Ухвала суду № 63661174, 21.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2016 р.Справа № 820/4964/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.

при секретарі Дудка О.А.

за участю:

представника позивача - Александрової Т.В.

представника відповідача - Макаренко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/4964/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Слобожанський миловар», 15.09.2016р. звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС України та Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС України з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00, зменшеного податковим повідомленням-рішенням № 0000074700 від 30.05.2014 р. за лютий 2014 року, яке було скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили; стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Слобожанський миловар» (код ЄДРПОУ 30357250) бюджетне відшкодування податку на додану вартість за лютий 2014 року в розмірі 554374,00 шляхом перерахування вказаної суми на рахунок № 26001000008742 в ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/4964/16 позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/4964/16 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач - СДПІ ОВП у м. Харкові МГУ ДФС в письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що ухвала суду є обґрунтованою, оскільки моментом закінчення процедури судового оскарження рішення чи дії суб'єкта владних повноважень є набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за наслідками розгляду адміністративної справи, тобто 11.08.2014 р., а позивач позов подав за сплином шестимісячного строку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2014 р. СДПІ з ОВП винесено податкове повідомлення-рішення № 0000074700, яким ТОВ «Слобожанський миловар» зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 554374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 277187,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. по справі № 820/10736/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 р. зазначене податкове повідомлення-рішення скасоване.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2016 р. вказані вище рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Підставою для звернення позивача до суду першої інстанції із зазначеними вище позовними вимогами слугувала та обставина, що згідно вимог ст. 200 ПК України, органи ДФС, які визначені відповідачами по справі, після закінчення процедури судового оскарження зобов'язані подати до органу Державної казначейської служби висновки із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Слобожанський миловар», але на момент звернення позивача до суду підприємство бюджетного відшкодування не отримало.

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що судове рішення, відповідно до якого у позивача виникло право на бюджетне відшкодування ПДВ, набрало законної сили 11.08.2014 р., а отже з цієї дати позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а саме, що відповідачем не було надано висновок до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням № 0000074700 від 30.05.2014 р. за лютий 2014 року, а до суду позивач звернувся лише 15.09.2016 р.

Також суд першої інстанції вказав, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що є предметом розгляду даної справи, - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, тобто невчинення дії, яку носій публічної влади зобов'язаний був вчинити, з огляду на що строки оскарження рішень контролюючого органу, визначені ч. 102.1. ст. 102 ПК України, на спірні відносини не розповсюджуються.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.18 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації згідно з п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Положеннями п. 200.15 ст. 200 ПК України передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже, обов'язок подання органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету у органу податкової служби виникає після закінчення процедури судового оскарження заявлених до відшкодування сум ПДВ та набранням судовим рішенням законної сили.

Судовим розглядом встановлено, що позивач звертався до суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000074700 від 30.05.2014 р., яким ТОВ «Слобожанський миловар» зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 554374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 277187,50 грн. і постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2014 р. по справі № 820/10736/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.08.2014 р. зазначене податкове повідомлення-рішення було скасоване.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.04.2016 р. вказані вище рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

Таким чином, обставини щодо правильності формування позивачем від'ємного значення ПДВ в оспорюваній сумі, яку було заявлено до відшкодування у декларації за лютий 2014 р. були предметом дослідження судами під час розгляду вказаної вище справи. При цьому, судами було встановлено дотримання позивачем вимог податкового законодавства та умов реалізації платником права на отримання бюджетного відшкодування у формуванні та декларуванні вказаної суми від'ємного значення ПДВ.

За приписами ч. 3, ч. 5 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів зазначає, що у випадку не відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету. Тому, коли податковий орган та орган державного казначейства, які спільно діють від імені держави, в установлений законом строк не здійснюють бюджетне відшкодування, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовною заявою про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету. Оскільки право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ порушене, то воно підлягає захисту шляхом стягнення відповідної суми з Державного бюджету на рахунок позивача.

В ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (ч. 1 ст. 99); для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 99).

Зокрема, такі спеціальні строки визначені в п. 102.5 ст. 102 ПК України, де зазначено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Отже для повернення надміру сплаченого податку на додану вартість (бюджетного відшкодування) встановлений граничний термін у 1095 днів.

Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість визначається на підставі п. 102.5 ст. 102 ПК України і становить 1095 днів, наступних за днем отримання права на таке відшкодування.

Що стосується строку звернення до суду в частині вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС України та Слобожанської ОДПІ ГУ ДФС України з ненадання висновку до органу Державного казначейства України щодо здійснення бюджетного відшкодування в розмірі 554374,00, зменшеного податковим повідомленням-рішенням № 0000074700 від 30.05.2014 р. за лютий 2014 року, яке було скасоване судовим рішенням, що набрало законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як зазначив суд першої інстанції, процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000074700 від 30.05.2014 р., яким ТОВ «Слобожанський миловар» зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 554374,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 277187,50 грн., в результаті скасування якого позивач просить провести процедуру бюджетного відшкодування, завершилась саме з моменту внесення судом апеляційної рішення у справі від 11.08.2014 р.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Враховуючи те, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень не має граничних часових меж, то в даному випадку така бездіяльність має тривалий та постійнодіючий характер, тобто безперервно вчиняється протягом тривалого проміжку часу, що порушує права та законні інтереси позивача, оскільки податковий орган, будучи обізнаним про існування як рішення суду апеляційної інстанції та і рішення суду касаційної інстанції, в силу вимог чинного законодавства наділений правом та зобов'язаний був розпочати процедуру бюджетного відшкодування по ПДВ, однак станом до моменту звернення позивача до суду із вказаним позовом з метою захисту своїх прав, податковим органом не вчинялись жодні дії з метою проведення такого бюджетного відшкодування ТОВ «Слобожанський миловар», що, в свою чергу вказує на наявну на момент розгляду справи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до безпідставного залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи те, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/4964/16 прийнята з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/4964/16 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2016р. по справі № 820/4964/16 - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління ДФС, Слобожанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (вул. Сумський Шлях, 53, с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 30357250) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) 00 коп.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Бартош Н.С.Судді(підпис) (підпис) Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.12.2016 року.