться в положенні «ввімкнений», важіль коробки передач знаходиться у положенні «друга передача». При огляді встановлено, що у автомобіля вітрові бокові скла в справному стані, тиск повітря в шинах в межах норми, рульове управління та система гальмування справні, несправностей інших агрегатів та механізмів не встановлено.

Відповідно до свідоцтва (т.№2, а.с.22), власником автомобіля «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 з 9 лютого 2011 року є ОСОБА_3

Згідно посвідчення (т.№2, а.с.22), ОСОБА_12 має право керувати транспортними засобами з 17 серпня 1993 року.

Як вбачається з повідомлення (т.№2, а.с.25), ОСОБА_1 з 27 квітня 2012 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» з діагнозом: «Поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Закритий поперековий перелом сер./3 лівої гомілки. Чисельні забої м'яких тканин тулуба, кінцівок».

Відповідно до повідомлення (т.№2, а.с.27), ОСОБА_2 27 квітня 2012 року в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» надана допомога з приводу забою правого стегна, правого голеностопу, забою стопи, саден, рекомендовано амбулаторне лікування.

Як вбачається з повідомлення (т.№2, а.с.29), ОСОБА_4 з 27 квітня 2012 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» з діагнозом: «Поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забійна рана тім'яної області голови. Закритий уламковий перелом лівої гомілки зі зміщенням кісткових уламків».

Згідно повідомлення (т.№2, а.с.31), ОСОБА_13 з 27 квітня 2012 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» з діагнозом: «Поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забій нижнього грудинного попереково-крижового відділів хребта. Забої, садна сідниці, верхніх та нижніх кінцівок

Як вбачається з постанови (т.№2, а.с.33), автомобіль «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2 визнаний речовим доказом та долучений до кримінальної справи.

Відповідно до постанови (т.№2, а.с.35), автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 визнаний речовим доказом та долучений до кримінальної справи.

Згідно висновку судово-медичної експертизи (т.№2, а.с.46-47), у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в області першого пальцю лівої стопи, крайовий перелом бугорку нігтьової фаланги першого пальця лівої стопи, які за своїм характером відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби). Тілесні ушкодження могли виникнути в обстановці дорожньо-транспортної пригоди 27 квітня 2012 року.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи (т.№2, а.с.55-56), у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, садна обличчя, обох кистей, лівої сідниці, синців обличчя, обох кистей, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження могли виникнути 27 квітня 2012 року.

Згідно висновку судово-медичної експертизи (т.№2, а.с.63-65), у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого скалкового перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням кісних уламків, підшкірної гематоми лівої гомілки, саден обох верхніх та обох нижніх кінцівок, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження могли виникнути 27 квітня 2012 року.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи (т.№2, а.с.73-75), у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, садна обличчя та кінцівок, підшкірної гематоми обличчя, перелому обох кісток лівої гомілки зі зміщенням уламків, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження могли виникнути 27 квітня 2012 року.

Як вбачається з протоколу додаткового огляду (т.№2, а.с.79), проведеного 1 червня 2012 року, під час огляду, перехрестя пр. Гагаріна та вул. Єсеніна у м. Кривому Розі встановлено, що червоний сигнал на пішохідному світлофорі є включеним 36 секунд, після чого включаються дві горизонтальних смуги на 1,8-2,0 секунди. Сигнал зеленого кольору на автомобільному світлофорі є включеним на протязі 28 секунд, після чого включається мигаючий сигнал на 4 секунди, а потім жовтий сигнал на 3 секунди. Після зеленого сигналу на пішохідному переході та вимкненні нижньої секції світлофору з електронним секундоміром зелений сигнал мигає 1 секунду, після всі секції пішохідного світлофору вимикаються, а на автомобільному світлофорі в цей час ввімкнений червоний сигнал, а даної у верхній секції автомобільного світлофору загораються дві горизонтальних смужки червоного кольору. Коли на пішохідному світлофорі вмикаються дві горизонтальні смужки червоного кольору, на автомобільному світлофорі мається сигнал жовтого кольору, жовтий сигнал на автомобільному світлофорі змінюється на червоний одночасно з вмиканням на пішохідному світлофорі зеленого сигналу.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту (т.№2, а.с.96-106), ОСОБА_12 вказав, що 27 квітня 2012 року на пр. Гагаріна в м. Кривому Розі автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався на відстані 3,3 метрів від правого бордюру дороги. Також ОСОБА_12 вказав, що автомобіль «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2 перед поновленням руху стояв у лівій смузі руху, призначеної для руху в напрямку руху до пл. Маяковського, при цьому правий габарит цього автомобіля знаходився на відстані 3,2 м. від середини дороги в 4,3 м. від опори зі світлофором. Також показав, що місце зіткнення транспортних засобів, розташовано на відстані 3,4 метра від правої межи дороги та в 5,6 метрах від опори зі світлофором. Також вказав, що після поновлення руху автомобіль «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2 до зіткнення проїхав 5,6 м. Також ОСОБА_12 вказав, що автомобіль «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2, після поновлення руху рухався із такою швидкістю, що проїхав 5,6 м. за 0,2 секунди. Свідок ОСОБА_15 про розташування на проїзній частині автомобіля «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1, про місцезнаходження автомобіля «Міцубісі» перед тим, як він поновив рух, про траекторію руху та швидкість руху автомобіля «Міцубісі» надав показання такі самі, як свідок ОСОБА_12

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту (т.№2, а.с.107-117), ОСОБА_11 вказав, що 27 квітня 2012 року на пр. Гагаріна в м. Кривому Розі на момент ДТП, автомобіль «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходився на проїзній частині пр. Гагаріна в такому положенні, що його передній габарит знаходився в 5,1 м. від середини дороги перед опорою зі світлофором. Також вказав, що місце зіткнення автомобілів знаходиться на відстані 4,65 м. від середини дороги і 8,8 м. від опори світлофору. Також зазначив, що після зупинки до ДТП автомобіль «Міцубісі» стояв 6 секунд. Також вказав місце, де стояли автомобілі «Седан» та «Москвич». Також зазначив, що права фара автомобіля «Міцубісі» залишалася непошкодженою, а контакт з автомобілем «Фіат» стався передньою частиною автомобіля «Міцубісі».

Відповідно до протоколу огляду (т.№2, а.с.119-121), під час огляду лазерного диску встановлено, що на цьому диску відображений рух автомобілів на ділянці перед перехрестям пр. Гагаріна та вул. Єсеніна у м. Кривому Розі в період з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 27 квітня 2012 року.

Згідно постанови (т.№2, а.с.123), вказаний лазерний диск визнаний речовим доказом та долучений до кримінальної справи.

Як зазначено у висновку судової автотехнічної експертизи (т.№2, а.с.134-136), ОСОБА_12 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Міцубісі». Водій ОСОБА_11 мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Фіат» шляхом виконання в робочому режимі вимог п.10.1, 16.6 Правил дорожнього руху України. В діях водія ОСОБА_12 по керуванню автомобілем «Фіат» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, не мається. В діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Міцубісі» вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Відповідно до свідоцтва (т.№2, а.с.153), власником автомобіля «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2 з 18 листопада 2008 року є ОСОБА_11

Згідно посвідчення (т.№2, а.с.153), ОСОБА_11 має право керувати транспортними засобами з 13 лютого 1982 року.

Відповідно до довідки (т.№2, а.с.207), ОСОБА_4 працювала та мала заробіток за період з 15 березня 2012 року по 26 квітня 2012 року в сумі 1227 грн. 89 коп.

Як вбачається з довідки (т.№2, а.с.211), ОСОБА_4 з 23 серпня 2012 року встановлена друга група інвалідності строком по 1 вересня 2013 року.

Згідно виписного епікризу (т.№2, а.с.212), ОСОБА_4 з 27 квітня 2012 року по 21 травня 2012 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» з діагнозом: «Поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забійна рана тім'яної області голови. Закритий уламковий перелом лівої гомілки зі зміщенням кісткових уламків».

Як вбачається з чеків, накладних, довідки, епікризу (т.№2, а.с.231-224, т.№5 а.с.93-121, т.№3, а.с.117-119, т.№6, а.с.17-33, 102-127), придбалися медикаменти, лікувальні засоби, проводилися обстеження ОСОБА_4, остання 23 серпня 2012 року визнана інвалідом, є пенсіонером по інвалідності.

Згідно виписного епікризу (т.№3, а.с.13), ОСОБА_1 з 27 квітня 2012 року по 25 травня 2012 року знаходилася на стаціонарному лікуванні в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня №2» з діагнозом: «Поєднана травма. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Закритий поперековий перелом сер./3 лівої гомілки. Чисельні забої м'яких тканин тулуба, кінцівок».

Як вбачається з виписок (т.№3, а.с.14,15) ОСОБА_2 проходила амбулаторне лікування.

Відповідно до повідомлення, ОСОБА_2 знаходилася на лікарняному з 28 квітня 2012 року по 2 червня 2012 року, що становить 168 робочих годин, їй виплачена допомога з тимчасової втрати працездатності у сумі 4096 грн. 26 коп., за останні 12 місяців роботи, що передували ушкодженню здоров'я її середньомісячний заробіток склав 4171 грн. 05 коп., як вбачається з чеків, накладних, придбалися медикаменти, лікувальні засоби, проводилися обстеження ОСОБА_2 (т.№3, а.с.16, 19-31, т.№6, а.с.51-66).

Як вбачається з виписного епікризу, виписок, чеків, накладних (т.№3, а.с.37-40), ОСОБА_13 проходила лікування, придбалися медикаменти, лікувальні засоби, проводилися обстеження.

З розрахунку вбачається вартість лікування ОСОБА_2 (т.№3, а.с.50-53).

З відомостей (т.№3, а.с.82) вбачається різниця в заробітку ОСОБА_1

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту (т.№3, а.с.104-115), потерпіла ОСОБА_2 вказала, що місце зіткнення автомобілів, яке сталося 27 квітня 2012 року, знаходиться на відстані 9,9 м. від правого краю дороги і 1,3 м. перед опорою світлофору; потерпіла ОСОБА_4 вказала, що місце зіткнення автомобілів, яке сталося 27 квітня 2012 року, знаходиться на відстані 6,4 м. від правого краю дороги і 2,5 м. перед опорою світлофору; свідок ОСОБА_13 вказала, що місце зіткнення автомобілів, яке сталося 27 квітня 2012 року, знаходиться на відстані 6,1 м. від правого краю дороги і 2,0 м. перед опорою світлофору.

Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи (т.№3, а.с.143-144), у ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді хибного суглобу, вальгусної деформації лівої гомілки та скорочення лівої нижньої кінцівки, які виникли в місті перелому великогомілкової кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою втрати працездатності більше 1/3(35 %).

Відповідно до протоколу додаткового огляду (т.№4, а.с.6-7), проведеного 11 квітня 2014 року, оглянуті світлофори, які регулюють рух на перехресті вул. Єсеніна та пр. Гагаріна.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту (т.№4, а.с.38-43), потерпіла ОСОБА_4 вказала, що місце зіткнення автомобілів, яке сталося 27 квітня 2012 року, знаходиться на відстані 4,4 м. від правого краю дороги і 2,8 м. перед опорою світлофору; автомобіль «Фіат» рухався на відстані 3,1 м. від правого краю дороги до правої бокової частини автомобіля; автомобіль «Фіат» в момент зміни сигналу світлофору знаходився на відстані 0,2 м. за стоп-лінією.

З протоколу слідчого експерименту (т.№4, а.с.44-48) вбачається, що потерпіла ОСОБА_13 вказала, що місце зіткнення автомобілів, яке сталося 27 квітня 2012 року, знаходиться на відстані 5,5 м. від правого краю дороги і 3,1 м. перед опорою світлофору; автомобіль «Фіат» рухався на відстані 3,2 м. від правого краю дороги до правої бокової частини автомобіля; автомобіль «Фіат» в момент зміни сигналу світлофору знаходився на відстані 0,2 м. за стоп-лінією.

Як вбачається з повідомлення (т.№4, а.с.31), ОСОБА_11 в 2008-2010 році притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 122-1 КУпАП.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту (т.№4, а.с.88-95), ОСОБА_11 заявляв клопотання та вказав, що до початку зміни напрямку руху автомобіль «Міцубісі Грандіс» таким чином, що переднє колесо знаходилося на відстані 11,54 м. від лівого краю проїзної частини, заднє в 11,53 м. від цього краю; що зіткнення сталося переднім правим кутом переднього бамперу автомобіля «Міцубісі Грандіс»; ОСОБА_11 відмовився нанести крейдою місце зіткнення, пояснив, що рухався після зміни напрямку до зіткнення із швидкістю 2 км./год.; час руху з моменту зміни напрямку до зіткнення встановити не вдалося.

Як вбачається з висновку експерта (т.№4, а.с.115-149), вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 231014 грн. 89 коп., ринкова вартість автомобіля складає 162968 грн. 17 коп., сума матеріально збитку складає 162968 грн. 17 коп.

З протоколу слідчого експерименту (т.№4, а.с.152-157) вбачається, що свідок ОСОБА_15 вказав, що 27 квітня 2012 року перед ДТП автомобіль «Фіат» рухався на відстані 3,0 м. від правого краю дороги до правої бокової частини автомобіля; автомобіль «Міцубісі Грандіс» перед поновленням руху стояв таким чином, що ліве переднє колесо знаходилося на відстані 8,26 м. до лівого краю дороги в напрямку його руху та 3,45 м. за опорою із пішохідним світлофором, ліве заднє колесо знаходилося на відстані 10,57 м. від лівого краю дороги та в 3,3 м. від вказаного світлофору, від місця поновлення руху до місця ДТП автомобіль «Міцубісі Грандіс» проїхав 3,77 м.; автомобіль «Міцубісі Грандіс» перед ДТП рухався з такою швидкістю, що подолав 3,77 м. за 1,8 сек.

Як зазначено у висновку судової автотехнічної експертизи (т.№4, а.с.178-183), згідно свідчень ОСОБА_12, у діях водія ОСОБА_12 по керуванню автомобілем «Фіат» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, не мається. В діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Міцубісі» вбачаються невідповідність вимогам п. 10.1 та п. 16.6 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Відповідно цього ж висновку, згідно свідчень ОСОБА_11 в діях водія ОСОБА_12 по керуванню автомобілем «Фіат», в залежності він сигналу світлофора, який горів на світлофорі, вбачаються невідповідності або вимогам п.8.7.3 г) або п.8.7.3 е) Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою; у діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Міцубісі Грандіс» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, не мається. Як вказано в цьому ж висновку, згідно свідчень ОСОБА_15, у діях водія ОСОБА_12 по керуванню автомобілем «Фіат», невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, не мається. В діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Міцубісі» вбачаються невідповідність вимогам п. 10.1 та п. 16.6 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Відповідно до цього ж висновку, згідно свідчень ОСОБА_4, у діях водія ОСОБА_12 по керуванню автомобілем «Фіат» невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, не мається. В діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Міцубісі» вбачаються невідповідність вимогам п. 10.1 та п. 16.6 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. Як зазначено у цьому висновку, згідно свідчень ОСОБА_13, у діях водія ОСОБА_12 по керуванню автомобілем «Фіат», невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, не мається. В діях водія ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Міцубісі», вбачаються невідповідність вимогам п. 10.1 та п. 16.6 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

Як вбачається з розрахунку, цивільний відповідач провів розрахунок витрат на лікування (т.№5, с.с.215-216).

З фотокарток вбачається обстановка на перехресті вул. Єсеніна та пр. Гагаріна у м. Кривому Розі (т.№5, а.с.225).

Із свідоцтв, виписок (т.№6, а.с.45-50, 139-144), вбачається сімейний стан ОСОБА_1, проходження лікування.

З чеків, квитанцій, вбачається, що придбавалися медикаменти (т.№6, а.с.148-160).

Відповідно до розрахунку, відомостей (т.№7, а.с.28-29), визначений розрахунок різниці заробітної плати ОСОБА_1

Як встановлено ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до вимог ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих в порядку ст. 225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них. Стаття 225 КПК України передбачає виняткові випадки допиту в судовому засіданні свідка та потерпілого під час досудового розслідування.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_15 (т.№2, а.с.96-106) надавали показання про те, яким чином сталася ДТП. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_15 при наданні оцінці доказам по справі.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту ОСОБА_11 (т.№2, а.с.107-117) надавав показання про те, яким чином сталася ДТП. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань ОСОБА_11 при наданні оцінці доказам по справі.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_13, свідок ОСОБА_15, ОСОБА_11 (т.№3, а.с.104-115) надавали показання про те, яким чином сталася ДТП. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_13, свідка ОСОБА_15, ОСОБА_11 при наданні оцінці доказам по справі.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту потерпіла ОСОБА_4 (т.№4, а.с.38-43) надавала показання про те, яким чином сталася ДТП. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань потерпілої ОСОБА_4 при наданні оцінці доказам по справі.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту потерпіла ОСОБА_13 (т.№4, а.с.44-48) надавала показання про те, яким чином сталася ДТП. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань потерпілої ОСОБА_13 при наданні оцінці доказам по справі.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту обвинувачений ОСОБА_11 (т.№4, а.с.88-95) надавав показання про те, яким чином сталася ДТП. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань ОСОБА_11 при наданні оцінці доказам по справі.

Як вбачається з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту, під час експерименту свідок ОСОБА_15 (т.№4, а.с.152-157) надавав показання про те, яким чином сталася ДТП. Надання зазначених показань, суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок цими показаннями та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол в частині показань свідка ОСОБА_15 при наданні оцінці доказам по справі.

Відповідно до протоколу (т.№2, а.с.119-121), під час огляду лазерного диску встановлено, що на цьому диску відображений рух автомобілів на ділянці перед перехрестям пр. Гагаріна та вул. Єсеніна у м. Кривому Розі в період з 17 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. 27 квітня 2012 року. Згідно постанови (т.№2, а.с.123), вказаний лазерний диск визнаний речовим доказом та долучений до кримінальної справи. Зміст вказаного диску у судовому засіданні не вдалося встановити, тобто його зміст суд не сприймав безпосередньо. Відповідно до вимог ст.ст.23, 95 ч.4 КПК України, суд не вправі обґрунтовувати вирок відображеними у цьому протоколі даними та посилатися на них, а тому відкидає цей протокол та вказану постанову при наданні оцінці доказам по справі.

Суд, відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, показання потерпілих, показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, показання експерта ОСОБА_16, висновки експертиз, протоколи оглядів, документи, вважає, що ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом, а тому є допустимими.

Оглянутий у судовому засіданні диск (т.№7, а.с.14), який видав обвинувачений - є недопустимим доказом, так як обвинувачений не надав суду відомостей про походження цього диску та записів, які на ньому містяться.

Протоколи слідчих експериментів в частині, яка не стосується показань, наданих під час їх проведення свідками, потерпілими та обвинуваченим, суд вважає також допустимими доказами, так як ці докази отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні диск (т.№2, а.с.122), з'ясувати його зміст на представилося за можливе, так як на диску мається пошкодження, а тому суд цей доказ вважає неналежним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченого, вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, того, при яких обставинах під час керування ним автомобілем «Міцубісі» сталася ДТП за участю водія автомобіля «Фіат» ОСОБА_12 та були травмовані потерпілі. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_1 вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що 27 квітня 2012 року разом з ОСОБА_2 йшла в напрямку автовокзалу по правій стороні пр. Гагаріна в м. Кривому Розі та була травмована. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_2 вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що 27 квітня 2012 року була травмована в результаті зіткнення автомобілів. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_14 вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, що 27 квітня 2012 року на пр. Гагаріна в м. Кривому Розі автомобіль виїхав на тротуар та були травмовані люди. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_3 вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, пошкодження у квітні 2012 року належного їй автомобіля, яким під час ДТП керував ОСОБА_12 Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_12, вважає що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, при яких обставинах під час керування ним автомобілем «Фіат» сталася ДТП за участю водія автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_11 та були травмовані потерпілі. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_15 вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, при яких обставинах 27 квітня 2012 року сталася ДТП за участю автомобілів «Фіат» та «Міцубісі» та були травмовані потерпілі. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_4 вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, що 27 квітня 2012 року була травмована в результаті зіткнення автомобілів, наслідків цього травмування. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання потерпілої ОСОБА_13 вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, при яких обставинах 27 квітня 2012 року сталася ДТП за участю автомобілів «Фіат» та «Міцубісі» та вона була травмована. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол огляду (т.№2, а.с.4-19) вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме даних про розміри проїзної частини пр. Гагаріна в місці ДТП, розташування автомобілів «Фіат» та «Міцубісі», виявлених слідів та технічного стану автомобілів, наявності на автомобілях пошкоджень. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол огляду (т.№2, а.с.20) вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме технічного стану автомобіля «Фіат», наявності на автомобілі пошкоджень. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол огляду (т.№2, а.с.21) вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме технічного стану автомобіля «Міцубісі», наявності на автомобілі пошкоджень. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджене у судовому засіданні свідоцтво (т.№2, а.с.22) вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, що ОСОБА_3 є власником автомобіля «Фіат». Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджене у судовому засіданні посвідчення (т.№2, а.с.22) вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, що ОСОБА_12 мав право керувати транспортними засобами. Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні повідомлення (т.№2, а.с.25, 27, 29, 31) вважає, що ці докази прямо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме того, що потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_13 з 27 квітня 2012 року, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, проходили лікування. Тому ці докази є належними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні висновки судово-медичних експертиз (т.№2, а.с.46-47, 55-56, 63-65, 73-75, т.№3, а.с.143-144) вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме ступень тяжкості тілесних ушкоджень, завданих потерпілим, механізм та час їх заподіяння. Тому ці докази є належними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол додаткового огляду (т.№2, а.с.79) вважає, що цей доказ ані прямо, ані непрямо, не підтверджує обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, так як огляд з фіксування режиму роботи світлофору здійснювався не в день події, а відомостей, що після 27 квітня 2012 року до 1 червня 2012 року, коли здійснювався огляд, режим роботи світлофору не змінювався, в матеріалах справи не мається. Тому цей доказ є неналежним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту в частині, що не стосується надання пояснень його учасниками (т.№2, а.с.96-106) вважає, що цей доказ в частині проведених вимірів прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме місця ДТП, швидкості та порядку руху автомобілів. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту в частині, що не стосується надання пояснень його учасником (т.№2, а.с.107-117) вважає, що цей доказ в частині проведених вимірів прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме місця ДТП, швидкості та порядку руху автомобілів. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні висновки судових автотехнічних експертиз (т.№2, а.с.134-136, т.№4, а.с.178-183) вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме відповідність дій водіїв вимогам Правил дорожнього руху, наявності в них технічної можливості запобігти ДТП. Тому ці докази є належними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні свідоцтво та посвідчення (т.№2, а.с.153) вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме чи був ОСОБА_11 станом на 27 квітня 2012 року власником автомобіля «Міцубісі» та чи мав він право керувати транспортними засобами. Тому ці докази є належними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні довідки (т.№2, а.с.207), виписний епікриз (т.№2, а.с.212), чеки, накладні, довідки, епікриз (т.№2, а.с.231-224, т.№5 а.с.93-121, т.№3, а.с.117-119, т.№6, а.с.17-33, 102-127), вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме заробітку потерпілої ОСОБА_4, проходження нею лікування, придбання медикаментів та лікувальних засобів, отримання інвалідності. Тому ці докази є належними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні виписний епікриз (т.№3, а.с.13), відомості (т.№3, а.с.82) вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме заробітку потерпілої ОСОБА_1, проходження нею лікування, придбання медикаментів та лікувальних засобів. Тому ці докази є належними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні виписки (т.№3, а.с.14, 15, 50-53), повідомлення чеки, накладні(т.№3, а.с.16, 19-31,т.№6, а.с.51-66) вважає, що ці докази прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме проходження ОСОБА_2 лікування, придбання медикаментів та лікувальних засобів. Тому ці докази є належними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту в частині, що не стосується надання пояснень його учасниками (т.№3, а.с.104-115) вважає, що цей доказ в частині проведених вимірів прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме місця ДТП. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол додаткового огляду (т.№4, а.с.6-7) вважає, що цей доказ ані прямо, ані непрямо, на підтверджує обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, так як огляд з фіксування режиму роботи світлофору здійснювався не в день події, а відомостей, що після 27 квітня 2012 року до 11 квітня 2014 року, коли здійснювався огляд, режим роботи світлофору не змінювався, в матеріалах справи не мається. Тому цей доказ є неналежним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту в частині, що не стосується надання пояснень його учасником (т.№4, а.с.38-43) вважає, що цей доказ в частині проведених вимірів прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме порядку руху автомобіля «Фіат» перед ДТП. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту в частині, що не стосується надання пояснень його учасником (т.№4, а.с.44-48) вважає, що цей доказ в частині проведених вимірів прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме порядку руху автомобіля «Фіат» перед ДТП. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджене у судовому засіданні повідомлення (т.№4, а.с.31), вважає що цей доказ прямо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме характеристики ОСОБА_11 Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту в частині, що не стосується надання пояснень його чи учасником (т.№4, а.с.88-95) вважає, що цей доказ в частині проведених вимірів прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме порядку руху автомобіля «Міцубісі» перед ДТП. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні висновок експерта (т.№4, а.с.115-119) вважає, що цей доказ прямо підтверджують обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме вартість робіт, які необхідно провести для відновлювального ремонту автомобіля «Фіат». Тому цей доказ є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні протокол слідчого експерименту в частині, що не стосується надання пояснень його учасником (т.№4, а.с.152-157) вважає, що цей доказ в частині проведених вимірів прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме порядку руху автомобілів «Міцубісі» та «Фіат» перед ДТП. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні фото(т.№5, а.с.225), які надані стороною захисту, суд приймає до уваги, що вказані фото не містять відомостей про час їх створення, а тому не підтверджують наявність певних дорожніх знаків на місці події під час ДТП. Тому суд ці докази вважає неналежними.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджений у судовому засіданні розрахунок (т.№5, а.с.215-216) вважає, що цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні свідоцтва, виписки (т.№6, а.с.45-50, 139-144), чеки, квитанції, (т.№6, а.с.148-160), розрахунок, відомості (т.№7, а.с.28-29) вважає, що ці докази прямо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Тому цей доказ в цій частині є належним.

Суд, відповідно до ст.ст. 85, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання експерта ОСОБА_16 вважає, що цей доказ прямо підтверджує обставини, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, а саме, наявності в діях ОСОБА_12 та ОСОБА_11 порушень вимог Правил дорожнього руху. Тому цей доказ є належним.

При наданні оцінки з точки зору достовірності визнаним судом допустимим та належним доказам, суд керується вимогами ст. 17 ч.4 КПК України, згідно якої усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи та ст. 62 Конституції України, згідно якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до наступних висновків.

Суд вважає протоколи оглядів (т.№2, а.с.4-19, 20, 21), достовірними доказами, так як відображені в них відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації.

Свідоцтва, посвідчення (т.№2, а.с.22), суд вважає достовірними доказами, так як вони не суперечать будь-яким матеріалам справи.

Повідомлення (т.№2, а.с.25, 27, 29, 31), суд знаходить достовірними, так як вони не суперечать іншим матеріалам справи.

Висновок судово-медичної експертизи (т.№2, а.с.46-47), суд знаходить науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним.

Висновок судово-медичної експертизи (т.№2, а.с.63-65), суд знаходить науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним.

Оцінюючи висновок додаткової судово-медичної експертизи (т.№3, а.с.143-144), суд знаходить науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним.

Висновок судово-медичної експертизи (т.№2, а.с.73-75), суд вважає таким, що в частині визначення ступеню тяжкості завданих ОСОБА_4 тілесних ушкоджень спростовується висновком додаткової експертизи, а тому вважає його недостовірним, а тому не враховує його при вирішенні справи.

Свідоцтво, посвідчення (т.№2, а.с.153), суд вважає достовірними доказами, так як вони не суперечать будь-яким матеріалам справи.

Довідки, епікризи, чеки, накладні (т.№2, а.с.207, 211, 231-224, т.№5 а.с.93-121, т.№3, а.с.82, 117-119, т.№6, а.с.17-33, 102-127), суд вважає достовірними доказами, так як вони не суперечать будь-яким матеріалам справи.

Епікриз, свідоцтва, виписки, чеки, квитанції, розрахунок, відомості (т.№3, а.с.13, т.№6, а.с.45-50, 139-144, т.№7, а.с.28-29), суд вважає достовірними доказами, так як вони не суперечать будь-яким матеріалам справи.

Виписки, повідомлення, епікризи, чеки, накладні, розрахунок (т.№3, а.с.14,15, 16, 19-31, 50-53, т.№6, а.с.51-66), суд вважає достовірними доказами, так як вони не суперечать будь-яким матеріалам справи.

Виписний епікриз, виписки, чеки, накладні (т.№3, а.с.37-40), суд вважає достовірними доказами, так як вони не суперечать будь-яким матеріалам справи.

Повідомлення (т.№4, а.с.31), суд вважає достовірними доказами, так як вони не суперечать будь-яким матеріалам справи.

Висновок експерта (т.№4, а.с.115-149), суд вважає достовірним, науково обґрунтованим.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту (т.№2, а.с.96-106), проведеного з ОСОБА_12 в частині, що не стосується наданих усних показань, суд вважає достовірним доказом, так як відображені в ньому відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації, вказане ним місце розташування автомобілів узгоджується з даними, отриманими під час огляду місця події. Незначні розбіжності в отриманих даних щодо розташування автомобілів з даними отриманими під час огляду місця події, викликані, на думку суду, особливостями індивідуального сприйняття.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту (т.№2, а.с.107-117), проведеного з ОСОБА_11 в частині, що не стосується наданих усних показань, суд вважає достовірним доказом, так як відображені в ньому відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації, вказане ним місце розташування автомобілів узгоджується з даними, отриманими під час огляду місця події. Розбіжності в отриманих даних щодо розташування автомобілів з даними отриманими під час огляду місця події, викликані, на думку суду, особливостями індивідуального сприйняття.

Висновок судової автотехнічної експертизи (т.№2, а.с.134-136), суд знаходить науково обґрунтованим, повним та несуперечливим, а тому достовірним.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту (т.№3, а.с.104-115), проведеного з ОСОБА_2 в частині, що не стосується наданих усних показань, суд вважає достовірним доказом, так як відображені в ньому відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації, вказане нею місце розташування автомобілів узгоджується з даними, отриманими під час огляду місця події. Незначні розбіжності в отриманих даних щодо розташування автомобілів з даними отриманими під час огляду місця події, викликані, на думку суду, особливостями індивідуального сприйняття.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту (т.№4, а.с.38-43), проведеного з ОСОБА_4 в частині, що не стосується наданих усних показань, суд вважає достовірним доказом, так як відображені в ньому відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації, вказане нею місце розташування автомобілів узгоджується з даними, отриманими під час огляду місця події. Незначні розбіжності в отриманих даних щодо розташування автомобілів з даними отриманими під час огляду місця події, викликані, на думку суду, особливостями індивідуального сприйняття.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту (т.№4, а.с.44-45), проведеного з ОСОБА_13 в частині, що не стосується наданих усних показань, суд вважає достовірним доказом, так як відображені в ньому відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації, вказане нею місце розташування автомобілів узгоджується з даними, отриманими під час огляду місця події. Незначні розбіжності в отриманих даних щодо розташування автомобілів з даними отриманими під час огляду місця події, викликані, на думку суду, особливостями індивідуального сприйняття.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту (т.№4, а.с.88-95), проведеного з ОСОБА_11 в частині, що не стосується наданих усних показань, суд вважає достовірним доказом, так як відображені в ньому відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації.

Оцінюючи протокол слідчого експерименту (т.№4, а.с.152-157), проведеного з ОСОБА_15 в частині, що не стосується наданих усних показань, суд вважає достовірним доказом, так як відображені в ньому відомості отримані з використанням засобів вимірювання та фіксації, вказане ним місце розташування автомобілів узгоджується з даними, отриманими під час огляду місця події. Незначні розбіжності в отриманих даних щодо розташування автомобілів з даними отриманими під час огляду місця події, викликані, на думку суду, особливостями індивідуального сприйняття.

Показання потерпілої ОСОБА_1 суд вважає достовірними, такими, що не суперечать матеріалам справи.

Показання потерпілої ОСОБА_2 суд вважає достовірними, такими, що не суперечать матеріалам справи.

