Ухвала суду № 63661528, 21.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 р.м.ОдесаСправа № 520/5836/16-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бескровний Я.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської міської ради на постанову Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 р. №629-VII та зобов'язати Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі її у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми статей 118,186-1 ЗК України та неправомірність ухваленого радою рішення, порушення строків розгляду питання, яке було предметом рішення ради та неприйняття до уваги постанови Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2006 р. по справі № 2-1936.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської міської ради від 27.04.2016 року №629-VII.

Зобов'язано Одеську міську раду у встановленому земельним законодавством України порядку затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер: НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Не погоджуючись з даною постановою суду Одеська міська рада подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентуює увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- втручання суду першої інстанції у дискреційні повноваження Одеської міської ради.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 як інвалід війни ІІ групи 20 серпня 2003 року звернувся до Одеської міської ради із заявою про надання земельної ділянки у межах міста (Київський район) для будівництва житлового будинку.

Як встановлено постановою Київського районного суду м. Одеси від 01.06.2006 р. по справі № 2-1936, яка набрала законної сили 15.11.2006 р., у зв'язку з протиправною бездіяльністю Одеської міської ради та Одеського міського управління земельних ресурсів стосовно звернень ОСОБА_1 у 1997 року, 20 серпня 2003 року та 15 травня 2004 року про надання земельної ділянки у межах міста (Київський район) для будівництва житлового будинку, суд зобов'язав:

- Одеське міське управління земельних ресурсів у встановленому земельним законодавством України порядку підготувати всі необхідні документи для надання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1

- Одеську міську раду у встановленому законом порядку внести документи по наданню позивачу земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1),на розгляд сесії Одеської міської ради.

05.10.2007 р. Одеською міською радою прийнято рішення № 1784-V «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі» в додатку до якого пунктом 69 відповідний дозвіл наданий ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.10.2014 р. наданого на запит ОСОБА_1, земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням «Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка віднесена до категорії земель «землі житлової та громадської забудови», присвоєний кадастровий номер : НОМЕР_1.

Також у зазначеному витязі вказано, що земельна ділянка зареєстрована Управлінням Держземагенства у м. Одесі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 25.07.2013 р. виготовленим КП «Земельно-кадастрове бюро при Управлінні земельних ресурсів».

29.10.2014 року рішенням Одеської міської ради № 5682- VІ «Про внесення уточнень по пункту 69 додатка до рішення Одеської міської ради від 05.10.2007 року № 1784-V «Про надання дозволу громадянам на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у м. Одесі» в частині адреси земельної ділянки» адреса «АДРЕСА_1».

Згідно матеріалів справи проект землеустрою погоджений постійною комісією з будівництва та архітектури Одеської міської ради 17.09.2010 р. № 2512/-2-ГС.

Управлінням Держземагенства у м. Одесі у червні 2014 р. надало лист № 660/02«Про перелік обмежень у використанні земельної ділянки» та позитивний висновок про розгляд матеріалів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 № 711/В в якому зазначено про наявність всіх необхідних документів.

20 листопада 2014 року департаментом комунальної власності Одеської міської ради листом за № 01-20/892 голові постійної комісії із землеустрою та земельних правовідносин Одеської міської ради наданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1, для визначення можливості подальшого розгляду на черговому засіданні сесії Одеської міської ради питання затвердження даного проекту землеустрою та передачу у приватну власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1000 га., за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Зазначені обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Одеська міська рада зобов'язана була розглянути поданий 20.11.2014 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, Земельного кодексу України.

За змістом п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час подання до Одеської міської ради проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 - 20.11.2014 р.) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 Земельного кодексу України встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадян.

В ході судового розгляду встановлено, що поданий 20 листопада 2014 року департаментом комунальної власності Одеської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1, має всі необхідні погодження передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України.

На підставі ч. 7 ст. 186-1 Земельного кодексу України, органам, які здійснюють погодження, встановлена пряма заборона вимагати при погоджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»;

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

За змістом частини 9 статті 116 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За правилами ч. 10 та ч. 11 ст. 116 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на приписи Земельного кодексу України, в редакції чинній на час подання до повноваженого органу Одеської міської ради - комісії із землеустрою та земельних правовідносин, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1, поданий 20.11.2014 року проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача, Одеська міська рада зобов'язана була розглянути на сесії, яка проводилась 24.12.2014 р.

Так, позивач у 2015 році неодноразово звертався до Одеського міського голови із заявами щодо повідомлення причин неприйняття рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання земельної ділянки у власність, на які отримував відповіді щодо винесення зазначеного питання на розгляд сесії міської ради 10.06.2015 р. та 10.09.2015 р., але не набрання цим проектом необхідної кількості голосів.

Стосовно правомірності не прийняття рішень, слід зазначити, що 17 лютого 2011 року прийнятий Закон № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», який набрав чинності 12.03.2011 р., та частиною третьої статті 24 якого встановлено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Вказана норма, відповідно до п. 1 та п. 6-1 розділу V Прикінцеві положення Закону України VI «Про регулювання містобудівної діяльності» набрала чинності з 01.01.2013 року та до 01 січня 2015 року не поширювалась на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій.

Генеральний план земель м. Одеси затверджений рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 р. № 6489-VI, при цьому план зонування територій у м. Одесі не розроблявся.

На час подання 20.11.2014 року постійною комісією з землеустрою та земельним правовідносинам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу позивачу у приватну власність безоплатно земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на землі міста Одеси поширювала свою дію ч. 3ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вирішуючи спірне питання про застосування правових норм у часі , суд враховує правову позицію Верховного суду України, висловлену у постанові від 03.11.2015 року, справа 808/2503/14 , номер судового рішення в ЄДРСРУ 53658125, відповідно до якої до спірних правовідносин має застосовуватися саме той закон та його редакція, які були чинними на момент їх виникнення. Норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно в межах строків дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права.

Таким чином, розглядаючи питання щодо проекту рішення, внесеному постійною комісією з землеустрою та земельним правовідносинам «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу ОСОБА_1 у приватну власність безоплатно земельної ділянки площею 0,1 га за вищевказаною адресою для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)» Одеська міська рада не мала права вимагати, ні від постійної комісії з землеустрою та земельним правовідносинам, ні від позивача, Детальний план території, до якої входить земельна ділянка за вказаною адресою, оскільки положення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не мають зворотної дії у часі.

Рішенням Одеського міської ради від 27.04.2016р. №629-VII позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,1 га за адресою: АДРЕСА_1 та передачі її у приватну власність для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на підставі відсутності плану зонування або детального плану території.

Інших порушень, які б мали наслідком відмову позивачу у затвердженні проекту щодо відведенні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1 та передачі її у приватну власність позивачу для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), відповідачем не виявлено.

Разом з цим, враховуючи протиправність оскаржуваного рішення, зобов'язавши відповідача затвердити проект щодо відведення позивачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1 та передачі її йому у приватну власність для будівництва жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), тобто здійснити втручання у даному випадку у дискреційні повноваження Одеської міської ради як суб'єкта владних повноважень, є виправданим, оскільки відсутній інший дієвий спосіб захисту порушеного права.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Посилання апелянта на втручання у дискреційні повноваження, колегія суддів зазначає, що такими є повноваження обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є законною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку, дійсно, суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде законним.

У спірних правовідносинах прийняття рішення щодо затвердження проекту щодо відведення позивачу земельної ділянки відноситься до компетенції Одеської міської ради, яка за результатами розгляду відповідного питання може прийняти рішення про відведення земельної ділянки або відмовити у її відведенні.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у постанові від 03.02.2016 року, справа № 826/72/15 , номер судового рішення в ЄДРСРУ 55953479

Разом із тим, враховуючи тривалий час вирішення спірного питання, з метою повного захисту прав позивача, з метою захисту яких подано відповідний позов, відповідно до вимог частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів в цьому випадку вважає виправданим вищевказаний висновок суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів статті 94 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 10 жовтня 2016 року у справі № 520/5836/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 26 грудня 2016 року

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин