Рішення № 63662524, 21.12.2016, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2190/16-ц

провадження №2/176/1349/16

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2016 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовті Води в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із позовною заявою та уточнивши свої вимоги просить визнати заяву про звільнення від 17 квітня 2015 року недійною, визнати звільнення з займаної посади на підставі п.3 ст.36 КЗпП України неправомірним, скасувати наказ про звільнення №23-Ос від 20.04.2015 року та зобовязати відповідача поновити його посаді тракториста 3 розряду дільниці транспортних засобів та механізмів та стягнути на свою користь заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом № 48-Ос від 19.08.2014 року був прийнятий на роботу на посаду тракториста 3 розряду дільниці транспортних засобів та механізмів комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради.

У квітні 2015 року отримав повістку про призов на строкову військову службу від Пятихатського районного військового комісаріату, відповідно до якого 28 квітня 2015 року повинен зявитися до збірного пункту військового комісаріату з метою подальшого направлення у складі команди №3029 до місяця проходження строкової служби.

Відповідно до вимог та розяснень керівництва 17 квітня 2015 року подав заяву про звільнення із займаної посади на підставі п.3 ст.36 КЗпП України у звязку із призовом на строкову військову службу, оскільки не був обізнаний у змінах внесених до чинного законодавства.

20 квітня 2015 року наказом №23-Ос звільнений у звязку з призовом на військову службу за п.3 ст.36 КЗпП України.

Разом з тим, на момент його призову на строкову військову службу діяли положення Закону України від 15.01.2015р. № 116-V-III «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду», а саме, що громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

Згідно з прийнятим 15.01.2015р. Законом України № 116-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» внесено зміни у Закон України «Про військовий обов»язок і військову службу», зокрема ч. 2 ст. 39 згаданого Закону викладено у новій редакції, якою поширено гарантії щодо збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на працівників, призов яких на строкову військову службу припадає на особливий період.

Вважає, що його призов на військову службу у квітні 2015р. проведений під час особливого періоду в Україні, протягом якого особи, які проходять військову службу, підлягали увільненню від роботи на підставі ст. 39 Закону України «Про військовий обов»язок і військову службу», а не звільненню з такої, тому його звільнення було проведено адміністрацією відповідача з порушенням вимог зазначеної правової норми, з наслідком втрати ним місця праці та середнього заробітку, тобто, незаконно, відтак, у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України він повинен бути поновлений на попередній роботі та за ним має бути збережено середній заробіток.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позов пославшись на доводи викладені в позовній заяві та просять задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову в повному обсязі, при цьому зазначила що заяву про звільнення ОСОБА_1 написав власноруч за власним бажанням у звязку з призовом на військову службу відповідно до якої було видано наказ про звільнення на підставі п.3 ст.36 КЗпП України, тобто звільнення відбулося без порушення норм законодавства України які діяли на той час. Також вказує , що позивач у період з 20.04.2015 року по 27.05.2015 року не є , а ні військовослужбовцем , який проходить строкову службу на особливий період, а ні працівник КП «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради тобто статус його не визначений і тому зазначені законодавством пільги та гарантії його не стосується. Окрім того представник відповідача вказує на пропущення строку звернення до суду позивача передбачений ст.233 КЗпП України.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих особами, які беруть участь у справі. Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом №48-Ос від 19.08.2014 року був прийнятий на роботу на посаду тракториста 3 розряду дільниці транспортних засобів та механізмів комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради (а.с.38).

У квітні 2015 року ОСОБА_4 отримав повістку про призов на строкову військову службу від Пятихатського районного військового комісаріату, відповідно до якої останній повинен зявитися 28 квітня 2015 року до збірного пункту військового комісаріату з метою подальшого направлення у складі команди №3029 до місця проходження строкової служби (а.с.11)

Відповідно до вимог та розяснень керівництва комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради, позивач 17 квітня 2015 року подав заяву про звільнення його з роботи на підставі п.3 ст.36 КЗпП України з 20.04.2015 року(а.с.11).

Наказом комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради» № 23-Ос від 20.04.2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади тракториста 3 розряду дільниці транспортних засобів та механізмів у звязку з призовом на військову службу згідно п.3 ст.36 КЗпП України (а.с.12).

Відповідно до довідки №4440 від 16.07.2015 року за підписом т.в.о. військового комісара Пятихатського ОРВК ОСОБА_5 громадянин ОСОБА_1 призваний Пятихатським обєднаним районним військовим комісаріатом на строкову службу у збройні сили України та направлений для проходження служби до в/ч В0213 ст. Полтава 27.05.2015 року. В даній довідці також зазначено, що відповідно до ст.39 п.2 ЗУ «Про військовий обовязок і військову службу» та ч.2 ст.119 КЗпП України за ОСОБА_1 і під час дії особливого періоду зберігається місце роботи, середній заробіток на підприємстві. В установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності (а.с.13).

02 червня 2016 року військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України в інтересах ОСОБА_1Є звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі ОСОБА_1 та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2016 року позовну заяву повернуто оскільки з позовом звернулася особа , яка не має повноважень на ведення справи.

При цьому, згідно копії військового квитка серії МО № 721083, що виданий П'ятихатським військовим комісаріатом Дніпропетровсаької області, ОСОБА_1 дійсно призваний на строкову військову службу і звільненій (демобілізований) в запас 27 жовтня 2016 року (а.с. 59).

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції на травень 2015 року) працівникам, які залучаються до виконання обов'язків передбачених законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» і «Про альтернативу (невійськову) службу», «;Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігається місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації, від 20.05.2014 року №1275-VII поширено дію частин другої і третьої статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції цього Закону на громадян України, які були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Таким чином, працівники, які були звільнені з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період мають бути поновлені роботодавцем на роботі у зв'язку із набуттям чинності закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року №1275-VII.

Таким чином, звільнення позивача за ч.3 ст. 36 КЗпП України проведено у порушення вимог та гарантій віськовослужбовцям, встановлених вищенаведеними нормами законів, на підставі чого позивач має бути повновлений на роботі.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначені середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємства, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою Кабінету України від 08.02.1995 року №100 (за наступними змінами і доповненнями).

Як зазначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Працівникам, які пропрацювали менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Виплати нараховуються шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на кількість відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, - на кількість календарних днів за цей період. Якщо протягом періоду вимушеного прогулу на підприємстві було підвищено посадові оклади й тарифні ставки (у т.ч. за посадою працівника, якого було незаконно звільнено) то згідно з пунктом 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 проводиться коригування заробітної плати, включаючи премії та інші виплати, що враховуються під час обчислення середньої заробітної плати і тарифних ставок.

ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, при цьому позивачем розрахунок не надано суму не зазначено.

Таким чином суд робить самостійний розрахунок за період з 21 квітня 2015 року по 21 грудня 2016 року, тобто за 420 робочих днів. Відповідно довідки розрахунку середнього заробітку ОСОБА_1 наданої відповідачем заробітна плата за лютий 2015 та березень 2015 разом становить 2495,68 грн., отже середньоденний заробіток становить 59,42 грн.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на 21.12.2016 року становитиме 59,42 грн. х 402 робочих дні = 24956,40 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на корись позивача.

Позовні вимоги , щодо визнання заяви ОСОБА_1 про звільнення від 17 квітня 2015 року недійсною суд вважає безпідставною та такою що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних доказів недійсності даного документу.

Посилання представника відповідача про те, що позивачем пропущено строк на зверненя до суду, не знаходять свого підтвердження, оскільки судом встановлено, що з 27.05.2015 року по 28.10.2016 року позивач проходив строкову військову службу, що зупинило перебіг позовної давності. Крім того, матірю позивача направлялись відповідні звернення до Міністерства соціальної політики України, щодо розяснення ситуації, що склалася з сином та у не бажанні відповідача поновити його на роботі, тобто позивачем та його представником вживалися відповідні дії для визначення правомірності чи неправомірності дій відповідача.

Звільнення позивача за ч. 3 ст. 36 КЗпП України проведено у порушення гарантій військовослужбовцям, встановлених вищенаведеними нормами законів, на підставі чого позов про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного проголу підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з урахуванням розміру задоволення судом позовних вимог позивача та з огляду на те, що при зверненні до суду він був звільнений від сплати судового збору вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 551грн. 20 коп. по вимогам немайнового характеру та 249 грн. 56 коп. по вимогам майнового характеру (1% від задоволених майнових вимог на зальну суму 24956,40 грн.), а всього 800 грн. 76 коп.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 32, п. 6 ч. 1 ст. 36, 83 КЗпП України, і на підставі ст.ст 10,11, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради про поновлення на роботі та стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Скасувати наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий комунальним підприємством «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної №23-Ос від 20.04.2015 року.

Зобовязати комунальне підприємство «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради поновити ОСОБА_1 на посаді тракториста 3 розряду дільниці транспортних засобів та механізмів з 21 квітня 2015 року.

Стягнути з комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 квітня 2015 року по 21 грудня 2016 року у розмірі 24956 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривен 40 копійок.

Стягнути з комунального підприємства «Жовтоводський водоканал» Дніпропетровської обласної ради на користь держави 800,76 грн.- судових витрат.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання, останнє - в розмірі середньомісячного заробітку ОСОБА_6 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Суддя Жовтоводського міського суду І.А.Павловська