Постанова № 63659572, 19.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р. Справа № 907/449/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ренко»

на рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016р.

у справі № 907/449/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м.Ужгород

до Приватного підприємства «Ренко», м.Ужгород

про звернення стягнення на заставлене майно,

з участю представників :

від скаржника не з»явився

від позивача не з»явився

Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило, у зв»язку із чим хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

Сторони належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерували, в звязку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016р. у справі № 907/449/16 (суддя Ремецькі О.Ф.) задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк», м.Ужгород та звернуто стягнення на предмет застави транспортного засобу згідно договору застави №02-4/4з-55 від 21 травня 2013 року, а саме на транспортний засіб, марки MAN, модель 18.463 FLS тип сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) WMAH06ZZZ1M333242,; а також, транспортний засіб, марки AVTOTREIDING, модель OPS-24-5 тип напівпричіп бортовий - Е, реєстраційний номер А01577ХТ, 1999 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) Z29210332XKATR043, що зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1., в рахунок погашення заборгованості ПП Ренко (88000, АДРЕСА_1, код ЄДРГІОУ 34676403), перед Публічним акціонерним товариством Комерційний інвестиційний банк (м. Ужгород, вул. Гойди, 10 МФО 312248, Код ЄДРПОУ 19355562 п/р № 29097011000001 в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК) по Договору кредиту за овердрафтом № 02-1/3o-4-13 від 19 лютого 2013 року в сумі 176 233,67 гривень (Сто сімдесят шість тисяч двісті тридцять три гривні 67 копійок), де: 105 000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 28 078,26 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 9 660,00 заборгованість з комісії; 6 675,82 гривень пеня; 569,59 гривень 3 відсотки річних; 26 250,00 гривень - штраф, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом згідно з оцінкою майна під час проведення виконавчих дій не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна; стягнуто з приватного підприємства Ренко (88000, АДРЕСА_1, код ЄДРГІОУ 34676403) на користь публічного акціонерного товариства „Комінвестбанк (88000, м. Ужгород, вул. Гойди, 10, код ЄДРПОУ 19355562) суму 2643,04грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з даним рішенням відповідач Приватне підприємство «Ренко» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення, посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції припустився порушення процесуального права, так як обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, залишились недоведеними. Крім того, як зазначає скаржник, належними та допустимими доказами надання кредитного ресурсу мають бути письмові документи, які підтверджують таку обставину і в даному випадку серед метаріалів справи такі відсутні.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 лютого 2013 р. між ПАТ КОМІНВЕСТБАНК (далі - ОСОБА_1/Позивач) та ПП Ренко (Позичальник/Відповідач) було укладено Договір кредиту за овердрафтом № 02-1/3 о-4-13, а в подальшому були укладені додаткові угоди до нього № 1 від 16.05.2013 р., № 2 від 12.08.2013 р., №3 від 18.02.2014 р., № 4 від 16.05.2014 р., № 5 від 23.02.2015 р„ № 6 від 15.05.2015 року (далі - Договір кредиту), згідно якого, Кредитор надає Позичальнику овердрафт для здійснення операцій з поточного рахунку понад залишок коштів, на поточному рахунку Позичальника №26006038000090, відкритому в ПАТ КОМІНВЕСТБАНК зі сплатою відсотків, комісій і інших платежів відповідно до умов Договору. Ліміт кредитування, у межах якого Позичальник має право здійснювати видаткові операції зі свого поточного рахунку понад залишок коштів, встановлюється на загальну суму 105000грн, якщо інший ліміт не встановлено Кредитором, згідно умов п.1.3. цього Договору.

Кінцевий термін, до якого здійснюється надання та має бути повністю заборгованість за Овердрафтом за цим договором - 13 травня 2016 року. За користування овердрафтом Позичальник сплачує Кредитору винагороду за його використання у розмірі 27,50 відсотків річних від фактичної заборгованості за рахунком.

Матеріалами справи підтверджено, що свої зобовязання за Договором кредиту ОСОБА_1 виконав повністю, що підтверджується виписками з поточного рахунку Відповідача.

При цьому, відповідачем у строк, визначений договором кредитування, заборгованість по кредиту не сплачено, у звязку з чим, станом на 18 липня 2016 р. за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 176 233,67 грн., де:

- 105 000,00 гривень - заборгованість по кредиту;

- 28 078,26 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

- 9 660,00 - заборгованість з комісії.

