Постанова № 63659348, 13.12.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р.Справа № 914/1877/16

Львівський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів:

Головуючого судді Галушко Н.А.

Суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС вих. № 2229/13-70-10/14 від 13.10.2016 року (вх. № ЛАГС 01-05/4970/16 від 20.10.2016 року),

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2016 року

у справі № 914/1877/16

за позовом: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (надалі Яворівська КЕЧ району), м.Яворів

до відповідача: Львівської митниці ДФС, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військова частина А 0998, м. Яворів

про стягнення 13734,40 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2-представник

від відповідача: ОСОБА_3-представник

від третьої особи: не з»явився

від військової прокуратури: ОСОБА_4-прокурор

Першим заступником прокурора Львівського гарнізону військової прокуратури Львівського гарнізону Західного регіону України подано зхаяву від 23/11/2016 №06-5299вих.16 про вступ у дану справу на стороні позивача.

Права та обовязки прокурору та представникам сторін відповідно до ст. ст.20, 22 ГПК України розяснено.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81№ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.09.2016 року у справі № 914/1877/16 (суддя Долінська О.З.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району 13 734,40 грн. основної заборгованості.

Львівською митницею ДФС подано апеляційну скаргу № 2229/13-70-10/17 від 13.10.2016 р., в якій просить скасувати рішення суду, припинити провадження у справі, посилаючись на те, що рішення прийняте з неповним з»ясування обставин, що мають значення для справи, при винесенні рішення судом неправильно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що судом не надано жодного доказу в підтвердження направлення скаржнику претезнзії №541 від 02.03.2016.

Також, скаржник зазначає, що листом №15389/13-70-03-02/16 від 23.12.2015 Львівська митниця ДФС повідомила військову частину А0998 (зберігач 2) та Яворівську КЕЧ району (зберігач 1) про наявність обставин, які виключають можливість пролонгіції договору на 2016 рік.

Окрім того, скаржник зазначає, що Львівська митниця ДФС не отримувала рахунки на оплату та акти виконаних робіт, отже не могла здійснювати оплату.

Скаржник також зазначає, що Львівська митниця ДФС неодноразово зверталась до зберігача 1 та зберігача 2 про передачу війського майна (зброї) і тільки через п»ять місяців (27.04.2016) зберігач 2 отримав у Львівської митниці ДФС військове майно, яке знаходиться у нього на складі.

Яворівська КЕЧ району у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, зазначених у відзиві..

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення прокурора, представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.11.2011 року між Яворівською КЕЧ району, Львівською митницею ДФС (відповідачем) та військовою частиною А-0998 укладено договір зберігання № 262/29/11 р (а.с.11-13).

Предметом договору є послуги із відповідального зберігання майна Львівської митниці ДФС у відокремленому приміщенні (сховище №1, ворота №3 ) яке знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ району. У 2012 (додаткова угода №1), 2013 (додаткова угода №2) та 2014 (додаткова угода №4 ) роках додатковими угодами договір від 22.11.2011 продовжувався на тих самих умовах.

28.11.2011 року було складено акт прийому передачі товарів (предметів) на відповідальне збереження про прийняття на відповідальне збереження перелічених товарів (предметів), (додаток 3), згідно угоди №262 від 22.11.2011 року. (а.с.16)..

23.03.2015 між Львівською митницею ДФС (поклажодавець), Яворівською КЕЧ району (зберігач 1) і військовою частиною А-0998 (зберігач 2) укладено договір відповідального зберігання №178/12 (а.с.22-25), предметом якого були послуги із відповідального зберігання майна Львівської митниці ДФС у відокремленому приміщенні (сховище №1, ворота №3) яке знаходиться на балансі Яворівської КЕЧ району.

Згідно із п. 1.1 договору №178/12 від 23.03.2015 поклажодавець передає, а зберігач - 1 приймає на зберігання таке майно: боєприпаси (боєприпаси до стрілецької зброї та засобів ближнього бою, ручні, кумулятивні та реактивні гранати), згідно з додатком, а зберігач - 2 забезпечує охорону та збереження майна.

Майно зберігач-1 зобов'язаний зберігати у відокремленому приміщенні (сховище №1, ворота №3) на території складів ракетно-артелирійського озброєння зберігача-2, що за адресою: м. Яворів, військове містечко №54 в умовах, які не допускають змішування його з іншими однорідними речами, що знаходяться на тій території. (п. 1.2 договору).

Право власності на майно до зберігача не переходить, воно може бути задіяне в господарському обороті зберігача 1 та зберігача-2 або бути передане ними третім особам (п. 1.3 договору). Щомісячна плата за зберігання майна у відповідності до договору становить 3 552,00грн. (п.3.1 договору).

Відповідно до п.2.1.2 договору Яворівська КЕЧ району (зберігач-1) видає на підтвердження приймання майна акт прийому- передачі на відповідальне зберігання.

Перелік боєприпасів до договору зберігання визначений додатком до даного договору.

Новий акт прийому-передачі по договору відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 не складався сторонами.

В ході розгляду справи, сторони не заперечили, що на зберіганні за даним договором знаходився товар (предмети, що передані були за актом прийому-передачі від 28.11.2011 року на відповідальне зберігання (додаток 3).

Відповідно до п.7.3 договору термін дії договору встановлений до 31 грудня 2015 року. У відповідності до п.7.4 договору, якщо за десять днів до дати закінчення договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про наміри розірвати цей договір, він вважається продовженим на тих самих умовах до кінця наступного календарного року.

Згідно із п.7.2 договору повідомлення за договором допускаються рекомендованими листами.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази і сторонами такі не подані про наміри розірвати цей договір між сторонами у встановлений строк, а тому в силу п. 7.4 договору, цей договір є продовженим на 2016 рік.

На виконання умов договору Яворівською квартирно-експлуатаційною частиною району у 2016 році здійснювалось нарахування плати за фактично надані послуги Львівській митниці ДФС у відповідності до умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на адресу відповідача надіслав претензію №17 від 02.03.2016 року вих. №541, проте дій зі сторони відповідача по погашенню заборгованості так і не вчинено.

27 квітня 2016 року Львівська митниця ДФС передала все майно, що зберігалось на території Яворівської КЕЧ району військовій частині А-0998 (військової частини польова пошта МОУ В4680) на підставі розпорядження КМУ від 02.12.2015 р. №1266-р Про передачу військового майна до Сфери Управління Міністерства Оборони та листа військової частини-польової пошти В4680 Міністерства оборони України від 14.04.2016 р. №3861.

Факт передачі підтверджено актом прийому передачі товарів (предметів) від 27 квітня 2016 року (а.с.38-39). У звязку з передачею майна позивачем військовій частині А-0998 по договору відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015, нарахування плати за надані послуги Львівській митниці ДФС припинено 26 квітня 2016 року.

За 2015 рік Львівська митниця сплатила повну суму коштів у відповідності з договором, та станом на кінець 2015 року не мала дебіторської заборгованості перед Яворівською КЕЧ району.

Загальна сума до сплати за період з 01.01.2016 року по 26.04.2016 року становить 13 734 грн. 40 коп.

Яворівська квартирно-експлуатаційна частина району(далі - Яворівська КЕЧ ) є державною установою, яка створена Міністерством оборони України і підпорядкована Західному територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Яворівська КЕЧ району являється складовою частиною Збройних сил України.

Яворівська КЕЧ є органом військового управління в системі Збройних Сил України, має самостійний баланс та печатку із зображенням Державного ОСОБА_1 України і своїм найменуванням та є юридичною особою. Здійснює свою діяльність на підставі Положення про Яворівську квартирно-експлуатаційну частину району. Згідно даного Положення, всі квартирно-експлуатаційні служби (частини) відають забезпеченням військових частин (установ, підприємств та організацій) казармено-житловим фондом і комунальними спорудами, їх технічною експлуатацією.

Згідно з положенням про Яворівську КЕЧ майно, яким користується Яворівська КЕЧ є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління. Яворівська КЕЧ користується і розпоряджається майном на свій власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь - які дії, що не суперечать чинному законодавству.

Згідно із п.п.1,2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрані цю річ в розумний строк.

Відповідно до ч. 1 сі. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно зі ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Матеріалами справи підтверджується, що Яворівська КЕЧ району в повній мірі та добросовісно виконала взяті на себе у відповідності до умов договору зобовязання, що підтверджується відсутністю будь яких скарг та заперечень зі сторони Львівської митниці ДФС на протязі всього терміну дії договору, а остання не здійснила оплату за фактично отримані послуги.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в сумі 13 734,00 грн., яка виникла з 01.01.2016 року до 27.04.2016 року за зберігання майна за договором №178/12 від 23.03.2015.

Скаржник посилається на те, що Львівська митниця ДФС листом №15389/13-70-03-02/16 від 23.12.2015 повідомила військову частину А-0998 (зберігач -2) та Яворівську КЕЧ (зберігач - 1) про наявність обставин які виключають можливість пролонгації даного договору на 2016 рік, оскільки розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року №1266-р Про передачу військового майна до Сфери Управління Міністерства Оборони регламентовано передавання військового майна, що обліковується Львівською митницею Державної фіскальної служби, за переліком згідно з додатком до сфери управління Міністерства оборони та запропоновано виконати дане розпорядження КМУ.

На думку скаржника, затягування виконання позивачем (зберігачем-1) та військовою частиною А0998 (польова пошта В4680 зберігач 2) розпорядження КМУ №1266-р від 02.12.2015 року спричинило виникнення даної ситуації, в зв»язку із чим він не повинен сплачувати борг за зберігання майна за договором відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015, оскільки договір припинив свою дію 31.12.2015 року.

Однак, зазначене не береться судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.7.3 договору №178/12 від 23.03.2015 термін дії договору встановлений до 31 грудня 2015 року. У відповідності до п.7.4 договору сторони узгодили, що якщо за десять днів до дати закінчення договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про наміри розірвати цей договір, він вважається продовженим на тих самих умовах до кінця наступного календарного року.

Доказів повідомлення у визначеному порядку та у встановлені строки про розірвання договору відповідачем не подано, отже судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір відповідального зберігання №178/12 від 23.03.2015 року не припинив свою дію 31.12.2015, а є продовженим на 2016 рік.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження за №1266-р 02.12.2015 року Про передачу військового майна до сфери управління Міністерства оборони, яким вирішено передати військове майно, що облікується Львівською митницею Державної фіскальної служби, за переліком згідно з додатком до сфери управління Міністертва оборони (а.с.64-65)..

Однак, у зазначеному розпоряджені не визначено порядку та умов передачі даного майна.

З огляду на викладене, моментом передачі майна слід вважати акт прийому передачі товарів (предметів) від 27 квітня 2016 року.

Відповідно до вимог ст.ст.4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати згідно із ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.09.2016 року у справі № 914/1877/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.