Показання свідка ОСОБА_14 суд вважає достовірними, такими, що не суперечать матеріалам справи.

Показання потерпілої ОСОБА_3 суд вважає достовірними, такими, що не суперечать матеріалам справи.

Показання свідка ОСОБА_15 про те, що безпосередньої перед ДТП автомобіль «Фіат» рухався на зелений сигнал світлофору, що автомобіль «Міцубісі», ввімкнувши сигнал лівого повороту, виїхав на смугу, по якй рухався автомобіль «Фіат», що автомобіль «Міцубісі» перед ДТП зупинявся, простояв десь 1 секунду, а далі автомобіль «Міцубісі» почав рух та вказані автомобілі зіштовхнулися і автомобіль «Фіат» виїхав на тротуар та збив людей, суд знаходить достовірними. При цьому, суд бере до уваги, що у судовому засіданні не встановлено підстав, з яких би даний свідок надавав неправдиві показання. Також суд бере до уваги, що його показання про те, що автомобіль «Міцубісі» на момент зіткнення рухався, узгоджується з такою, встановленою під час огляду, проведеного безпосередньо після ДТП, обставиною, що важіль швидкості автомобіля «Міцубісі» знаходився в положення другої передачі і цей автомобіль знаходився в напрямку вул. Єсеніна. Та обставина, що на момент огляду важіль стоянкового гальма автомобіля «Міцубісі» знаходиться в положенні «ввімкнений», не спростовує тієї обставини, що на момент ДТП даний автомобіль рухався, а викликана природною поведінкою водія спрямованої на зупинку автомобіля після ДТП.

Показання свідка ОСОБА_13, яка визнана в подальшому потерпілою, про те, що в момент ДТП для неї, як для пішохода, був знак у вигляді двох червоних смужок, узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_15, а тому є достовірними. Показання свідка ОСОБА_13 про те, що автомобіль «Міцубісі», став повертати та вдарив автомобіль «Фіат», узгоджуються з протоколами оглядів, відповідно до яких у автомобіля «Міцубісі» пошкоджена передня частина, а у автомобіля «Фіат» маються пошкодження лівої частини та пошкодження передньої частини від безпосереднього контакту з перешкодою, на яку він наїхав. При цьому, суд також бере до уваги, що у судовому засіданні не встановлено підстав, з яких би ОСОБА_13 надавала неправдиві показання, а надані нею показання вона підтвердила під час проведення очної ставки.

Показання потерпілої ОСОБА_4 про те, що в момент ДТП для неї, як для пішохода був знак у вигляді двох червоних смужок, узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_15, потерпілої ОСОБА_13, а тому є достовірними. При цьому, суд також бере до уваги, що у судовому засіданні не встановлено підстав, з яких би ОСОБА_17 надавала неправдиві показання.

Показання свідка ОСОБА_12 про те, що перед ДТП на перехресті пр. Гагаріна та вул. Єсеніна стоїть автомобіль «Міцубісі», який був повернутим в бік смуги руху керованого ним автомобіля «Фіат», що коли відстань між автомобілями була невелика, автомобіль «Міцубісі» почав рухатися та вдарив в ліву частину автомобіля, узгоджуються з протоколами оглядів, проведених безпосередньо після ДТП, з яких вбачається, що важіль швидкості автомобіля «Міцубісі» знаходився в положенні другої передачі і цей автомобіль знаходився в напрямку вул. Єсеніна, що у автомобіля «Міцубісі» пошкоджена передня частина, а у автомобіля «Фіат» маються пошкодження лівої частини та пошкодження передньої частини від безпосереднього контакту з перешкодою, на яку він наїхав. Тому показання свідка ОСОБА_12 в цій частині є достовірними. Показання свідка ОСОБА_12, що перед ДТП для нього на світлофорі був зелений сигнал узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_15, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_13, а тому є достовірними. Показання свідка ОСОБА_12 про те, що він рухався із швидкістю в межах 60 км./год. не суперечать іншим доказам по справі, а тому є достовірними. При цьому, суд також бере до уваги, що у судовому засіданні не встановлено підстав, з яких би ОСОБА_12 надавав неправдиві показання.

Керуючись вимогами ст. 17 ч.4 КПК України, згідно якої усі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи та ст. 62 Конституції України, згідно якої, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд, оцінюючи показання обвинуваченого з точки зору їх достовірності, приходить до наступних висновків. Показання обвинуваченого про те, що 27 квітня 2013 року рухався на автомобілі «Міцубісі» по пр. Гагаріна в напрямку пл. Горького та виїхавши на зустрічну смугу зупинився, а потім продовжив рух і на цій смузі руху сталася ДТП, суд вважає достовірними, так як вони узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_12, потерпілої ОСОБА_13, визнаних достовірними. Суд знаходить достовірними показання обвинуваченого про те, що він бачив, що на відстані від нього близько 50 м. справа рухається автомобіль, яким керував ОСОБА_12, вважав, що ОСОБА_12 зупиниться, так як ці показання узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12, ОСОБА_15, протоколом огляду, з яких вбачається, що перешкод для оглядовості у ОСОБА_11 не було. Суд вважає достовірними показання обвинуваченого про те, що його ніхто не спонукав виїжджати на ту смугу, де сталася ДТП, що в нього була можливість стояти та пропустити автомобіль, яким керував ОСОБА_12, так як ці показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_12, потерпілої ОСОБА_13

Разом з тим, суд вважає недостовірними показання обвинуваченого в тій частині, що він виїхав на зустрічну для нього смугу руху на жовтий сигнал світлофору, а потім після зупинки продовжив рух на червоний для водія ОСОБА_12 сигнал світлофору, спростовуються сукупністю визнаних достовірними показань свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_12, потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_13 Також суд знаходить недостовірними показання обвинуваченого в тій частині, що на керований ним автомобіль здійснив наїзд водій ОСОБА_12, так як ці показання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_12, які узгоджуються з протоколом огляду, згідно якого у автомобіля «Фіат» маються пошкодження лівої частини та пошкодження передньої частини від безпосереднього контакту з перешкодою, на яку він наїхав, а у автомобіля «Міцубісі» пошкоджена передня частина. Тому показання свідка ОСОБА_12 в цій частині є достовірними. Показання обвинуваченого про те, що він включив другу передачу вже після ДТП, суд знаходить непереконливими, а тому недостовірними. Прийшовши до висновку про недостовірність показань обвинуваченого у зазначених частинах, суд вважає, що мотивом надання неправдивих показань є бажання обвинуваченого уникнути відповідальності. Тому показання обвинуваченого в тій частині, в якій вони визнані недостовірними, суд не враховує.

Оцінюючи висновок експерта (т.№4, а.с.178-183), суд приходить до наступного. Висновки експерта, надані ним по варіантам показань ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_4, ОСОБА_13 суд знаходить достовірними, так як ці висновки узгоджуються з наданими вказаними особами в судовому засіданні показаннями, які визнані достовірними. Висновок експерта наданий по показанням ОСОБА_11, суд вважає недостовірним, так як він ґрунтується на показаннях обвинуваченого про сигнал світлофору, які визнані недостовірними, а тому в цій частині висновок не враховує.

На підставі ст. 94 КПК України, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження і, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також оцінивши сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до внутрішнього переконання про те, що сукупність визнаних допустимими, належними та достовірними показань потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, показань свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_12, визнаних достовірними висновків експертиз, протоколів слідчих експериментів в частині, що не стосуються усних пояснень, протоколів оглядів, документів, містить достатні дані на підтвердження встановлених судом обставин, а саме, що водій ОСОБА_11 27 квітня 2012 року порушив вимоги п.п. 10.1. Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху та п.16.6. вказаних Правил, згідно якого, повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються в зустрічному напрямку прямо або повертає направо, не залишився на своїй смузі руху, не пропустив транспорті засоби, діючи з злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння у вигляді зіткнення автомобілів, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не пропустив автомобіль «Фіат», який бачив, але розраховував на те, що ОСОБА_12 зупиниться, та заливши смугу свого руху, на зелений сигнал світлофору виїхав на зустрічну смугу руху, де зупинився, та в подальшому, легковажно розраховуючи на те, що ОСОБА_12 зупиниться, поновив рух і став рухатися під деяким кутом назустріч руху автомобілю «Фіат», чим створив перешкоду для руху ОСОБА_12, який в момент виникнення небезпеки для свого руху не мав технічної можливості запобігти зіткненню автомобілів. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_11 по керуванню автомобілем «Mіцубісі», відбулось зіткнення автомобіля «Фіат», яким керував ОСОБА_12 та автомобіля «Mіцубісі», яким керував ОСОБА_11, в результаті чого автомобіль «Фіат», в некерованому стані виїхав за межі проїжджої частини дороги та на тротуарі скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_13 та ОСОБА_4, завдавши їм тілесні ушкодження, які у ОСОБА_4 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Ці встановлені судом обставини дозволяють суду ухвалити обвинувальний вирок.

На переконання суду, та обставина, що свідок ОСОБА_12 не зупинився, не звільняє обвинуваченого від покладеного на нього Правилами дорожнього руху обов'язку переконатися, що його дії з керування транспортним засобом будуть небезпечними для інших учасників дорожнього руху.

Також, суд вважає, що будь-яких переконливих, вагомих обставин, які б надавали суду розумні підстави вважати, що вказана ДТП сталася не внаслідок дій ОСОБА_11, судом не встановлено.

Суд також враховує вимоги ст. 458 КПК України, згідно якої, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 445 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх судів загальної юрисдикції, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із судовим рішенням Верховного Суду України. Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі про перегляд судового рішення з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції норми права, передбаченої статтею 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у кримінальних справах 5 листопада 2015 року при розгляді справи № 5-218кс 15 висловився про те, що у випадку дорожньо-транспортної події за участю декількох водіїв для вирішення питання про наявність чи відсутність в їх діях складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, необхідно встановити причинний зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали; дослідити характер та черговість порушень, які вчинив кожен із водіїв; хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію); тобто з'ясувати ступінь участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку. При цьому виключається кримінальна відповідальність водія, який порушив правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншим водієм.

На переконання суду ДТП, яке сталося за участю водіїв ОСОБА_11 і ОСОБА_12 знаходиться у причинному зв'язку з порушеннями, які допустив водій ОСОБА_11, так як саме діями ОСОБА_11 була створена небезпечна дорожня обстановка (аварійна ситуація). При цьому, суд враховує, що ОСОБА_11 мав можливість не здійснювати виїзд на смугу, по якій рухався ОСОБА_12 Суд приходить до переконання, що водій ОСОБА_12, під час керування автомобілем, не допустив порушень Правил дорожнього руху, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_11 покарання, суд, керуючись ст.ст. 50, 65 КК України, приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, враховує відсутність обставин, які пом'якшують покарання та обставин, які обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є суб'єктом підприємницької діяльності, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, та з урахуванням усіх зазначених обставин, вважає, що виправлення обвинуваченого можливо без відбування призначеного судом покарання.

Тому, призначивши обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, суд на підставі ст. 75 КК України, вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.п. 1, 2 КК України.

Суд з урахуванням характеру допущеного порушення Правил дорожнього руху, вважає за необхідне застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 1 пункту «ґ» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19 квітня 2014 року, звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, особи, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, суд за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 19.04.2014 року, застосування амністії не допускається, якщо засуджений заперечує проти цього.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і таким чином станом на 19 квітня 2014 року досяг віку 61 рік, тобто пенсійного віку.

Також встановлено, що обвинувачений заперечує проти застосування до нього амністії.

Таким чином в судовому засіданні встановлені підставі, які перешкоджають застосуванню амністії до обвинуваченого. Тому суд вважає за не можливе застосувати до обвинуваченого амністію.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 звернулася з позовом до обвинуваченого ОСОБА_11, в якому просить: стягнути з ОСОБА_11 на свою користь: матеріальну шкоду в розмірі 112968 грн. 17 коп. та моральну шкоду в розмірі 25000 грн. 00 коп. При цьому в якості третьої особи зазначила АТ «СК «ТАС» за полісом АВ/2931319.

Вважає, що злочинними діями водій ОСОБА_11 спричинив їй значну матеріальну і моральну шкоду. Внаслідок скоєного ДТП з вини відповідача, завдано майнової шкоди на загальну суму 162968 грн. 17 коп. В 2008 році, за власні кошти, придбала у власність для особистого користування автомобіль «Фіат». 27 квітня 2012 року вказаний транспортний засіб, який належить їй на праві власності, внаслідок скоєного ДТП з вини водія ОСОБА_11, було пошкоджено, сума майнової шкоди, завданої їй, як власнику транспортного засобу, складає 162968 грн. 17 коп. На час скоєння ДТП, автомобіль «Міцубісі» був застрахований в АТ «СК «ТАС» за полісом АВ/2931319. На підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», АТ «СК «ТАС» відшкодовує шкоду, завдану майну потерпілого, в розмірі 50000 гривень, після набрання вироку суду законної сили. Виходячи з цього, сума шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, складає 112968 грн. 17 коп. Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи. а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 року, кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі і судовий. Можливість судового захисту не може бути постановлена законом, іншими нормативно правовими актами у залежності від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Внаслідок злочинних дій відповідача, їй також було спричинено моральної шкоди, яка виражається в порушенні її конституційних і цивільних прав на володіння, користування, і розпорядження своїм власним майном, що передбачено ст. 41 Конституції України та ст.ст. 317, 319 ЦК України. Так, її не покидає думка про те, що не може на свій власний розсуд використати транспортний засіб, який належить їй, для поїздок за власними справами. Кожен день змушена їхати до місця роботи громадським транспортом, що спричиняє неподобства і дискомфорт, та забирає багато часу для поїздок, щоб доїхати до місця роботи, а з роботи додому. Раніше вела активний спосіб життя, могла дозволити з'їздити з родиною у кіно, цирк, розважальний центр. На даний час, постійно перебуваючи в нервовому стані, не може вести повноцінне життя, реалізовувати свої звички, так як не покидає думка про те, що її транспортний засіб, який вже два роки перебуває в пошкодженому стані, вже неможливо відновити. Стан морального дискомфорту та пригніченості впливає на її стосунки в родині. Ця подія, значною мірою змінила звичайний устрій її життя. Заподіяна моральна шкода полягає в душевних стражданнях, завданих від неправомірних дій відповідача у зв'язку з пошкодженням її майна. З моменту ДТП і по сьогодні, відповідач проявив байдужість до її шкоди, спричиненої його неправомірними діями, і не відшкодував її навіть частково. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральну шкоду, що спричинена їй відповідачем, оцінює в 25000 грн. 00 коп. Просить суд прийняти до уваги те, що заявлена нею моральна шкода не являється метою отримання матеріального блага, а являється перш за все компенсацією моральної шкоди.

У судовому засіданні представник потерпілої позов підтримав повністю та підтвердив зміст позову.

Обвинувачений позов не визнав та пояснив, що у вчиненні злочину не винний.

Представник третьої особи вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Вислухавши потерпілу, її представника, обвинуваченого, його захисника, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи. а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судом встановлено, що внаслідок дій ОСОБА_11, був пошкоджений належний ОСОБА_3 автомобіль «Фіат», витрати, які необхідно провести для його відновлення дорівнюють 162868 грн. 17 коп. На час пошкодження автомобіля «Фіат», цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Міцубісі», була застрахована в АТ «СК «ТАС», яка повинна відшкодувати шкоду, завдану майну потерпілого в розмірі 50000 гривень. Таким чином, виходячи із змісту позовних вимог, сума шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого, складає 112968 грн. 17 коп. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають повному задоволенню.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що внаслідок дій відповідача, пошкоджено майно потерпілої на суму 162868 грн. 00 коп., остання позбавлена права на власний розсуд використати транспортний засіб, який належить їй, для поїздок за власними справами. Внаслідок цього змінився спосіб життя потерпілої, яка не може реалізовувати свої звички. Суд переконаний, що потерпілій завдана моральна шкода внаслідок незаконних дій ОСОБА_11, внаслідок яких їй було пошкоджено її майно. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст.23 ЦК України, суд приймає до уваги грубий характер порушення ОСОБА_11 вимог правил дорожнього руху, глибину фізичних страждань потерпілої, ступінь вини водія ОСОБА_11, зміни в звичайному способі життя потерпілої, тривалість часу коли потерпіла позбавлена можливості користуватися своїм майном, значний розмір матеріальної шкоди, та з урахуванням розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди дорівнює 20000 грн. 00 коп. Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися з позовом, в якому просять: стягнути зі страхової групи «ТАС»: на користь ОСОБА_2 матеріальний збиток в сумі 9631 грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 2550 грн. коп.; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2550 грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 17450 грн. 00 коп., втрачену вигоду в сумі 5470 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 1250 грн. 00 коп. Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 12450 грн. 00 коп., втрачену вигоду, сума якої не визначена та судові витрати в сумі 1250 грн. 00 коп.

В обґрунтування позову наводять наступне. 27 квітня 2012 року приблизно в 17 год. 33 хв. на пр. Гагаріна м. Кривого Рогу, на регульованому світлофором перехресті з вул. Єсеніна, сталася ДТП, при якій автомобіль «Міцубісі» під керуванням водія ОСОБА_11 при виконанні лівого повороту, зіткнувся з зустрічним автомобілем «Фіат» під управлінням водія ОСОБА_12, що рухався в напрямку майдану Маяковського. В результаті зіткнення, автомобіль «Фіат» виїхав на тротуар, де наїхав на пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які отримали тілесні ушкодження. Наполягають, що дії водія ОСОБА_11 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 16.6 ПДР, та знаходяться в причинному зв'язку з наслідками ДТП. В діях потерпілих пішоходів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грубої необережності, що відповідно до ст. 1193 ЦК України сприяла виникненню або збільшенню шкоди, досудовим слідством не вбачають. Автомобіль «Міцубісі» застрахований в страховій групі «ТАС» та належить ОСОБА_11 В результаті наїзду автомобілем ОСОБА_2 отримала крайовий перелом нігтьової фаланги 1-го пальця лівої стопи, забійну рану в області 1-го пальця лівої стопи, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. В результаті наїзду автомобілем ОСОБА_1 отримала закритий скалковий перелом обох кісток лівої гомілки зі зміщенням кісних уламків, підшкірної гематоми лівої гомілки, садна обох верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. На придбання ліків та медичних послуг, відповідно до наданих квитанцій, фіскальних чеків та виписного епікризу, потерпіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1, загалом витратили 9631 грн. 00 коп., що являється загальним сімейним позовом по матеріальній шкоді, яку повинна відшкодувати страхова група «ТАС». Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність у випадку недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування), для повного відшкодування причиненої шкоди, зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страхової виплати (страхового відшкодування). У відповідності зі ст. 1188 ЦК України, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме винною особою. Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична особа, що причинила шкоду пошкодженням здоров'я, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (доход), втрачений ним в разі втрати працездатності. В даному випадку обвинувачуваний ОСОБА_11 зобов'язаний сплатити потерпілим втрачену вигоду ( не отриманий доход) на час знаходження на лікарняних листах. Згідно ст. 1197 ЦК України, якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який для лікаря - нарколога ОСОБА_2 склав 5470 грн. 00 коп. Вважає, що таким чином, втрачена вигода від перебування потерпілої ОСОБА_2 на лікарняному листі з 28 квітня 2012 року по 2 червня 2012 року складає 5470 грн. 00 коп. Втрачена вигода від перебування потерпілої ОСОБА_1 на лікарняному листі, на час подачі позовної заяви не визначена. Під моральною шкодою ОСОБА_2 розуміє втрати немайнового характеру, внаслідок моральних та фізичних страждань, заподіяних їй незаконними діями водія ОСОБА_11 та значних душевних і моральних стражданнях, переживань після події ДТП, по відношенню до її доньки ОСОБА_1 болі та фізичних страждань від травм отриманих при ДТП. Моральні страждання тривають довгий період, так як коштів на тривале лікування двох осіб сім'ї не було, а винна сторона навіть не цікавилась цим питанням. Під моральною шкодою ОСОБА_1 розуміє втрати, заподіяні їй незаконними діями водія автомобіля «Міцубісі» ОСОБА_11 та значних душевних і моральних стражданнях, страждань страху на момент ДТП, переживань після події ДТП, по відношенню до її здоров'я, лікування якого продовжується дотепер. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди потерпілі виходять із провини відповідача, обставин, при яких була заподіяна шкода, характеру і тривалості переживань, істотності змушених змін життєвих відносин, часу й зусиль, необхідних для відновлення колишнього стану здоров'я і спокою. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, тому що немає (і не може бути) точних критеріїв майнового вираження сердечного болю, спокою, честі, достоїнства. Будь яка компенсація, моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому її розмір може мати чисто умовне вираження. З врахуванням вище наведеного, моральну шкоду ОСОБА_2 оцінює в 20000 грн. 00 коп., а позивач ОСОБА_1 в 15000 грн. 00 коп. Згідно до п.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується моральний збиток при наявності моральних та фізичних страждань через отримані травми та моральних страждань через вчинення неправомірних дій відносно потерпілого у рамках суми що не перевищує 5 % ліміту відповідальності, який згідно п. 3 ст. 9 вказаного Закону становить 51000 грн. Належна виплата страхового відшкодування страховою компанією кожному потерпілому становить: 51000 х 5% = 2550грн. Вважають, що для повного відшкодування причиненої моральної шкоди, ОСОБА_11 зобов'язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страхової виплати (страхового відшкодування), яка для ОСОБА_2 становить: 20000 грн. - 2 550 грн. = 17450 грн., а для ОСОБА_1: 15000грн. - 2 550 грн. = 12450 грн. Юридичні (судові витрати) послуги потерпілим по даній справі, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Постанови КМ № 590 від 27 квітня 2006 року, наданих квитанцій адвоката, склали по 1250 грн.

Уточнивши позовні вимоги, просять: стягнути з ОСОБА_11: на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 60000 грн.00 коп.; на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 45000 грн. 00 коп., в іншій частині позов залишили без змін. ОСОБА_1 остаточно уточнивши позов, просить стягнути з відповідач на свою користь 8898 грн. 65 коп. втраченої вигоди від перебування на лікарняному листі.

У судовому засіданні потерпілі та їх представник позов підтримали повністю. В своїх поясненнях представник потерпілих підтвердив зміст позову.

Обвинувачений позов не визнав та пояснив, що у вчиненні злочину не винний.

Представник відповідача АТ "СГ "ТАС" (далі за текстом «АТ») у судовому засіданні не погодилася з вимогами позивачів та підтвердила зміст своїх письмових заперечень. При цьому зазначила, що згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно п. 35.1., ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Тому для отримання страхового відшкодування, позивачам необхідно звернутися до АТ в передбаченому законодавством порядку, та надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. В разі звернення позивачів в передбаченому законодавством порядку до АТ, буде розглянуте дане питання при наявності необхідних документів та прийняте відповідне рішення. Позивачі не зверталися до АТ для отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому законодавством, внаслідок чого, питання про виплату страхового відшкодування не розглядалося, а отже звернення позивачів до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів є безпідставним, оскільки факту порушення, невизнання, або оспорювання прав, свобод чи інтересів не було. Стосовно позовних вимог навела наступні міркування. ОСОБА_2 вимагає стягнути з АТ витрати на лікування в розмірі 9631 грн. 00 коп. Згідно п. 24.1., ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах, та купівлею лікарських препаратів. Окрім того, згідно п. 24.3., ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом. Згідно наданих позивачами документів, обґрунтовані витрати на лікування, які підлягають відшкодуванню відповідно до розрахунку витрат на лікування становлять 6326 грн. 28 коп. Таким чином, потерпілим відшкодовуються лише обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом витрати на лікування. Позивачі вимагають стягнути з АТ відшкодування моральної шкоди. Згідно п. 22.3., ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому, страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Згідно п. 9.З., ст. 9 вказаного Закону, (у редакції закону, який діяв на момент укладення полісу та ДТП), обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого. Таким чином, позивачам за рішенням суду може бути відшкодована моральна шкода лише в розмірі, який не перевищує 2550,00 грн. Згідно ч. 2, ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. Згідно п. 36.3., ст. 36 вказаного Закону, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб. Згідно ч. 2, ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода позивачам була заподіяна внаслідок наїзду на них автомобіля «Фіат» під керуванням ОСОБА_12, а отже останній також повинен відшкодовувати шкоду позивачам. Окрім того, страхове відшкодування повинно бути поділено навпіл, тобто на кількість осіб, діями яких була нанесена шкода. Просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АТ матеріальної шкоди в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог. Також просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АТ відшкодування моральної шкоди в розмірі, який перевищує 1275 грн. 00 коп. (2550,00 поділити на 2 = 1275 грн. 00 коп.) та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АТ моральної шкоди в розмірі, який перевищує 1275 грн. 00 коп. (2550,00 поділити на 2 = 1275 грн. 00 коп.)

Вислухавши потерпілих, їх представника, обвинуваченого, його захисника, представника відповідача АТ, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, що застрахувала свою цивільну відповідальність у випадку недостатності страхової виплати ( страхового відшкодування), для повного відшкодування причиненої шкоди, зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страхової виплати (страхового відшкодування). У відповідності зі ст. 1188 ЦК України, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме винною особою. Відповідно до ст. 1195 ЦК України, фізична особа, що причинила шкоду пошкодженням здоров'я, зобов'язано відшкодувати потерпілому заробіток (доход) втрачений ним в разі втрати працездатності.

Згідно п. 24.1., ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах, та купівлею лікарських препаратів. Відповідно п. 24.3., ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,» зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

У судовому засіданні встановлено, що в результаті дій обвинуваченого, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, ОСОБА_2 отримала середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, на придбання ліків та медичних послуг, відповідно до наданих квитанцій, фіскальних чеків та виписного епікризу, потерпіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1 загалом затратили 9631 грн. 00 коп., обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого. Тому АТ повинна відшкодувати ОСОБА_2 матеріальну шкоду у сумі 9631 грн. 00 коп. Заперечення АТ про те, що згідно наданих досліджених документів, обґрунтовані витрати на лікування, які підлягають відшкодуванню відповідно до розрахунку витрат на лікування становлять 6326 грн. 28 коп., суд вважає необґрунтованими, так як у судовому засіданні не встановлено, що витрати, які перевищують 6326 грн. 28 коп., понесені не на лікування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_1 завдані середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Внаслідок цього змінився спосіб життя потерпілої, яка не могла реалізовувати свої звички. Суд переконаний, що потерпілій завдана моральна шкода внаслідок незаконних дій ОСОБА_11 внаслідок яких їй були задані тілесні ушкодження. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст.23 ЦК України, суд приймає до уваги грубий характер порушення ОСОБА_11 вимог правил дорожнього руху, глибину фізичних страждань потерпілої, ступінь вини водія ОСОБА_11, зміни в звичайному способі життя потерпілої, тривалість часу коли потерпіла позбавлена можливості користуватися своїм майном, значний розмір матеріальної шкоди, та з урахуванням розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди дорівнює 15000 грн. 00 коп. Згідно до п.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується моральний збиток при наявності моральних та фізичних страждань через отримані травми та моральних страждань через вчинення неправомірних дій відносно потерпілого у рамках суми що не перевищує 5 % ліміту відповідальності, який згідно п. 3 ст. 9 вказаного Закону становить 51000 грн. Належна виплата страхового відшкодування моральної шкоди страховою компанією кожному потерпілому становить: 51000 х 5% = 2550 грн. Тому АТ повинно відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 2550 грн. 00 коп., ОСОБА_11 - решту суми визначеного судом розміру моральної шкоди в сумі 12450 грн. 00 коп. Таким чином, позовні вимоги до АТ в цій частині підлягають повному задоволенню, а в частині вимог до ОСОБА_11 частковому задоволенню.

Судом встановлено, що внаслідок дій обвинуваченого потерпілій ОСОБА_2 завдані середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження. Внаслідок цього змінився спосіб життя потерпілої, яка не могла реалізовувати свої звички. Суд переконаний, що потерпілій завдана моральна шкода внаслідок незаконних дій ОСОБА_11 внаслідок яких їй були задані тілесні ушкодження. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст.23 ЦК України, суд приймає до уваги грубий характер порушення ОСОБА_11 вимог правил дорожнього руху, глибину фізичних страждань потерпілої, ступінь вини водія ОСОБА_11, зміни в звичайному способі життя потерпілої, тривалість часу коли потерпіла позбавлена можливості користуватися своїм майном, значний розмір матеріальної шкоди, та з урахуванням розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди дорівнює 15000 грн. 00 коп. Згідно до п.3 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується моральний збиток при наявності моральних та фізичних страждань через отримані травми та моральних страждань через вчинення неправомірних дій відносно потерпілого у рамках суми що не перевищує 5 % ліміту відповідальності, який згідно п. 3 ст. 9 вказаного Закону становить 51000 грн. Належна виплата страхового відшкодування моральної шкоди страховою компанією кожному потерпілому становить: 51000 х 5% = 2550 грн. Тому АТ повинна відшкодувати ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 2550 грн. 00 коп., ОСОБА_11 - решту суми визначеного судом розміру моральної шкоди в сумі 12450 грн. 00 коп. Таким чином, позовні вимоги до АТ в цій частині підлягають повному задоволенню, а в частині вимог до ОСОБА_11 частковому задоволенню.

Пояснення представника АТ про те, що шкода позивачам була заподіяна внаслідок наїзду на них автомобіля «Фіат» під керуванням ОСОБА_12, суд вважає необґрунтованим, так як судом встановлено, що порушення вимог Правил дорожнього руху, яке призвело до травмування потерпілих, було допущено ОСОБА_11

Відповідно до ст.1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_2 посилається на вимоги ст.1197 ЦК України, зазначає, що втрачена нею вигода від перебування на лікарняному листі складає 8898 грн. 65 коп. Разом з тим, доказів про те, що вона втратила професійну або загальну працездатність, нею не надано і ця обставина судом не встановлена. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 посилається на вимоги ст.1197 ЦК України, зазначає, що втрачена нею вигода від перебування на лікарняному листі з 28 квітня 2012 року по 2 червня 2012 року складає 5470 грн. 00 коп. Разом з тим, доказів про те, що вона втратила професійну або загальну працездатність, нею не надано і ця обставина судом не встановлена. Таким чином, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судові витрати ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожної окремо, відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Постанови КМ № 590 від 27 квітня 2006 року, наданих квитанцій адвоката, склали по 1250 грн.

З урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає, що зазначені судові витрати належить стягнути з ОСОБА_11

Потерпіла ОСОБА_4 подала позов до ОСОБА_11 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою суду від 8 квітня 2015 року позов ОСОБА_4 залишений без розгляду (т.№5, а.с.135).

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази належить: автомобіль «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_11, автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_3

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченого на користь держави належить стягнути процесуальні витрати на залучення експерта - у сумі 1717 грн. 20 коп.

Судом не встановлено підстав, встановлених ст.174 ч.4 КПК України для скасування арешту, накладеного на майно обвинуваченого у вигляді 1/3 частини квартири №56 по вул. Електрозаводській у м. Кривому Розі, а тому для забезпечення виконання вироку в частині стягнення з обвинуваченого завданої шкоди його належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України.

ОСОБА_11 призначити покарання за ст. 286 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі строком на П'ЯТЬ (5) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на ДВА (2) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_11 від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням тривалістю на ДВА (2) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_11 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Строк покарання ОСОБА_11 обчислювати з моменту оголошення вироку.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 112968 грн. 17 коп. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 12450 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 12450 грн. 00 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 9631 грн. 00 коп. та у відшкодування моральної шкоди - 2550 грн. 00 коп.

Стягнути з акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 2550 грн. 00 коп.

В іншій частині у задоволенні позовів - відмовити.

З набранням вироком законної сили речові докази: автомобіль «Міцубісі Грандіс», реєстраційний номер НОМЕР_2 - повернути ОСОБА_11, автомобіль «Фіат», реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_11: на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта - у сумі 1717 грн. 20 коп., на користь ОСОБА_2 - витрати на правову допомогу у сумі 1250 грн. 00 коп., на користь ОСОБА_1 - витрати на правову допомогу у сумі 1250 грн. 00 коп.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишити без змін - особисте зобов'язання.

Арешт на майно обвинуваченого у вигляді 1/3 частини квартири №56 по вул. Електрозаводській у м. Кривому Розі - залишити без змін.

Матеріали кримінального провадження залишити на зберіганні при обвинувальному акті.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України, копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя: В.М.Прасолов