- 6 675,82 гривень - пеня.

- 569,59 гривень -3 відсотки річних у відповідності до ст. 625 ЦКУ.

- 26 250,00 гривень - штраф.

Позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобовязань, із Відповідачем було укладено договір застави транспортних засобів №02-4/4з-55 від 21 травня 2013 року та в подальшому додаткові угоди до нього №1 від 04 червня 2014 року та №2 від 02 червня 2015 року, згідно якого в якості забезпечення зобовязань було передано транспортний засіб, марки MAN, модель 18.463 FLS тип сідловий тягач - Е, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску, колір білий, номер шасі (кузова, рами) WMAH06ZZZ1M333242, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CAO 822431, що видане 16.04.2013 року Ужгородським ВРЕВ УДАІ УМВС України в Закарпатській області. Також передано у заставу транспортний засіб, марки AVTOTREIDING, модель OPS-24-5 тип напівпричіп бортовий - Е, реєстраційний номер А01577ХТ, 1999 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами) Z29210332XKATR043, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу CAO 822422, що видане 16.04.2013 року Ужгородським ВРЕВ УДАІ УМВС України в Закарпатській області.

Ринкова вартість застави складає суму 498 694,00 грн, відповідно до Висновків про оцінку майна, складених ТОВ Експерт і К станом 20.05.2015 року.

За взаємною згодою Сторін цього Договору загальну заставну вартість Предмету застави визначено в сумі 498 694,00 грн.

З огляду на порушення відповідачем умов договору кредитування та наявності заборгованості, позивач просив звернути стягнення на предмет застави в межах суми заборгованості.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

В силу частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 572 цього ж Кодексу в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).

Також статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно цього Закону.

Частинами 1, 2 статті 590 Цивільного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 19, 20 Закону України "Про заставу" визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Так, згідно Договору кредиту за овердрафтом позивачем відповідачу було надано кредит у розмірі 105000грн. із строком повернення 13.05.2016р. Пунктом 5.2.1 Договору передбачено, що Позичальник зобовязаний забезпечити виконання своїх зобов'язань за цим договором та погасити Кредитору овердрафт в повному обсязі у термін визначений п.1.4. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, строк сплати якого настав.

Пунктом 2.3.1. Договору відсотки за кредит нараховуються щомісяця методом факт/365(366), тобто з розрахунку фактичної кількості днів у місяці. При цьому відсотки нараховуються на суму зобовязань Позичальника (під сумою зобовязань розуміється сума залишку на рахунку заборгованості за по овердрафту наприкінці кожного дня) пропорційно кількості днів, протягом яких це зобовязання враховувалося Кредитором на рахунку заборгованості Позичальника по овердрафту.

Згідно поданого позивачем розрахунку станом на 18.07.2016р. заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом складає суму 28078,26грн., а заборгованість з комісії складає суму 9660грн.

Пунктом 6.2. Договору у випадку порушення Позичальником термінів погашення овердрафту, а також, якщо сплата відсотків і комісій прострочена більш ніж на 2 (два) календарні дні, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивачем за період з 14.05.2016р по 18.07.2016р нараховано відповідачу пеню за порушення термінів погашення овердрафту в сумі 6675,82грн.

Окрім того, пунктом 6.3. Договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником умов, визначених п.1.4. цього Договору, Кредитор має право вимагати від Позичальника сплатити штраф у розмірі 25% (Двадцять пять) відсотків від суми коштів від розміру максимального ліміту заборгованості по кредиту за овердрафтом, що зазначені в п.1.2. цього Договору.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума штрафу складає 26250грн.

У звязку з невиконанням умов договору та неповерненням кредитних коштів позивачем у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України здійснено нарахування на суму боргу три відсотки річних за період з 14.05.2016р. по 18.07.2016р в сумі 569,59грн.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У частині 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності зі ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи те, що позивачем представлено достатньо об»єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, а відповідач не заперечив наявності заборгованості перед позивачем, доказів сплати заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених у рішенні господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ренко» залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 29.09.2016р. у справі № 907/449/16 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Закарпатської області.

6. Повний текст постанови складено « 21» грудня 2016р.

Головуючий суддя Михалюк О.В.

суддя Малех І.Б.

суддя Плотніцький Б.Д.