Ухвала суду № 63660232, 22.12.2016, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/2247/16-ц

Провадження № 2-о/324/76/2016

УХВАЛА

про залишення без руху заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа

22 грудня 2016 року суддя Пологівського районного суду Запорізької області Каретник Ю.М., розглянувши заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Пологівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа,

в с т а н о в и в :

21 грудня 2016 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1, датована 06 грудня 2016 року, про встановлення факту належності йому правовстановлюючого документа заповіту, складеного 22 грудня 1992 року ОСОБА_2, яка померла 24 січня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Пологівської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 22.12.1992 року за № 2741.

Ознайомившись із вказаною заявою і доданими до неї матеріалами приходжу до висновку, що її подано без додержання вимог ЦПК України.

Так, згідно із ч. 3 ст. 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено:

1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;

2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт;

3) докази, що підтверджують факт.

Згідно із ч. 2 ст. 258 ЦПК України до заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У порушення вказаних вимог у заяві не зазначено, з якою метою заявник просить встановити факт належності йому заповіту.

Окрім того, як вбачається із копії наданого ОСОБА_1 заповіту, спадкодавця заповідала частину жилого будинку своєму внукові ОСОБА_4. Однак у заяві не зазначено і до неї не долучено докази на підтвердження того, що саме заявник є внуком померлої. При цьому суд із копії паспорта та неякісної копії документа, що нагадує свідоцтво про народження заявника, не може встановити наявність родинних відносин у заявника зі спадкодавцем за заповітом.

Також у заяві зазначено, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 і спір про право на заповідану йому частину будинку відсутній. Однак вказані обставини не підтверджені зазначеними у заяві і доданими до неї доказами, що є порушенням вимог ст. 258 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234, п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Тобто, чинне законодавство передбачає можливість встановлювати у окремому провадженні факти, що мають юридичне значення, у випадку, коли від них безпосередньо будуть залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Тобто суд під час вирішення питання про відкриття провадження у справі має вирішити питання, у тому числі, й про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження, встановлених ч. 4 ст. 256 ЦПК України.

Із наданих до суду документів, а також із тексту заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа неможливо достовірно встановити наявність або відсутність спору про право у даному випадку.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ЦПК України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Згідно зі ст.121 ЦПК України, суддя, встановивши вказані недоліки, залишає заяву без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків.

Наведене свідчить про наявність підстав для залишення заяви без руху та надання заявнику строку для усунення вказаних недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121, 234, 235, 256 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа Пологівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - залишити без руху.

Запропонувати ОСОБА_1 в термін, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання ним копії ухвали, усунути вказані в ухвалі суду недоліки заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, інакше вона буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: