Постанова № 63659562, 14.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р.Справа № 909/539/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури ОСОБА_2 (посвідчення №020325 від 16.03.2014 року)

від позивача не зявився

від відповідача Яциніна М-М.С. (пред-к за довіреністю)

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ №10/2029 від 12.09.2016 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2016 року (суддя Фрич М.М.)

у справі № 909/539/16

за позовом: Першого заступника керівника ОСОБА_3 місцевої прокуратури

м. Івано-Франківськ, в інтересах держави в особі: ОСОБА_3 міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ

про стягнення збитків у розмірі 382 315,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2016 року у справі № 909/539/16 позов задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на користь ОСОБА_3 міської ради збитки в розмірі 382 315 грн. 02 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач у спірний період користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів; в суду відсутні докази про те, що повідомлення з боку відповідача про намір продовжити договір оренди землі було здійснено у встановлений законом строк з додатком проекту додаткової угоди. Судом взято до уваги і те, що відповідач, як було вказано вище, жодним чином не реагував на клопотання та претензію позивача щодо необхідності укладення договору оренди землі.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором; з боку орендодавця не було жодних заперечень щодо продовження строку дії договору оренди; відповідач продовжував вносити орендні платежі; жодних змін щодо розміру орендної плати сторонами погоджено не було.

В судове засідання позивач не забезпечив явки свого уповноваженого представника, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Апеляційний господарський суд, враховуючи думку присутніх представників сторін, те, що явка представників сторін не визнавалася обовязковою, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обовязком сторін, та відсутність інших процесуальних перешкод, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши думку присутніх представників позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.1.33 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.12.2008 "Про продовження термінів оренди земельних ділянок" між відповідачем та позивачем ОСОБА_3 міською радою 19.05.2009 року укладено договір оренди землі, згідно якого відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 0,4037 га для обслуговування майнового комплексу автозаправної станції на вул. Коновальця, поруч будинку 320 в м. Івано-Франківську. Відповідно до п.6 договору, такий договір укладено на 3 роки (до 23.12.2012 року).

Згідно п. 6 договору оренди передбачено, що у разі закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до п.17 договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду.

14.12.2012 року відповідач на імя заступника начальника управління земельних відносин МВК направив лист з повідомленням про намір продовжити договір оренди земельної ділянки за адресою вул. Коновальця, 320, м.Івано-Франківськ; після виготовлення згаданих документів товариство подасть пакет документів на продовження договору оренди землі через дозвільний центр (а.с.11 Т.1).

Проте, позивач 25.01.2013 року у листі претензії (а.с.12 Т.1) повідомив, що станом на 25.01.2013 року договір оренди земельної ділянки за адресою вул. Коновальця, 320, м.Івано-Франківськ, припинив свою дію у звязку з закінченням строку, на який він укладався; а тому відповідна земельна ділянка використовується без правовстановлюючих документів на землю. У листі міститься прохання до ВАТ «Укрнафта» щодо укладення договору оренди та звернення до відповідних органів.

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки №99 від 28.10.2015 року, складеного Управлінням земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, на день проведення обстеження в управлінні земельних відносин відсутня інформації про наявність документів про право користування даною земельною ділянкою зокрема, що стосується укладеного договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до клопотання Управління земельних відносин виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради №810/04-03/08-в від 02.11.2015 року, направленого відповідачу, висловлено вимогу вчинити дії на виготовлення документів, які б посвідчували право відповідача на користування земельною ділянкою площею 0,4037 га, по вул. Євгена Коновальця, 320 у м. Івано-Франківську.

Докази реагування відповідача на вказане клопотання в матеріалах справи відсутні.

Рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 17.03.2015 року за №150 затверджено Положення про комісію з визначення та відшкодування територіальній громаді м. Івано-Франківська збитків заподіяних внаслідок використання земельних ділянок комунальної власності з порушенням законодавства. На засіданні комісії від 10.03.2016 року визначено розмір збитків нанесених ОСОБА_3 міській раді, у вигляді неодержаного доходу внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, які становлять 382 315, 02 грн. (за період з 10.03.2013 року по 10.03.2016 року), про що складено відповідний акт про визначення збитків власнику землі, який затверджено рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 08.04.2016 року №261.

Відповідно до п.2 вказаного рішення збитки підлягають відшкодуванню власнику землі, особами що їх заподіяли, не пізніше одного місяця після затвердження виконавчим комітетом міської ради актів комісії. Проте, як вказав позивач, відповідач не виконав рішення виконавчого комітету.

Відповідно до повідомлення заступника міського голови від 12.04.2016 року, адресованого ПАТ "Укрнафта" відповідачу запропоновано у 10-денний термін розглянути його разом з актом про визначення збитків власнику землі від 10.03.2016 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 08.04.2016 року №261 та про результати їх розгляду інформувати у письмовій формі управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів ОСОБА_3 міської ради.

Докази реагування відповідача на вказане повідомлення в матеріалах справи відсутні.

Підставою позову позивач зазначає те, що відповідачем в порушення умов договору оренди землі не повернуто земельну ділянку з моменту, коли в нього такий обов'язок виник, тобто 23.12.2012 року. Крім того, як вказав позивач, відповідач не звернувся у визначені строки та у відповідному порядку до орендодавця, і таким чином не скористався переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, внаслідок чого відповідач користувався земельною ділянкою у спірний період без правовстановлюючих документів, що призвело до виникнення у відповідача недоодержаного доходу.

Предметом позову є стягнення з відповідача збитків у розмірі 382 315,02 грн. Нормативною підставою позову позивачем обрано ст.ст. 16, 22, 1166 ЦК України.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у Постанові від 25 травня 2016 року у справі № 3-312гс16 зазначила наступне.

Цивільний кодекс України (далі - ЦК) передбачає два випадки пролонгації договору найму (оренди): ч. 1 ст. 764 ЦК України і ч. 1 ст. 777 цього Кодексу.

Так, за змістом положень ч. 1 ст. 764 ЦК якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 цього Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яка конкретизує порядок такої пролонгації.

За змістом вказаної норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Таким чином, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» у ч. 1 регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в ч. 6 - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч.1 ст.33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди, а саме: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Апеляційний суд, аналізуючи фактичні обставини справи, зміст листів, якими обмінювалися сторони після припинення строку дії договору оренди від 19.05.2009 року, зазначає, що відповідач всупереч вимог ч.ч. 1-5 Закону України «Про оренду землі» до свого листа про намір продовжити строк дії договору не долучив проекту додаткової угоди, а відтак не скористався правом на продовження договору саме на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Апеляційний суд вважає, що у спірному випадку, відсутні докази про те, що повідомлення з боку відповідача про намір продовжити договір оренди землі було здійснено у встановлений законом строк з долученням проекту додаткової угоди. Судом взято до уваги і те, що відповідач, як було вказано вище, не реагував на повідомлення та претензію позивача щодо необхідності укладення договору оренди землі.

Проте, як встановлено, ч.6 ст. ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає іншу підставу для поновлення договору оренди у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Верховний суд України у Постанові від 07 жовтня 2015 року (у справі №3-741 гс15, де відповідачем виступає ПАТ «Укрнафта» та предметом позову є стягнення збитків у звязку з користуванням земельною ділянкою без правовстановлюючих документів) констатував, що протягом спірного періоду ПАТ «Укрнафта» користувалося зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

У даній справі відповідачем не доведено користування земельною ділянкою за адресою вул. Коновальця, 320, м.Івано-Франківськ, у спірний період на підставі правовстановлюючих документів. Зазначені дії відповідача не можна вважати належними заходами, спрямованими на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів для законного користування земельною ділянкою, відповідач не надав доказів звернення до позивача з проектами додаткових угод про поновлення договорів на новий строк.

Статтями 152, 156, 157 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст.224 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідальність за завдану шкоду настає при наявності наступних умов (підстав): протиправна дія чи бездіяльність особи, наявність шкоди, вина особи, причинний зв'язок між протиправним діянням та заподіяною шкодою. В спірному випадку, вина відповідача полягає в користуванні ним земельною ділянкою без отримання права на таке користування, а саме за відсутності договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до акту про визначення збитків власнику землі від 10.03.2016 року сума недоодержаного територіальною громадою м. Івано-Франківська доходу визначається збитками, які нанесені міській раді за час фактичного використання земельної ділянки (території) на вул. Є. Коновальця, 320 у м. Івано-Франківську, площею 0, 4037 га - 382 315 грн. 02 коп.

У спірному випадку, відповідач не подав суду жодних доказів в підтвердження того, що він правомірно, на підставі правовстановлюючих документів, використовував земельну ділянку у спірний період, а також доказів у спростування вказаної суми збитків.

Подані відповідачем податкові декларації за 2013-2015 року, а також платіжні доручення за 2013-2015 роки не містять доказової бази в спростування доводів позивача щодо підстав нарахування збитків в розмірі 382 315 грн. 02 коп. Як вбачається з розрахунку спірної суми боргу, такі проплати відповідача були враховані при розрахунку збитків (а.с. 19 Т,1).

Відтак, апеляційний суд, враховуючи постанову Верховного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі №3-741 гс15, зазначає, що матеріалами справи доведено наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, що є підставою для стягнення збитків у даному випадку та погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.2016 року у справі № 909/539/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ №10/2029 від 12.09.2016 року без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 19.12.2016 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Кравчук Н.М.

ОСОБА_1