Постанова № 63661694, 21.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2925/16

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій позивач просив суд зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області надати ОСОБА_2 перелік вакантних посад у штатному розписі Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області станом на 05.04.2016 року та станом на теперішній час, а також належним чином посвідчені копії наказів про призначення на посади в Комінтернівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області за період з 05.04.2016 року по теперішній час.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року вказаний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області надати ОСОБА_2 перелік вакантних посад у штатному розписі Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області станом на 05.04.2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ДФС України від 29.09.2015 року №3064-о ОСОБА_2 призначено на посаду начальника ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області.

У зв'язку з реорганізацією ДПІ у м. Южному ГУ ДФС в Одеській області 05.04.2016 року комісія з реорганізації ГУ ДФС в Одеській області запропонувала ОСОБА_2 посаду держподатінспектора юридичного сектору Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, яку позивач вважає нерівнозначною тій, яку він обіймає.

Вважаючи, що попередження про звільнення з посади відбулось з порушеннями ст. 49-2 КЗпП України, 25.05.2016 року ОСОБА_2 надіслав до ГУ ДФС в Одеській області інформаційний запит про надання публічної інформації.

У зазначеному запиті позивач просив надати йому наступну інформацію: перелік вакантних посад у штатному розписі Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області станом на 05.04.2016 року та станом на теперішній час, а також належним чином посвідчені копії наказів про призначення на посади в Комінтернівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за період з 05.04.2016 року по теперішній час.

У відповідь на вищезазначений запит позивачем було отримано лист ГУ ДФС в Одеській області від 02.06.2016 року № 588/П/15-32-04-01-09, де відповідач зазначив, що запит про надання публічної інформації від 25.05.2016 року, відповідно до п. 3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» направлено до Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області як належному розпоряднику інформації.

Листом від 08.06.2016 року № 3433/10/15-17-04-01-10 Комінтернівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області позивачу на його запит від 25.05.2016 року була надана відповідь, що ОСОБА_2 являється структурною одиницею державного органу, на яку покладено службові повноваження, на підставі п. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом. На підставі ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації позивачу були надані пропозиції від 05 квітня 2016 року на посаду головного державного інспектора юридичного сектору Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (на період відсутності основного працівника ОСОБА_4), у разі відмови працівника від переведення, працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Крім того зазначено, що у засобах масової інформації, а саме районній газеті «Слава хлібороба» від 30.04.2016 року № 17, були висвітлені вакантні посади Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області. На підставі п.п. 4 п. 1 ст. 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація про інших осіб надається за рішенням суду, тому завірені копії наказів про призначення на посади в Комінтернівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за період з 05.04.2016 року по теперішній час надати не має можливості.

Позивач, вважаючи, що саме ГУ ДФС в Одеській області є належним розпорядником інформації, звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача надати інформацію.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи частково заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, направляючи запит на інформацію позивача Комінтернівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, діяв неправомірно, оскільки саме він є розпорядником даної інформації відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 5 цього ж Закону передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 12 вказаного Закону суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно ч. 1 ст. 13 наведеного Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

За правилами ч. 1 ст. 20 вказаного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 наведеного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

В свою чергу, за правилами ч. 3 цієї ж статті розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Враховуючи, що позивач звернувся із запитом на надання публічної інформації саме щодо вакантних посад у штатному розписі Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, як станом на 05.04.2016 року, так і станом на теперішній час (дата подання запиту 25.05.2016 року), а також просив надати належним чином посвідчені копії наказів про призначення на посади в Комінтернівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за період з 05.04.2016 року по теперішній час, колегія суддів вважає, що відповідачем цілком правомірно спрямовано вказаний запит до належного розпорядника цієї інформації, а саме Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Колегія суддів вважає, що визначаючи належним розпорядником інформації у спірних відносинах ГУ ДФС в Одеській області, суд першої інстанції помилково послався на наказ ДФС України від 18.01.2016 року № 57-о, оскільки вказаним наказом не визначається порядок надання відповідей на запити на публічну інформацію та відповідно належних розпорядників цієї інформації, а визначено порядок попередження саме керівних працівників територіальних органів про зміни істотних умов праці в органах ДФС та наступне вивільнення і працевлаштування цих працівників.

Водночас, порушення прав позивача у сфері трудових відносин не є предметом даного спору.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку позивач звернувся із запитом на надання публічної інформації щодо вакантних посад у штатному розписі Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, в тому числі, на дату подання ним цього запиту, а також просив надати йому належним чином посвідчені копії наказів про призначення на посади в Комінтернівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області за період з 05.04.2016 року по теперішній час, а тому належним розпорядником цієї інформації є Комінтернівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, оскільки у володіння саме цього органу перебуває інформація щодо посад, які вакантні у цьому органі, та відповідні накази про призначення посадових осіб Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем правомірно спрямований запит позивача до належного розпорядника інформації - Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, а дії щодо надання/не надання інформації наведеним органом ним не оскаржуються, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заявлених вимог позивача відсутні.

Зазначені обставини помилково не були встановлені та враховані судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець