Постанова № 63661583, 22.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2354/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представників апелянта - Пісова М.П., Хабарова Г.В.;

позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про зміну формулювання причини звільнення та про зобов'язання внести відповідні зміни до трудової книжки, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області (надалі - Держспоживінспекція в Одеській області) в якому просила:

- змінити формулювання причини звільнення з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої безпеки Держспоживінспекції в Одеській області з 12 травня 2016 року з - «у зв'язку зі скороченням штату» (п. 1 ст.40 КЗпП України) на «переведення працівника, за його згодою, в іншу установу» (п.5 ст.36 КЗпП України);

- зобов'язати внести відповідні зміни до трудової книжки.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначила про те, що скорочення чисельності штату Держспоживінспекції в Одеській області не відбувалось, а це, відповідно, виключає можливість її звільнення за такою підставою.

Крім того, керівник Держспоживінспекції в Одеській області протиправно не розглянув її заяву щодо переведення, за її згодою, в іншу установу, а прийняв рішення про звільнення з посади у зв'язку з скороченням посади.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року позов задоволено.

Суд, застосувавши положення ч.2 ст.11 КАС України та вийшовши за межі позовних вимог, визнав протиправним наказ Держспоживінспекції в Одеській області № 33-ос від 12 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_3» в частині формулювання підстави звільнення «у зв'язку зі скороченням штату, п.1 ст.40 КЗпП» та змінив формулювання причини звільнення з - «у зв'язку зі скороченням штату» (п. 1 ст. 40 КЗпП України) на - «переведення працівника, за його згодою, в іншу установу» (п.5 ст.36 КЗпП України).

До того ж, суд зобов'язав Держспоживінспекцію в Одеській області внести відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_3

В апеляційній скарзі Держспоживінспекція в Одеській області ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного її вирішення.

На підставі викладеного, апелянт просить ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позову.

Представники апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи викладені в апеляції та просили її задовольнити.

Позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

У суді апеляційної інстанції була проведена заміна сторони в апеляційному провадженні, а саме: Інспекцію з питань захисту прав споживачів в Одеській області замінено на Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.

Відповідно до ст.55 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області №53-ос від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, як таку, що була зарахована до кадрового резерву.

ОСОБА_3 присвоєний 9 ранг державного службовця.

16 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів».

Відповідно до цієї постанови утворювалися як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Зокрема, утворювалося Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, шляхом приєднання реорганізованих інспекцій, у тому числі і Держспоживінспекції в Одеській області.

У зв'язку із змінами у штатному розписі на 2015 рік, затверджених Головою комісії з реорганізації Держспоживінспекції України 15 жовтня 2015 року Соколовою О.П., та на підставі наказу №87-од від 15 жовтня 2015 року, із штатного розпису Держспоживінспекції в Одеській області вилучено посаду начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі та введено посаду заступника начальника інспекції - начальник відділу (а.с.14).

23 листопада 2015 року позивача попереджено про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами у штатному розписі та запропонована посада головного спеціаліста у секторі бухгалтерського обліку та звітності. Позивач відмовилась від підпису про ознайомлення з попередженням про наступне звільнення та пропозицією щодо подальшого працевлаштування, про що, посадовими особами відповідача складено акт від 23 листопада 2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.59).

Матеріалами справи також встановлено, що позивач з 2012 року була головою профспілкового комітету первинної профспілкової організації Держспоживінспекції в Одеській області.

17 листопада 2015 року на загальних зборах звітно-виборних зборів членів первинної профспілкової організації працівників Держспоживінспекції в Одеській області її переобрали.

13 січня 2016 року начальник Держспоживінспекції в Одеській області звернувся до голови профспілкового комітету даної установи з поданням на надання згоди звільнення позивача за п.1 ст.40 КЗпП України.

Звільнення позивача повинно було відбутися через два місяця після попередження, тобто 23 січня 2016 року, але у зв'язку зі знаходженням її на лікарняному, термін звільнення було відстрочено до її виходу на роботу.

Після виходу 10 травня 2016 року з лікарняного, позивач надала заяву до керівника Держспоживінспекції в Одеській області, в якій просила звільнити її в порядку переводу, для продовження роботи в Управлінні Держпродспоживслужби в м. Іллічівську (а.с. 17).

11 травня 2016 року на адресу відповідача надійшов лист Управління Держпродспоживслужби в м. Іллічівську, в якому висловлено прохання щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_3 в порядку переводу для продовження роботи в Управлінні Держспоживслужби в м. Іллічівську (а.с.16).

11 травня 2016 року профспілковий комітет Держспоживінспекції в Одеській області надав згоду на звільнення позивача з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Наказом Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 33-ос від 12 травня 2016 року ОСОБА_3 звільнено з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі у зв'язку зі скороченням штату, за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12 травня 2016 року (а.с.13).

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що зміни структури Держспоживінспекції в Одеській області та затвердження нового штатного розпису, жодним чином не вплинули на діяльність відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі, начальником якого була позивач.

Суд вважав, що штатна чисельність співробітників відділу не зменшилась та залишилася сталою у кількості - 7 посад.

Крім того, на думку суду першої інстанції, законодавством чітко визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За ствердженням суду, у випадку наявності заяви позивача про переведення та листа іншої установи про надання згоди на звільнення в порядку переведення, відповідачем не дотримано вимог діючого законодавства при звільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Суд при вирішенні спірних правовідносин застосував не тільки вимоги національного законодавства, а також судом були враховані вимоги Європейської соціальної хартії, обов'язок з дотримання якої, Україна взяла на себе відповідно до Закону України № 137-V від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)».

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, які викладені в судовому рішенні та бажає зазначити наступне.

Зміст позову ОСОБА_3 свідчить про те, що вона, заявляючи вимоги про зміну формулювання причини звільнення, звертала увагу на те, що скорочення штатів у Держспоживінспекції в Одеській області не було і її незаконно було звільнено за цими підставами.

Беручи зазначене до уваги, судом першої інстанції обґрунтовано було розглянуто питання чи відбувалося в установі, де працювала позивач, скорочення чисельності штатів або працівників.

Як вже було зазначено вище, зміни у штатному розписі Держспоживінспекції в Одеській області відбувалися у зв'язку з її реорганізацією і як наслідок, посада начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі була вилучена з штатного розпису, замість неї була введена - заступник начальника інспекції начальник відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента від 13 квітня 2011 року за № 465/2011, Голова Держспоживінспекції України призначає на посади за погодженням із Міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів Держспоживінспекції України, призначає на посади за погодженням із Міністром, звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Держспоживінспекції України.

Апелянт, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про те, що кількість штатних одиниць залишилась однакова, наголошує на тому, що залишилося тільки 6 посад, які можуть бути призначені за його наказом.

Вирішуючи питання обґрунтованості даних доводів, колегія суддів вважає зазначити наступне.

За приписами п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

За наявності цих обставин розірвання трудового договору проводиться з обов'язковим додержанням передбаченого статтею 49-2 зазначеного Кодексу порядку вивільнення працівників, відповідно до якого вони попереджаються про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці. Одночасно роботодавець пропонує працівникові роботу на тому ж підприємстві, в тій самій установі, організації за відповідною професією чи спеціальністю, а за відсутності роботи - іншу. При вивільненні працівника враховується його переважне право й перевага перед іншими у залишенні на роботі.

За правилами п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України скорочення штату передбачає, зокрема, ліквідацію певних посад.

Про те, що відбулася ліквідація посади позивача та введена в штатний розклад Держспоживінспекції в Одеській області нова посада свідчить те, що порядок призначення на нову посаду, звільнення та підпорядкування є інший.

Одночасно з цим слід зазначити, що у керівника Держспоживінспекції в Одеській області не було повноважень пропонувати позивачу нововведену посаду, оскільки ця посада номенклатура Держспоживінспекції України.

Позивач, не погоджуючись із переведенням на іншу посаду в той же установі, зазначала про те, що вона не відповідає її професійним здібностям.

Отже, виходячи з правової позиції позивача, з якою погодився суд першої інстанції, існувало тільки одне порушення з боку відповідача ч.1 ст.40 КЗпП України, а саме відсутність скорочення штату працівників.

Тому, відповідно судом першої інстанції не досліджувалася та обставина, чи була можливість запропонувати позивачу посаду, яка б відповідала її професійним здібностям, а також, не досліджувалися обставини, чи мала вона права скористатися переважним правом залишення на роботі.

Водночас, колегія суддів вважає, що в результаті реорганізації установи відбулося скорочення посади позивача і з боку керівника Держспоживінспекції в Одеській області були дотримані гарантії при звільнення за скороченням штатів.

Переходячи до питання законності наказу Держспоживінспекції в Одеській області №33-ос від 12 травня 2016 року, яким ОСОБА_3 звільнено з посади, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Для припинення трудового договору за цими підставами позивачем були виконанні всі вимоги, а саме:

- керівнику Держспоживінспекції в Одеській області направлений лист-запит Управління Держпродспоживслужби в м. Іллічівську з проханням звільнити ОСОБА_3 з роботи в порядку переведення і з зазначенням про взяті зобов'язання щодо її працевлаштування;

- позивачем подана заява з проханням її звільнити в порядку переводу для продовження роботи в Управлінні Держпродспоживслужби м. Іллічівську (а.с.16-17).

Вимоги трудового законодавства свідчать про те, що уповноважена особа підприємства, до якого працівник звернувся з проханням звільнити його в порядку переведення на інше підприємство і надав при цьому клопотання керівника підприємства - передбачуваного нового місця роботи, не несе будь-яких обов'язків перед працівником або власником, який звернувся з клопотанням про звільнення працівника. Він може за своїм розсудом заяву і клопотання задовольнити чи відмовити в їх задоволенні.

З огляду на вищевикладене, слід підкреслити, що обов'язком власника підприємства є розгляд заяви позивача про звільнення за підставами зазначеними в п.5 ст.36 КЗпП України.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що законодавством чітко визначено, що звільнення з підстав, зазначених у п.п. 1, 2, 6 ст. 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, у тому числі і на інше підприємство, установу.

У зазначених пунктах ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення, зокрема з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, на свій розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Отже, на думку суду апеляційної інстанції, за наявності заяви позивача про переведення в іншу установу та листа Управління Держпродспоживслужби в м. Іллічівську про надання згоди на звільнення в порядку переведення, керівник Держспоживінспекції в Одеській області повинен був розглянути цю заяву і відреагувати на неї.

В апеляційній скарзі представник Держспоживінспекції в Одеській області зазначає, що при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_3 з посади на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України, керівником не взято до уваги її заяву про перевід в іншу установу, оскільки це не передбачено вимогами законодавства і вирішується виключно на власний розсуд керівника підприємства.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами з наступних підстав.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у справах про оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

За змістом вказаних вимог, суб'єкт владних повноважень повинен був мотивувати своє рішення щодо звільнення позивача, саме ч.1 ст.40 КЗпП, а не п.5 ст.36 КЗпП України.

Ці обставини могли знайти своє відображення або в мотивувальній частині наказу про звільнення позивача за скороченням штатів, або у формі листа про відмову в задоволенні заяви.

Зазначене дає підстави вважати, що відповідач не мав право звільняти позивача з посади у зв'язку зі скороченням штату, за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 12 травня 2016 року, не розглянувши інші підстави для її звільнення, а тому колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування спірного наказу про звільнення.

На думку суду апеляційної інстанції, суб'єкт владних повноважень при вирішенні питання за якими підставами необхідно звільнити позивача, повинен був узяти до уваги її 15-ти річний стаж державної служби, ту обставину, що до її виходу на пенсію залишилося менше року, що звільнення у зв'язку з переводом на інше підприємство зберігає за позивачем безперервність стажу.

Зокрема, при переході з однієї роботи на іншу стаж не переривається, якщо перерва не перевищила місяця.

Відповідно до ч.3 ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Суд першої інстанції, спираючись на дану норму Закону, змінив своїм рішенням причину звільнення позивача, зобов'язавши Держспоживінспекцію в Одеській області, внести відповідні зміни в наказ та трудову книжку.

Колегія суддів вважає, що таке рішення суду не відповідає вимогам трудового законодавства, оскільки в КЗпП України не встановлено обов'язку керівника підприємства у відповідний термін винести наказ про звільнення за п.5 ст.36 КЗпП України, тобто вирішення цього питання є правом керівника, а не його обов'язком.

За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставах порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про зміну формулювання причини звільнення та про зобов'язання внести відповідні зміни до трудової книжки нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнати протиправним наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області № 33-ос від 12 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_3», яким ОСОБА_3 звільнено 12 травня 2016 року з посади начальника відділу контролю у сфері внутрішньої торгівлі у зв'язку зі скороченням штату, п.1 ст.40 КЗпП України.

Зобов'язати Інспекцію з питань захисту прав споживачів в Одеській області розглянути заяву ОСОБА_3 від 10 травня 2016 р. про її звільнення в порядку переводу для продовження роботи в управлінні Держпродспоживслужби в м. Іллічівську.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова