Постанова № 63661470, 22.12.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/4222/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Шеметенко Л.П.

За участю: секретаря - Брижкіної І.О.

представника апелянта - ОСОБА_2 (довіреність від 06.12.2016 року)

представника відповідача - Дрогобецької Т.Ю. (довіреність від 11.05.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинним та скасування висновку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просила визнати нечинним та скасувати Висновок від 24.11.2015 року №2289, складений Любашівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області за результатами перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновок органу перевірки про невідповідність вартості майна, набутого позивачем за час перебування на державній службі, даним податкової інформації щодо доходу, отриманого із законних джерел, суперечить дійсним обставинам та ґрунтується на неналежному аналізі даних декларації, а також поданих під час перевірки обґрунтованих пояснень позивача. Зазначені обставини свідчать, що висновок відповідача складений без урахування відсутності факту допущення позивачем порушень вимог Закону, що є безумовною підставою для його скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував висновок Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області № 2289 від 24.11.2015 року в частині встановлення що «вартість майна (майнових прав) вказаного (вказаних) ОСОБА_4 у декларації про майно, доходи, витрати зобов'язання фінансового характеру за минулий рік набутого (набутих) ОСОБА_4, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини 1 статті 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_4 із законних джерел». В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити судове рішення в частині незадоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, Любашівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області щодо ОСОБА_4 проведено перевірку достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», за результатами якої складено висновок від 24.11.2015 року №2289 (а.с. 47).

Зазначеною перевіркою, з урахуванням пояснень ОСОБА_4 (а.с. 48), встановлено, що вартість майна (майнових прав), вказаного (вказаних) позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», не відповідають наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_4 із законних джерел.

Вказаного висновку орган перевірки дійшов з урахуванням того, що у декларації ОСОБА_4 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна (майнових прав), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у п.п. 1-10 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про очищення влади», а саме в Розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» в позиції А в рядку 23 декларації не зазначена інформація про перебування у власності земельної ділянки площею 3,18 га, яка розташована на території Шимкіської сільської ради Ананьївського району та передана у власність Розпорядженням районної державної адміністрації Ананьївського району Одеської області від 26.03.2003 року №70.

Не погоджуючись з висновком органу перевірки, посилаючись на його необґрунтованість і безпідставність не врахування відсутності факту допущення порушень вимог Закону, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування вказаного висновку суб'єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки висновок органу перевірки про невідповідність вартості майна, вказаного у декларації, та набутого за час перебування на відповідних посадах, інформації про доходи отримані позивачем із законних джерел є необґрунтованим, оскаржуваний висновок в цій частині є неправомірним та підлягає скасуванню.

Разом з цим, враховуючи, що висновок органу перевірки про недостовірність відомостей щодо наявності майна, набутого позивачем за час перебування на відповідних посадах, знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, суд першої інстанції не вбачав підстав для його скасування в цій частині.

Проте, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року №1682-VII.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1 вказаного Закону очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини.

Згідно із ч. 8 ст. 3 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 5 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII визначено, що перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Процедуру проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 вказаного Закону, зазначених особами, перелік яких наведено у пунктах 1- 11 частини першої статті 2 Закону про очищення влади, у деклараціях, за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», встановлено Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.11.2014 року №1100.

Пунктом 3 Порядку від 03.11.2014 року №1100 визначено загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові, зокрема, як одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка; проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

Аналіз наведених правових норм показав, що перевірка за правилами вказаного Закону осіб, які займають посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, полягає у фінансовому контролі за майновим станом публічних службовців.

Критеріями здійснення очищення влади стосовно осіб, щодо яких здійснюється перевірка, є встановлення перевіркою недостовірності відомостей щодо наявності майна, зазначеного у декларації; недостовірності цих відомостей та невідповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел; невідповідності вартості майна, вказаного в декларації, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, недостовірність відомостей повинна встановлюватись в сукупності з невідповідністю вартості майна, яке належить особі.

Саме по собі неповне декларування наявного у особи майна не може бути підставою для застосування Закону про очищення влади в частині складання відповідних висновків, в разі, якщо це майно було набуте особою на законних підставах та за рахунок коштів, отриманих із законних джерел.

Отже, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації, не є самостійним критерієм для заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, оскільки вказана обставина повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманим із законних джерел.

За другим критерієм достатньою підставою для відповідних висновків є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

При цьому, за правилами ч. 8 ст. 3 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII таким майном (майнове право) є набуті за час перебування на посадах, визначених пунктами 1- 10 частини першої статті 2 цього Закону.

Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для висновків негативних висновків, передбачених Законом, оскільки врахуванню підлягає обов'язкової умови, що таке майно (майнові права) було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, і його вартість не відповідає доходам, отриманим із законних джерел.

Частиною 11 ст. 5 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII передбачено, що орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Отже, висновок про результати перевірки згідно з ч. 11 ст. 5 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII є самостійним предметом оскарження, а тому цей акт повинен оцінюватися за усіма критеріями, передбаченими процесуальним законодавством.

Згідно із п. 8 Порядку від 03.11.2014 року №1100 у розділі III декларації перевірці підлягають: достовірність відомостей щодо наявності нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про нерухоме майно такої особи; відповідність вартості нерухомого майна, вказаного у декларації, набутого особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1- 10 частини першої статті 2 Закону, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел.

При перевірці даних про нерухоме майно, вказаних особою, стосовно якої проводиться перевірка, у розділі III декларації, враховується зазначена такою особою в декларації інформація щодо перебування такого нерухомого майна або його частини у власності, в оренді чи на іншому праві користування (у разі зазначення такої інформації декларантом).

Для перевірки інформації про нерухоме майно використовуються дані, що надходять від суб'єктів інформаційних відносин: відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отримані відповідно до законодавства, - про виникнення, перехід чи припинення речових прав на нерухоме майно; Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - про набуті до 01 січня 2013 року речові права на земельні ділянки; платників податків - фізичних осіб - про об'єкти нерухомого майна, зазначені в податковій декларації про майновий стан і доходи, а також наявна податкова інформація про нерухоме майно, одержана з інших джерел.

При цьому, відповідно до п. 6 Порядку від 03.11.2014 року №1100 недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.

Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Про встановлення недостовірності відомостей, які підлягали перевірці згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону, вказується у висновку про результати перевірки у разі, якщо вартість майна (майнових прав), набутого (набутих) особою, стосовно якої проводилася перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 перебувала на посаді в органі державної служби та прийняла присягу державного службовця з 18.05.2005 року (а.с. 71), а отже в силу ст. 2 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII підпадає під заходи з очищення влади.

Під час вказаної перевірки виявлено, що в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» в п. 23 - «Земельні ділянки» Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік позивачем не відображено наявність у власності земельної ділянки площею 3,18 га, розташованої на території Шимкіської сільської ради Ананьївського району та переданої у власність Розпорядженням районної державної адміністрації Ананьївського району Одеської області від 26.03.2003 року №70.

Разом з цим, в вказаній Декларації позивачем відображений дохід від надання в оренду вказаної земельної ділянки у сумі 2 025 грн., що також органу перевірки було підтверджено Відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та наданими під час перевірки поясненнями позивача.

Дослідивши вказані обставини, колегія суддів встановила, що не відображені позивачем відомості щодо наявності земельної ділянки стосуються майна, набутого безоплатно до прийняття на службу в державному апараті, а отже не врахування органом перевірки цих обставин не можливо вважати правильним, а його висновки - правомірними.

При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що органом перевірки ніяким чином необґрунтовано невідповідність вартості майна позивача його доходам, одержаним із законних джерел за час перебування на державній службі.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що висновки за результатом проведеної перевірки в порядку очищення влади не можуть бути неоднозначними або неповними, оскільки за наявності таких визначень можуть характеризуватись як припущення, а відтак як не встановлення обставин щодо невідповідності, недостовірності фінансового стану особи.

Частиною 10 ст. 5 Закону України від 16.09.2014 року №1682-VII передбачено, що у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.

Зазначені правила Закону кореспондуються із приписами п.п. 27, 28 Порядку № 563, відповідно до яких, у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону про очищення влади, ДФС протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх фактів недостовірності та/або невідповідності відомостей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня надходження запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них зазначеній особі.

Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за фактами, зазначеними у пункті 27 цього Порядку, та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування ДФС під час підготовки висновку про перевірку.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, колегія суддів вважає, що обов'язковою умовою проведення перевірки є відібрання пояснень у особи, що перевіряється, для обов'язкового врахування їх при складанні висновку.

Проте, як показали обставини справи в супереч вказаним правовим нормам орган перевірки не надав належного аналізу поясненням, поданим позивачем під час перевірки, а також наявній в органі податковій інформації, що в результаті призвело до хибних висновків про невідповідність фінансового стану позивача, а відтак є безумовною підставою для скасування висновку у повному обсязі.

Зазначені обставини у сукупності суд першої помилково не врахував, у зв'язку із чим суд дійшов неправильного висновку про неправомірність висновку відповідача в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

В матеріалах справи містяться документально підтверджені відомості про понесення позивачем витрат у зв'язку із розглядом справи, зокрема, про сплату судового збору у сумі 551,20 грн. та витрати пов'язані із прибуттям до суду представника позивача у сумі 385,74 грн., які згідно вказаної норми адміністративного процесуального законодавства підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання нечинним та скасування висновку - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Висновок Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 24.11.2015 року №2289.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. та витрати пов'язані із прибуттям до суду представника позивача у сумі 385 (триста вісімдесят п'ять) грн. 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Любашівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: О.О. Димерлій

Л.П. Шеметенко